Постанова № 22104408, 13.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 11594/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

за участю секретаря Рачкової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за заявою заступника прокурора Малиновського району м. Одеси про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду Одеської області від 19 квітня 2006 року по справі за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Джерело»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Одеської області від 19 квітня 2006 року по справі за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Джерело»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що до прокуратури Малиновського району м. Одеси з прокуратури Одеської області надійшов висновок судово-економічної експертизи № 10, проведеній по кримінальній справі № 051200600016, порушеної відносного директора ПП «ВКФ «Джерело»ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.191 ч.5, 366 ч.2 КК України. Висновки даної експертизи спростовують позовні вимоги, заявлені ПП «ВКФ «Джерело»по справі № 27/70-06-2322А, що є істотними для справи обставинами, що не були і не могли бути відомі прокуратурі Малиновського району м. Одеси та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси під час розгляду справи. У зв'язку із цим, та з огляду на те, що постанова господарського суду Одеської області від 19 квітня 2006 року по справі № 27/70-06-2322А використовується підприємством для отримання з Державного бюджету України відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3365923,54 гривень, прокурор просить останнє скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник прокуратури вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив скасувати постанову господарського суду Одеської області за нововиявленими обставинами і відмовити у задоволенні позову.

Представник ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Джерело»в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду, в силу ч.11 ст.35 КАС України, повідомлений належним чином, заперечення проти заяви прокурора не подав.

Вислухавши пояснення представника прокуратури та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та наявність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що у березні 2006 року ПП «Виробничо-комерційна фірма «Джерело»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ Малиновському районі м. Одеси №0000012350/0 від 10.02.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 5004213,80 гривень за податковою накладною № 423 від 03.07.2003 року, яка була виписана ПП «Євросервіс»з порушенням положень пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», яка не містила обов'язкових реквізитів, а саме: адреси постачальника, що не передбачено Порядком заповнення податкової накладної.

Постановою господарського суду Одеської області від 19 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року, позовні вимоги були задоволені. Судові рішення мотивовані тим, що під час судового розгляду було підтверджено наявність у податковій накладній, яка оскаржується податковим органом, всіх необхідних реквізитів, передбачених п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2007 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишено без задоволення, постанову господарського суду Одеської області від 19 квітня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року залишено без змін.

07.08.2009 року до прокуратури Малиновського району м. Одеси з прокуратури Одеської області надійшов висновок судово-економічної експертизи № 10, проведеної по кримінальній справі № 051200600016 порушеної відносно директора Приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «Джерело»ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 191 ч.5, 366 ч.2 КК України. Відповідно до висновків експерта по першому питанню щодо наявності документального підтвердження та відповідності вимогам діючого законодавства суми податкового кредиту по ПДВ, відображеному ПП «ВКФ «Джерело»в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань по ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у червні 2004 року за липень 2003 року в сумі 5004214 гривень, - складання ПП «ПКФ «Джерело»уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань по ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у червні 2004 року за липень 2003 року, де відображено збільшення податкового кредиту по ПДВ на 5004214 гривень документально та законодавчо не підтверджено.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Частиною 2 статті 245 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Предметом експертного дослідження та предметом судового розгляду були ті ж самі документи, а тому висновки експертизи, що спростовують позовні вимоги, є істотними для справи обставинами, вони існували на час розгляду справи у суді першої інстанції, однак не були і не могли бути відомі прокуратурі Малиновського районі м. Одеси та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на час розгляду справи.

Таким чином вищезазначений висновок експерта відповідно до вимог ст. 245 КАС України являється нововиявленою обставиною, що, у свою чергу, є підставою для перегляду постанови господарського суду Одеської області від 19 квітня 2006 року.

Судом встановлено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведена перевірка ПП «ВКФ «Джерело»щодо правомірності відшкодування ПДВ за липень 2003 року, за наслідками якої складено акт № 14/23-507/32404841 від 08.02.2006 року, де зазначено, що підприємством в липні 2003 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5004213,80 гривень по податковій накладній № 423 від 03.07.2003 року, яка була виписана ПП «Євросервіс»з порушенням пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 року № 165, а саме: відсутня адреса постачальника.

Підприємство не зверталось до податкової інспекції із відповідною заявою, як це передбачено пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 вказаного Закону, що призвело до завищення податкового кредиту на 5004214 гривень. За результатами перевірки відємне значення з ПДВ зменшено на 3365923,54 гривень з урахуванням погашення податковими зобовязаннями наступних податкових періодів ПДВ в сумі 1638290,46 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2003 року в сумі 3365923,54 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що 1 липня 2003 року між ПП ВКФ «Джерело»(Покупець) та ПП «Євросервіс»(Постачальник) укладено договір постачання товарів № 03/07, за умовами якого постачальник зобовязався поставити покупцю кабельну продукцію, а останній прийняти її та оплатити.

03.07.2003 року ПП «Євросервіс»видало ПП «ВКФ «Джерело»податкову накладну № 423, згідно якої загальна вартість проданої продукції склала 30025282,80 гривень, у т.ч. ПДВ 5004213,80 гривень.

По податковій декларації з ПДВ за липень 2003 року, яка була подана до ДПІ 12.08.2003 року (вх. № 44471), зазначена сума ПДВ до податкового кредиту не віднесена. 10.06.2004 року ПП «ВКФ «Джерело»надало до ДПІ Уточнений розрахунок податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2003 року, де відобразило суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню у розмірі 5004214 гривень.

Крім того, судом встановлено, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.12.2011 року по кримінальній справі № 1-370/2011 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.366 ч.1 КК України, останню звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з ст.1 п. «в»Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року. При цьому, із установчої частини рішення убачається, що судом було встановлено, що ОСОБА_1 склала від імені попереднього директора ПП «ВКФ «Джерело»ОСОБА_2 фіктивний договір поставки товару № 03/07 від 01.07.2003 року, відповідно до якого ПП «ВКФ «Джерело» придбало у ПП «Євросервіс»кабельну продукцію на загальну суму 30025282,80 гривень, у тому числі ПДВ 5004213,80 гривень, а також специфікацію № 1 до договору поставки товару № 03/07 від 01.07.2003 року. При цьому, укладання зазначеного договору не мало місця, а документи носили фіктивний характер.

Також, з установчої частини окремої постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 23.12.2011 року по кримінальній справі № 1-370/11 за обвинуваченням ОСОБА_1, засновника ПП «ВКФ «Джерело», у здійсненні злочинів, передбачених ст.366 ч.1 КК України, убачається, що в результаті складання фіктивних документів на придбання ПП «ВКФ «Джерело»кабельної продукції у ПП «Євросервіс»та подальшої передачі його на комісію ТОВ «Премєра», у Держави перед ПП «ВКФ «Джерело»виникла кредиторська заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 5004213,80 гривень, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Так, посадовою особою ПП «ВКФ «Джерело»були внесені неправдиві відомості в уточнюючу декларацію з ПДВ за липень 2003 року, в результаті чого у підприємства внаслідок виконання договору № 03/07 від 01.07.2003 року виник податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 5004213,80 гривень.

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Згідно з ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст.228 ЦК України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарі це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Мінфіна від 31.03.1999 року № 87, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що дії ПП «ВФК «Джерело»призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України. Очевидним також вбачається факт, що ПП «ВКФ «Джерело»укладені угоди з контрагентами, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, ПП «ВКФ «Джерело»порушено вимоги ст.ст.203, 215, 228, 837, 838 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які передбачені цими статтями. При цьому, судовими рішеннями у кримінальній справі № 1-370/11 не встановлено реальне настання правових наслідків, що обумовлені п.5 ст.203 ЦК України, у звязку із чим суд дійшов висновку щодо нікчемності укладених ПП «ВКФ «Джерело»вищезазначених правочинів.

Несплата ПП «ВКФ «Джерело» податків у встановленому законодавством України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір ПП «ВКФ «Джерело» одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту по договорам, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження обєкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Крім того, згідно висновку експерта, з врахуванням пп.7.4.1 та п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»складання ПП «ПКФ «Джерело»уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань по ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у червні 2004 року за липень 2003 року, де відображено збільшення податкового кредиту по ПДВ на 5004214 гривень, документально та законодавчо не підтверджено.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000012350/0 від 10.02.2006 року винесено податковою інспекцією обґрунтовано. Укладені підприємством правочини з контрагентами суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.253 КАС України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови господарського суду Одеської області від 19 квітня 2006 року по справі № 27/70-06-2322А за нововиявленими обставинами та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Джерело».

Керуючись ст.ст.158-163, 253 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву заступника прокурора Малиновського району м. Одеси задовольнити.

Скасувати постанову господарського суду Одеської області від 19 квітня 2006 року по справі № 27/70-06-2322А за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Джерело» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Джерело» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0000012350/0 від 10.02.2006 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 13 березня 2012 року.

Суддя /ПІДПИС/І.В. Завальнюк