Постанова № 22097957, 21.02.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року 15:29 Справа № 2а-0870/11624/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріПавлові С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство

«Техенергоснаб», м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю прокуратури Запорізької області,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 24.01.2012;

ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 24.01.212;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю №18417/10/10017 від 23.11.2011;

прокурора: Стешенко В.Є., посвідчення №87 від 14.06.2011;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергоснаб» звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001582302 від 09.08.2011р. та № 0001592302 від 09.08.2011р. винесені Державною податковою інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя в повному обсязі.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що виходячи зі змісту акту перевірки, єдиною підставою для висновку про завищення податкового кредиту т валових витрат позивачем стали виснвоки актів невиїзних перевірок ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя щодо «нікчемності» всіх правочинів, вчинених постачальниками позивача. Висновки акту перевірки є домислами і фантазіями перевіряючих, не підтверджені фактичними обставинами здійснених господарських операцій. Позивач стверджує, що господарські операції, про які йдеться в акті перевірки, фактично були здійснені. Товари та послуги позивачем отримані та використані в його виробничій діяльності, за них сплачені кошти. Первинні документи, які це підтверджують, були надані на перевірку в повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя адміністративний позов не визнає, вважає податкові повідомлення-рішеннями такими, що є обґрунтованими і правомірними з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву вх. № 3325 від 26.01.2012р. та доповненнях до заперечень на адміністративний позов вх. №7104 від 20.02.2012р., зокрема відповідач вважає неможливим здійснення господарських операцій контрагентами позивача, зазначених у акті перевірки, з урахуванням відсутності можливості контрагентів позивача вчиняти дії, передбачені договорами з позивачем а також у звязку з суперечливістю наданих позивачем первинних документів.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених вище.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заперечення відповідача, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 26.05.2011 року №699 інспекторами податкової служби ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Техенергоснаб» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої складено акт № 3225/23-31044540 від 26.07.2011р.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 1.32 ст.1, п.п. 5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8270776 грн.;

- п.п.7.4.1 п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4204351 грн.

Вищезазначені порушення встановлені у звязку з не встановленням податковим органом за результатами проведеної перевірки фактичного здійснення протягом перевіряємого періоду господарських операцій з придбання позивачем послуг та товарів у його контрагентів, а саме: ТОВ «АНКЛАВ-ТЕХНО», ТОВ «МАЙБУД», ТОВ «ТЕХНОЛІТБУД», ТОВ «ЕкоінбудСервіс», ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ».

09.08.2011 р. на підставі акта перевірки № 3225/23-31044540 від 26.07.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001582302, яким ТОВ “НВП «Техенергоснаб» було визначено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 10039 001 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем у розмірі 8046935,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1992066, 75 грн. та №000159232, яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5015865, 25 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 4025 278,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 990587,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ “НВП «Техенергоснаб» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін і прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до ваги лише ті первинні документи, які складені разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звіного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 3.3.1 п. 3.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товару (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У акті перевірки відповідача № 3225/23-31-44540 від 27.07.2011р. висновок щодо заниження відповідачем податкових зобовязань, внаслідок якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, ґрунтується на твердженні відповідача про те, що операції постачання товарі (робіт, послуг), наведені у акті перевірки, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України вих. № 1936/11/13-11 від 01.11.11, для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, судам слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

На підтвердження фактичного здійснення зазначених у акті перевірки господарських операцій позивачем були надані суду первинні документи у великому обсязі. При цьому на прохання суду надати позивачем пояснення з посиланням на відповідні докази щодо кожної господарської операції та щодо використання у власній господарській діяльності придбаних позивачем товарів та послуг позивачем були надані суду пояснення до позовної заяв вх. №5939 від 13.02.2012р. ( арк. 1 т. 10 справи), у яких позивач лише взагалі зазначив про здійснення ним у перевіряємий період операцій з ремонту електродвигунів, генераторів і трансформаторів та інш. з залученням субпідрядних організацій, в тому числі ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Анклав-Техно». Також позивач посилався на наявність у зазначених контрагентів ліцензій на здійснення діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури та на безпідставність посилання відповідачем на акти перевірок контрагентів позивача та показники їх податкової звітності. Тож докладних пояснень з посиланням на відповідні докази позивачем щодо того, яким чином здійснювались відповідні господарські операції і використовувались у власній господарській діяльності позивачем суду не надано.

Натомість відповідачем по справі надані суду доповнення до заперечень на адміністративний позов разом з доказами в їх обгрунтування вх. №7104 (арк. 145 т. 10 справи), у яких наведено докладний аналіз наданих позивачем первинних документів.

Дослідивши зазначені доповнення до заперечень та перевіривши їх матеріалами справи, суд критично відноситься до достовірності наданих суду позивачем копій первинних документів, оскільки під час їх дослідження виявлено багато невідповідностей у документах як фактичним обставинам так і документів один одному.

Так, суду позивачем надані копії договорів поставки та підряду на виконання різного роду робіт укладених з ТОВ «Екоінбуд Сервіс». В усіх договорах підряду умови їх виконання однакові п.п. 4.1.1 п.4.1 зазначених договорів передбачено, що підрядник зобовязаний виконати роботи власними силами і засобами зі своїх матеріалів відповідно до умов договору, технічних вимог та проектно-кошторисної документації. Строк виконання договорів встановлено в один місяць. При цьому акт приймання виконаних робіт, наприклад, з договором підряду №ЕКОС34/10 від 13.12.2010, де предметом договору є реконструкція ВЛ 6 кВ ТП-813-ТП-814 Алчевського РЕС ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» реконструкція на суму договору 1179993,84 грн. підписаний між сторонами вже 27.12.2010р. Також позивачем суду наданий акт приймання-виконання робіт до договору ЕкоС-08/10, але сам договір позивачем суду не наданий, так само як і договір ЕкоС-16/10 від 26.07.2910. Позивачем суду взагалі не надані договори, укладені з їх контрагентами до жовтня 2010 року.

Крім цього, згідно всіх наданих суду договорів підряду передбачено підписання сторонами актів виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ3) та наявності податкової накладної. При цьому, довідки КБ-3 ані під час перевірки ані під час розгляду справи судом позивачем не було надано.

По взаємовідносинам ТОВ «НВП «Техенергоснаб» з ТОВ «Майбуд» позивачем надано було під час перевірки договори постачання та підряду на виконання різного роду робіт у кількості 26 штук, при цьому всі акти виконаних робіт підписані сторонами в один період кінець жовтня грудень 2010р. у загальній кількості 54 шт., тобто усі роботи були завершені приблизно в один період, при цьому на всіх актах виконаних робіт одні і ти самі підписи як з боку позивача, так і його контрагента. Враховуючи, що акти виконаних робіт складаються під час приймання Замовником від Підрядника робіт, викликає сумнів фізична можливість однієї особи прийняти такий обєм робіт у різних місцях країни одночасно. Так, 23.12.2010р. підписано 11 актів приймання виконання робіт (довідок КБ 2в), 29.11.2010 - 8 довідок, 28.10.10. 8, 27.10.10 4. При цьому у всіх вищезазначених актах відсутні прізвище, ім`я та по батькові осіб, якими підписано акті, не зазначено місце підписання довідок КБ 2в.

Також не суд звертає увагу на незрозумілість необхідності та доцільності укладення деяких договорів. Так, наприклад, згідно укладеного договору підряду №19/08-10 від 19.08.2010р. на суму 792641,58 коп. предметом якого є комплекс робіт по реконструкції Кл 6-10 кВ , строк виконання робіт по договору встановлено 4 місяці, однак ще до спливу виконання вказаного договору ті ж самі сторони укладають договір №13/09-10 від 13.09.2010р. на суму 2357864,52 грн., предмет якого ідентичний реконструкція Кл 6-10 кВ.

Позивачем по справі не надано договір №29/09-10 від 29.09.2010 щодо проведення підрядних робіт по заміні систем електрозабезпечення АВО газа на КС «Росош», укладеного з ТОВ «Майбуд», який зазначений у довідці КБ-2в (акт №3 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2010, де замовником вказано ТОВ «НВП «Техенергоснаб»), який підписаний 20.12.2010. В обругнтування факту використання зазначеної операції у власній господарській діяльності позивачем надано суду акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за договором №78/09/10 від 23.09.2010р. за листопад 2010 року, між Замовником ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» «УМГ «Прикарптатрансгаз», де підрядником вказано вже ТОВ «НВП «Техенергоснаб», підписаний 30.11.2010р., тобто на 20 днів раніше, ніж акт, підписаний позивачем з ТОВ «Майбуд». Найменування будівництва те саме: заміна систем електрозабезпечення АВО газа на КС «Росош». При цьому у акті №4 приймання виконаних будівельних робіт ТОВ «НВП «Техенергоснаб» зазначено генпідрядником а навпроти субпідрядника зазначений прочерк, що додатково свідчить про те, що субпідрядник до виконання зазначених робіт насправді0 не залучався.

Договір підряду №24/09 від 24.09.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ «Майбуд» предметом якого є реконструкція КЛ-0,4 кВ, сума договору 1663535,82 грн. є тотожнім договору підряду №ЕкоС-01/11 від 10.01.2011, укладеному між позивачем і ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», умови договорів повністю співпадають.

Позивачем надані суду два договори постачання та підряду на виконання різного роду робіт, укладені позивачем з ТОВ «Анклав-Техно». При цьому позивачем суду не надані копії договорів, укладених із зазначеним контрагентом, які зазначені як підстави у податкових накладних , а саме: №АТ 1201 від 12.01.2011, № 011902, №АТ-2712-10 від 27.10.2010, №АТ 2712-10 від 27.12.2010, № АТ 1910-10 від 19.10.2010. Також суд звертає увагу на той факт, що згідно з наданою суду відповідачем довідкою з ЄДРПОУ ТОВ «Анклав-Техно» з 06.10.2010 року змінило свою юридичну адресу на м. Запоріжжя, вул. Луначарського 7-а, однак у договорі та податкових накладних, виписаних ТОВ «Анклав-Техно» після зміни місцезнаходження зазначена попередня юридична адреса підприємства вул. Солідарності,25-А.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Технолітбуд» позивачем по справі надано договір підряду № Тех-06-10-10 від 06.10.10 на реконструкцію ПЛ 04 кВ КТП 957 приєднання М. Гвардія Кіровських РЕМ ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» та реконструкцію обєкту у м. Дніпропетрвоську. На виконання цього договору складені акти приймання виконаних будівельних робіт №1 від 30.12.2010 н суму 77 01,85 грн. та акт №1 від 30.12.2010. Акти підписані однією датою в різних містах України у м. Луганську та м. Дніпропетровську одними й тими самим особами.

По взаємовідносинах позивача з контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в підтвердження виконання двох правочинів, по яким відсутні укладені договори, позивачем надані акт приймання виконаних будівельних робіт по реконструкції кабельних ліній на суму 520362, 48 грн. та два акти на приймання виконаних будівельних робіт з ремонту електрообладнання на суму 375000,00 грн. Таким чином сторонами правочину в даному випадку не погоджувались навіть такі обовязкові для кожної угод умови як ціна, порядок розрахунку, строки виконання робіт та сам обєкт, на якому будуть здійснюватись підрядні роботи.

Також у томі 7 справи міститься акт виконання будівельних робіт за листопад 2010 р., укладений між Замовником ЗАТ «Ей І-ЕС Рівнеенерго» з Генпідрядником ТОВ «НВП Техенергоснаб» з реконструкції ПЛІ 04кВ від ТП 25 в м. Дубно Дубенської дільниці, при цьому аналогічні договори, укладені позивачем із будь-яким з його контрагентів у яких ТОВ «НВП «Техенергоснаб» виступав би замовником, в матеріалах справи відсутній.

Також слід зазначити, що у всіх договорах постачання товару зазначено, що постачання товару здійснюється Постачальником, однак всупереч зазначеним умовах договорів позивачем під час судового розгляду справи зазначалося, що товар забирався позивачем самостійно, але доказів того, що у звязку з цим було зменшено ціну договору, так як транспортні витрати увійшли до ціни договору, не надано. При цьому позивачем ані під час перевірки ані суду не надано жодної товарно-транспортної накладної на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів. Надані позивачем суду подорожні листи не можуть бути належним та достатніми доказами перевезення товару, оскільки в них не зазначено де, яким чином, ким і у якої особи було отримано товар, який саме товар, яким чином товар було завантажено, що робить неможливим встановлення зазначених обставин

Також суд звертає увагу на той факт, що вищенаведені контрагенти позивача згідно наявних в матеріалах справи документів, зокрема довідок з ЄДРПОУ постійно змінюють своє місцезнаходження, що ускладнює або унеможливлює проведення перевірки таких платників податків, в тому числі для підтвердження господарських операцій, проведених ними з позивачем.

Всі договори підряду, укладені позивачем з його вищезазначеними контрагентами, зобовязують Підрядника виконати роботи власними силами і засобами зі своїх матеріалів відповідно до умов договорів, технічних вимог та проектно-кошторисної документації. При цьому у всіх договорах термін виконання зазначений в один місяць, а строк розрахунків 180 днів з дня підписання актів виконаних будівельних робіт (форма Кб-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ3). Однак довідок КБ3 про вартість виконаних будівельних робіт ані під час перевірки ані під час судового розгляд справи позивачем надано не було. Договори підряду укладені на виконання робіт на різних обєктах, що знаходяться в різних містах країни, тоді як акти КБ2 підписані приблизно одними датами. Підписи осіб, що підписали зазнані документи неможливо ідентифікувати, оскільки незазначені Прізвища, ім`я та по батькові зазначених осіб.

Таким чином, надані позивачем документи не є такими, які можливо прийняти для підтвердження даних податкового обліку та такими, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій і використання їх у власній господарській діяльності позивача.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень, у звязку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя(підпис)Н.В. Стрельнікова