Постанова № 22086539, 20.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/1884/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКальника В.В.

при секретарі судового засіданняПетранцові О.Ю.

за участю представників:

позивачаОСОБА_1

відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська з позовними вимогами про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 4 квітня 2011 року №0000141711, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на дохід від підприємницької діяльності в сумі 21901,59 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач вважає висновки податкової інспекції, викладені у акті перевірки незаконними та необґрунтованими, отже, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Крім того, позивач зазначив, що не порушував приписів пункту 13 розділу 4 Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року №13-92/ВР в частині неналежного ведення обліку витрат, а тому відсутня недоплата податку з доходів фізичних осіб в сумі 21901,59 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю. Додатково пояснив, що договором про надання послуг мобільного звязку від 7 червня 2006 року визначено перелік послуг, які бажає отримувати позивач; відповідно до Розрахунку №ОП-00033 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 3 жовтня 2008 року №0170 по договору 11/3 на суму 251,83 грн. було здійснено належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що виявлені податковим органом порушення в повній мірі підтверджують правомірність податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 28 лютого 2011 року по 14 березня 2011 року на підставі статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 28 лютого 2011 року №138 та плану-графіку проведення планових документальних перевірок субєктів господарювання, посадовими особами Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська проведено документальну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено Акт від 21 березня 2011 року №852/17-3/НОМЕР_1.

Перевірку проведено у приміщенні Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська з відома та у присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Згідно Акту перевірки, в порушення вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року у 2008 та 2009 роках ФОП ОСОБА_3 завищено витрати на суму 7149,12 грн. внаслідок включення до складу витрат грошових коштів у розмірі 7149,12 грн., сплачених ТОВ «Український мобільний звязок»за послуги звязку. Однак, використання зазначених послуг підприємцем у господарській діяльності не підтверджено відповідними документами, а саме, відсутня розшифровка послуг мобільного звязку, а в наданих до перевірки податкових накладних відображена номенклатура послуг «телекомунікаційні послуги».

У четвертому кварталі 2008 року ФОП ОСОБА_3 було завищено витрати на суму 251,82 грн. внаслідок включення до складу витрат грошових коштів у розмірі 251,82 грн., які фактично були повернуті в грудні 2008 року ТОВ «Оптимус»у безготівковій формі у звязку із поверненням товару.

У періоді з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року підприємцем віднесено до складу витрат транспортні послуги у сумі 138609,63 грн., наданих ТОВ «МЕТАКОМП»(код ЄДРПОУ 20212997), ТОВ «Трансмультиторг»(код ЄДРПОУ 25497148), які не підтверджені товарно-транспортними накладними, про що свідчить опис документів, наданих на перевірку, який складено ФОП ОСОБА_3

За вказаними фактами Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська зроблено висновок про заниження у періоді з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року підприємцем оподатковуваного доходу на суму 146010,57 грн.

За підсумками перевірки податковою інспекцією було донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 21901,59 грн. (146010,57 грн. х 15%) з посиланням на пункт 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та винесено податкове повідомлення-рішення від 4 квітня 2011 року №0000141711.

Позивач, не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області. За результатами розгляду скарги ДПА в Дніпропетровській області прийнято рішення від 6 травня 2011 року №13790/10/25-008 про залишення скарги ФОП ОСОБА_3 без задоволення.

Державною податковою адміністрацією України за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_3 на податкове повідомлення-рішення від 4 квітня 2011 року №0000141711 прийнято рішення від 27 травня 2011 року №5189/П/25-0315, яким скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що згідно положень підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року №889-IV (далі Закон №889) оподаткування доходів, отриманих фізичною собою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року №13-92 (далі Декрет КМУ) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 7.1 статті 7 Закону №889 визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №889 (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі Наказ №363) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 1 Наказу №363 визначено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Згідно пункту 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 надала до податкової інспекції заперечення до Акту перевірки від 21 березня 2011 року; під час розгляду заперечень позивач надала до податкової інспекції копії товарно-транспортних накладних по підприємству-перевізнику ТОВ «Метакомп», про що свідчить опис отриманих документів власноруч складений підприємцем.

У порушення положень підпункту 11.9 пункту 11 Наказу №363 у наданих до заперечень копій товарно-транспортних відсутні їх номери, у графі «Вантажовідправник»вказано підприємство ТОВ «Метакомп», яке фактично не є вантажовідправником, у графі «Транспортні послуги»відсутні дані про наявність подорожніх листів, у графі «Вантажоодержувач»відсутні підписи матеріально-відповідальної особи, яка прийняла вантаж, назва підприємства, штамп підприємства.

Суд доходить висновку, що такі копії товарно-транспортних накладних не можуть бути підтвердженням витрат на перевезення вантажів замовника ФОП ОСОБА_3 Крім того, витрати на товарно-транспортні перевезення мають бути підтверджені оригіналами відповідних накладних, а не їх копіями. Крім того, суд зазначає, що позивач не довів реальність вчинення правочину, оскільки відповідно до товарно-транспортних накладних він є відправником і отримувачем товару, отже, відсутня мета вчинення правочину; позивач не надав документи, які свідчили б про походження товару, який підлягав перевезенню, а також будь-яких документів, що свідчили б про намір реалізації перевезеного товару в пункті доставки.

Щодо завищення ФОП ОСОБА_3 у 2008 та 2009 роках витрат на суму 7149,12 грн. внаслідок включення до складу витрат грошових коштів у розмірі 7149,12 грн., сплачених ТОВ «Український мобільний звязок»за послуги звязку суд зазначає, що відповідно до договору №б/н від 7 червня 2006 року між ТОВ фірма «Астел»(продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі телефону Nokia 6103. Крім того, було укладено договір про надання послуг мобільного звязку та додаткові угоди до нього.

Отже, зазначені договори були укладені фізичною особою ОСОБА_3, а не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Таким чином, використання зазначених послуг підприємцем у господарській діяльності не підтверджено відповідними документами, оскільки послуги були надані фізичній особі, а не підприємцю.

Щодо завищення ФОП ОСОБА_3 у четвертому кварталі 2008 року витрат на суму 251,82 грн., які фактично були повернуті в грудні 2008 року ТОВ «Оптимус»у безготівковій формі у звязку із поверненням товару, та посилання позивача на підтвердження таких витрат Розрахунком №ОП-00033 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 3 жовтня 2008 року №0170 по договору 11/3, суд ставить такий розрахунок під сумнів, оскільки згідно складених позивачем описів від 28 лютого та від 31 березня 2010 року вказаний розрахунок взагалі був відсутній.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 4 квітня 2011 року №0000141711 на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність виявлених податковим органом порушень та правомірність податкового повідомлення-рішення, тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 20 березня 2012 року.

Суддя

В.В. Кальник