Постанова № 22105895, 06.03.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/470/2012

06 березня 2012 року 17год. 19хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мельнікова І.Г.

відповідача: представник Красовський А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Івано-Долинський спецкар'єр"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Івано Долинський спецкарєр» (далі ПАТ «Івано Долинський спецкарєр») звернулося з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Костопільська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2012 року № 0000093540 та 23.01.2012 року № 0000103540.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 20 по 26 грудня 2011 року Костопільською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Івано Долинський спецкарєр» (на даний час ПАТ «Івано Долинський спецкарєр»), за наслідками якої складено акт від 03.01.2012 року №1/23/05471862 “Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів) при проведенні фінансово господарських операцій з приватним підприємством фірмою «Приват» за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року. У зазначеному акті встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 си.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 4850,00 грн. та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 3380,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки 23 січня 2012 року Костопільською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000093540 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 7275, 00 грн. (з яких сума основного боргу 4850,00 грн. та сума штрафних санкцій 2425,00 грн.) та № 0000103540, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 5070,00 грн. (сума основного боргу 3380,00 грн. та сума штрафних санкцій 1690,00 грн.)

Вважає, що у відповідача були відсутні підстави, передбачені пп.78.1.1, п.78.1 ст.78 ПК України, для здійснення перевірки. Так, запит від 17.11.2011 року № 12132/7/23-19, надісланий Костопільською МДПІ до позивача без зазначення жодної з перерахованих у п.73.3 ст. 73 ПК України підстав. У звязку з цим ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» листом від 02.12.2011 року відмовив податковому органу у наданні інформації.

Крім того, під час проведення позапланової виїзної перевірки Костопільською МДПІ у порушення вимог Указу Президента України було повторно перевірено період з 01 по 31 грудня 2008 року, про що свідчить акт планової виїзної перевірки від 31.07.2010 року.

Зазначає, що товарність господарських операцій з ПП «Приват» щодо придбання запасних частин підтверджується належними первинними документами: видатковою накладною № РН 907 від 03.12.2008 року, податковою накладною від 03.12.2008 року № 907, товарно-транспортною накладною від 03.12.2008 року, що є підставою для віднесення втрат на суму 19400,00 грн. до складу валових витрат, а отже зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 4850,00 грн. та збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 3880,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримала з підстав, зазначених у адміністративному позові. Крім того, пояснила, що бухгалтером підприємства було помилково не надано податковому органу первинних документів, що підтверджують господарську операцію з ПП - фірма «Приват», з покликанням на акті від 16.12.2011 року про знищення документів. В дійсності оригінали усіх вищеперерахованих документів є в наявності та були надані суду для огляду. За наведених підстав вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та чинного законодавства і просить суд визнати їх протиправними та скасувати повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та пояснив суду наступне.

Позаплановою перевіркою з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів) при проведенні фінансово господарських операцій з ПП фірмою «Приват» за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року виявлено, що відповідно до бази даних «Журнал звірка даних у розрізі контрагентів» та поданою звітністю ПП фірма «Приват» є субєктом господарювання з ознаками фіктивності: відсутні будь-які виробничі потужності та легальне постачання товарів, на підприємстві працює лише одна людина, підприємство не звітує та знаходиться у розшуку, а отже відображена операція з придбання позивачем запасних частин на суму 19400,00 грн. не має реального товарного характеру.

Крім того, під час перевірки ПАТ «Івано Долинський спецкарєр не було надано первинних документів щодо зазначеної господарської операції від 03.12.2008 року з ПП - фірма «Приват». Разом з тим у акті від 16.12.2011 року на знищення документів, які не підлягають зберіганню, первинні документи за січень листопад та першу декаду грудня 2008 року, знищені як такі, що зберіганню не підлягають.

На підставі наведеного, у звязку порушенням позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 си.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” Костопільською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000093540 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 7275,00 грн. та № 0000103540, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 5070,00 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 20 по 26 грудня 2011 року Костопільською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Івано Долинський спецкарєр» (на даний час ПАТ «Івано Долинський спецкарєр»), за наслідками якої складено акт від 03.01.2012 року №1/23/05471862 “Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів) при проведенні фінансово господарських операцій з ПП фірмою «Приват» за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року (а.с.14-23). У зазначеному акті встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 4850,00 грн. та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 3380,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки 23 січня 2012 року Костопільською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000093540 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 7275, 00 грн. (сума основного боргу 4850,00 грн. та сума штрафних санкцій 2425,00 грн.) та № 0000103540 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 5070,00 грн. (сума основного боргу 3380,00 грн. та сума штрафних санкцій 1690,00 грн.) (а.с.11-12).

Дослідженими судом доказами встановлено, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» як юридична особа зареєстровано 11.04.1996 року у Костопільській районній державній адміністрації, Свідоцтво від 11.04.1996 року № 196Р. На податковому обліку перебуває у Костопільській МДПІ, взято 11.04.1996 року за № 11. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ видане 30.06.1997 року № 24643037. Згідно Спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видами діяльності ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» є 14.21.0 добування піску та гравію, 51.53.2 оптова торгівля будматеріалами, 14.11.0 добування декоративного та будівельного каменю, 26.70.0 оброблення декоративного та будівельного каменю, 52.11.0 роздрібна торгівля у неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с.66-69).

03.12.2008 року позивач придбав у ПП фірма “Приват” запасні частини на суму 19400, 00 грн. (без ПДВ). Факт придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною від 03.12.2008 року №РН-907 на суму 19400,00 грн., податковою накладною від 03.12.2008 року № 907 на суму ПДВ 3880,00 грн., виданою ПП фірма «Приват», та товарно-транспортною накладною від 03.12.2008 року. (а.с.39-41).

По факту придбання товарів позивачем було сформовано валові витрати на суму 19400, 00 грн. та податковий кредит з ПДВ на суму 3880,00 грн.

Придбані запасні частини у ПП фірма “Приват” були використані для здійснення господарської діяльності позивача, що підтверджується актом на списання товарно-матеріальних цінностей (а.с.85).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, запасні частини, що придбавалися ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» 03.12.2008 року у ПП фірма “Приват” на суму 19400, 00 грн. були використані у господарській діяльності позивача.

Відповідно до положень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У розділі 3 акту перевірки від 03.01.2012 року №1/23/05471862, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, зазначено про відсутність первинних документів щодо господарської операції з ПП фірма «Приват» у звязку з їх знищенням.

Проте у судовому засіданні, як вже зазначалось вище, представником позивача було надано суду оригінали видаткової накладної від 03.12.2008 року №РН-907 на суму 19400,00 грн., податкової накладної від 03.12.2008 року № 907 на суму ПДВ 3880,00 грн., виданою ПП фірма «Приват», та товарно-транспортною накладної від 03.12.2008 року (а.с.39-41).

При цьому представник позивача пояснила, що бухгалтером підприємства помилково не було надано податковому органу первинних документів, що підтверджують господарську операцію з ПП - фірма «Приват», з покликанням на акт від 16.12.2011 року про знищення документів, які не підлягають зберіганню (а.с.87-88).

За наведених обставин суд вважає, що валові витрати та податковий кредит, сформовані ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» по господарській операції від 03.12.2008 року з ПП фірма “Приват”, підтверджуються належними первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Визначення податковим органом суми податкових зобовязань за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, прямо суперечить Закону №996-XIV та Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III, наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”.

Відповідно до ст.ст.9, 10 Закону України “Про систему оподаткування” №1251-ХІІ від 25.06.1991р., норм Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обовязку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з частинами 1-5 цієї статті полягають, зокрема, у наступному:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З урахуванням вимог процесуального закону про допустимість доказів ці обставини можуть бути підтверджені, зокрема, вироком про визнання осіб, які видали видаткові накладні, податкові накладні тощо, винними в скоєнні відповідних злочинів. В той же час, належних і допустимих доказів відповідачем суду не надано.

Крім того, Закон №168/97-ВР не повязує право покупця - платника податку, на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість із фактичним внесенням його до бюджету продавцем товару, не зобовязує покупця контролювати сплату цього податку до бюджету вказаною особою.

Згідно з п.7.1. ст.7 Закону №168/97-ВР покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в Законі №168/97-ВР не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент продавець видає податкові накладні і при цьому не виконує зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення покупця платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, тим більше, що останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого від шкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідно до Спеціального витягу Спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видами діяльності ПП фірма «Приват» є зареєстрованою юридичною особою на час виникнення спірних правовідносин та на даний час, відомості про її припинення відсутні. (а.с.70-72).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає висновки Дубенської ОДПІ про відсутність реального товарного характеру господарської операції ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» з ПП фірма «Приват», викладені у розділі 3 акту перевірки, необґрунтованими та надуманими.

При прийнятті рішення суд не бере до уваги покликання позивача на відсутність підстав для проведення перевірки податковим органом, а також безпідставну повторну перевірку періоду з 01 по 31.12.2008 року, оскільки фактично посадові особи контролюючого органу були допущені позивачем до перевірки, про що свідчить акт 03.01.2012 року №1/23/05471862.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного вище, Костопільською МДПІ не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 23.01.2012 року № 0000093540 та 23.01.2012 року № 0000103540, в той час як ПАТ «Івано Долинський спецкарєр» належними та допустимими доказами спростовано підстави їх прийняття, а отже позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір у розмірі 123 грн. 45 коп. присуджується на користь позивача повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 23.01.2012 року № 0000093540 та від 23.01.2012 року № 0000103540.

Присудити на користь позивача Публічне акціонерне товариство "Івано-Долинський спецкар'єр" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 123 (сто двадцять три) грн. 45 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.