Постанова № 22105958, 12.03.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/667/2012

12 березня 2012 року 11год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського міського центру зайнятості

доВідкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів"

про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ :

Позивач Рівненський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості недоїмки по страхових внесках з відповідача Відкритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних виробів” у сумі 6471,24 грн.

В судове засідання представник позивача не зявився. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, у судове засідання не з'явився повторно. Відповідачу надсилались копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками до неї та повідомлення-виклики до суду за адресою, що внесена до Єдиного державного реєстру, як місцезнаходження юридичної особи. Інформацією щодо іншого місцезнаходження відповідача суд не володіє. Судом не визнавалася обовязковою участь відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних доказів.

Крім того, враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Розглянувши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст.. 8 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, в редакції чинній до 01.01.2011 року, Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття в Україні, провадженням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно з цим Законом і статутом Фонду. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних послуг Фондом.

Згідно ст.. 12 Закону виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішення правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи Державної служби зайнятості . директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідально керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на міські та районні центри зайнятості. Одним із джерел формування коштів Фонду відповідно до ст.. 16 Закону є страхові внески страхувальників роботодавців, застрахованих осіб, що сплачують на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами

Судом встановлено, що 04 липня 2011 року до Рівненського міського центру зайнятості звернулась ОСОБА_1 за сприянням у працевлаштуванні в звязку із звільненням з роботи з ВАТ «Завод залізобетонних виробів» у звязку з із скороченням чисельності працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про зайнятість населення» гр.. ОСОБА_1 11.07.2011 року було надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю з урахуванням страхового стажу з 11.07.2011 року по 25.04.2013 року.(а.с.5).

Матеріальне забезпечення допомога по безробіттю гр.. ОСОБА_1 призначалась на підставі довідки про середню заробітну плату (дохід) для розрахунку виплат на випадок безробіття №80 від 06.06.2011 року, виданої роботодавцем ВАТ «Завод залізобетонних виробів».

22.08.2011 року до Рівненського міського центру зайнятості надійшли персоніфіковані відомості про застраховану особу ОСОБА_1, а саме стосовно сплати єдиного внеску роботодавцем ВАТ «Завод залізобетонних виробів».(а.с.8).

При звірянні даних було встановлено факт розбіжностей відомостей по громадянці ОСОБА_1, які було подано до Рівненського міського центру зайнятості. Зокрема, згідно з довідкою про середню заробітну плату (дохід) №80 від 06.06.2011 року, виданою ВАТ «Завод залізобетонних виробів» страхові внески до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття по гр.. ОСОБА_1 за період з грудня 2010 року по травень 2011 року сплачені, а відповідно до відомостей персоніфікованого обліку єдиний внесок за 2011 рік по громадянці ОСОБА_1 не сплачувався. (а.с.9).

Внаслідок подання ВАТ «Завод залізобетонних виробів» недостовірних даних стосовно сплати страхових внесків та \ або сплати єдиного внеску гр.. ОСОБА_1 було незаконно нараховано та виплачено матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю в розмірі 6471,24 грн.

Згідно із ст.. 35 Закону, в редакції чинній до 01 січня 2011 року, роботодавець зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати страхові внески Фонду, надавати відомості про прийняття на роботу працівників, заробітну плату працівників, використання робочого часу, сплату страхових внесків.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 року, із змінами та доповненнями, достовірність зазначених у документації даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі їх недостовірності роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Згідно ст.. 2 Закону страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу…

Відповідно до ст.. 22 Закону Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не меншу 26 календарних тижнів та сплачувати страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу…

Статтею 21 Закону визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок..

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Однак, у звязку з тим, що допомога по безробіттю гр.. ОСОБА_1 була призначена відповідно до довідки, в якій зазначено, що страхові внески за неї сплачені, тобто з врахуванням страхового стажу, а в дійсності єдиний внесок за гр.. ОСОБА_1 не перераховувався, допомога по безробіттю підлягає перерахуванню без врахування страхового стажу, а насправді єдиний внесок за гр.. ОСОБА_1 не перераховувався, допомога по безробіттю підлягає перерахуванню без врахування страхового стажу, як для незастрахованої особи.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 для страхування на випадок безробіття розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), а у разі його відсутності період (періоди) зайняття підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності, виконання робіт (надання послуг) згідно з цивільно-правовими договорами перед настанням страхового випадку (реєстрація особи в державній службі зайнятості як безробітної), протягом якого сплачені страхові внески.

Згідно ст.. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобовязаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок в першу чергу є роботодавці…. Тобто, обовязок сплати єдиного внеску покладається на роботодавця, в даному випадку на ВАТ «Завод залізобетонних виробів».

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України №60\62 від 13.02.2009 року, якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем.

Таким чином, сума незаконно нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення допомоги по безробіттю гр.. ОСОБА_1 в розмірі 6471,24 грн. підлягає відшкодуванню ВАТ «Завод залізобетонних виробів».

10 січня 2012 року Рівненським міським центром зайнятості на адресу ВАТ «Завод залізобетонних виробів» було надіслано повідомлення з пропозицією добровільно відшкодувати кошти, незаконно виплачені ОСОБА_1.(а.с.9-10).

Відповідно до п. 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування”суми внесків, нарахованих на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, строк сплати яких не настав на 01 січня 2011 року, не сплачені станом на 01 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, який діяв до 01 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та\або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок єдиного внеску забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та\або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України “Про зайнятість населення”адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовуються.

Суд приходить до переконання, що відповідач, станом на дату прийняття рішення, по справі не сплатив недоїмки по страхових внесках у сумі 6471,24 грн.

Оскільки судом встановлено, а матеріалами справи доведено, що за Відкритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних виробів” рахується заборгованість по відшкодуванню незаконно виплачених коштів, проте станом на дату постановлення рішення у справі відповідачем не виконано свої зобовязання в повному обсязі, а тому підлягає стягненню на користь позивача уся сума належної до сплати суми відшкодування незаконно виплачених коштів.

Судові витрати, відповідно до статті 94 КАС України, на користь сторони субєкта владних повноважень не присуджувалися, оскільки доказів їх понесення стороною суду не надано. Позивач від сплати судових витрат звільнений у встановленому законом порядку.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Рівненського міського центру зайнятості до Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" (33027, м. Рівне, вул. Київська,92, код ЄДРПОУ 01033591 ОПЕРУ РОД АПБ "Україна" МФО 333313, р\р 26002204145001) на користь Рівненського міського центру зайнятості, який є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" кошти в сумі 6471 (шість тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 24 коп. на р\р 37176001000246, банк - Головне Управління ДКС України в Рівненській області, МФО 833017, одержувач - Рівненський міський центр зайнятості, код ЄДРПОУ 21084805 - із зазначенням в платіжному дорученні в "Призначенні платежу" - "Відшкодування незаконно виплачених коштів згідно розслідування страхового випадку по гр. ОСОБА_1".

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.