Постанова № 22096924, 14.12.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року 11:20 Справа № 2а-0870/6318/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», м. Запоріжжя до:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 154-юр від 01.07.2011

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 18.11.2011

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000610802 від 12.03.2011 в повному обсязі та № 0000620802 від 12.03.2011 в сумі 8392359 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки № 258/08-02/14307794 про порушення підприємством п. п. 7.4.1, 7.7.1, абз. «а»п. п. 7.7.2, абз. «б»п. п. 7.7.2, абз. «а»п. 6.5 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при розмитнені обладнання з оформленням ВМД з зазначенням характеру угоди «84»та включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів, а також не відображенням податкових зобовязань по операціях з ЗАТ «Українські вертольоти». Стосовно висновків про завищення податкового кредиту на суму 157293,40 грн. при імпорті майна із зазначенням характеру угоди «84»позивач вказує, що згідно п. 3.1.2 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування є операції платників податку з ввезення на митну територію України товарів у митному режимі «імпорт»або «реімпорт». Зазначає, що в момент розмитнення товару у імпортера виникає обовязок сплатити митним органам ПДВ згідно п. п. 3.1.2 та п. п. 7.3.6 Закону України «Про податок на додану вартість»з вартості товару, що оформлюється у митному режимі «імпорт». Відповідно до п. п. 7.5.2 у момент сплати податку митним органам відповідно до п. п. 7.3.6 вказаного Закону у платника податку виникає право на податковий кредит. Стверджує, що оформлення усіх трьох ВМД здійснювалось у звязку із реалізацією підприємством свої господарської компетенції виконання гарантійних зобовязань, вартість яких включено до вартості виробу щодо якого надається гарантія, здійснення продажу послуги та купівлі послуги у нерезидента.

Щодо висновків податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту листопада 2010 на загальну суму 18899855,83 грн. зазначає, що підприємством податковий кредит формується на підставі податкових накладних, отриманих від постачальників у звітному періоді, відповідно до вимог п.п. 7.4.1 та 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість»за операціями з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у господарській діяльності. Вказує, що підприємством сформовано податковий кредит у повній відповідності із приписами п.п. 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме за датою отримання податкової накладної, що відображається у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, який надавався до перевірки. Додаткової реєстрації такого документу не вимагає ані Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ані Закон України «Про податок на додану вартість».

Відносно встановлених податковим органом порушень законодавства по взаємовідносинах позивача із ЗАТ «Українські вертольоти»зазначає, що послуги, що надані ЗАТ «Українські вертольоти»за договором № 1201/10-К від 27.01.2010, повязані зі зміною певних характеристик авіаційного виробу, що визначають його якість, як властивість задовольняти певні потреби споживача експлуатанта авіаційної техніки. У звязку із тим, що авіаційна техніка, що належить ЗАТ «Українські вертольоти»експлуатується за межами митної території України послуги з подовженню ресурсів авіаційним двигунам надаються за місцем розташування такої техніки у Республіці Судан. Вказує, що позивач, враховуючи характер послуг, які надаються ЗАТ «Українські вертольоти», при визначені порядку оподаткування таких операцій виходив з приписів п. п. (г) п. 6.5 ст. 6 та п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 17.08.2011 вих. № 6884/10/10-013 посилається на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010, про що складено акт від 21.02.2011 № 25/08-02/14307794. Вказує, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.1 ст. 4, п. п. 6.5 (а) ст.. 6, п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1 абз. «а»п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема зясовано, що при формуванні податкового кредиту підприємством враховано податок на додану вартість, сплачений митним органам по вантажно-митним деклараціям за характером угоди «84», на підставі яких підприємством ввезено на митну територію України частини до двигунів в неробочому стані, які демонтовані в ході ремонту. Посилаючись на положення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган зазначає, що право на податковий кредит виникає у разі придбання або виготовлення товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності, а з первинних документів вбачається, що контрагенти позивача не виготовляли імпортований товар. Вважає, що позивач, в свою чергу, ввозив вказані деталі не з метою придбання, а з метою обстеження, поновлення тощо. Також зауважує, що розрахунки по вищевказаним операціям не здійснювались, факту оприбуткування вказаних товарів по ВМД не встановлено.

Також вказує, що при формуванні податкового кредиту підприємством враховано податок на додану вартість по накладним минулих періодів на загальну суму 18899855,83 грн. Стверджує, що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх податкових періодів, для платника податку покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Щодо завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 на суму 44928 грн. по взаємовідносинам позивача з ЗАТ «Українські вертольоти»вказує, що надані товариством до перевірки документи не свідчать про заміну якісних характеристик двигунів та не відповідають визначенням абз. (г) п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки змінювався лише термін дії якісних характеристик двигунів, а не самі якісні характеристики (обєм двигуна, та ін.). Також зазначає, що норми абз. (г) п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»діють в межах абз. (а) п. п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому вважає, що місце поставки послуг є місце реєстрації ВАТ «Мотор Січ»(Україна, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15). Операції з поставки послуг по збільшенню ресурсу двигунів підпадають під ставку оподаткування 20%. Проте, предметом договору є надання послуг підприємством ВАТ «Мотор Січ», а відтак, на дані правовідносини не розповсюджується дія абз. (г) п. п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначений пункт передбачає саме виконання робіт.

На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище.

В судовому засіданні 14.12.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлення від 24.01.2011 № 0036 згідно з п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200 Податкового кодексу України та відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 24.01.2011 № 60 проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Мотор Січ» з питання правильності обчислення відємного значення ПДВ за листопад 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010 року у сумі 25847639 грн., за результатами якої складено акт № 25/08-02/14307794 від 21.02.2011.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.1 ст. 4, п. п. 6.5 (а) ст. 6, п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1, абз. «а»п. п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 8599998 грн.; на порушення абз. «б»п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з ПДВ) на суму 10709719 грн.

12 березня 2011 року на підставі акту перевірки № 25/08-02/14307794 від 21.02.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000610802 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 10709719 грн. та № 0000620802 про зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 8599 998 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ВАТ «Мотор Січ»до ДПА у Запорізькій області та ДПА України, яка рішенням № 1324/6/25-0115 від 21.07.2011 про результати розгляду скарги залишила скаргу без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленням-рішенням від 12.03.2011 № 0000610802 та № 0000620802 ПАТ «Мотор Січ»(змінилась організаційно-правова форма товариства з ВАТ на ПАТ) звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Щодо завищення суми податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 364932,77 грн.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до п. п. 7.2.7 п. 7.2, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством до складу податкового кредиту листопада 2010 року включені суми ПДВ сплачені при розмитнені, які підтверджено вантажно-митними деклараціями на суму 7119234 грн. При перевірці стр. 12.1 податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року встановлено порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»чим завищено суму податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 364932,77 грн., а саме: при формуванні податкового кредиту підприємством враховано податок на додану вартість у розмірі 364932,77 грн., який сплачений митним органам при ввезені на митну територію України обладнання за характером угоди «84». Посилаючись на положення Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган зазначає, що право на податковий кредит виникає у разі придбання або виготовлення товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності. З первинних документів та обставин вбачається, що контрагенти ВАТ «Мотор Січ»не виготовляли імпортований товар. Також, при перевірці відсутні угоди купівлі-продажу отриманої продукції, що в свою чергу спростовує факт придбання. Вказує, що ввезення непридатних запчастин по зазначеним ВМД здійснено з метою обстеження, поновлення, а не з метою придбання. Розрахунки по зазначеним вище операціям не здійснювались. Згідно наданих до перевірки прибуткових ордерів, факту оприбуткування товарів по ВМД по зазначеним вище операціям, не встановлено.

Податковим органом в акті перевірки наведений перелік контрагентів позивача, між якими укладені відповідні господарські договори, за результатами виконання яких товариством при формуванні податкового кредиту враховано ПДВ у розмірі 364932,77 грн., який сплачено митним органами при ввезені на митну територію України обладнання за характером угоди «84».

В той же час, позивачем у адміністративному позові зазначено, що товариство заперчує проти висновків податкового органу про завищення податкового кредиту частково, а саме в сумі 157293,40 грн., визнавши таким чином завищення підприємством бюджетного відшкодування сум ПДВ в розмірі 207639,37 грн.

З огляду на це, податкове повідомлення-рішення оскражується підприємством частково в сумі 8392359 грн. (8599998 грн. 207639,37 грн.)

Врахувавши доводи позивача та оцінюючи висновки податкового органу суд з цього приводу зауважує наступне.

Відповідно до статті 70 Митного Кодексу України (далі МК України), метою митного оформлення є підтвердження відомостей, отриманих при митному контролі товарі та транспортних засобів, що переміщуються через кордон України, та оформлення результатів такого контролю. Декларування здійснюється шляхом заявлення у встановленій формі відомостей про товари, мету їх переміщення, та інших відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю. Такі відомості зазначаються у відповідних графах вантажно-митної декларації.

Так, відповідно до встановленої форми декларації в графі 1 зазначається тип такої декларації, який відповідає митному режиму, в який оформлюється товар. В даному випадку ІМ 40 - режим імпорту. В графі 24 зазначається характер (тип) угоди, перелік яких встановлено Наказом Державної митної служби України від 12.12.2007 № 1048. Тип угоди відповідає змісту правочину, на виконання якого здійснюється поставка матеріальних цінностей та відображає спосіб розрахунків за поставлений товар. Характер угоди «84» означає відсутність розрахунків з постачальником у зв'язку з поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей, або з заміною одних матеріальних цінностей на інші.

Статтею 185 МК України визначено, що відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення ( вивезення ).

Згідно ст. 188 МК України, імпорт це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь - яких митних обмежень. У відповідності до ст. 189 МК України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

- подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

- сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

- дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

За матеріалами справи встановлено, що переміщення товару у всіх випадках було здійснено в митному режимі імпорту і відповідає умовам, визначеним ст. 189 МК України. Відповідно до пп. 3.1.2 п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон України № 168/97-ВР), обєктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Відповідно з пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Таким чином, за системним аналізом вищевказаних норм вбачається, що податком на додану вартість оподатковуються ввезені товари з-за меж митного кордону України в режимі імпорту, а суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду, за умови їх підтвердження вантажно-митними деклараціями.

На користь такого вказує і норма пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону, за нормою якої, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Як зазначено в пп.7.4.5 п.7.4 тієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В судовому засіданні встановлено та відповідачем не оспорюється, що надані позивачем вантажно-митні декларації оформлені належним чином, а визначені в них суми податку на додану вартість перераховані до бюджету в повному обсязі.

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами були укладені угоди: № 4531/10-К (ЄРО) оформлено імпорт майна ВМД № 11200001/2010/002559 (прибутковий ордер № 1237 від 15.11.2010) та ВМД № 112000011/2010/001423 (прибутковий ордер № 1238 від 15.11.2010); № 35П-2009 (УЗ) від 12.01.2009 оформлено імпорт майна за ВМД № 112000011/2010/002731 (прибутковий ордер № 21558 від 23.11.2010); № 1323/658-108-258-SE752 (FTD) оформлено імпорт майна за ВМД № 112000011/2010/002747; № 1323/658-110-122DE276 (FTD) оформлено імпорт майна за ВМД № 112000011/2010/002797.

Також позивачем надані та долучені судом до матеріалів справи документи, що посвідчують факт оприбуткування товариством імпортованого майна та постановку його на обліку у ПАТ «Мотор Січ», зокрема: прибуткові ордери, інвентарні картки, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акти приймання.

Встановлені обставини та долучені до справи докази спростовують висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо відсутності факту оприбуткування товару за ВМД.

Посилання СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на те, що у позивача відсутні угоди купівлі-продажу отриманої продукції, що спростовує факт придбання, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість»не містив визначення терміну «придбання». Проте правова природа відносин власності передбачає, що придбання цього права може бути пов'язано як з купівлею-продажем речі, так і з іншими формами набуття цього права.

Отримане за ВДМ майно поставлене підприємству в обмін на раніше експортовані запасні частини, що зняті в результаті здійснення ремонту, а також придбані позивачем результати робіт нерезидента з ремонту та модернізації такого майна. Таким чином, під час проведення зазначених господарських операцій здійснюється придбання права власності на майно, що ввезене на митну територію України. Саме в контексті набуття певних прав та обов'язків, пов'язаних з відносинами власності, Цивільний кодекс України використовує термін «придбання»(Глава 24 ЦКУ). Отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим, ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення повинен включатись до складу податкового кредиту.

Таким чином, як зазначалось вище, ВАТ «Мотор Січ»набув прав власності на ввезене майно та результати робіт нерезидента з ремонту та модернізації такого майна, у зв'язку з чим сплатив митному органу податок на додану вартість.

Суд не приймає доводи відповідача, щодо ототожнення придбання товарів та послуг з фактом купівлі продажу таких товарів та послуг, як обовязкової умови для відображення податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, платник ПДВ має право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при його ввезенні, за умови наявності належним чином оформленої ВМД та подальшого використання такого товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ. Що, в даному випадку, і було зроблено позивачем.

Щодо завищення суми податкового кредиту по декларації за листопад 2010 на суму 18899855,83 грн.

В акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту листопада 2010 включені податкові накладні за попередні податкові періоди в розмірі 18899855,83 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

В свою чергу п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, в Законі міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна. Разом із тим, Закон України «Про податок на додану вартість»містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту.

При цьому, у системному звязку приписів п. п. 7.2.6. п. 7.2., п. п 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Таким чином, аналіз вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість»надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Слід зазначити, що норми Закону України «Про податок на додану вартість»не містять будь-яких обмежень щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум ПДВ, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного місяця (у межах 1095 днів).

Судом встановлено, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні (листопад 2010 року). Включення таких даних позивачем в інших періодах, без наявності податкових накладних, було б безпідставним.

Також суд зауважує, що претензій до змісту та порядку оформлення спірних податкових накладних, а також реальності вчинення угод, податковий орган в акті перевірки не висував.

Слід враховувати, що п. п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено ведення платником податку реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Тобто, зазначеною нормою Закону передбачено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображається, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 № 244 (який діяв на час зазначених правовідносин та втратив чинність з 10.01.2011, далі - Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Тобто, вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу, пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, є підставою для відображення показників у податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. Також, вказаним Порядком було встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що у реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Надані та досліджені податковою інспекцією під час перевірки оригінали податкових накладних, зазначені в додатку до акту перевірки № 12, які відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010 року і є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, дотримуючись приписів п. 1.7. статті 1, підпунктів 7.2.3., 7.2.6., 7.2.8. пункту 7.2., підпунктів 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР правомірно включив до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2010 року податкові накладні, отримані ним від контрагентів у звітному періоді.

Посилання відповідача на положення п. п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

Відповідно до приписів п. п. 7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону № 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Тобто, зазначеною нормою Закону чітко визначено, що заяву зі скаргою на постачальника платник податку має право подати до органу державної податкової служби до податкової декларації з ПДВ виключно у разі відмови із боку постачальника надати податкову накладну на адресу контрагента, у якого виникає право на податковий кредит.

Насамперед слід відзначити, що зазначеним пунктом Закону визначено право, а не обовязок платника податків щодо подання такої заяви зі скаргою на постачальника. Крім того, можливість подання такої скарги визначено лише за умови відмови постачальника надати на адресу покупця податкову накладну. При цьому, відмова з боку постачальника товарів (робіт, послуг) у наданні покупцю оригіналу податкової накладної повинна бути конкретизована та визначена у певній формі (письмова відмова), оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не дозволяє органам державної податкової служби самовільно трактувати поняття «відмови від надання податкової накладної»та базувати власні висновки на припущеннях. Тобто, орган державної податкової служби не має передбачених законодавством повноважень застосовувати поняття «відмова від надання постачальником податкової накладної»без підтвердження належними доказами наявності факту такої відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні не надано документів, які б свідчили про те, що постачальники позивача відмовлялися від надання податкових накладних, надавали накладні з порушенням порядку їх заповнення тощо. Натомість оригіналами отриманих позивачем податкових накладних та реєстром отриманих податкових накладних, в якому відображено факт отримання оригіналів податкових накладних, перелічених в додатку до акту перевірки, підтверджується відсутність у позивача підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів.

Також, суд вважає помилковими твердження відповідача що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у попередньому періоді, для платника податку-покупця є лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отриману разом з цим листом податкову накладну з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції.

Так, відповідно до п. 1 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, він визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Стаття 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 (втратив чинність з 01.01.2011) визначала порядок подання податкової декларації, а сам зазначений Закон згідно преамбули установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто регулював відносини між платником та субєктами владних повноважень, а не між постачальником та покупцем.

Таким чином, положення Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій до вказаних відносин не може застосовуватись.

Крім того, необґрунтованими є й висновки відповідача стосовно того, що позивач не звернувшись зі скаргою на постачальника, автоматично не скористався правом на декларування податкового кредиту у тому періоді, в якому були виписані податкові накладні.

З цього приводу суд зазначає, що невикористання платником податку свого права на подання скарги підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

Щодо заниження податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 44928,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що на порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.1 ст. 4, п. п. 6.5 (а) ст. 6, п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1, абз. «а»п. п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 44928,00 грн.

Однак, суд не погоджується із висновками податкового органу з огляду на таке.

27 січня 2010 між ВАТ «Мотор Січ»(виконавець) та ЗАТ «Українські вертольоти»(замовник) укладено договір № 1201/10-К (ЭРО), відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобовязання: виконання робіт по оцінці технічного стану двигунів ТВЗ-117ВМ, АИ-9В при збільшенні ресурсу по технічному стану; надання консультаційних послуг з оцінки технічного стану двигунів ТВЗ-117ВМ у відповідності з «Програмою робіт № 78.1.00ГА»; забезпечувати технічне супроводження експлуатації двигунів ТВЗ-117ВМ, АИ-9В при ЄТС; направляти на адресу замовника майно (запчастини, засоби технічного оснащення спеціальний інструмент та пристосування ) для надання послуг, за необхідність та на власний розсуд тощо.

У звязку із тим, що авіаційна техніка, що належить ЗАТ «Українські вертольоти»експлуатується за межами митної території послуги з подовження ресурсів авіаційним двигунам надаються за місцем розташування такої техніки у Республіці Судан.

Відповідно до п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час здійснення спірних операцій), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

За визначенням пункту 1.4 статті 1 зазначеного Закону поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Підпунктом а п. 6.5 ст. 6 Закону передбачено, що місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»- «е»цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Підпунктом «г»п. 6.5 ст. 6 Закону визначено що місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері: культурної, артистичної, спортивної, наукової, освітньої, розважальної або подібної їм діяльності, включаючи діяльність організаторів (продюсерів) у таких сферах діяльності, та пов'язаних з ними послуг; діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування); оцінки нерухомого майна (нерухомості); проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику.

Суд вважає, що виконані ВАТ «Мотор Січ»роботи з продовження ресурсу двигуна є зміною його якісних характеристик, оскільки ресурси та строки служби є одними із техніко-економічних характеристик споживацьких властивостей двигуна, які складають та визначають його якість.

Ресурс авіаційного двигуна є комплексною якісною характеристикою виробу, що відображає можливість його експлуатації за цільовим призначенням. Ресурс, як параметр, що характеризує експлуатаційні можливості авіаційного двигуна, встановлюється виключно розробником на етапі складання ТЗ , проектування та розробки двигуна.

Продовження ресурсів та строків служби є матеріальною послугою з подальшого підвищення споживацьких якостей двигуна, тобто з подальшого підвищення його якості.

Встановлення нового ресурсу (продовження) авіаційному двигуну повязано із зміною параметрів роботи виробу та (або) агрегатів, які в нього входять і є зміною якісних характеристик двигуна.

Враховуючи, що якісні характеристики є сукупністю властивостей продукції, що дозволяють задовольнити запити та очікування користувача та знаходять своє вираження в певних техніко-економічних параметрах, зміна назначеного ресурсу є зміною властивостей авіаційного двигуна, направлених на задоволення вимог безпеки та льотної придатності повітряного судна, в складі якого здійснюється експлуатація двигуна.

Вказана позиція висловлена також розробниками двигунів - ДП ЗМКБ «Прогрес»та УРСНВП «Юпітер», у своїх листах на запит ВАТ «Мотор Січ».

Отже, в даному випадку, місцем поставки послуг у відповідності до п. п. «г»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається місце, де фактично були надані такі послуги. Із змісту долучених до справи актів здачі-приймання робіт за договором «1201/10-К чітко визначено місце надання послуг Республіка Судан та Домініканська Республіка. Також підтвердженням надання послуг за межами митної території України є направлення фахівців виконавця таких робіт на базові точки замовника (посвідчення про відрядження, звіти про відрядження, акти здачі-приймання робіт тощо).

Таким чином, надані ВАТ «Мотор Січ» послуги з підвищення ресурсу двигунів ЗАТ «Українські вертольоти» не є обєктом оподаткування в розумінні п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вищевикладене спростовує доводи відповідача, викладені в акті перевірки.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган дійшов неправомірних висновків щодо завищення розміру відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10709719 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 8392359 грн.

У звязку із чим, позовні вимоги слід задовольнити повністю, а податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 12.03.2011 № 0000610802 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 10709719 грн. скасувати в повному обсязі та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 № 0000620802 про зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2010 року скасувати частково в сумі 8392359 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними та касування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 12.03.2011 № 0000610802 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 10709719 грн. в повному обсязі та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 № 0000620802 про зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2010 року частково в сумі 8392359 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко