Постанова № 22091740, 13.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/14498/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С. В.

при секретаріПроніні Д.С.

за участю

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011р. № 0000342330 і № 0000082333 та частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000332330, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011р. № 0000342330, № 0000332330, № 0000352330 і № 0000082333.

Ухвалою суду від 26.08.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі і призначено попереднє судове засідання.

14.09.2011р. від позивача надійшло письмове клопотання про відмову від позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000352330, яким визначено грошове зобовязання з орендної плати за землю у сумі 3512,28 грн., у звязку із його скасуванням рішенням ДПА в Донецькій області від 22.08.2011р. № 15561/10/25-113-1.

Ухвалою суду від 15.09.2011р. провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000352330 закрито.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просить визнати повністю недійсними податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000342330 і № 0000082333 та частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000332330.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 18.04.2011р. по 02.06.2011р. відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Донпромсервіс-97» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт від 09.06.2011р. № 2908/23-2/25121615 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000342330, яким визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 789618,75 грн., № 0000332330, яким визначено грошове зобовязання з податку на прибуток у сумі 2857071,25 грн. і № 0000082333, яким нараховано штрафні санкції за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті України в сумі 3801212,00 грн.

Посилаючись на приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Цивільний кодекс України, Податковий кодекс України та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 та Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки України від 19.04.2007р. № 104, вважає податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011р. №0000342330, №0000082333 та №0000332330 такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні з урахуванням уточнень підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та документи в їх підтвердження і просить визнати повністю недійсними податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000342330 і №0000082333 та частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000332330.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, надали суду письмові заперечення та пояснення, аналогічні викладеним в них, а також документи в їх підтвердження і просять в задовленні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» є юридичною особою, зареєстровано 18.12.1997 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради, як платник податків знаходиться на обліку в Макіївській обєднаній державній податковій інспекції (Гірницьке відділення) з 06.02.1998р. за № 1 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 07.02.2007р. № 100020000.

На підставі направлень на перевірку від 12.04.2011р. № 405 та від 19.05.2011р. № 864-869, згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, ст. 77, п. 82.1. ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 04.04.2011р. № 479 і затвердженого плану перевірки відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Донпромсервіс-97» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено відповідний акт від 09.06.2011р. №2908/23-2/25121615.

Як вбачається із зазначеного Акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Донпромсервіс-97», позивачем у Декларації з податку на прибуток (в частині доходів від списання кредиторської заборгованості) у II кварталі 2010 року відображено суму доходів у розмірі «-» 503 грн., однак у бухгалтерському обліку відображено списання кредиторської заборгованості у сумі 900 грн., яка виникла по взаємовідносинах з підприємцем ОСОБА_6 на підставі усної угоди на придбання дюбеля будівельного згідно з накладною від 4 квітня 2007 року №04/07. До складу валового доходу списана кредиторська заборгованість у сумі 900 грн. не віднесена, у звязку з чим перевіркою зроблений висновок про заниження позивачем валового доходу на 1403 грн.

Крім того, позивачем не включено до валового доходу суму кредиторської заборгованості у розмірі 1932432 грн., що значиться по підприємству ТОВ «Імпера-Агро», яке ліквідовано у IV кварталі 2010 року. У ході перевірки встановлено, що вимоги щодо погашення заборгованості кредитором або правонаступниками не пред'являлись, претензійна робота не проводилась. Заниження валового доходу склало 1932432 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивачем у III та IV кварталі 2010 року не включено до складу валового доходу заборгованість по виданих, але не оплачених векселях, термін погашення яких настав, а саме: 31 серпня та 25 грудня 2010 року отримувачі ТОВ «ВСП-Агро» та ТОВ «Проммасенерго», які ліквідовано без правонаступників. Станом на 31 грудня 2010 року згідно з обігово-сальдовою відомістю по рахунку 511 «Довгострокові векселя, видані у національній валюті» значиться заборгованість на загальну суму 4050310 грн. 82 коп., зокрема:

ТОВ «ВСП-Агро» - вексель від 31 серпня 2006 року № 643340115776, дата погашення - 31 серпня 2010 року на суму 5432 грн. 38коп. (акт приймання-передачі від 31 серпня 2006 року);

ТОВ «Проммасенерго» - вексель від 31 серпня 2006 року № 643340116044, дата погашення - 25 грудня 2010 року на суму 1000000 грн. (акт приймання-передачі від 31 серпня 2006 року); вексель від 25 грудня 2006 року № АА0299518, дата погашення - 25 грудня 2010 року на суму 3044878 грн. 44 коп. (акт приймання-передачі від 28 грудня 2006 року).

Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем до складу валових витрат включено суму витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей шляхом здійснення нікчемних правочинів з ТОВ «Люкс-Пром-Компані» на суму 3158480 грн. Відповідач дійшов висновку, що на момент укладання договорів з ТОВ «Люкс-Пром-Компані» і в період їх дій у ТОВ «Люкс-Пром-Компані» були відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме: власні складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби та залишки балансової вартості запасів на початок і кінець звітних періодів і підприємство не сплачувало податки у відповідних розмірах, що свідчить про укладення угод не спрямованих на реальне настання правових наслідків, а з метою несплати існуючих податкових зобов'язань ТОВ «Донпромсервіс-97».

З врахуванням наведеного перевіркою повноти визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 1 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено їх заниження на суму 2285657 грн. та 631695 грн. відповідно.

Крім того, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, в частині не оприбуткування готівки на загальну суму 760242,40 грн.

За результатами перевірки Макіївською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000332330 від 01.07.2011р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток сумі 2857071, 25 грн., з яких 2285657, 00 грн. - сума основного платежу та 571 414, 25 грн. - сума штрафних санкцій, № 0000342330 від 01.07.2011р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 789618, 75 грн., з яких 631 695, 00 грн. - сума основного платежу та 157 923, 75 грн. - сума штрафних санкцій і № 0000082333 від 01.07.2011р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3801212, 00 грн. за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

При цьому суд зазначає, що позивачем не оскаржується податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000332330 в частині збільшення за результатами здійснення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1403 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Донецькій області.

Згідно з рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 15.08.2011р. №15098/10/25-213-1, прийнятого за результатами розгляду скарги ТОВ «Донпромсервіс-97» на податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки від 09.06.2011р. №2908/23-2/25121615, податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011р. №0000082333 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3358,15 грн., а в іншій частині спірне рішення залишено без змін, скарга - без задоволення.

У зв'язку із частковим скасуванням зазначеного податкового повідомлення-рішення на суму 3358,15 грн. відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на оскарження всієї суми, нарахованої податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2011р. № 0000082333.

Пунктом 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України визначені підстави, з яких податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними. Такою підставою, зокрема, є зменшення контролюючим органом нарахованої суми грошового зобовязання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення (пп. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 ПКУ).

Пунктом 60.4. ст. 60 Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених пп.60.1.3. п. 60.1. цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобовязання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем нове податкове повідомлення-рішення в частині порушення позивачем порядку ведення касових операцій у національні валюті в Україні з урахуванням зазначеного рішенням ДПА у Донецькій області не приймалося, а отже податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000082333, у розумінні приписів п. 60.4. ст. 60 Податкового кодексу України, на час розгляду справи є чинним.

Судом встановлено, що між ТОВ «Донпромсервіс-97» (покупець) та ТОВ «Імпера-Агро» (постачальник) укладено договір № 01/04-10П від 01.04.2010р. на постачання сировини, матеріалів та обладнання (далі по тексту Товар), згідно якого поку пець зобов'язується прийняти та сплатити за Товар в порядку та на умовах, передбачених До говором.

У відповідності до п.3.2 Договору, постачальник зобов'язується здійснити поставку То вару покупцю в термін 3-х робочих днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів в порядку та розмірі, передбаченим п.2.4 Договору.

Згідно п.2.4 Договору, покупець з моменту виставлення рахунка-фактури постачальни ком в термін 3-х банківських днів здійснює оплату за Товар.

Відповідно до п.8.1, даний Договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до повного погашення сторонами зобов'язань по Договору.

Таким чином, ТОВ «Донпромсервіс-97», відповідно до договору № 01/04-10П від 01.04.2010р., придбано у ТОВ «Імпера-Агро» у 2 кварталі 2010 року, згідно журналу-ордеру 6852, Товар на суму 2095499,30 грн. Станом на 31.12.2010р. кредиторська заборгованість ТОВ «Донпромсер віс-97» по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» по взаємовідносинам з ТОВ «Імпера-Агро» складала 2095499,30 грн. Дебіторська заборгованість по журналу-ордеру 361 «Розра хунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.12.2010р. складала 163067,52 грн. Кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Імпера-Агро» на момент перевірки була визначена позивачем у сумі 1932431,78 грн.

При визначенні позивачеві грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1932431,78 грн. відповідач виходив з інформації, отриманої від Дніпропетровської ОДПІ в листі №9987/7/23-413 від 29.04.2011р., з якого вбачається, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010р. по справі № Б38/244-10 ТОВ «Імпера-Агро» визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2010р. по справі № Б38/244-10 ТОВ «Імпера-Агро» ліквідовано, провадження у справі припинено, у зв'язку з чим державним реєстратором 09.12.2010р. за №12241170011050570 внесено запис до ЄДРПОУ про припинення юридичної особи, дата закриття в ДПІ 13.12.2010р. за № 363.

В ході перевірки встановлено, що вимоги щодо погашення заборгованості у сумі 1932432 грн. кредитором або правонаступниками не пред'являлись, претензійна робота не проводилась.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон № 334), валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших дже рел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отри маної платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно на даних платнику податку у звітному періоді і т. ін.

Безповоротна фінансова допомога, у розумінні приписів абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону № 334, - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п.3 ст.205 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання при ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво по даному зобов'язанню.

Статтею 91 Цивільного Кодексу України обумовлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давнина - це термін, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Таким чином, термін позовної давнини по договору № 01/04-10 від 01.04.10, на думку відповідача, припини вся у зв'язку з ліквідацією ТОВ «Імпера-Агро» та кредиторська заборгованість у сумі 1932432 грн. набула статусу безповоротної фінансової допомоги.

Однак, як встановлено в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи (т. 6 арк. спр. 84-86), 02.08.2010р. між ТОВ «Імпера-Агро» (початковий кредитор) і ТОВ «Сковекс-Мет» (новий кредитор) укладено договір уступки права вимоги № 02-08/10, відповідно до якого початковий кредитор на умовах, установлених даним договором, уступає новому кредитору право вимоги повернення грошових коштів заборгованості у сумі 1932431, 78 грн., яка виникла в результаті взаємовідносин з постачання між початковим кредитором і ТОВ «Донпромсервіс-97» і підтверджується відповідними розрахунковими і видатковими документами, а саме договором від 01.04.2010р. № 01/04-10 і складеними на його виконання видатковими накладними.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Імпера-Агро» листом повідомило ТОВ «Донпромсервіс-97» про укладення зазначеного вище договора уступки права вимоги і про нового кредитора.

У звязку з викладеним, суд вважає, що висновки податкового органу щодо набуття кредиторською заборгованістю у сумі 1932432 грн. статусу безповоротної фінансової допомоги і заниження позивачем у звязку з цим обєкта оподаткування податком на прибуток в цій частині є необгрунтованими, оскільки не відповідають встановленим в ході судового розгляду справи обставинам.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334 ТОВ «Донпромсервіс-97» у 3 та 4 кварталах 2010 року не включено до валового доходу суму заборгованості по виданим, але не сплаченим векселям, термін погашення яких настав у перевіряємому періоді, а саме: 31.08.2010р. та 25.12.2010р., отримувачі яких ТОВ «ВПС-Агро» та ТОВ «Проммасенерго» ліквідовано без правонаступників, заборгованість по яким вважається безповоротною фінансовою допомогою, у зв'язку з призупиненням строку позовної давнини, що виникає в момент ліквідації отримувача векселя.

Також в ході перевірки встановлено, що на ТОВ «Донпромсервіс-97» станом на 31.12.2010р., згід но обігово-сальдової відомості по рахунку 511 «Довгострокові векселя, видані у національній валюті», значилась заборгованість на загальну суму 4050 310, 82 грн., саме:

- ТОВ «ВПС-Агро» - вексель № 643340115776 від 31.08.2006р., дата погашення по векселю 31.08.2010р. на суму 5432,38 грн. (акт приймання-передачі векселя № б/н від 31.08.2006р.).

- ТОВ «Проммасенерго» - вексель № 643340116044 від 31.08.2006р., дата погашення по векселю 25.12.2010р. на суму 1000 000, 00 грн. (акт приймання-передачі № б/н від 31.08.2006р.) та вексель №АА0299518 від 25.12.2006р., дата погашення по векселю 25.12.2010р. на суму 3044 878, 44 грн. (акт приймання-передачі № б/н від 28.12.2006р.).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації, отриманої від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (лист № 17947/7/23-38 від 30.05.11), ТОВ «ВПС-Агро» знаходилось на обліку в ДПІ у Бабушкінсько му районі м. Дніпропетровська. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2006р. по справі № Б24/240-06 підприємство визнано банкрутом. Ухвалою Господарсько го суду Дніпропетровської області від 05.12.2006р. по справі № Б24/240-06 провадження у справі припи нено, ТОВ «ВПС-Агро» ліквідовано, у зв'язку з чим державним реєстратором 11.12.2006р. за №12241170005000324 внесено запис до ЄДРПОУ про припинення юридичної особи. Підприємство знято з обліку в ДПІ 20.12.2006р.

Відповідно до тієї ж інформації, ТОВ «Проммасенерго» знаходилось на обліку в ДПІ у Бабуш кінському районі м.Дніпропетровська. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2006р. по справі № Б26/275-06 ТОВ «Проммасенерго» визнано банкрутом. Ухва лою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2007р. по справі № Б26/275-06 під приємство ліквідовано, провадження у справі припинено, у звязку з чим державним реєстратором 05.03.2007р. за №1224117000202162 внесено запис до ЄДРПОУ про припинення юридичної особі. Підприємство знято з податкового обліку 28.02.2007р.

Відповідачем зазначено, що термін позовної давнини припинився у зв'язку з ліквідацією векселеотримувачів та кредиторська заборгованість у сумі 4050 310, 82 грн. набула статусу безповоротної фінансової допомоги. В ході перевірки встановлено, що вимоги щодо погашення заборгованості у сумі 4050 310, 82 грн. кредитором або правонаступником не предявлялись, претензійна робота не проводилась, у звязку з чим податковим органом встановлено заниження позивачем валового доходу у сумі 4050 311 грн., у тому числі: 3 квартали 2010 року - 5432 грн., за 2010 рік 4050 311 грн.

Як вже було зазначено вище, згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334, валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших дже рел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отри маної платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно на даних платнику податку у звітному періоді і т. ін.

Безповоротна фінансова допомога, у розумінні приписів абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону № 334, - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п.3 ст.205 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання при ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво по даному зобов'язанню.

Статтею 91 Цивільного Кодексу України обумовлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давнина - це термін, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Однак, як встановлено в судовому засіданні і підтверджено наявними матеріалами справи, після проведення податковим органом документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Донпромсервіс-97» встановлена наявність нового держателя векселів № 643340115776 від 31.08.2006р. на суму 5432,38 грн., № 643340116044 від 31.08.2006р. на суму 1000 000, 00 грн. та № АА0299518 від 25.12.2006р. на суму 3044 878, 44 грн., яким було ТОВ «Івагропром». Позивачем із зазначеним підприємством-векселедержателем складено акти про продовження строку предявлення векселя до оплати від 05.09.2011р. Відповідно до зазначених актів строк предявлення ТОВ «Івагропром» векселів №643340115776 від 31.08.2006р. на суму 5432,38 грн., № 643340116044 від 31.08.2006р. на суму 1000000,00 грн. та № АА0299518 від 25.12.2006р. на суму 3044 878, 44 грн. продовжено до 05.02.2012р.

На час розгляду справи позивачем зазначені вище векселя у встановленому законом порядку погашені, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії цих векселів із відміткою про погашення; акти предявлення векселя до платежу від 19.09.2011р. і від 03.10.2011р. та акти приймання-передачі погашених векселів від 20.09.2011р. і від 03.10.2011р., у звязку з чим на даний час донарахування відповідачем суми грошового зобовязання з податку на прибуток в цій частині порушують права та інтереси позивача.

Крім того, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем до складу валових витрат включено суму витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей шляхом здійснення нікчемних правочинів з ТОВ «Люкс-Пром-Компані» на суму 3158 480 грн.

Спір в цій частині виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ТОВ «Люкс-Пром-Компані», не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Люкс-Пром Компані» (постачальник), з однієї сторони, та ТОВ «Донпромсервіс-97» (покупець), з іншого боку, 30.04.2010р. укладено договір поставки №30/04-10П, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю сировину, матеріали та обладнання (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 3.3 договору, постачання товару здійснюється на умовах ЕХW в редакції Інкотермс 2000. Пунктом поставки товару покупцю за договором є склад постачальника, розташований за адресою: м. Макіївка, вул. Магістральна, 4.

Крім того, ТОВ «Донпромсервіс-97» (орендодавець) укладено договір оренди приміщення з ТОВ «Люкс-Пром-Компані» (орендатор) від 1 травня 2010 року №01/05-10, згідно з яким орендодавець надає орендатору в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення складу, розташованого за адресою: м. Макіївка, вул. Магістральна, 4, площею 1000 кв.м., яке належить орендодавцю на правах власності, а орендатор приймає приміщення та зобов'язується сплачувати орендну плату в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Орендна плата складає 3000 грн. на місяць з ПДВ. Строк дії договору з 1 травня 2010 року по 1 червня 2011 року, додатковою угодою від 31 жовтня 2010 року договір оренди достроково розірвано.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Люкс-Пром-Компані» договору поставки від 30.04.2010р. №30/04-10П знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме видаткових та податкових накладних.

ТОВ «Люкс-Пром Компані» на адресу ТОВ «Донпромсервіс-97» були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму 3790174, 90 грн., у тому числі ПДВ 631695, 03 грн.

Суми витрат по видатковим та податковим накладним, отриманим від ТОВ «Люкс-Пром-Компані» включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом № 334.

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону № 334, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону № 334 на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1., платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1. цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12., 7.13., 7.14., 14.1., 16.9. та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1. статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку надають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток за спірний період часу та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки ані в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Крім того, у п. 5.3. ст. 5 Закону № 334 наведений вичерпний перелік операцій, за якими витрати платника податків не включаються до складу валових витрат, оскільки у п. 5.10. наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону № 334, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні податкових накладних, виписаних ТОВ «Агро-Пром-Компані» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору поставки від 30.04.2010р. №30/04-10П, судом встановлена їх відповідність вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, враховуючи умови договору щодо поставки (обовязок постачальника забезпечити поставку, місце поставки), видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують транспортування товару позивачеві. Правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Агро-Пром-Компані» на момент вчинення спірної фінансово-господарської операції був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний під час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, постачальник позивача ТОВ «Агро-Пром-Компані» на час здійснення господарської операції мав статус юридичної особи, та як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів та був наділений правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання відповідача в акті від 09.06.2011р. №2908/23-2/25121615 документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Донпромсервіс-97» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. на необгрунтованість формування позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності з ТОВ «Агро-Пром-Компані».

Стосовно доводів відповідача, що договір поставки від 30.04.2010р. № 30/04-10П, укладений між позивачем та ТОВ «Агро-Пром-Компані», є нікчемним, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача та ТОВ «Агро-Пром-Компані» щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладання та виконання договору поставки від 30.04.2010р. № 30/04-10П, не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні. Тим більше, відповідачем до суду надано засвідчену копію постанови № 31, винесену старшим оперуповноваженим відділу податкової міліції Макіївської ОДПІ, про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ «Донпромсервіс-97» за фактом ухилення від сплати податків на підставі ст. 6. п. 2 Кримінально-процесуального Кодексу України, тобто, за відсутністю в їх діях складу злочину. Як вбачається із зазначеної постанови, дослідча перевірка податковим органом проводилась саме по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Агро-Пром-Компані» за результатами здійснення господарської діяльності по виконанню договору поставки від 30.04.2010р. № 30/04-10П.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірний договір з ТОВ «Агро-Пром-Компані» спричинив зміну майнового стану позивача, тобто є реальним, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача, у договорі наявна господарська мета.

Крім того, за результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, в частині не оприбуткування готівки на загальну суму 760242,40 грн., у звязку з чим, з посиланням на абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», із змінами та доповненнями, до ТОВ «Донпромсервіс-97» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3801 212, 00 грн. за неоприбуткування у касі готівки.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.

Статтею 56 зазначеного Закону встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обовязковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, розроблено відповідно до ст.33 Закону України «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами, а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касі підприємства є здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів. При проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункової книжки (РК) оп рибуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК із складанням того самого дня на підставі розрахункових документів звітів в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) та оформлення готівки в установленому порядку прибутковим касовим ор дером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів.

Згідно із пунктом 4.2 цього Положення, усі надходження і видача готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі. Кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи, що мають каси і здійснюють розрахунки готівкою, про водять при цьому касові операції з видачі (приймання) готівки на будь-які потреби з оформ ленням видаткових (прибуткових) касових ордерів або застосовують РРО (РК) при розрахун ках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, самостійно здають готівкову виручку до каси установи банку (інкасаторам банку), повинні також вести касові книги, які видаються і оформляються підприємством - юридичною особою, до складу якої во ни входять.

Згідно зазначеного Положення, відокремлені підрозділи - це філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи, що наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законодавством України.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем було відкрито магазини з продажу непродовольчих товарів, які розміщено на території Донецької області, а саме: м. Краматорськ, вул. 19-го партзїзду, 72/8, м. Макіївка, вул. Магістральна, 4, м.Донецьк, вул. Полоцька, 4, м.Макіївка, вул. Московська, 1А. Зазначені магазини наділені майном підприємства, функціями здійснення торговельних операцій та прийняття готівки, здійснюють розрахункові операції відповідно до порядку ведення касових операцій, оприбутковують отриману готівку, мають торговельні патенти, РКА та КОРО, які зареєстровані в Гірницькому відділенні Макіївської ОДПІ. Зазначене не спростовано представниками відповідача в судовому засіданні.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні і вбачається з матеріалів справи, зазначені вище магазини діяли відповідно до наказу директора ТОВ «Донпромсервіс-97» Астапова Н.В. від 01.01.2010р. «Про організацію проведення інкасації в магазинах і сум готівки, що залишилися в касі на кінець дня».

Згідно даного наказу всі грошові кошти, прийняті від покупців, повинні оприбутковуватися в повному обсязі через реєстратор розрахункових операцій і шляхом запису кінцевої суми за день по Z-звіту в книзі реєстрації розрахункових операцій; у випадку надходження грошових коштів у каси магазинів після проведення інкасації або в неробочі дні необхідно проводити їх оприбуткування в повному розмірі шляхом обліку готівки в книзі розрахункових операцій, яка містить щоденні звіти, які формуються на підставі відповідних розрахункових документів; забезпечувати зберігання зазначених у попередньому пункті грошових коштів в реєстраторах розрахункових операцій і грошових ящиках, які знаходяться в магазинах, і не пізніше наступного дня проводити їх інкасацію в банк в порядку і час, що регламентовані в договорі з банком про інкасацію.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає неправомірним застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3801 212, 00 грн. за неоприбуткування у касі готівки, оскільки зазначене порушення не мало місця.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні спірних обставин.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо застосованих до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.07.2011р. № 0000332330 та № 0000342330 штрафних санкцій суд також вважає звернути увагу відповідача на наступне.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року N3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

З 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Виходячи з викладеного, правове регулювання порядку застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, є різним залежно від періоду, в якому застосовуються відповідні штрафні санкції.

З дати набрання чинності Законом 3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, на думку суду повинні застосовуватися згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння, що по своїй суті суперечить статті 58 Конституції України.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не було порушено вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосування до нього штрафних санкцій, в тому числі на підставі пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ «Донпромсервіс-97» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011р. № 0000342330 і № 0000082333 та частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000332330 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000342330, винесене Макіївською обєднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 789 618, 75 грн.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000332330, винесене Макіївською обєднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 2855 668, 25 грн.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011р. № 0000082330, винесене Макіївською обєднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області, про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3801 212, 00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» здійснені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Повний текст постанови складено 20.02.2012р., її вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 13.02.2012р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.