Постанова № 22104031, 05.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8531/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 року

м.Одеса

17год.30хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - суддіАракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до ЗАТ «Шляхово-будівельне управління №54»про стягнення податкового боргу та надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява з уточненнямиБерезівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 63627,71грн. з рахунків у банках, обслуговуючих ЗАТ «Шляхово-будівельне управління №54», та у разі недостатності коштів на рахунках відповідача надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у сумі 63627,71грн. за рахунок майна ЗАТ «Шляхово-будівельне управління №54», що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем сум податків та зборів у встановлені законодавством строки.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, заперечення на позов не надав, кореспонденція суду, що направлялася на адресу відповідача, вказану в довідці з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, поверталася із відміткою відділення поштового звязку, що за вказаною адресою відповідач не знаходиться. Відповідно до ч.8 ст.35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. Згідно з ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

07.02.2012р. до суду надійшла заява позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ЗАТ «Шляхово-будівельне управління №54»зареєстроване як юридична особа Іванівською районною державною адміністрацією Одеської області 22.07.2004р., ідентифікаційний код 03448801.

ЗАТ «Шляхово-будівельне управління №54»у якості платника податків знаходиться на обліку в Березівській МДПІ в Одеській області та є платником земельного податку, транспортного податку та орендної плати за землю.

У звязку з несплатою відповідачем заборгованості з транспортного податку та орендної плати за землю, ЗАТ «Шляхово-будівельне управління №54»були виставлені перша податкова вимога від 15.04.2009р. №1/16 на суму 8378,79грн. та друга податкова вимога від 18.05.2009р. №2/38 на загальну суму 10935,95грн., які були отримані відповідачем, проте суми, визначені вказаними вимогами сплачені не були.

Відповідачем до Березівської МДПІ Одеської області було подано податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2011р., якою визначено суму податку до сплати у відповідні періоди (на загальну суму 22104грн.).

Однак самостійно визначені відповідачем суми земельного податку за 2011р. сплачені не були.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. №1251-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно п.п.2,3 п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11 грудня 1991 року 1963-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів визначені ст.3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Відповідно до ст.6 Закону України від 11 грудня 1991 року 1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»п.п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті. Підпунктом 4.1.4а пункту 4.1 статті 4 зазначеного закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.п.5.1 ст. 5 зазначеного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 вищезазначеного Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена у встановлений законодавством строк, визнається сумою податкового боргу.

Згідно з п.п.6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. №2535-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно з ст.5 цього Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до ст.15 Закону від 03.07.1992р. №2535-XII власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до абз.1 ст.17 Закону України "Про плату за землю" податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 5.1 ст.5 вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать, у тому числі такі податки та збори: плата за землю.

Відповідно до п.п.16.1.3 та п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу);

Відповідно до ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 ПК України).

Відповідно до п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.1 ст.287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

платі за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 58,96грн.

За змістом п.п.14.1.175 ПК України податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідач проти обґрунтованості позовних вимог не заперечив, доказів сплати податкового боргу не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області підлягають задоволенню частково в частині вимог про стягнення податкового боргу у сумі 63627,71грн. з рахунків відповідача. В іншій частині позовних вимог (про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі) слід відмовити, оскільки їх задоволення може призвести до подвійного стягнення суми податкового боргу та прийняття судом умовного рішення, що суперечить чинному законодавству.

Керуючись ст.ст.128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до Закритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №54» про стягнення податкового боргу та надання дозволу на погашення суми податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №54» (с.Червонознамянка, Іванівський район, Одеська область, 67211, ідентифікаційний код 03448801) податковий борг у загальному розмірі 63627 (шістдесят три тисячі шістсот двадцять сім)грн.71коп. з рахунків у банках, що обслуговують ЗАТ «Шляхово-будівельне управління №54»: №26007062034 у Одеській ФАБ «Експрес-Банк», м Одеса, МФО 328801; №2600231282980 в ГУ ДКУ в Одеській області, м.Одеса, МФО 828011; №26008102716001 у ПАТ «Альфа-Банк» у м.Києві, МФО 300346.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

05 березня 2012 року.

.