Постанова № 22104273, 14.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1001/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Ньюбі»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.01.2012р. № 000038301, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Ньюбі»(надалі по тексту Позивач або ПП «ВКФ «Ньюбі») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012р. № 000038301. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 34 359 грн., у тому числі: за основним платежем - 34 358 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., яке прийняте на підставі акту перевірки від 17.01.2012 року № 22/23-214/35303974/67 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «ВКФ «Ньюбі»з питань взаємовідносин з ПП «РЕКА»за лютий 2011 року, ПП «Укрторгтранс»за квітень 2011 року»підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у звязку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просилв позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 12.01.2012р. по 17.01.2012р. на підставі наказу голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.01.2012р. № 36 (а.с. 63 том І), згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-У посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «ВКФ «Ньюбі»з питань взаємовідносин з ПП «РЕКА»за лютий 2011 року, ПП «Укрторгтранс»за квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 17.01.2012 року № 22/23-214/35303974/67 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «ВКФ «Ньюбі»з питань взаємовідносин з ПП «РЕКА»за лютий 2011 року, ПП «Укрторгтранс»за квітень 2011 року»(а.с. 10-19 том І), відповідно до висновку якого відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ПП «ВКФ «Ньюбі»з ПП «РЕКА»у лютому 2011 року на загальну суму ПДВ 2666,7 грн., з ПП «Укрторгтранс»у квітні 2011 року на загальну суму ПДВ 31691,3 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними; п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 розділу У Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ, що призвело до завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %», рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту»в сумі 34358 грн. у лютому, квітні 2011р., що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 34358 грн., у т.ч. у лютому 2011 року ПДВ у сумі 2666,7 грн., у т.ч. у квітні 2011року ПДВ у сумі 31691,3 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000382301 від 25.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 34 359 грн., у тому числі: за основним платежем - 34 358 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. (а.с. 9 том І).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту у лютому та квітні 2011 року податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс»у загальній сумі 34358 грн., оскільки правочини вчинені ПП «ВКФ «Ньюбі»з ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс»не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними.

Зокрема як вбачається з акту, для проведення перевірки відображення в обліку звітності позивача операцій по взаємовідносинам з ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс»використані матеріали актів перевірок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ПП «РЕКА»№ 303/23-513/36919740/2380 та ПП Укрторгтранс»№ 300/23-513/36043405 від 11.11.2011р. про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки щодо правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року (а.с. 85-149 том І).

Як зазначено в акті, згідно актів перевірок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ПП «РЕКА»№ 303/23-513/36919740/2380 та ПП Укрторгтранс»№ 300/23-513/36043405 від 11.11.2011р. працівниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси встановлено:

-неможливість фактичного здійснення ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності;

-відсутність необхідних умов досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю фахівців, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

-згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України правочини з вищевказаними контрагентами за лютий, квітень 2011 року вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності, а саме: у лютому 2011 року вбачаються такими, що мають ознаки нікчемності податкові зобовязання (р. 9 декларації з ПДВ за лютий 2011р.) у сумі - 1667 грн. та безпідставне завищення податкового кредиту в розмірі 2666,7 грн., який не пов'язаний з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «РЕКА». У квітні 2011 року вбачається такими, що мають ознаки нікчемності податкові зобовязання (р. 9 декларації з ПДВ за квітень 2011р.) у сумі - 3843 грн. та безпідставне завищення податкового кредиту в розмірі 30133,3 грн., який не пов'язаний з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «Укрторгтранс».

Таким чином, на підставі результатів перевірки ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс»відповідачем в акті перевірки від 17.01.2012 року № 22/23-214/35303974/67 зроблений висновок про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у лютому 2011р. за рахунок сум ПДВ по податковій накладній № 457 від 15.11.2010р.,отриманій на придбання послуг від ПП «РЕКА»на загальну суму ПДВ 2666,7 грн., у квітні 2011 року за рахунок сум ПДВ по податковим накладним № 67 від 04.04.2011р., № 226 від 12.04.2011р., отриманих на придбання товару від ПП «Укрторгтранс»на загальну суму ПДВ 31691,3 грн. по яким відсутнє підтвердження факту придбання послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Однак при цьому, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів ПП «ВКФ «Ньюбі»з ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс», предмету даних правочинів, змісту прав та обовязків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені субєктів господарювання укладали ці правочини, дійсних намірів сторін правочинів, наявності відсутності розумних економічних чинників на укладення правочину акт перевірки не містить.

На підставі вищевикладеного, відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість на суму 34358 грн., в т.ч. за лютий 2011 року - на суму 2666,7 грн. та за квітень 2011 року - на суму 31691,3 грн.

Суд з даними висновками не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс».

Зокрема судом встановлено, що у перевіряємий період контрагент ПП «РЕКА»надало позивачу послуги з транспортування вантажу на суму 16000,00 грн., що підтверджується зокрема актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 30/11 від 30.11.2010р. та податковою накладною № 457 від 15.11.2010 року (а.с. 42-43 том І).

Також судом встановлено, що ПП «ВКФ «Ньюбі»та ПП «Укрторгтранс»був укладений договір постачання № 305 від 12.04.2011р., згідно предмету якого Продавець (ПП «Укрторгтранс») протягом строку дії та на умовах цього Договору зобовязується передавати Покупцю (ПП «ВКФ «Ньюбі») у власність товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця, та є невідємними частинами даного Договору (а.с. 192-194 том І).

Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору на адресу ПП «ВКФ «Ньюбі»ПП «Укрторгтранс»поставило товар, а позивач прийняв та оплатив, отриманий товар.

Про підтвердження поставки товару та надання послуг свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме рахунки - фактури, видаткові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, наявні в матеріалах справи (а.с. 36-43 том І), а здійснення повної оплати за товар та надані послуги підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 207-209 том І). Суму сплаченого ПДВ, згідно податкової накладної № 457 від 15.11.2010р., отриманої від ПП «РЕКА»у розмірі 2666,7 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у лютому 2011 року та суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних № 67 від 04.04.2011р., № 226 від 12.04.2011р., отриманих від ПП «Укрторгтранс»у загальному розмірі 31691,3 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2011 року.

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобовязання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами поставки та надання послуг, а саме: прийнято товар (надані послуги) та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що вказана угода підписана директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того укладена угода була виконана, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема видатковими, податковими накладними та платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, надані первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Крім того, як пояснив представник позивача, одним із основних видів діяльності позивача є продаж будівельних матеріалів, зокрема піску та щебеню. Зокрема пісок закуповується у ДП «Херсонський морський торгівельний порт», так у липні та жовтні 2010 року було закуплено та доставлено теплоходом «Оксій 56»піску загальною вагою - 3840 тон., що підтверджується рахунками-фактурами, коносаментами, вантажними ордерами на пісок, договором на переробку вантажів з ДП «Морський торгівельний порт «Южний»№ К10У-94 від 23.05.2008р. з додатковою угодою від 31.12.2010р., оборотно-сальдовою відомістю по ДП «Морський торгівельний порт «Южний»(а.с. 166-183 том І, 18-26, 35-38 том ІІ).

Також, як пояснив представник позивача, місцем доставки піску з порту Херсон є порт Южний, так позивачем у серпні-жовтні 2010 року оплачено послуги ТОВ «Сант Ніколас»щодо компенсування витрат порту по лоцманській службі, гідрографії та агентську винагороду, що підтверджується рахунками - фактурами ТОВ «Сант Ніколас»№ 44 від 27.10.2010р. та № 38 від 11.08.2010р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, рахунками (інвойсами), додатками до рахунків (інвойсів) та оборотно-сальдовою відомістю по ТОВ «Сант Ніколас»(а.с. 184-185 том І, 6-17 том ІІ). В подальшому позивач укладає типові договори купівлі-продажу з покупцями будівельних матеріалів, такими як, наприклад ТОВ «Санта», ТОВ «ЛБК»(а.с. 186-191 том І), зокрема, згідно п. 2.3 яких - доставка товарів здійснюється транспортом продавця або іншого перевізника за дорученням та за рахунок продавця.

Як пояснив представник позивача, на даному етапі позивач підшукує більш привабливі пропозиції на ринку перевезень та здійснює оплату доставки товару до клієнта. Середня вартість доставки піску автотранспортним засобом складає приблизно 50 грн. за 1 тонну вантажу. Таким чином, зважаючи на весь обєм належного позивачу піску у розмірі 3840 тон, 16000 грн., згідно податкової накладної № 457 від 15.11.2010 року (а.с. 42-43 том І) - це вартість перевезення не більше 300-400 тон піску, у звязку з чим, як пояснив представник позивача, окремий письмовий договір на перевезення не укладався, а існувала усна домовленість, оплата здійснювалася згідно рахунків, ПП «РЕКА»надавало акти виконаних робіт та відповідні податкові накладні.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що виконання зобовязань за вищевказаним договором поставки укладеним позивачем з ПП «Укрторгтранс»та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цією угодою, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується також тим, що згідно видаткової накладної, отриманої від постачальника ПП «Укрторгтранс»№ 67 від 04.04.2011р. на загальну суму 180800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30133,30 грн. позивачем у ПП «Укрторгтранс»придбано щебеню фракції 20х40 (а.с. 37 том І), який, як встановлено судом, в подальшому було реалізовано ТОВ «Сілікат», що підтверджується платіжним дорученням, податковою накладною, видатковою накладною та рахунком (а.с. 195-198 том І).

Також згідно видаткової накладної, отриманої від постачальника ПП «Укрторгтранс» № 226 від 12.04.2011р. на загальну суму - 9348,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1558,00 грн., позивачем у ПП «Укрторгтранс»було придбано різноманітне технічне обладнання (а.с. 39), яке 27.04.2011р. було реалізовано ДП «Керчанський морський торгівельний порт», що підтверджується платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками (а.с. 199-206 том І).

Таким чином, суд вважає, що все вищевикладене підтверджує реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами ПП «РЕКА»та «Укрторгтранс».

Судом встановлено, що зазначеними контрагентами позивачу була надані відповідні податкові накладні, а саме: ПП «РЕКА»- № 457 від 15.11.2010р. на суму ПДВ у розмірі 2666,7 грн. та ПП «Укрторгтранс»- № 67 від 04.04.2011р., № 226 від 12.04.2011р. на загальну суму ПДВ у розмірі 31691,3 грн. (а.с. 38, 41, 43), які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному законодавству. Тобто, згідно п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість у загальному розмірі 34358 грн. за вищезазначеними податковими накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту, відповідних звітних періодів, а саме в декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 2666,7 грн. (а.с. 2212-214 том І) та в декларації з податку на додану вартість у квітні 2011 року у розмірі 31691,30 грн. (а.с. 222-224 том І).

Як вбачається з акту, в ході проведення перевірки та на підставі результатів перевірки контрагентів позивача, а саме актів перевірок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ПП «РЕКА»№ 303/23-513/36919740/2380 та ПП «Укрторгтранс»№ 300/23-513/36043405 від 11.11.2011р., відповідач дійшов висновку про те, що усі операції купівлі-продажу, поставки товарів укладені позивачем з вищевказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а отже у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, включених у загальній вартості придбання товару по операціям з ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс».

Суд критично відноситься до зазначеного висновку та вважає його не обґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину, зокрема договору про надання робіт (послуг), є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір було укладено сторонами, скріплено печатками та підписами, сторонами виконанні обов'язки за цим договорами (сплачені кошти, надані послуги), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів укладених між позивачем та ТОВ «Укрмедпром», що не відповідає чинному законодавству, а саме статті 234, ч. 1 ст. 216 та ст. 203 Цивільного кодексу України.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс»угоди не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелікправочинів,які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1)правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2)правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також суд вважає необхідним зазначити, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, приймаючи оскаржуване рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод, висновок відповідача про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства під час розгляду справи не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що на момент розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом винесено постанову від 03.02.2012 року по справі № 2а/1570/10346/2011 за позовом ПП «РЕКА»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, якою, зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по декларації за січень-квітень 2011 року, за наслідками якої був складений акт № 303/23-513/36919740-2380 від 11.11.2011р. «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «РЕКА»код ЄДРПОУ 36919740 щодо правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року», а також визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до зазначеного акту перевірки висновків щодо нікчемності правочинів (ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України), укладених ПП «РЕКА»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобовязання ПП «РЕКА»з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами.

Також на момент розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом винесено постанову від 31.01.2012 року по справі № 2а/1570/10344/2011 за позовом ПП «Укрторгтранс»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, якою, зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань формування податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року на підставі якої складений акт № 300/23=214/36043405 від 11.11.2011 року, а також визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до зазначеного акту перевірки висновків щодо нікчемності правочинів (ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України), укладених ПП «Укрторгтранс»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобовязання ПП «Укрторгтранс»з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами.

Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач та його контрагенти ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс», належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача.

Твердження відповідача про те, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків не відповідає дійсності, ні чим не підтверджується та є перекрученням реально існуючих, встановлених в судовому засіданні фактів.

Таким чином, на даний час зазначений договори є дійсними та виконаними, рішення суду про визнання угод не дійсними на даний момент не існує.

Важливим є і той факт, що як на момент укладення договорів, так і на час розгляду справи ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентами та за можливу недостовірність даних внесених до вказаного реєстру.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях на позов на те, що ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс»не мало найманих працівників, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, а тому не могло виконати зобовязання, визначене договором про надання послуг, оскільки вказані обставини є виключно припущеннями відповідача, які на вимогу суду не підтверджені належними доказами та не доводить факту ненадання зазначених послуг та поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс»відповідні договори поставки товару та надання послуг, прийняв товар (послуги) та оплатив його вартість у відповідності до договору. Вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому у системному звязку вищезазначених приписів Податкового кодексу України визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Податкового кодексу України надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Судом встановлено, що ПП «ВКФ «Ньюбі»цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 34358 грн., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податковій декларації за відповідний період.

Таким чином, на момент перевірки ПП «ВКФ «Ньюбі»органом державної податкової служби - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України включив до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ПП «РЕКА»та ПП «Укрторгтранс»у загальному розмірі 34358,00 грн., підтверджену податковими накладними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, ПП «ВКФ «Ньюбі»була включена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 34358,00 грн., відповідно до отриманих від контрагентів податкових накладних, з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого Податковим кодексом України. Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Податковим кодексом України. На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.Відповідно доч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не надано доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не доведено суду фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами, наявність порушень порядку формування податкового кредиту, у звязку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «ВКФ «Ньюбі»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.01.2012р. № 00003830.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у звязку з чим підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Ньюбі»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.01.2012р. № 000038301 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 25.01.2012р. № 000038301.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14 березня 2012 року.

Суддя С.О. Cтефанов