Постанова № 22087482, 28.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/20664/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМірошниченко А.О.

за участю

представника позивача - Страшнова І.В.,

представника відповідача - Черевко Д.В., Грищенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД-ОИЛ» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000172334,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНД-ОИЛ», звернулось до суду з позовною заявою до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000172334.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказало, що відповідачем 21.07.2011 року, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД-ОИЛ» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 05.07.2011 року, встановлені порушення та складено акт № 1374/23-311/34032124.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відповідно податкове повідомлення-рішення прийняте на їх підставі таким, що підлягає скасуванню.

Вважає дії податкового органу такими, що порушують його права та інтереси, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Згідно наданих письмових заперечень зазначили, що висновки акту перевірки щодо встановлених з боку позивача порушень, є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що прийняті правомірно.

Суд, заслухавши представників сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНД-ОИЛ»(Далі за текстом, ТОВ «БРЕНД-ОИЛ»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Державним реєстратором виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 03.03.2006 року, знаходиться на податковому обліку в Горлівській обєднаній державній податковій інспекції.

Відповідач,- Горлівська обєднана державна податкова інспекція (Далі за текстом, Горлівська ОДПІ), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

Горлівською ОДПІ 21.07.2011 року, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БРЕНД-ОИЛ» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 05.07.2011 року, встановлені порушення а складено акт № 1374/23-311/34032124 (Далі за текстом, - акт перевірки).

На підставі акта перевірки 02.08.2011 року Горлівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172334 (Далі за текстом,- спірне рішення), яким ТОВ «БРЕНД-ОИЛ»на підставі 54.3.2 п.54. ст. 5 абз. 2 п. 13.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення п.п.5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 122861,25 гривень, з якої основний платіж - 98289,00 гривень, штрафна фінансова санкція - 24572,25 гривень (а.с.9).

Згідно висновків акту перевірки податковим органом зокрема встановлені порушення :

п.5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 98289,00 гривень.

Спірною обставиною у справі, є документальна обґрунтованість висновків акту перевірки.

Суд погоджується із висновками акту перевірки та вважає їх документально обґрунтованими, з наступних підстав.

В обґрунтування зазначених висновків акта перевірки, Горлівською ОДПІ покладено обставини безпідставного віднесення ТОВ «БРЕНД-ОИЛ» у перевіряємий період вартості послуг з маркетингового дослідження ринку цінних паперів отриманих від ТОВ «Нафтен» (код ЄДРПОУ 36532518), які не повязані з господарською діяльністю підприємства у розмірі 407832,00 гривень без ПДВ (за період 4 квартал 2010 року).

За наслідками проведеної перевірки податковим органом встановлено наступні обставини, що стосуються вказаного порушення.

Між ТОВ «БРЕНД-ОИЛ» («Замовник») та ТОВ «Нафтек» («Виконавець») укладено угоду від 01.09.2009 року № 01/09-02 про надання послуг з маркетингового дослідження ринку цінних паперів (Далі за текстом,- спірна угода).

На виконання спірної угоди «Замовником» отримано від «Виконавця» послуги з маркетингового дослідження ринку цінних паперів на суму 435833,33 гривень, крім того, ПДВ 87166,67 гривень, згідно акту прийому-передачі робіт від 08.10.2009 № КНТ-000031.

Фактично підприємством до складу валових витрат включено суму маркетингових послуг згідно акту прийому-передачі робіт від 08.10.2009 № КНТ-000031 у декларації з податку на прибуток за 2010 рік (4 кв. 2010 року) частково в сумі 407832,00 гривень.

У вказаному акті прийому-передачі робіт не зазначено зміст та обсяг наданих послуг, не розкрита суть маркетингових послуг, підтвердження звязку наданих послуг з господарською діяльністю перевіряємого підприємства.

Господарські операції з отримання послуг з маркетингового дослідження ринку цінних паперів на суму 435833,33 гривень, крім того ПДВ 87166,67 гривень, відображено в зворотно-сальдових відомостях за жовтень 2009 року, журналі-ордері по балансовому рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» бухгалтерськими записами : жовтень 2009 року Дт 92 «Адміністративні витрати» на суму 435833,33 гривень;

Дт 644 «Податковий кредит» на суму 87166,67 гривень;

Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 523000,00 гривень.

Розрахунки за послуги з маркетингового дослідження ринку цінних паперів, отримані ТОВ «БРЕНД-ОИЛ» від постачальника ТОВ «Нафтек» здійснені шляхом взаємозаліку на загальну суму 523000,00 гривень, згідно угоди про погашення зустрічних однорідних вимог від 26.10.2009 року № 1.

На момент перевірки позивачем не надано первинних та бухгалтерських документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які зокрема підтверджують факт отримання послуг з маркетингового дослідження ринку цінних паперів від ТОВ «Нафтек», а також підтвердження звязку понесених витрат із господарською діяльністю ТОВ «БРЕНД-ОИЛ».

Крім того, вказує, що за результатами планової документальної перевірки ТОВ «Нафтек» за період з 18.06.2009 по 30.06.2010 встановлено завищення валового доходу за 2009 рік (4 квартал) на суму 435833 гривень по операціях з надання послуг з маркетингового дослідження ринку цінних паперів на адресу ТОВ «БРЕНД-ОИЛ».

Дане порушення призвело до завищення валових витрат підприємства у Декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 407832,00 гривень а саме за 4 квартал 2010 року на суму 407832,00 гривень.

Таким чином, вважають, що спірна угода не спричинила реального настання наслідків.

При цьому посадовими особами ТОВ «БРЕНД-ОИЛ» письмові пояснення щодо встановленого порушення не надані.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат, витрат здійснених при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Нафтек», надано виключно угоду від 01.09.2009 року № 01/09-02 про надання послуг з маркетингового дослідження ринку цінних паперів, акт прийому-передачі робіт від 08.10.2009 № КНТ-000031, угоду про погашення зустрічних однорідних вимог від 26.10.2009 року № 1.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому діючим законодавством України, на момент віднесення позивачем до складу валових витрат за спірною угодою не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг.

Отже, для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно приписів ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Разом з тим посадовими особами ТОВ «БРЕНД-ОИЛ», під час перевірки не надано відповідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б відповідним чином засвідчували факт господарських відносин із ТОВ «Нафтек», як також не надано пояснень щодо встановленого порушення.

Згідно п.5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», -валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону передбачено особливий порядок податкового обліку.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Також на підтвердження позиції відповідача, суд звертає увагу на наступні обставини.

Згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п.п. 1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п.п. 2.1 п.2 цього Положення,- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.п. 2.15, 2.16 п.2 цього Положення,- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Представником позивача у судовому засіданні не надано жодних вмотивованих пояснень щодо ненадання під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, якими має бути підтверджений факт здійснення господарських операцій на підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Нафтек».

Суд не приймає до уваги документи надані у судове засідання представником позивача (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактуру, податкову накладну, угоду № 1 про погашення зустрічних однорідних вимог), у звязку із їх невідповідністю приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням системного аналізу приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд не приймає до уваги документи надані позивачем під час перевірки, на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат господарських операцій із ТОВ «Нафтек при виконанні спірної угоди.

Отже, суд погоджується із позицією податкового органу в частині неправомірності дій позивача щодо віднесення до складу валових витрат, сум не підтверджених первинними документами, які засвідчують факти здійснення господарських операцій із ТОВ «Нафтек».

Таким чином, суд погоджується із висновками податкового органу.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскільки порядок і розмір визначених податкових зобовязань, а також розмір та суми штрафних (фінансових) санкцій та порядок їх нарахування не оспорюється, а у судовому засіданні підтвердились висновки акта перевірки, в частині заявлених позовних вимог, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлення рішення, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35,41-42,47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143. 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД-ОИЛ» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000172334,- відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 28 листопада 2011 року.

Повний текст постанови складений 03 грудня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.