Постанова № 22086930, 11.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/9537/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Разгоняєва А.М.,

представника відповідача - Ковальчука Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІЙ» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції Пролетарського району м. Донецька щодо збільшення суми грошового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІЙ» за податком на додану вартість на 6689,00 гривень та за податком на прибуток приватних підприємств на 8361,00 гривень, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000202303, № 0000192303,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТРІЙ», звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції Пролетарського району м. Донецька щодо збільшення суми грошового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІЙ» за податком на додану вартість на 6689,00 гривень та за податком на прибуток приватних підприємств на 8361,00 гривень, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000202303, № 0000192303.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказало, що відповідачем 27.04.2011 року за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТРІЙ» з питань взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року встановлені порушення та складено акт № 392/23-2/33340480.

На підставі вказаного акту прийнято податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються.

Вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відповідно прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Вважає дії податкового органу такими, що порушують його права та інтереси, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував, надав суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Згідно наданих письмових заперечень зазначив, що висновки акту перевірки щодо встановлених з боку позивача порушень, вважає обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що прийняті правомірно.

Суд, заслухавши представників сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТРІЙ» (Далі за текстом, ТОВ «АТРІЙ»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 29.12.2004 року, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Пролетарському районі м. Донецька.

Відповідач,- Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м. Донецька (Далі за текстом, ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька 27.04.2011 року за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТРІЙ» з питань взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, встановлені порушення та складено акт № 392/23-2/33340480 (Далі за текстом, - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення 24.05.2011 року № 0000202303, № 0000192303, які є предметом оскарження у даній справі (Далі за текстом,- оскаржувані податкові повідомлення-рішення) (а.с. 29-30).

Податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2011 року № 0000202303 ТОВ «АТРІЙ» збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 6689,00 гривень, з якої основного платежу 5351,00 гривень, штрафної фінансової санкції 1338,00 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2011 року № 0000192303 ТОВ «АТРІЙ» збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 8361,00 гривень з якої основного платежу 6689,00 гривень, штрафної фінансової санкції 1672,00 гривень.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлені порушення п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині неправомірного включення до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрат з придбання будівельних матеріалів в результаті здійснення «нікчемного» правочину з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на суму 26756,00 гривень;

п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді неправомірного включення до складу податкового кредиту податкових накладних виписаних при здійсненні «нікчемного» правочину з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на суму 6689,00 гривень.

Спірною обставиною у справі, є документальна обґрунтованість висновків акту перевірки.

Суд погоджується із висновками акту перевірки та вважає їх документально обґрунтованими, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «АТРІЙ» та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» укладено договір купівлі-продажу № 08-10 від 26.08.2010 року щодо постачання товару в асортименті (Далі за текстом, - спірна угода).

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем, під час проведення перевірки, уповноваженим особам податкового органу, в обґрунтування правомірності віднесення до складу валових витрат грошових кошті,в сплачених ним при виконанні умов спірної угоди, було надано тільки видаткову накладну від 02.09.2010 року номер БС020905 та податкову накладну від 02.09.2010 року номер 020905 отримані від постачальника на придбання будівельних матеріалів в асортименті на суму 32106,68 з якої ПДВ 5351,11 гривень.

Згідно описової частини акту перевірки, відповідачем в обґрунтування висновків щодо порушення ТОВ «АТРІЙ» п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» покладено акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» № 66/32-2/36756438 від 08.08.2011 року, що надійшов від ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Зазначеним актом встановлені наступні обставини.

Відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал». Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» склала 1 особа, яка враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів фізично не могла здійснювати такий обєм роботи. Остання декларація з податку на прибуток подана за 1 півріччя 2010 року. В деклараціях з податку на прибуток підприємства, які надавались ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» фінансово-господарська діяльність, у тому числі основні засоби у підприємства відсутні. Відповідальною особою за подання звітності за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року була ОСОБА_3 (директор Товариства). ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за юридичною та фактичною адресами згідно реєстрації не знаходиться. Починаючи з листопада 2010 року звітність до ДПІ не надає.

Не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» до підприємств покупців, у звязку із відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам покупцям за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно висновків акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» № 66/32-2/36756438 від 08.08.2011 року,- ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» безпідставно сформовано податкові зобовязання у липні 2010 року - жовтні 2010 року по накладним, податковим накладним, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів на загальну суму 32595,787 гривень, в тому числі за липень 2010 року у сумі 15351526,00 гривень, серпень 2010 року в сумі 4643 445,00 гривень, вересень 2010 року в сумі 4345706,00 гривень та жовтень 2010 року в сумі 8245110,00 гривень, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобовязань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.п. 3.1.1. п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст.4. п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

2) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат грошових коштів, сплачених ним при виконанні умов спірної угоди, окрім видаткової накладної від 02.09.2010 року номер БС020905 та податкової накладної від 02.09.2010 року номер 020905 не надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б засвідчували факт транспортування та оприбуткування товарно матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що порушення з боку позивача п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вплинули на базу оподаткування податком на додану вартість.

Згідно описової частини акту перевірки, відповідачем в обґрунтування висновків щодо порушення ТОВ «АТРІЙ» п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» покладено обставини порушення з боку позивача п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які повязані із виконанням спірної угоди та вже досліджені судом.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,- 7.5. датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем у судовому засіданні не надано доказів здійснення сплати на користь ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за поставлений товар суми у розмірі 32106,68 (з якої ПДВ 5351,11 гривень) на виконання спірної угоди.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави виникнення права на податковий кредит, передбачені приписами п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону відсутні, адже фактичного розрахунку за послуги на час видання податкової накладної не було, а видана видаткова накладна від 02.09.2010 року номер БС020905 та податкова накладна від 02.09.2010 року номер 020905, на думку суду не може засвідчувати факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також не приймає до уваги документи надані позивачем в обґрунтування своєї правової позиції на підтвердження подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності) отриманого від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» товару, оскільки ним не надано відповідних доказів, що саме цей товар було реалізовано (використано у власній господарській діяльності).

До того ж судом встановлено, що документи надані позивачем на підтвердження реалізації (використання у власній господарській діяльності) отриманого від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» товару, містять відомості щодо реалізації товару за ціною придбання, що свідчить про відсутність економічного ефекту від зазначених операцій.

Згідно ст. 42 Господарського Кодексу України, - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, при здійсненні вищевказаних господарських операцій, у позивача відсутні необхідні умови для досягнення відповідної мети підприємницької, економічної діяльності.

Тобто у даному випадку, його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України,- контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Суд на підтвердження позиції відповідача також приймає обставини, викладені у акті перевірки протоколу допиту директора ОСОБА_3, здійсненого уповноваженою особою ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві, згідно якого встановлено, що ОСОБА_3 погодилась тимчасово перереєструвати на своє імя та побути директором ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» протягом декілька місяців, у звязку із тим, що попередній власник виїжджає за кордон, а також те, що вона не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

Також на підтвердження позиції відповідача, суд звертає увагу на наступні обставини.

Експертним висновком № 27 від 27.01.2011 року, що надійшов до ДПІ у Печерському районі м. Києва, яким зокрема встановлено, що у податкових накладних № 300801 від 30.08.2010, № 310801 від 31.08.2010 року виконані не гр. ОСОБА_3

Експертним висновком № 40 від 03.02.2011 року, що надійшов до ДПІ у Печерському районі м. Києва, зокрема встановлено, що підпис навпроти прізвища «С.В. Оліфірова» в області відтиску печатки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» у заяві про зміну керівника, зареєстровану до виконання 09.08.2010 виконаний не гр. ОСОБА_3, а іншою особою, підписи в графах «Керівник» та «Головний бухгалтер, навпроти прізвища ОСОБА_3 в області відтиску печатки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 7, 8, 9, 10 місяці 2010 року, виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою; підписи в графах «Керівник» та «Головний бухгалтер», навпроти прізвища ОСОБА_3 в області відтиску печатки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», в розшифровках податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість за 7-10 місяць 2010 року, виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою; підписи в графах «Керівник» та «Головний бухгалтер», навпроти прізвища ОСОБА_3 в області відтиску печатки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», в розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за 10 місяць 2010 року виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою підписи в графах «Керівник» та «Головний бухгалтер», навпроти прізвища ОСОБА_3 в області відтиску печатки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку із виправленням самостійно виправлених помилок за 9 місяців виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

В даному спірному випадку предметом акту перевірки було питання взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року.

Представником позивача у судовому засіданні не надано жодних вмотивованих пояснень щодо зазначених обставин, а також не надано пояснень щодо обставин підписання спірної угоди та механізму постачання товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на суперечність відомостей щодо здійснення господарської операції відповідно до якої до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ у розмірі 5351,11 гривень, відсутність первинних документів які засвідчують факт поставки, суд вважає, що Позивачем не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання постачання товарів.

Таким чином, при здійсненні вищевказаних господарських операцій, у позивача відсутні необхідні умови для досягнення відповідної мети підприємницької, економічної діяльності.

Тобто у даному випадку, його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру.

Отже, суд погоджується із висновками податкового органу стосовно того, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати з придбання будівельних матеріалів в результаті здійснення «нікчемного» правочину з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на суму 26756,00 гривень та неправомірно включено до складу податкового кредиту податкових накладних виписаних при здійсненні «нікчемного» правочину з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на суму 6689,00 гривень.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскільки розмір та суми штрафних (фінансових) санкцій та порядок їх нарахування не оспорюється, а у судовому засіданні підтвердились суми збільшеного грошового зобовязання за основними платежами, суд вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що не підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлення рішення, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35,41-42,47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143. 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІЙ» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції Пролетарського району м. Донецька щодо збільшення суми грошового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІЙ» за податком на додану вартість на 6689,00 гривень та за податком на прибуток приватних підприємств на 8361,00 гривень, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000202303, № 0000192303, відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 11 серпня 2011 року.

Повний текст постанови складений 16 серпня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.