Постанова № 22101768, 27.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 р. № 2а-9089/11/1370

о 10 год., 07 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІХТ», представник ОСОБА_1 (довіреність № 0601 від 01.06.2011 року)

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, представник Ортинська № 10740/170/10-007 від 02.07.2011 року)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІХТ»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень рішень № 000093331/ від 17.05.2011 року, № 000126232/ від 13.05.2011 року, № 000125232/ від 13.05.2011 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ЛІХТ»за період з 13.11.2007 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 849/23-209/35562709 від 29.04.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «ЛІХТ»за період який перевірявся мало взаємовідносини з ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «ІРТАС», у звязку з чим позивач:

- в бухгалтерському обліку відобразив отримання податкового кредиту від господарських операцій по придбаному товару у ПП «Львівкомфортгруп-К»на загальну суму ПДВ 107532,00 грн., які підтверджені документально і по яких прописано безтоварні та нікчемні правочини;

- в бухгалтерському обліку відніс до валових витрат витрати від господарських операцій по придбаному товару у ПП «Львівкомфортгруп-К»в сумі 322342,00 грн. без ПДВ в тому числі за ІІ квартал 2010 року, ТОВ «ІРТАС»в сумі 223309,00 грн. без ПДВ в тому числі за ІІІ квартал 2010 року, на загальну суму 537658,00 грн. без ПДВ, які підтверджені документально і по яких прописано безтоварні та нікчемні правочини;

- встановлено порушення п.2.6, п.3.3, п.3.4, п.4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме згідно квитанції та виписки банку в банк 28.11.2008 підприємством були здані готівкові кошти в розмірі 540,00грн в касовій книзі за цей день записи відсутні, прибуткові та видаткові касові ордери за цей день не оформлялися.

Висновки акті перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам, з підстав, що факт придбання позивачем товару документально підтверджено первинними документами.

Крім цього, в акті перевірки не вказано жодних обставин, які б спростовували реальність цих господарських операцій та факт їх здійснення. Щодо прописаного в акті перевірки твердження, що ПП «Львівкомфортгруп-К»не надало документів для перевірки, чи у ТОВ «Іртас»відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, і відповідно вона фізично не могла здійснити такий обсяг робіт, то до господарської операції з ТОВ «ЛІХТ»дане твердження не має жодного відношення, оскільки факт придбання товару підтверджується первинними документами, які були надані ревізорам.

Таким чином, факт придбання товарів та документальне підтвердження цих операцій є достатньою підставою для їх врахування при обчисленні податкового кредиту у покупця товарів, робіт, послуг.

Позивач стверджує, що товариством укладалося з його контрагентами договори на поставку товарів, які на думку відповідача, містять ознаки нікчемності. Вказані висновки акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, оскільки згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього ж Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Всі товари та послуги за договорами, поставленні та надані в повному обсязі, що підтверджується відповідними документами, а дані товари та послуги використанні у господарській діяльності позивача.

Щодо порушення вимог п. 2.6., п. 3.3., п. 3.4., п. 4.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, позивач також зазначає, що готівкові кошти у сумі 540,00 грн. в касу підприємства не надходили, а були внесені працівником безпосередньо на розрахунковий рахунок позивача через банківську установу, про що свідчать надані перевіряючим відповідача копії квитанції № авт/50/авт від 28.11.2008 року і заява працівника підприємства, що до зарахування внесених ним коштів в установу банку в рахунок оплати путівки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що ДПІ у Сихівському районі м.Львова проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.11.2007 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2007 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 849/23-209/35562709 від 29.04.2011 року.

Перевіркою встановлено, що угоди укладені позивачем з ПП «Львівкомфортгруп-К»та ТОВ «Іртас»є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України.

На підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.03.2011 року № 000093331/, яким до позивача засновано штрафні санкції в сумі 2700,00 грн.; № 000126232/ від 13.05.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, в сумі 134415,00 грн., за основним платежем на 107532,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 26883,00 грн.); № 000125232/ від 13.05.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств, в сумі 131556,00 грн., за основним платежем на 105245,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 26311,00 грн.), оскільки позивачем завищено валові витрати на вартість придбаних товарів, послуг та неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, які виникли по зобовязаннях з ПП «Львівкомфортгруп-К»та ТОВ «Іртас».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримала, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

29.04.2011 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІХТ», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.11.2007 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2007 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 849/23-209/35562709.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 5.9., п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 105245,0 грн., а саме завищено на загальну суму 17533,00 грн., в тому числі за І квартал 2009 року на суму 2709,00 грн., за ІІ квартал 2009 року на суму 4962,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року на суму 4354,00 грн., за ІV квартал 2009 року на суму 2341,00 грн., за І квартал 2010 року на суму 3167,00 грн., та занижено на загальну суму 122778,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 48187,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 74591,00 грн.;

- п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 73966,00 грн., в тому числі в квітні 2010 року на суму 49801,00 грн., в травні 2010 року на суму 6540,00 грн., в липні 2010 року на суму 10142,00 грн., у вересні 2010 року на суму 7483,00 грн. та завищення значення рядка 26 залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 33566,00 грн.;

- п. 2.6., п. 3.3., п. 3.4., п. 4.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме, кошти в розмірі 540,00 грн. не оприбутковані в касі підприємства.

В акті перевірки зазначено:

Проведеною перевіркою встановлено завищення ТОВ «ЛІХТ»показників у рядку 01.1. Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»на загальну суму 322342,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 322342,00 грн. в результаті реалізації товарів придбаних у ПП «Львівкомфортгруп-К»по якому прописано безтоварні та нікчемні правочини та заниження на загальну суму 322342,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 322342,00 грн. за рахунок не включення до бази оподаткування податком на прибуток операцій з отримання попередньої оплати від підприємств покупців. За період з 13.11.2007 року по 31.12.2010 року ТОВ «ЛІХТ»декларувало господарські операції щодо придбання товарів в ПП «Львівкомфортгруп-К»по якому прописано нікчемність правочинів, то відповідно і господарські операції з їх продажу покупцям у відповідних звітних періодах, фактично не відбулися, а отже є нікчемними.

Перевіркою також встановлено, що позивачем відображено поставку товарно матеріальних цінностей отриманих від ПП «Львівкомфортгруп-К»на наступні підприємства, а саме ТОВ «Ходоріввський м'ясокомбінат», ТОВ «Алюсервіс», ПП «Індустрія клімату». Вищевказаними підприємствами перераховано ТОВ «ЛІХТ»за отримані товарно матеріальні цінності кошти в ІІ кварталі 2010 року в загальній сумі 386810,00 грн. (322342,00 грн. без ПДВ).

Перевіркою встановлено завищення показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% , крім імпорту товарів»на загальну суму 64468,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 64468,00 грн., в результаті реалізації придбаних в ПП «Львівкомфортгруп-К»по якому прописані безтоварні та нікчемні правочини та заниження на загальну суму 64468,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 64468,00 грн. за рахунок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість операцій з отримання попередньої оплати від підприємств-покупців.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «ЛІХТ»показників у рядку Декларацій «приріст балансової вартості запасів»на загальну суму 71138,00грн., в тому числі за І квартал 2009 року на суму 10836,00 грн., за півріччя 2009 року на суму 19849,00 року, за І квартал 2010 року на суму 40453,00 грн. В порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством невірно визначено приріст балансової вартості товарів, матеріалів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких (включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом, а саме підприємством невірно відображено суму балансової вартості запасів у рядку А5 «балансова вартість запасів на оптових складах (місцях зберігання).

Приріст відображений в рядку 04.2 Декларації про прибуток підприємства за І квартал 2009 року за даними платника складає 19015,00 грн., за даними перевірки 8179,00 грн., за півріччя 2009 року за даними платника складає 51108,00 грн., за даними перевірки 31259,00 грн., за І квартал 2010 року за даними платника складає 89818,00 грн., за даними перевірки 49365,00 грн.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «ЛІХТ»показників у рядку 04.1. Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у р.04.11»на загальну суму 537658,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року в сумі 314349,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 223309,00 грн.

Перевіркою взаємовідносин ТОВ «ЛІХТ»з ТОВ «Іртас»встановлено завищення ТОВ«ЛІХТ»валових витрат за ІІІ квартал 2010 року в сумі 223309,00 грн. ТОВ «ЛІХТ»укладено з ТОВ «Іртас»усну домовленість про постачання товарів.

Укладених угод з перевізниками ТОВ«ЛІХТ»до перевірки не представлено. Підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у продавця та оприбуткування їх у покупця, а також для виконання розрахунків між перевізником і замовником автомобільного транспорту є товарно-транспортна накладна (ТТН).

Крім цього, в результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К»перевіркою встановлено, ТОВ «ЛІХТ»завищено податковий кредит в сумі 107532,00 грн., в тому числі в квітні 2010 року в сумі 62870,00 грн., в липні 2010 року в сумі 3613,00 грн., у вересні 2010 року в сумі 41049,00 грн.

В акті перевірки також зазначено, що за період що перевірявся згідно представлених документів встановлено порушення п. 2.6., п. 3.3., п. 3.4., п. 4.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме згідно квитанцій та виписки банку в банк 28.11.2008 року підприємством були здані готівкові кошти в розмірі 540,00 грн. в касовій книзі за цей день записи відсутні. Прибуткові та видаткові касові ордери за цей день не оформлялися.

13.05.2011 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 000126232/, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58, п.п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 849/23-209/35562709 від 29.04.2011 року, встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.05. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 134415,00 грн., в тому числі за основним платежем 107532,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26883,00 грн.

13.05.2011 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 000125232/, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 849/23-209/35562709 від 29.04.2011 року, встановлено порушення п. 5.1., п. 5.9., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств, усього 131556,00 грн., в тому числі за основним платежем 105245,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26311,00 грн.

17.05.2011 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 000093331/, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», на підставі акта перевірки № 849/23-209/35562709 від 29.04.2011 року, встановлено порушення п. 2.6., п. 3.3., п. 3.4., п. 4.2. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, у звязку з чим до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2700,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року за № 637 із змінами і доповненнями, Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№ 436/95 від 12.06.1995 року із змінами і доповненнями, ПК України, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням

товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 5.9. цього ж Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 12 цього ж Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2.6. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у

касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Згідно п. 3.1 цього ж Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно п. 3.3. цього ж Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Згідно п. 3.4. цього ж Положення, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Згідно п. 4.2. цього ж Положення, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Згідно ст. 1 Указу президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у становити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:

- податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за квітень, липень, вересень 2010 року, довідок щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень, липень, вересень 2010 року, розрахунків суми бюджетного відшкодування за квітень, липень, вересень 2010 року, розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів квітень, липень, вересень 2010 року (Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ);

- господарського договору поставки від 12.07.2010 року, укладеного між ТОВ «Іртас»(як постачальником) та позивачем (як покупцем), згідно якого постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві обладнання, комплектуючі та витратні матеріали холодильного обладнання, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму;

- господарського договору поставки від 01.04.2010 року, укладеного між ПП «Львівкомфортгруп-К»(як постачальником) та позивачем (як покупцем), згідно якого постачальник зобовязкується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві обладнання, комплектуючі та витратні матеріали холодильного обладнання, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму

- накладних із зазначенням переліку товарів, видаткових накладних, податкових накладних за перевіряємий період, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, довіреностей на отримання товарів, платіжних доручень із призначенням платежу плата за матеріали згідно укладених договорів;

- квитанції № авт./50/авт. від 28.11.2008 року з призначенням платежу внесення готівки в сумі 540,00 грн.

Щодо податкового повідомлення рішення № 000125232/ від 13.05.2011 року судом враховуються обґрунтування позивача та його представника про правомірність включення до складу валових витрат витрати на поставку товарів контрагентів позивача (ТОВ «Іртас», «Львівкомфортгруп-К»), які, на думку відповідача, містять ознаки фіктивності, оскільки підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю товариства. Факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик наданих товарів, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення звязку між фактом придбання (послуг) та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обовязковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних товарів та послуг у такій діяльності.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Також, на думку суду, є неправомірним розрахунок грошового зобовязання визначений у спірному податковому повідомленні рішенні з врахуванням п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки судом встановлено, по суті, відсутність порушень позивачем вимог п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податкового повідомлення рішення № 000126232/ від 13.05.2011 року судом не враховуються пояснення відповідача та його представника про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за період листопад 2007 року грудень 2010 року за операціями, що проведені з контрагентами позивача без фактичного здійснення господарської діяльності та по операціях які не мають реального характеру, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень щодо оплати товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обовязок контролю за сплатою податкових зобовязань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

По суті даного спору Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Надані позивачем документи дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість, а тому, на думку суду, позивачем правильно застосовано ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками ВАС України викладеними у: ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі К-40582/09.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо відсутності транспортних документів, які підтверджують здійснення поставки товарів позивачу від його контрагента на підставі вищевказаного договору, оскільки поставка товару здійснювалася контрагентами позивача ТОВ «Іртас», «Львівкомфортгруп-К».

Інші документи що підтверджуються правомірність формування позивачем податкового кредиту за період з листопада 2007 року по грудень 2010 року надані суду.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідач також вказує про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Іртас», «Львівкомфортгруп-К» посилаючись на те, що у згаданого товариства відсутні матеріально-технічна база, земельна ділянка, трудові ресурси для надання відповідних робіт та послуг.

Вказане судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази не є самостійною правовою підставою для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Крім цього, в справі є податкові декларації позивача з ПДВ та розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5 до декларації з ПДВ), а належних та допустимих доказів відсутності контрагентів за місцем знаходження (даних з ЄДР) відповідачем не надано.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Щодо податкового повідомлення рішення № 000093331/ від 17.05.2011 року, судом не враховуються висновки акту перевірки відповідача та пояснення його представника щодо порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, а саме, не оформлення прибуткових та видаткових касових ордерів за 28.11.2008 року та відсутності у касовій книзі будь-яких записів, оскільки в матеріалах справи наявна копія квитанції № авт./50/авт. видана касою № 6 АКБ «УСБ»з призначенням платежу внесення готівки в сумі 540,00 грн., а відтак така готівка була зарахована на відповідний банківський рахунок. Вказана обставина не утворює складу порушення зазначеного у висновках акту перевірки, оскільки згадані кошти своєчасно та в повній сумі оприбутковувалися шляхом здійснення їх обліку на банківському рахунку позивача. По суті документом, що свідчить про здавання коштів до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Касові операції оформляються в тому числі документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відтак відповідачем, представником відповідача належних та допустимих доказів про не оприбуткування вказаних коштів на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення суду не надано.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 000126232/ від 13.05.2011 року, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 331345,10 грн., в тому числі за основним платежем 272674,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58670,19 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.05. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 000125232/ від 13.05.2011 року, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств, усього 131556,00 грн., в тому числі за основним платежем 105245,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26311,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 5.1., п. 5.9., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 000093331/ від 17.05.2011 року, у звязку з чим до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2700,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 2.6., п. 3.3., п. 3.4., п. 4.2. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0001262321 від 13.05.2011 року, № 0001252321 від 13.05.2011 року, № 0000933311 від 17.05.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІХТ»(ЄДРПОУ 35562709, вул. Зелена, 153, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 03.01.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.