Рішення № 220978, 04.10.2006, Апеляційний суд Сумської області

Справа №22-ц-1177 / 2006 p. Головуючий у 1 -й інстанції - Лобко А.В.

Категорія 36 Суддя-доповідач - Лузан Л.В.

РІШЕННЯ

іменем України

2006 року жовтня « 4 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.

суддів - БатюкаА.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 червня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа: опікунська рада при Управлінні територією в Зарічному районі м. Суми про стягнення додаткових витрат на дитину, скасування рішення опікунської ради -

встановила:

Рішенням суду від 15 червня 2006 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 900 грн. в рахунок відшкодування понесених нею додаткових витрат на дитину та в прибуток держави 51 грн. судового збору .

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю .

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в частині вирішення спору про стягнення додаткових витрат на дитину з тих підстав, що судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі з 18.09.1999 року по 22.07.2003 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3.

20.10.2003 року Зарічним районним судом м.Суми було постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь позивачки на сина ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

За період з листопада 2003 року по листопад 2005 року з ОСОБА_1 утримано аліменти в розмірі 4348 грн. 15 коп., тобто в середньому на місяць - 173 грн. / ас.63/ .

Колегія судців вважає, що у суду першої інстанції були підстави для часткового задоволення позовних вимог. Разом з тим вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення коштів на додаткові витрати на дитину суд першої інстанції дав невірну оцінку деяким доказам у справі, помилився у застосуванні норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

В матеріалах справи є численні письмові докази, які свідчать про те, що ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку в міській дитячій лікарні з приводу ряду захворювань / ас.37/.

З матеріалів справи вбачається, що з 14.11.2003 р. по 5.12.2003 року ОСОБА_3 знаходився на лікуванні денного стаціонару /ас.8/, з 23.01.2006 по 1.02.2006 року також хворів /ас.74/

У суду першої інстанції були підстави для стягнення додаткових витрат, які понесла позивачка на придбання ліків для ОСОБА_3. Є очевидним, що в період хвороби ОСОБА_3 була потреба у придбанні ліків для нього, позивачка надала докази про те, що придбавала ліки. Крім того, приймаючи до уваги хронічний характер захворювань ОСОБА_3, суд обґрунтовано прийняв до уваги доводи позивачки про те, що ОСОБА_3 потрібні ліки навіть і у ті періоди, коли хвороба не мала гострого характеру, і обґрунтовано прийняв до уваги витрати позивачки на придбання ліків і у цей період. Вбачається, що ці витрати були розумними і необхідними. Разом з тим вбачається, що суд помилився у визначенні розміру названих витрат.

Зокрема. На підтвердження своїх витрат на придбання ліків позивачка надала торгові чеки аптек, з яких вбачається, що 03.08.2003 року - позивачка придбала ліки на суму 8 грн. 32 коп.; 15.12.2003 року - на 0 грн. 90 коп.; 15.12.2003 року - на 7 грн. 40 коп.; 15.12.2003 року - на 3 грн. 20 коп.; 21.02.2005 року - на 7 грн. 17 коп.; 20.04.2005 року - на 7 грн. 00 коп.; 16.10.2005 року-на 11 грн. 29 коп.; 01.12.2005 року - на 11 грн. 60 коп.; 01.12.2005 року -на 7 грн. 80 коп.; 02.01.2006 року -на 16 грн. 19 коп.; 21.01.2006 року -на 3 грн. 46 коп.; 29.01.2006 року - на 18 грн. 64 коп.; 31.01.2006 року - на 21 грн. 10 коп.; 31.01.2006 року -на 7 грн. 08 коп.; 23.04.2006 року - на 7 грн. 50 коп.; 17.05.2006 року -на 20 грн. 86 коп. Всього на 159 грн.55 коп.

Крім названих доказів позивачка надала чеки ПВКП "Сталекс", з яких вбачається, що на протязі дня 18.12.2003 року через короткі проміжки часу були зроблені 22 закупки ліків на різні суми : о 09 год. 45 хв. - на 1 грн. 95 коп.; о 10 год. 02 хв. - на12 грн. 00 коп.; о 10 год. 02 хв. - на 14 грн. 40 коп.; о 10 год. 58 хв. - на 2 грн. 50 коп.; о 11 год. 11 хв. - на 20 грн. 90 коп.; 11 год. 46 хв. - на 1 грн. 60 коп.; о 12 год. 01 хв. - на 4 грн. 55 коп.; о 12 год. 03 хв. - на 3 грн. 90 коп.; о 12 год. 22 хв. - на 8 грн. 20 коп.; о12 год. 22 хв. - на 4 грн. 20 коп.; о 12 год. 58 хв. - на 9 грн. 35 коп.; о 13 год. 00 хв. - на 4 грн. 60 коп.; о 13 год. 33 хв. - на 3 грн. 80 коп.; о 13 год. 57 хв.- на 0 грн. 75 коп.; о 14 год. 10 хв.- на 5 грн. 60 коп.; о 14 год. 24 хв. - на 12 грн. 90 коп.; о 14 год. 30 хв. - на 6 грн. 29 коп.; о 14 год. 41 хв.- на 3 грн. 40 коп.; о 15 год. 44 хв.- на 22 грн. 55 коп.; о 15 год. 48 хв.- на 1 грн. 05 коп.; о 16 год. 00 хв. - на 29 грн. 72 коп.; о 16 год. 01 хв.- на 14 грн. 00 коп.

Приймаючи до уваги те, що позивачка не надала апеляційному суду пояснень щодо конкретних обставин закупівлі ліків 18.12.2003 року, а також що проміжки часу, через які придбавались ліки в цей день, виключають можливість позивачці доїхати з дому /АДРЕСА_1/ до аптеки ПВКП "Сталекс"/вул.Харківська,38/, колегія суддів вважає ці докази щодо понесення витрат на придбання 18.12.2003 року ліків для дитини сумнівними і непереконливими і тому вважає, що вони не можуть бути покладені в основу рішення про стягнення таких витрат .

За ст.185 СК України обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину обумовлюється «особливими» обставинами. Колегія суддів вважає, що відвідування дитиною дошкільного дитячого закладу не є такою обставиною та не давала суду підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до медичних рекомендацій ОСОБА_3 з 7.08.2004 р. по 18.08.2004 р. проходив санаторно-курортне лікування у дитячому санаторії в м. Бердянськ /ас. 12/ . Позивачка надала суду докази про те, що у зв'язку з названими обставинами вона понесла наступні додаткові витрати :

06.08.2004 рік - придбання квитка на поїзд Суми-Маріуполь - 26.67 грн.

06.08.2004 рік - користування комплектом постільних речей в поїзді - 6,50 грн.

06.08.2004 рік - користування комплектом постільних речей в поїзді - 6,50 грн.

07.08.2004 рік - придбання квитка на проїзд автобусом до Бердянська - 6.79 грн.

07.08.2004 рік - придбання квитка на проїзд автобусом до Бердянська - 6.79 грн.

19.08.2004 рік - придбання квитка на проїзд автобусом до Маріуполя - 8.00 грн.

19.08.2004 рік - придбання квитка на проїзд автобусом до Маріуполя - 8.00 грн.

19.08.2004 рік - придбання квитка на поїзд Маріуполь-Суми 26.67 грн.

Всього 95 грн.92 коп.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з приводи названих витрат позивачки. Під час санаторно-курортного лікування ОСОБА_3 було 4 роки, тому витрати позивачки на придбання названих проїзних документів на себе і на ОСОБА_3 є виправданими .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.

З наведених підстав рішення суду в частині вирішення спору про стягнення коштів на додаткові витрати на дитину підлягає зміні.

Стягнута за рішенням суду з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сума у розмірі 900 грн. в рахунок відшкодування понесених ОСОБА_2 додаткових витрат на дитину підлягає зменшенню до 200 грн.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без зміни .

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково, то відповідно до ч.З ст.81 ЦПК України з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Апеляційному суді Сумської області, по 15 грн. з кожного .

Керуючись ст.ст. 303, 307, чч.3,4 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, ст.185 СК України, колегія суддів -

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 15 червня 2006 року в частині вирішення спору про стягнення коштів на додаткові витрати на дитину змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200 грн. в рахунок відшкодування понесених нею додаткових витрат на дитину, а не 900 грн., як зазначено в рішенні.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни .

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 15 грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Апеляційному суді Сумської області. Реквізити рахунку для оплати витрат: Одержувач: Апеляційний суд Сумської області, Код ЄДРПОУ: 02893444, Розрахунковий рахунок: 37319005002177, Банк: УДК в Сумській області, МФО: 837013, Призначення платежу: за ІТЗ розгляду цивільної справи апеляційним судом Сумської області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий