Постанова № 22102925, 23.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/10805/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року 10 год. 15 хв.м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТарасишиної О.М.,

за участю секретаряТаратунської О.В.,

за участю сторін:

представника позивачаКравченко І.В.,

представника відповідачаАзарніної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000641520,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Алакозай»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ по роботі з ВПП) м. Одеси, в якому позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення за формою «В 4»від 02.12.2011 року № 0000641520.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами камеральної перевірки, проведеної СДПІ по роботі з ВПП м. Одеси, було складено акт від 18.11.2011 року № 435/15-2/31432553/91. На підставі даного акту прийняте оскаржуване рішення, яке, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, єдиним обґрунтуванням, що слугувало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення щодо порушення позивачем п.п. 54.3.2.п. 54.3 Податкового кодексу (далі - ПК) України, є акт планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Алокозай»від 13.05.2011 року № 203/15-2/31432553/34. При цьому, податкові зобовязання, які визначені СДПІ по роботі з ВПП та відображені в зазначеному акті перевірки, є неузгодженими у звязку з їх оскарженням в судовому порядку, а отже, як наслідок, у СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі відсутні підстави для висновку про порушення ТОВ «Алакозай»п.п. 54.3.2. п.54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000641520.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на обґрунтування, зазначені в запереченнях на адміністративний позов, відповідно до яких на підставі ст. 76 ПК України СДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2011 року, про що свідчить акт від 18.11.2011 року № 435/15-2/31432553/91.

В ході перевірки використано податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.10.2011 року, акт планової виїзної документальної перевірки від 13.05.2011 року № 203/15-2/31432553/34 за період 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Так, згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ за серпень 2011 року від 28.10.2011 року підприємством зменшено податковий кредит на суму 98263 грн. та зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 98263 грн.

Таким чином, на думку відповідача ТОВ «Алакозай»за вересень 2011 року завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду. Підприємством згідно даних податкової декларації не враховані з ПДВ за вересень 2011 року висновки акту планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Алокозай»від 13.05.2011 року № 203/15-2/31432553/34.

Відтак, підприємством завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, на суму 3379331 грн. Адже, в порушення п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України та згідно матеріалів акту планової виїзної перевірки № 230/15-2/31432553/34 від 13.05.2011 року за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 4.2 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. «д»пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4.6 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого 25.01.2011 року наказом ДПА України № 41, позивачем при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року від 20.10.2011 року, були допущені методологічні та арифметичні помилки, які привели до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 3379331 грн. Тому, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000641520 винесене правомірно та не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні факти та обставини.

Органи державної податкової служби відповідно до приписів ст. 75 ПК України, мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, головним державним податковим ревізорінспектором першого рангу відділу податкового супроводження підприємств водного транспорту СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Вітюк О.С. проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2011 року ТОВ «Алакозай», за результатами якої складено акт від 18.11.2011 року № 435/15-2/31432553/91, в висновках якого зазначено, що в порушення п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України та згідно матеріалів акту планової виїзної перевірки № 230/15-2/31432553/34 від 13.05.2011 року за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 4.2 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. «д»пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», ТОВ «Алакозай»при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року від 20.10.2011 року, були допущені методологічні та арифметичні помилки, які привели до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 3379331 грн. (а.с. 813).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000641520 (а.с.7), яким ТОВ «Алакозай» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3379331 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1689665,5 грн.

Проте, суд не погоджується з даними висновками податкового органу з наступних підстав.

Судом встановлено, що підставою для висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі про порушення позивачем п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України є висновок акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №203/15-2/31432553 від 13.05.2011 року (а.с.39-43) про порушення ТОВ «Алакозай»п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. «д»п.п.7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі якого відповідачем прийнято зокрема податкове повідомлення-рішення №0000211520 від 31.05.2011 року, яким ТОВ «Алакозай»збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4875133,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0000231520 від 31.05.2011 року, яким ТОВ «Алакозай»зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2334262,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000191520 від 31.05.2011 року, яким ТОВ «Алакозай»збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1500273,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення СДПІ, від 31 травня 2011 року, № 0000221520, № 0000181520, № 0000211520, № 0000231520, № 0000191520, № 0000201520, що прийняті відносно позивача за наслідками висновків акту перевірки від 13.05.2011 року № 230/15-2/31432553/34, були оскаржені TOB «Алакозай»до суду, що підтверджено копією позовної зави з відміткою суду про отримання (а.с. 44-47).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року відкрито провадження по справі № 2а/1570/4254/2011 за позовом TOB «Алакозай» до СДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень (а.с.49).

Як встановлено в судових засіданнях, за наслідками розгляду справи № 2а/1570/4254/2011 постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 року адміністративний позов TOB «Алакозай»про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень, які винесені СДПІ на підставі висновків акту перевірки від 13.05.2011 року № 230/15-2/31432553/34, задоволено частково.

08 листопада 2011 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами TOB «Алакозай»та СДПІ, прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 року по справі № 2а/1570/4254/2011, зазначена справа в апеляційному адміністративному суді не розглянута.

Отже податкові зобовязання визначені TOB «Алакозай»відповідачем в податковому повідомленні-рішенні від 02.12.2011 року № 0000641520 є неузгодженими.

Відповідач посилається на порушення позивачем п. 54.3.2 п. 5.4 ст. 54 ПК України, відповідно до якої контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Суд не може погодитись з висновком податкового органу, що неузгодженість податкових повідомлень-рішень не є підставою для не відображення таких донарахувань у наступних податкових деклараціях, виходячи з наступного.

В висновках акту перевірки від 18.11.2011 року № 435/15-2/31432553/91 перевіряючими зазначено, що ТОВ «Алакозай»при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року від 20.10.2011 року № 9009285907 були допущені методологічні та арифметичні помилки.

Так, методологічна помилка - це помилка, яка допущена платником податків при складані ним декларації, яка становить неправильне застосування чи не застосування ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначені податкового зобовязання по податкам та зборам.

Арифметична помилка - це помилка, яка допущена платником податків при заповнені декларації чи додатків до неї при виконанні арифметичних дій, передбачених при розрахунку обєкту оподаткування з метою встановлення податкових зобовязань по податку, збору, обовязковому платежу, а також описки, допущені при перенесені даних з додатків, на підставі яких заповнюються відповідні строки декларації.

Однак в акті перевірки № 435/15-2/31432553/91 відповідачем не відображено щодо порушень позивачем при складанні декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначені податкового зобовязання, а також не зазначено, яка арифметична помилка допущена позивачем при заповнені декларації.

Крім того, у разі якщо платник податків оскаржує суму податкового зобовязання, нараховану контролюючим органом, така сума вважається неузгодженою та може бути стягнута лише примусово у судовому порядку.

Так, п.п. 57.3 ст. 57 ПК України (далі - Кодексу) встановлено, що у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 57.2 ст. 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобовязання платника податків з причин, не повязаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму податкового зобовязання у строки, визначені у Кодексі, а якщо такі строки не визначено, то протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 Кодексу).

Так, п. 56.10 ст. 56 Кодексу визначено, що рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Грошове зобовязання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобовязання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий борг - сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Таким чином, у разі коли платником податків не виконуються умови, визначені п. 57.2 - 57.3 ст. 57 Кодексу, нараховані грошові зобовязання після закінчення десятиденного та тридцятиденного терміну набувають статусу податкового боргу.

Водночас відповідно до п. 56.18 ст. 56 Кодексу з урахуванням строків давності платник податків має право податкове повідомлення-рішення оскаржити у суді.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пп. 4.4 п. 4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N 985, у разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати, сума грошового зобовязання, нарахована у картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з цієї картки до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду (постанови) першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст. 186 КАС України.

Рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанови Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, що вважається датою узгодження грошового зобовязання.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 56.1, п. 56.11, п. 56.18 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Не підлягає оскарженню грошове зобовязання, самостійно визначене платником податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому слід зазначити, що грошове зобовязання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Тобто, фактично, визначивши грошове зобовязання в податковій декларації по неузгодженому податковому повідомленню-рішенню, позивач позбавляє себе права на оскарження цієї суми.

Оскільки податкові зобовязання, які визначені на підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №203/15-2/31432553/34 від 13.05.2011 року, не узгоджені, відсутні будь-які підстави для висновку про порушення ТОВ «Алакозай» п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, зясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідач, прийняв оскаржуване рішення в порушення закону, з урахуванням не усіх обставин, які мають значення для прийняття цього рішення, у звязку з чим позовні вимоги позивача обґрунтовано підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обовязок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, законність якого спростована доводами позивача та матеріалами справи.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000641520 задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Одеси від 02.12.2011 року № 0000641520.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 23.02.2012 року.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

СуддяО.М. Тарасишина

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Одеси від 02.12.2011 року № 0000641520.

23 лютого 2012 року.