Постанова № 22086490, 19.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/28/12

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс»про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська 03 січня 2012 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс»про стягнення заборгованості в сумі 339,70 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у розмірі 339,70 грн., а саме: штрафні санкції по податку на прибуток.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, однак конверт повернувся до суду у звязку з неможливістю вручення.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

За умовами пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс»зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26.09.2002 та знаходиться на обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська.

Станом на 03.01.2012 заборгованість відповідача складає 339 грн. 70 коп., яка виникла з наступних нарахувань по податку на прибуток: донараховані штрафні санкції у сумі 340,00 грн. за неподання податкової звітності у період за 3 квартали 2009 року та за 2009 рік.

Враховуючи наявність переплати у сумі 0,30 грн., сума заборгованості, що підлягає стягненню зменшується на суму такої переплати та фактично становить 339,70 грн.

Згідно п.5.1. статті 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами», чинного на момент виникнення податкового боргу, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пп. 4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Судом встановлено, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська проведена невиїзна документальна перевірка платника товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс», за результатами якої складено акт від 21.04.2010.

Перевіркою встановлено: в порушення абз. «а»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зі змінами та доповненнями, платником не надано податкові декларації з податку на прибуток за 3 квартала 2009 року та за 2009 рік

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За умовами пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-IIIпередбачено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У звязку з несплатою товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс» податкових зобовязань боржнику надіслано повідомлення - рішення №0003001505/0 від 05.05.2010 року (дата розміщення на дошці податкових оголошень (дата вручення) 19.05.2010).

Відповідно до статті 6 Закону №2181, з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

У зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу відповідно до Податкового кодексу України позивачем виставлено податкову вимогу № 1/539 від 10.08.2010, яку направлено поштою з повідомленням про вручення та отримано відповідачем 01.12.2010.

Податкове повідомлення-рішення та податкова вимога ні в адміністративному, ні в судовому порядку відповідачем не оскаржені, отже, є узгодженими.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПКУ, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, п. 102.2 ст. 102 ПКУ визначено перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПКУ, у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк звернення Лівобережної МДПІ до суду підлягає поновленню з метою дотримання балансу інтересів сторін судового процесу.

Відповідно до ч.1. ст. 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.4 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, натомість відповідачем наявність податкового боргу не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс» (код ЄДРПОУ 32172984) на користь бюджету на р/р згідно бюджетної класифікації в рахунок погашення боргу по податку на прибуток 339 (триста тридцять девять) грн. 70 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у звязку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя

О.В. Маковська