Постанова № 22093753, 23.12.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2490/10/0670

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представників позивача, представників відповідача, прокурора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Командитного товариства "Гермес"

до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Командитне товариство "Гермес" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить (з уточненням позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001612301/0 від 29.03.2010 року та № 0001602301/0 від 29.03.2010 року, прийняті Новоград - Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що протягом перевіряємого періоду не допускало порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.4.4 п.4, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими що суперечать фактичним обставинам. Також вважає, що висновок Новоград-Волинської ОДПІ є надуманим, безпідставним та таким, що грубо протирічить засадам податкового законодавства, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість є такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів викладених у письмовому заперечені. Просив в позові відмовити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 01.03.2010 року №144/13-027, виданого Новоград-Волинською ОДПІ, державними податковими інспекторами проведено планову виїзну перевірку КТ "Гермес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки було складено акт №368/05-53/23-20/32183446 від 12.03.2010 року, згідно якого Позивачем порушено:

- п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.4.4 п.4, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями);

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.03.2010 року № 0001602301/0, яким Позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1936362,00 грн., в тому числі 968181,00 грн. за основним платежем та 968181,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 29.03.2010 року № 0001612301/0, яким Позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1553180,00 грн., в тому числі 776590,00 грн. за основним платежем та 776590,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що на формування податкових зобов"язань вплинуло не визнання податковим органом валових витрат і податкового кредиту по операціям з поставки нафтопродуктів від ТОВ "Ойл Трейдінг", а також по операціям придбання автопослуг від ТОВ "Синтез" та ТОВ "Стамір".

Зокрема, податковий орган вказує, що КТ "Гермес" включило до валових витрат витрати по придбанню ПММ від ТОВ "Ойл Трейдінг", які не підтверджені товаро-транспортними накладними на поставку та передачу ПММ.

Таким чином, перевіркою встановлено, що поставка ПММ від ТОВ "Ойл Трейдінг" на КТ "Гермес" мали нетоварний характер, так як не виконало умови договору поставки відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, поставка не супроводжена всіма необхідними документами відповідно до до законодавства України, які б підтверджували її дійсність, відсутній факт перевезення у відповідних умовах, необхідних для борошна та його прийому передачі. Тому, оприбуткування ПММ не пов"язане з господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, податковий орган зробив висновок про те, що КТ "Гермес" не підтверджено належними документами виконання умов поставок ПММ від ТОВ "Ойл Трейдінг", тобто немає підтвердження фактичного отримання товару.

Крім того, КТ "Гермес" до валових витрат та податкового кредиту віднесло автопослуги, отримані від ТОВ "Стамір" та ТОВ "Синтез". Дані послуги не були використані в господарській діяльності КТ "Гермес" та не були реалізовані покупцям.

Разом з тим, суд не погоджується з даними висновками з наступних підстав.

Встановлено, що між ТОВ "Ойл Трейдінг" (Постачальник) та КТ "Гермес" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 1341208 від 02.12.2008 року.

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов"язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором поставити Покупцю нафотопродукти (товар), а Покупець зобов"язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його.

Згідно п.3.1 Договору приймання-передача товару здійснюється відповідно до вимог Інстукції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердлжена наказом від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 року за № 805/15496.

Передача (приймання-здача) товару і приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України та підтверджується підписаним Стронами актом прийманння-передачі товару та/або видатковою накладною на товар (п.3.3 Договору).

З листа ТОВ "Ойл Трейдінг" від 01.09.2010 року № 993/09 вбачається, що між ТОВ "Ойл Трейдінг" та ТОВ "УкрРосТрансОйл" існували договірні відносини, які регулюються договором про наданння послуг по наливу нафтопродуктів в автомобільні цестерни № 13/АН від 09.09.2008 року. Відповідно до п.1.1 договору виконавець (ТОВ "УкрРосТрансОйл") в порядку і на умовах, передбачених договором, зобов"язаний надати послуги по наливу нафтопродуктів в надані замовником (ТОВ "Ойл Трейдінг") автомобільні цестерни з наливних пунктів ЛВЛС "Новоград-Волинський" і ЛДВС "5-С2. На виконання умов договору ТОВ "Ойл Трейдінг" здійснювало передачу нафтопродуктів, що були придбані відповідно до умов договору, укладеного з КТ "Гермес". При цьому послуги по наливу нафтопродуктів для контрагентів ТОВ "Ойл Трейдінг" здійснювався ТОВ "УкрРосТрансОйл".

Частиною 1 ст.949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов"язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та якості.

Таким чином, КТ "Гермес" купивши нафтопродукти у ТОВ "Ойл Трейдінг", яке зберігало нафтопродукти на складах ЛВДС Новоград-Волинський ДП "Прикарпатзахідтранс" с.Синачі, мало можливість отримати останні зі ЛВДС с.Синачі від ТОВ "Ойл Трейдінг".

Відповідно до копій свідоцтв про державну реєстрацію КТ "Гермес" належать вантажні автомібілі з причепами для перевезення палива.

Згідно листа Новоград-Волинського ВДАІ УМВС України в Житомирській області від 16.06.2011 року № 171 КТ "Гермес" на протязі 2008-2009 рр. отримувало свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення деяких небезпечних вантажів на належні товариству автомобілі.

З копій жуналу реєстрації на КПП автотранспорту та накладних на відпуск нафтопродуктів через АНС вбачається, що автомобілі КТ "Гермес" заїзджали на територію ЛВДС с.Синачі для отримання нафтопродуктів.

Крім того, допитані в ході розгляду справи свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили, що в період 2007-2009 рр. працювали на ТОВ "УкрРосТрансОйл" операторами по наливу нафтопродуктів. Вказане товариство не мало взаємовідносин з КТ "Гермес", а договора на відпуск нафтопродуктів були укладені з ТОВ "Ойл Трейдінг", від якого надходили заявки, в яких вказувалось кому і в якій кількості необхідно було проводити налив нафтопродуктів. Згідно отриманих заявок від ТОВ "Ойл Трейдінг", нафтопродукти відвантажувалися КТ "Гермес" в надані ним автоцистерни та оформлялися необхідні документи, в тому числі товаро-транспортні накладні, які також передавалися на митний пост для обліку.

Допитаний свідок ОСОБА_3 пояснив, що в період з 1999 р. по 2011 р. працював на Регіональній енергетичній митниці в м.Новоград-Волинському на терміналі в с.Синачі. В його обов"язки входило здійснення розмитнення нафтопродуктів на ЛВДС, в тому числі придбаного різними підприємствами, які передавали розмитнене пальне також і на ТОВ "Ойл Трейдінг". Безпосередньо КТ "Гермес" розмитненням ПММ не займалося. Митницею вівся контроль за кількістю вивезеного зі станції розминеного пального.

Також, допитаний свідок ОСОБА_4 пояснив, що працював на КТ "Гермес" водієм вантажного автомобіля, яким перевозилися нафтопродукти споживачам. Вказана продукція отримувалася ним на ЛВДС с.Синачі від ТОВ "Ойл Трейдінг". Після оформлення всіх необхідних документів, він виїзджав з наливної станції та ПММ відвозив різним покупцям відповідно до наданих супровідних документів.

Аналогічні пояснення були надані працівникам податкової міліції водіями КТ "Гермес" ОСОБА_5 та ОСОБА_6, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вказані обставини об"єктивно підтверджуються також копіями подорожніх листів, посвідченнями на відрядження водіїв, звітами про використання підзвітних кошів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами і доповненнями: "Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності."

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують отримання товару та витрати позивача в матеріальній формі, що були здійснені ним як компенсація вартості придбаного товару (нафтопродуктів) за угодою з ТОВ "Ойл Трейдінг". Зокрема, видатковими та податковими накладними, товаро-транспортними накладними, додатковою угодою, банківськими виписками та платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів.

Оприбуткування позивачем нафтопродуктів підтверджується первинними документами та не заперечується актамом перевірки. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону: "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення."

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку .

У відповідності до п. 11.2. ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, ...або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вказувалось вище, позивачем з метою дотримання вказаної вимоги законодавства щодо підтвердження правомірності віднесення витрат до складу валових було надано відповідні видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та виписки з банківського рахунку про перерахування коштів.

Не спростовують такого висновку і доводи відповідача про необхідність підтвердження понесених витрат ще й товарно-транспортними накладними, оскільки за умови надання позивачем інших документів, передбачених пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 згаданого Закону, товарно-транспортна накладна не є визначальною підставою для віднесення витрат до складу валових, а деякі порушення при заповненні ТТН не можуть свідчити про "безтоварність" проведених господарських операцій.

Щодо висновків податкового органу що угода, укладена між позивачем і ТОВ "Ойл Трейдінг" є нікчемною, то відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між КТ "Гермес" та контрагентом ТОВ "Ойл Трейдінг" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином, договір, на виконання якого складались вищезазначені первинні документи є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку нікчемним (недійсним) не визнаний. Сторонами виконаний в повному обсязі.

Крім того, актом перевірки не заперечується той факт, що нафтопродукти, витрати на придбання яких за договорами віднесені до складу валових витрат відповідного періоду, було надалі позивачем реалізовано споживачам та отримано дохід від її продажу, що також спростовує твердження відповідача про нікчемність ("безтоварність") угоди з ТОВ "Ойл Трейдінг".

Зокрема, матеріали справи містять копії договорів поставки нафтопродуктів, укладених КТ "Гермес" з ВАТ "Рокитнівський скляний завод", СТОВ "Птахівник", ПП ОСОБА_7, ВАТ "Рокитнівський спецкар"єр", ВАТ "Полонський гірничий комбінат", ТОВ Анко-Союз", СПД ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ТОВ "Калина", ПП "Мега-Оліс".

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не порушено вимоги п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому правомірно віднесено суму витрат на придбання нафтопродуктів від ТОВ "Ойл Трейдінг" до складу валових.

Крім того, в акті перевірки податковий орган вказує на порушення вимог п.1.31 ст.1. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при віднесенні до складу валових витрат витрати на автопослуги, отримані від ТОВ "Стамір" та ТОВ "Синтез", оскільки дані послуги не були використані в господарській діяльності позивача.

Разом з тим, суд не може погодитися з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між КТ "Гермес" (Замовник) та ТОВ "Синтез" укладено договір № 29 від 01.04.2009 року, відповідно до якого Замовник зобов"язується надавати для перевезення паливно-мастильних матеріалів (далі-вантаж), а Перевізник приймати вантаж для перевезення та виконувати для замовника перевезення вантажу. Перевезення вантажу виконується Перевізником власним автомобільним транспортом (п.1.1, п.2.1 Договору).

Крім того, між КТ "Гермес" (Замовник) та ТОВ "Стамір" (Перевізник) укладено договір наданння транспортних послуг № ГМС-09-1-Д від 01.04.2009 року. Відповідно до п.1.1 Договору Перевізник зобов"язаний за плату доставити з місця відправлення до місця призначення визначений Замовником вантаж. Перевезення вантажу здійснюється із дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за № 805/15496, а також умов цього Договору (п.п.2.1). Після здійснення перевезення вантажу, або його певної партії, між сторонами складається Акт приймання-передачі виконаних послуг (п.2.2. Договору).

Тобто, вказаними підприємствами позивачу надавалися послуги по перевезенню нафтопродуктів.

Відповідно до Установчого договору про створення КТ "Гермес" одним із видів діяльності позивача є здійснення оптової та роздрібної торгівлі нафтопродуктами.

Крім того, матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують отримання зазначених послуг та понесені витрати позивача. Зокрема, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, податкові накдані.

Таким чином, суд вважає твердження податкового органу про те, що отримані від ТОВ "Стамір" і ТОВ "Синтез" послуги та понесені у зв"язку з цим витрати не пов"язані з господарською діяльністю позивача, є безпідставними. А тому, позивачем правомірно віднесено понесені витрати по цим операціям до складу валових витрат.

Щодо податкового кредиту з ПДВ по вищевказаним операціям суд також зазначає, що вказані відповідачем обставини не є тими правовими підставами, з якими законодавець пов'язує можливість позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Ойл Трейдінг", ТОВ "Стамір" та ТОВ "Синтез" товарів (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання товарів (послуг), їх отримання шляхом відвантаження безпосередньо зі складу, на якому вказані товари зберігались, а також шляхом їх транспортування автомобільним транспортом, що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, договором на придбання нафтопродуктів, договорами про наданння транспортних послуг, актами здачі-приймання послуг, подорожніми листами, товаро-транспортними накладними, даними про розрахунки з продавцем, а також видатковими та податковими накладними.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно спірному податковому повідомленні-рішенні, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання. Не можуть бути визнані такими підстави і ті недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних, на які вказує відповідач, оскільки такі доводи не спростовують реальність здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів у ТОВ "Ойл Трейдінг", ТОВ "Стамір" та ТОВ "Синтез", які видали позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" умов для включення понесених витрат до валових та сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених видаткових і податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржувані рішення Новоград-Волинської ОДПІ не відповідають вимогам названих законів, з огляду на що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Новоград - Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення від 29.03.2010 року № 0001602301/0 та від 29.03.2010 року № 0001612301/0.

Відшкодувати Командитному товариству "Гермес" з Державного бюджету України 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 28 грудня 2011 р.