Постанова № 22103429, 05.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7587/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000242310/0 від 25.01.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242310/0 від 25.01.2011 року. Посилаючись на необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки N 1/1/23 1008/34334724 від 11.01.2011 року (на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення) щодо порушення позивачем п.п.5.2.1.п.5.2., п.п.ll.2.3. п.ll.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 92232,00 грн., позивач зазначає, що відповідач, перевіряючи показник валових витрат, використав дані бvхгалтерських рахунків не приділивши увагу всім наявним первинним документам, які є підставою для бvхгалтерського облікv та наявність яких є підставою для включення валових витрат v податковv звітність. Окрім того, позивач зазначив, що за результатами 1 кварталу 2010 року позивач надав податкову декларацію з податку на прибуток та в рядку 04.1 Декларації, зазначив показник 125097,00 грн., фактично відповідно до первинних документів в цей період позивач здійснив витрати у сумі 313353.17 грн. Згідно поданих позивачем декларацій з податку на прибуток за 1,2,3,4 квартали 2009 року та 1,2 квартали 2010 року показник витрат не відповідає первинним документам, які підтверджують зазначені витрати, проте податкова декларація містила занижений показник внаслідок прохання податкового органу підвищити податкове навантаження та сплатити податок на прибуток не менший за суму, що була в подальшому визначена у податковій декларації. Таким чином, позивач вважає, що перевірка здійснена без належного вивчення первинних документів податкової звітності, що призвело до чисельних розбіжностей в акті перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні, зазначивши, що перевірка проведена в рамках діючого податкового законодавства та прийняте за її наслідками податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, правомірним та відповідно підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»зареєстровано виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області 21.04.2006 року, номер запису до ЄДР 1558102 0000 000289 (Т.2 а.с.78).

21.04.2006 року позивач був взятий на облік ДПІ у м. Южному Одеської області за № 427 (Т. 2 а.с.80).

На підставі направлення №215 від 29.11.2010 року та відповідно плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання посадовими особами ДПІ у м. Южному Одеської області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт N 1/1/23 1008/34334724 від 11.01.2011 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п.11.2.3 П.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування підприємств»від 28.12.1994 року N334/94-BP із змінами та доповненнями, в результаті чого заниження всього у сумі 92 232 грн., у тому числі заниження за 3 квартал 2009 року в сумі 9 051 грн., заниження за 4 квартал 2009 року в сумі 93 166 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 29009 грн., заниження за 2 квартал 2010 року. в сумі 19024 грн. (а.с.8-28).

26.01.2011 року позивач надав заперечення (вих.№56/01) до акту перевірки N 1/1/23 1008/34334724 від 11.01.2011 року. ДПІ у м. Южному листом (вих. № 1438/10/23-1009 від 02.02.2011 року) повідомило позивача про розгляд заперечення та про залишення висновків про результати перевірки без змін. (а.с.60-61).

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у м. Южному прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242310/0 від 25.01.2011 року про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 115 290 грн. (а.с.30).

Позивач суму грошового зобов’язання сплатив, проте, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з позовом, в якому просить його скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням підставою його прийняття є порушення позивачем п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п.11.2.3 П.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»N334/94-BP від 28.12.1994 року.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 цього Закону).

Підпунктом 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Судом встановлено, що ТОВ "БУД ГАРАНТ-ІНВЕСТ-55" надано до ДПІ у м. Южному податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2009 року, в якій задекларовано в рядку 04.1 (0 грн.), за 2 квартал 2009 року, в якій задекларовано в рядку 04.1 (220 127 грн.); за 3 квартал 2009 року, в якій задекларовано в рядку 04.1 (758 047 грн.); за 2009 рік, в якій задекларовано в рядку 04.1 ( 2 311411 грн.); за 1 квартал 2010 року, в якій задекларовано в рядку 04.1 (125 097 грн.); за 2 квартал 2010 року, в якій задекларовано в рядку 04.1 (1328 186 грн.) (а.с.32-42).

Судом досліджено надані позивачем первинні документи (оборотно- сальдові відомості, виписки банку по поточним рахункам, платіжні доручення, договори, укладені із постачальниками ТМЦ та виконавцями ремонтних та монтажних-робіт, видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт), які підтверджують витрати підприємства за перевіряємий період.

З досліджених у судовому засіданні первинних документів вбачається, що позивачем у рядках 04.1 декларацій за вказані періоди занижено валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток. Окрім того, суд зауважує, що позивач не заперечує, що фактично відповідно до первинних документів за перевіряємий період позивач здійснив витрати в більшому розмірі, ніж містили податкові декларації. Обґрунтовуючи зазначене, позивач пояснив, що це зроблено внаслідок прохання податкового органу підвищити податкове навантаження та сплатити податок на прибуток не менший за суму, що була в подальшому визначена у податковій декларації.

3

Судом не приймаються до уваги зазначені твердження представника позивача, з огляду на наступне.

Будь-яких доказів в підтвердження викладеного позивачем не надано.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України N334/94-BP встановлено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом.

Відповідно п. 46. 1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п.48.1 ст. 48 ПК України).

Статтею 49 ПК України встановлено порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби, відповідно якої податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п.п. 49.8-49.10 ст. 49 ПК України).

Позивачем не надано будь-яких доказів того, що податковий орган при прийнятті декларацій висував будь-які не визначені цією статтею передумови щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань, тощо). Окрім того, позивачем не надано доказів оскарження дій податкового органу щодо надання вказівок з приводу заповнення декларацій.

Стосовно тверджень представника позивача щодо здійснення перевірки без належного вивчення первинних документів податкової звітності, лише на підставі даних кореспонденції бухгалтерських рахунків, які є лише допоміжними і не можуть бути джерелом інформації для здійснення перевірки фінансово- господарської діяльності та податкового обліку, судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, останню проведено на підставі таких документів: головної книги, оборотно- сальдових відомостей, виписок банку по поточним рахункам, договорів,          укладених із постачальниками ТМЦ та виконавцями ремонтних та монтажних-робіт, видаткових накладних, актів виконаних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт. Податковим органом встановлено завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), у рядку 04.1 всього в сумі 368 928 грн., у тому числі завищення за 3 квартал 2009 року у сумі 36202 грн., завищення за 4 квартал 2009 року у сумі 372664 грн., заниження за 1 квартал 2010 року в сумі 116035 грн., завищення за 2 квартал 2010 року 76097 грн. Зазначений акт підписано директором ТОВ "БУД ГАРАНТ- ІНВЕСТ-55" без зауважень.

Для визначення валових витрат використано дані кореспонденції бухгалтерських рахунків 631 «вітчизняні кредитори»з бухгалтерськими рахунками 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 80 «Витрати сировини та матеріалів», 84 «Інші витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності»та наявні підтверджуючі первинні документи, в зв’язку з чим під час визначення валових витрат по податкових періодах встановлені розбіжності між даними бухгалтерського обліку та даними Декларацій на прибуток підприємства, що призвело до завищення витрат всього в сумі 368928 грн.

Відповідно п. 54.3.2 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Враховуючи те, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують валові витрати в значно більшому розмірі, ніж зазначено у податкових деклараціях за перевіряємий період, суд вважає, що відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем витрат всього в сумі 92232 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242310/0 від 25.01.2011 року про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 115 290 грн.

Окрім того, судом встановлено, що сума грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 115 290 грн., визначена у податковому повідомленні-рішенні №0000242310/0 від 25.01.2011 року, сплачена позивачем у повному обсязі.

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області №0000242310/0 від 25.01.2011 року є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, тому не підлягає скасуванню.

          Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" є неправомірними, необґрунтованими, отже не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно ст. 94 КАС України.

          Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 березня 2012 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк

.