Постанова № 22097344, 13.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року 12:00 Справа № 0870/1178/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 03 січня 2012 року), відповідача ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 від 20 травня 1996 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя до ОСОБА_2 про стягнення суми, сплаченої за навчання.

14 лютого 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя (далі іменується позивач) до ОСОБА_2 (далі іменується відповідач), в якому позивач просить стягнути на його користь суму, сплачену за навчання, в розмірі 3000 грн. 77 коп.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано вимоги наказу керівника Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя «Про порушення безробітною ОСОБА_2 законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та повернення нею зайво отриманих коштів» від 03.01.2012 №03, а відтак така сума коштів підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою судді від 27.02.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.03.2012.

13.03.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув відповідач, заперечив проти позову в частині стягнення суми матеріального забезпечення у період навчання в розмірі 2055 грн. 56 коп., та просить суд відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 13.03.2012.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю від 16.06.2011 (а.с. 5), за результатами розгляду якої відповідачу надано статус безробітної.

На підставі заяви відповідача про направлення його на курси (стажування) за спеціальністю від 17.08.2011 (а.с. 6) між ним та Правобережним районним центром зайнятості м. Запоріжжя укладено договір «Районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості з громадянином щодо його професійного навчання» від 17.08.2011 №085911081700001 (далі іменується Договір від 17.08.2011 №085911081700001) (а.с. 9), предметом якого являлось направлення ОСОБА_2 на підвищення кваліфікації в Запорізькій електротехнічний коледж ЗНТУ «за професією, спеціальністю, навчальною програмою бухгалтер, діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, бухгалтер з вивченням програми 1С».

Зі змісту п. 1 Договору від 17.08.2011 №085911081700001 вбачається, що термін навчання встановлено в період з 18.08.2011 до 10.11.2011.

Судом встановлено, що після закінчення терміну навчання, відповідачу надано направлення на працевлаштування від 12.12.2011 №08591111030012016 у Приватному підприємстві «Промавтоматикасервіс» (а.с. 13), проте відповідач відмовився від такого працевлаштування та зазначив причину таких дій, а саме: «Відмовилась від роботи з причини неможливості знайти спільну мову з роботодавцем».

Внаслідок таких дій відповідача, керівником Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя винесено наказ «Про порушення безробітною ОСОБА_2 законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та повернення нею зайво отриманих коштів» від 03.01.2012 №03 (а.с. 15). Даний наказ разом з супровідним листом направлено на адресу відповідача, який не заперечує факту його отримання та не заперечує факту невиконання ним обовязку з повернення коштів у пятнадцяти денний строк з моменту отримання наказу.

Судом встановлено, що наказ від 03.01.2012 №03 відповідачем не оскаржувався у встановленому законодавством порядку.

Відтак, Правобережний районний центр зайнятості м. Запоріжжя звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача суми, сплаченої за навчання, в розмірі 945 грн. 21 коп., та суми виплаченого матеріального забезпечення у період навчання в розмірі 2055 грн. 56 коп.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який в умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю є Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII (далі іменується Закон України №803-XII).

За приписами ст. 2 Закону України №803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України №803-XII для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Статтею 24 Закону України №803-XII встановлено, що професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, безробітних, може провадитись у випадках: неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації; необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина; втрати здатності виконання роботи за попередньою професією; необхідності підібрати підходящу роботу інваліду, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, відповідно до рекомендацій МСЕК, наявної кваліфікації та з урахуванням його побажань.

Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організуються державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних закладах державної служби зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Порядок відбору навчальних закладів для організації професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття затверджується правлінням цього Фонду.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі іменується Закон України №1533-III).

За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України №1533-III у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Зобовязання щодо повернення витрат на підвищення кваліфікації, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період навчання, витрат на проїзд до місця навчання та витрати на проживання у разі відмови особи працевлаштовуватись за набутою професією закріплено також в п. 3.1.2 Договору від 17.08.2011 №085911081700001.

Відповідно до п. 7 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 №60/62 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Проте, відповідачем у вказаний термін сума коштів, сплачених позивачем за навчання та матеріальне забезпечення, не сплачена.

Судом встановлено, що відповідач після проходження навчання безпідставно відмовився від працевлаштування за причин, що не являються поважними, а відтак сума витрат, сплачена позивачем, підлягає стягненню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя суму, сплачену за навчання, в розмірі 945 (девятсот сорок пять) грн. 21 (двадцять одна) коп., та суму виплаченого матеріального забезпечення у період навчання в розмірі 2055 (дві тисячі пятдесят пять) грн. 56 (пятдесят шість) коп., які зарахувати на р/р37178001004259, ЄДРПОУ 35628345, банк: УДК у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, одержувач: Правобережний центр зайнятості.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська