Постанова № 22102203, 01.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 р. № 2а-14570/11/1370

10 год. 24 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 5

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Залуцької І.І.

за участю представників сторін:

від позивача Московича А.Я.

від відповідача Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 00037322320 від 05.12.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Торговий дім «Галпап»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від № 0003732320 від 05.12.2011 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Торговий дім «Галпап»з питань правильності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період 01.08.2011 року по 31.08.2011 року встановлено його завищення на суму 99 514,00 грн. по взаєморозрахунках з контрагентом ТзОВ «Драмторг», органу державної податкової служби було надано усі необхідні документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за серпень 2011 року. Висновок органу ДПС про нікчемність правочину та стосовно правомірності формування податкового кредиту є протиправним, не може ґрунтуватись на висновках акта ДПІ у Личаківському районі м. Львова, у яких йдеться про відсутність у нього основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Представник позивача позов підтримав повністю, надав пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що під час перевірки підприємством не доведено факт придбання товару від ТзОВ «Драмторг», кошти перераховувались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Оскільки в ТзОВ «Драмторг»не відбувалася реалізація то відповідно ТзОВ «Торговий дім «Галпап»не придбавало товари і не реалізовувало товари, правочини укладені між ТзОВ «Драмторг»та ТзОВ «Торговий дім «Галпап»є нікчемними. Таким чином, в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 99 514,00 грн. (за серпень 2011 року). Зважаючи на наведені обставини справи представник відповідача наполягає, що підстав для задоволення позову немає.

Представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап»зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію № 14151050005006854 від 20.06.2007 року та взято на облік в органах державної податкової служби 29.11.1996 року за № 3772, станом на 18.08.2011 року перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова .

З 01 по 31 серпня 2011 року Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова провела позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Торговий дім «Галпап»з питань правильності формування податкового зобовязання та сум податкового кредиту за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за наслідками якої складено акт № 717/23-2/22343278 від 22.11.2011 року (далі акт перевірки від 22.11.2011 року). Актом встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV ТзОВ «Торговий дім «Галпап»завищено податковий кредит на загальну суму 99 514,00 грн. (за серпень 2011 року).

05.12.2011 року ДПІ в Личаківському районі м.Львова прийняло податкове-повідомлення рішення № 0003732320, яким ТзОВ «Торговий дім «Галпап»зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 99 514,00 грн. посилаючись на порушення, які були встановлені в акті перевірки .

Під час перевірки направлено запити на зустрічні перевірки, на момент завершення перервірки отримано відповідь з ДПІ у Сихівському районі м. Львова по ТзОВ «Драмторг»та акт від 14.09.2011 року № 229/23-416/37398775 «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТзОВ «Драмторг»щодо підтвердження господарських відносин із платником перевірки ТзОВ «Торговий дім «Галпап»протягом лютого-вересня 2011 року, в якій зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у звязку з тим, що співробітниками ДПІ у Сихівському районі м.Львова встановлено відсутність платника за місцезнаходженням про, що повідомлено ГВПМ ДПІ у м.Львові листом № 16273/23-410 від 11.11.11 р., відділ реєстрації та обліку платників податків. На даний момент згідно бази АІС ОР підприємство має стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження).

Перевіркою встановлено, що основний вид діяльності ТзОВ «Драмторг»- інші види оптової торгівлі; на балансі ТзОВ «Драмторг»основні засоби відсутні та відсутні необхідні чисельні трудвоі ресурси для здійснення оптової торгівлі та про що, свідчать податкові декларації про доходи фізичних осіб в 2011 році, а чисельність працюючих на підприємстві складає 1 чол. Згідно даних податкової звітності та інформації з інших джерел, які свідчать про відсутність у ТзОВ «Драмторг»транспортних засобів та інших основних засобів, відсутність достатньої кількості штатних працівників на підприємстві, можна стверджувати, що операції з реалізації мали не реальний товарний характер, товар ТзОВ «Торговий дім «Галпап», не придбавався, не перевозився та не зберігався.

Таким чином, перевіркою встановлено, що господарські операції, які відображені ТзОВ «Торговий дім «Галпап»в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. встановлено завищення відємного значення по податку на додану вартвість на суму 99 514,00 грн. (за серпень 2011 року), в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в акті перевірки.

Як вбачається із доказів, поданих позивачем, а саме, договору купівлі-продажу від 01.04.2011 року № 010411/1, ряду податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, договору про зарахування зустрічних вимог №16/09-11 від 16.09.2011 р., довіреності (докази реалізації придбаної у ТзОВ «Драмторг»продукції іншим покупцям), такі свідчать про реальність здійснення господарської операції.

На підтвердження здійснення господарської операції - поставки товару від ТзОВ «Драмторг»судом досліджено видаткові та податкові накладні. Згідно видаткової накладної № 95 від 01.08.2011 року - податкова накладна № 95 від 01.08.2011 року вартість товарів становить 357 059,17 грн., в т.ч. ПДВ 71 411,83 грн., згідно видаткової накладної № 96 від 01.08.2011 року податкова накладна № 96 від 01.08.2011 року вартість товарів становить 30 987, 71 грн., в т.ч. ПДВ 6 197,54 грн., згідно видаткової накладної № 97 від 01.08.2011 року податкова накладна № 597 від. 01.08.2011 року вартість товарів становить 2 010,89 грн., в т.ч. ПДВ 402,07 грн., згідно видаткової накладної № 98 від 01.08.2011 року податкова накладна № 98 від 01.08.2011 року вартість товарів становить 20 363, 60 грн., в т.ч. ПДВ 4 072,72 грн., згідно видаткової накладної № 420 від 10.08.2011 року податкова накладна № 420 від 10.08.2011 року вартість товарів становить 8 867,17 грн., в т.ч. ПДВ 1 773,43 грн., згідно видаткової накладної № 421 від 10.08.2011 року податкова накладна № 421 від 10.08.2011 року вартість товару стновить 8 590,40 грн., в т.ч. ПДВ 1 718,08 грн., згідно видаткової накладної № 422 від 10.08.2011 року податкова накладна № 422 від 10.08.2011 року віртість товарів становить 69 686,02 грн., в т.ч. ПДВ 13 937,80 грн., згідно видаткової накладної № PH-1808/02 від 18.08.2011 року податкова накладна № 9 від 18.08.2011 року вартість товарів становить 8 958,58 грн., в т.ч. ПДВ 1 791,72 грн, згідно видаткової накладної № № PH-1208/01 від 12.08.2011 року податкова накладна № 7 від 12.08.2011 року вартість товарів становить 8 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 740,00 грн., згідно видаткової накладної № PH-1008/01 від 10.08.2011 року податкова накладна № 6 від 10.08.2011 року вартість товарів становить 70 436,68 грн., в т.ч. ПДВ 14 087,34 грн., згідно видаткової накладної № PH-0808/01 від 08.08.2011 року податкова накладна № 5 від 08.08.2011 року вартість товарів становить 20 571,60 грн., в т.ч. ПДВ 4 114,32 грн., згідно видаткової накладної № PH-0208/01 від 08.02.2011 року податкова накладна № 4 від 02.08.2011 року вартість товарів становить 2 036,00 грн., в т.ч. ПДВ 407,20 грн., згідно видаткової накладної № PH-0108/01 від 01.08.2011 року податкова накладна № 1 від 01.08.2011 року вартість товарів становить 360 692,42 грн., в т.ч. ПДВ 72 138,48 грн., згідно видаткової накладної № PH-0108/02 від 01.08.2011 року податкова накладна № 2 від 01.08.2011 року вартість товарів становить 31 306,78 грн., в т.ч. ПДВ 6 261,36 грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту ТзОВ «Торговий дім «Галпап», та відображена у податковій декларації за серпень 2011 року (№ 9007923851 від 20.09.2011 р.).

Суд взяв до уваги подані представником позивача довіреності на отримання товару. Зокрема, довіреність № 138 від 16.08.2011 року видана ОСОБА_3 на отримання товару на загальну суму 10750,30 грн. (23 найменування) за договором №2812/10 від 28.12.2010 року, дійсна до 25.08.2011 року, довіреність № 194 від 11.08.2011 року видана ОСОБА_4 на отримання матеріальних цінностей на загальну суму 10000,00 грн., дійсна до 21.08.2011 року, довіреність № 66 від 10.08.2011 року видана ОСОБА_5 на отримання цінностей за рахунком-фактурою № СФ-0000224 від 10.08.11 р., дійсна до 19.08.2011 року, довіреність № 64 від 08.08.2011 року видана ОСОБА_5 на отримання цінностей за рахунком-фактурою № СФ-0000222 від 08.08.11 р. , дійсна до 17.08.2011 року, довіреність № 63 від 02.08.2011 року видана ОСОБА_5 на отримання цінностей за рахунком-фактурою № СФ-0000220 від 02.08.11 р., дійсна до 10.08.2011 року, довіреність № 133 від 01.08.2011 року видана ОСОБА_3 на отримання товару на загальну суму 432830,90 грн. за договором №2812/10 від 28.12.2010 року, дійсна до 10.08.2011 року, довіреність № 61 видана ОСОБА_5 на отримання цінностей, перелічених в ній, за рахунком-фактурою від 01.08.2011 року дійсна до 09.08.2011 року, які свідчать про реальність даних господарських операцій.

Щодо представлених товарно-транспортних накладних № 379 від 01.08.2011 р., № 388 від 10.08.2011 р.), суд зазначає наступне.

Документ, який визначав порядок заповнення товарно-транспортної накладної Наказ Мінстату України та Мінтрансу України № 228/253 від 07.08.1996 року «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи». На даний час дію цього документу зупинено і скасовано його державну реєстрацію, тому виконання його вимог не є обовязковим. Натомість самі товарно-транспортні накладні були представлені до перевірки, а відсутність у них певних реквізитів не може бути підставою визнання правочинів нікчемними.

Представник позивача долучив до матеріалів справи ряд витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме, Витяг № 23393311 від 24.07.2009 року з реєстраційним номером 26242546, тип обєкта будівля виробничого корпусу № 4 літ. «3-1» заг. площею 845,8 кв.м (м.Львів, вул. Угорська,14) на підставі договору купівлі-прподажу № 464 від 30.04.09 р.; Витяг № 23393229 від 24.07.2009 року з реєстраційним номером 26242608, тип обєкта будівля виробничого корпусу № 3 літ. «I-1»заг. площею 1001,8 кв.м (м.Львів, вул. Угорська,14) на підставі договору купівлі-прподажу № 459 від 30.04.09 р.; Витяг № 22410704 від 08.04.2009 року з реєстраційним номером 26979724, тип обєкта нежитлова будівля торгово-виставковий павільйон під літ. «Ж-2»заг. площею 1619,4 кв.м (м.Львів, вул. Пясецького, 12) на підставі свідоцтва про право власності від 31.03.2009 р. виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на підставі наказу № 747-НЖ-З. Нерухоме майно позивача, зазначене у витягах свідчить про наявність виробничих потужностей підприємства.

Також суд зазначає, що як вбачається із акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 14.09.11.2011 року № 229/23-416/37398775, а саме у розділі 14, зазначається про подання податкової звітності за 08.11 р. та 09.11 р., що свідчить про здійснення контрагентом ТзОВ «Драмторг»господарської діяльності, в той же час запит щодо встановлення місцезнаходження направлено 30.08.2011 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Твердження відповідача щодо нікчемності угоди, яка укладалась за участю ТзОВ «Драмторг»не беруться судом, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи, відповідач обмежився лише твердженнями про порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України. Беручи до уваги розяснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»погодитись з такими підходами та висновками органу ДПС неможна. У постанові Верховний Суд України звернув увагу на те, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином, щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС. Тому ті аргументи, якими він доводить відсутність реального виконання господарської операції, та й сам висновок про нікчемність правочину не доводять правомірності завищення податкового кредиту позивача за серпень 2011 року, навпаки суд розцінює їх як надумані підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, висновок органу ДПС про завищення ТзОВ «Торговий дім «Галпап»залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 99 514,00 грн. (за серпень 2011 року) не ґрунтується на законі. Тому податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова № 0003732320 від 15.12.2011року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 122, 123, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова № 0003732320 від 05.12.2011 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап» (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Шептицьких, 26, код ЄДРПОУ - 22343278) 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 05.03.2012 року

Суддя Тертичний В.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Тертичний В.Г.