Рішення № 22088496, 13.03.2012, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 2-903/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          13.03.2012 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі :

головуючого судді – Кривич Ж.О.,

при секретарі – Сичовій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про захист прав споживачів та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

10.01.12 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про захист прав споживачів та стягнення коштів. Свої вимоги обґрунтовув тим, що 31.03.2008 року між позивачем та відповідачем - Закритим акціонерним товариством «АІСЕ Україна», назва якого була змінена на Приватне акціонерне товариство „АІСЕ Україна”, була укладена угода № 187272, предметом якої є надання відповідачем послуг системи Автоплан з придбання автомобіля ОСОБА_2 за поточною ціною, визначеною у додатку № 1 угоди, – 65100,00 грн. Виконуючи умови Угоди, позивач сплатив при укладанні угоди 2343,60 грн. вступного внеску, а у період з 23.04.2008 року 03.03.2009 року суму повних внесків у розмірі 11446,06 грн. В червні 2009 року позивач вирішив розірвати угоду та направив на адресу відповідача про це лист, при цьому отримав відповідь від 15.06.2009 року, що угоду розірвано, поверненню підлягають лише чисті внески, розраховані у відповідності з п. 16.3 ст.16 додатку № 2 до угоди. Заявою від 29.06.2009 року позивач повідомив відповідача про власні банківські реквізити для повернення чистих внесків. Зважаючи на те, відповідач не зазначив строк повернення чистих внесків, позивачем 17.03.2010 року була заявлена письмова вимога відповідачу про повернення сплачених чистих внесків. Листом від 01.04.2010 року відповідач повідомив, що кошти будуть повернуті у порядку черговості.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 9924,52 грн. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату слухання с справи був повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав заяву про слухання справи без його участі. У своєму запереченні на позовну заяву зазначив, що відповідно до п. 16.3 ст.16 додатку № 2 до угоди - «фондом призначено для повернення учасникам системи, які розірвали угоду, суми сплачених ними цілих чистих внесків та/або половинних чистих внесків, розмір яких розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив АІСЕ про розірвання угоди, за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі двох цілих чистих внесків». За умовами угоди щомісячний цілий чистий внесок становить 1% від ціни автомобіля, зазначеного у додатку № 1 до угоди. Протягом дії угоди позивачем було сплачено 12,055% чистих внесків в оплату вартості ціни автомобіля. За вирахування відступного (двох цілих чистих внесків), позивачу має бути повернуто 10,055% від ціни автомобіля, дійсної на момент подання заяви про розірвання угоди. Станом на 31.05.2009 року (дату подання заяви про розірвання угоди) ціна автомобіля ОСОБА_2 становила 83750,00 грн., що підтверджується прейскурантом цін автовиробника, а тому сума до повернення складає 8421,06 грн. (83750,00 грн. х 10,055%), які фактично йому повернуті 17.02.2012 року за платіжним дорученням №687. Вимоги позивача щодо стягнення суми з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також трьох процентів річних від простроченої суми, не можуть бути задоволені, оскільки до правовідносин сторін за угодою не можуть бути застосовані вимоги ч.2 ст.625 ЦК України. Просив суд в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

В судовому засіданні встановлено, що 31.03.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена угода № 187272 про надання відповідачем послуг системи Автоплан з придбання автомобіля ОСОБА_2 за поточною ціною, визначеною у додатку № 1 Угоди, – 65100,00 грн.

Відповідно до ст. 5 вказаної угоди при підписанні угоди учасник повинен сплатити вступний внесок, а після отримання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля, сплатити плату за право на отримання автомобіля у розмірі зазначених у додатку 1 до даної угоди відсотків від поточної ціни автомобіля, що діє на момент здійснення кожного з цих платежів. Учасник повинен сплачувати щомісячно повні внески, які складаються з: чистих внесків, щомісячних внесків в оплату послуг, щомісячних внески в оплату страхового платежу.

Як встановлено в судовому засіданні позивач оплатив вступний внесок в сумі 2343,60 грн. та повні внески в сумі 11446,06 грн., що підтверджується квитанціями.

На звернення позивача у червні 2009 року до відповідача із заявою про розірвання угоди, відповідачем на адресу позивача було направлено лист від 15.06.2009 року в якому ЗАТ «АІСЕ Україна» погодилося із розірванням угоди та повернення сплачених ним внесків буде здійснено згідно ст. 16, п. 16.3 додатку № 2 до угоди.

17.03.2010 року позивачем була заявлена письмова вимога відповідачу про повернення сплачених чистих внесків. Листом від 01.04.2010 року відповідач повідомив, що кошти будуть повернуті у порядку черговості.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються, ч. 3 цієї ж статті встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін.

Ст. 907 ЦК України визначено, що порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

В п. 16.3 ст. 16 додатку № 2 до угоди зазначено, що фонд для повернення коштів призначено для повернення учасникам системи, які розірвали угоду, суми сплачених ними цілих чистих внесків та/або половинних чистих внесків, розмір яких розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив АІСЕ про розірвання угоди, за вирахуванням відступного за відмову від Угоди у розмірі двох цілих чистих внесків.

За умовами угоди щомісячний цілий чистий внесок становить 1% від ціни автомобіля, зазначеного у додатку № 1 до угоди. Як вбачається з направленого відповідачем рахунку № 000684/132, отриманого позивачем у лютому 2009 року, для участі в Асигнаційному акті, який мав відбутися 25.02.2009 року, останньому було запропоновано в строк до 15.02.2009 року сплатити 11-й повний внесок в сумі 1420,47 грн. виходячи з актуальної ціни автомобіля 95654,00 грн., яка була зазначена в цьому рахунку. Вказаний внесок було сплачено позивачем 03.03.2009 року. Таким чином, відповідно до ст. 5 угоди, позивачем було сплачено 11 чистих внесків із 100, згідно із зазначеним у додатку № 1 до угоди графіком внесків, тобто 11% від вказаної у рахунку № 000684/132 ціни автомобіля, що спростовує твердження відповідача про сплату позивачем 12,055% чистих внесків виходячи з ціни автомобіля ОСОБА_2 моделі B4LM510 у 83750,00 грн., оскільки ця модель автомобіля, на яку посилається відповідач, не зазначена у додатку № 1 до угоди.

За вирахування відступного, відповідно до п.16.3 ст. 16 додатку № 2 до угоди (двох цілих чистих внесків), що складають 2% від ціни автомобіля, позивачу має бути повернуто 9% від ціни автомобіля, дійсної на момент подання заяви про розірвання угоди, за яку суд приймає ціну у 95654,00 грн., зазначену у рахунку відповідача № 000684/132, отриманого позивачем у лютому 2009 року, та яка відповідачем не спростована у наданих запереченнях.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за угодою складає 8 608,86 грн. (95654,00 грн. х 9% = 8 608,86 грн.).

Зважаючи на те, що угодою не був визначений строк для повернення чистих внесків відповідачу, який розірвав угоду, відповідач у листі від 15.06.2009 року не зазначив такого строку, до правовідносин сторін угоди суд застосовує вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Зважаючи на те, що 17.03.2010 року позивач пред’явив відповідачу письмову вимогу про повернення сплачених чистих внесків, строк виконання обов’язку для відповідача сплив 24.03.2010 року.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та в встановлені строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов’язання відповідача із повернення позивачу сплачених чистих внесків за угодою є грошовим, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму по зобов’язанню з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також трьох процентів річних від простроченої суми, що складає 9924,52 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено у судовому засіданні представником позивача, за платіжним дорученням № 687 від 17.02.2012 року відповідач повернув позивачеві сплачені ним чисті внески в сумі 8421,06 грн.

За таких обставин, беручи до уваги сукупність доказів у матеріалах справи, добровільне повернення відповідачем під час розгляду справи чистих внесків позивачеві, суд вважає, що з відповідача слід стягнути кошти у сумі 1503,46 грн. (9924,52 грн. - 8421,06 грн. = 1503,46 грн.), а в решті позову відмовити.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 526, 530, 625, 651, 653, 907 ЦК України, ст.ст. 3-11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовнi вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» (код ЄДРПОУ 21691356, адреса: 01054, м. Київ, вул. Воровського, 24, корпус 1, 3-й поверх) на користь ОСОБА_1 (39631, АДРЕСА_1) кошти в розмірі 1503 грн. (одну тисячу п’ятсот три гривні) 46 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: