Постанова № 22086456, 19.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/270/12

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Новомосковський міськрайонний центр зайнятості, робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний ОСОБА_1 працював у Обласному комунальному підприємстві «Новомосковська пересувна механізована колона №91» з 01.09.2010р., тобто належав до зайнятого населення, про що центр зайнятості не повідомив. Одночасно відповідач отримав допомогу по безробіттю в розмірі 238,33 грн., що суперечить вимогам діючого законодавства.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суму незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 254,83 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач до суду не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, проведеною Новомосковським міськрайонним центром зайнятості перевіркою виявлено, що ОСОБА_1 25.08.2009р. звернувся до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості (далі МРЦЗ) з заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Наказом директора Новомосковського міжрайонного центру зайнятості №НТ100208 від 25.08.09р. ОСОБА_1 наданий статус безробітного і розпочата виплата допомоги по безробіттю.

За час перебування на обліку з 18.08.2009р. по 22.09.2010р. ОСОБА_1 регулярно отримував від Новомосковського МРЦЗ допомогу на випадок безробіття за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

При обміні інформацією з органами Державної податкової служби України встановлено факт сплати за ОСОБА_1 податкового прибутку, як за працюючого у Обласному комунальному підприємстві «Новомосковська пересувна механізована колона №91» з 01.09.2010р.

Згідно наданого позивачем Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 24.05.2011р. було встановлено порушення відповідачем чинного законодавства у сфері зайнятості населення, а саме ОСОБА_1 приховав факт трудових відносин з Обласним комунальним підприємством «Новомосковська пересувна механізована колона № 91» й неправомірно, обманним шляхом отримав допомогу по безробіттю. Сума 254,83 грн. підлягає стягненню з особи на користь ФЗДССВБ.

Таким чином, безробітному гр. ОСОБА_1 було зайво виплачені кошти за період з 18.08.2009р. по 22.09.2010р. у вигляді допомоги по безробіттю в розмірі 254 грн. 83 коп.

Відповідно до вимог п.7 Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну, затвердженого наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України та Державного комітету статистики України, правлінням Пенсійного фонду України, правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 1612.2005р за № 1523/11803, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Позивачем 30.05.2011р. було видано наказ № НТ110530 на підставі Акту перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 24.05.2011р. та відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Повідомлення про необхідність повернення коштів було направлене відповідачу 31.05.2011р. за вих. № 976.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються, зокрема, працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний виконував роботи, за що отримав заробітну плату, тобто належав до зайнятого населення, що виключало можливість виплати йому допомоги по безробіттю.

Про вказані обставини відповідач центр зайнятості не повідомив, чим порушив вимоги частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Внаслідок цього ОСОБА_1 було зайво сплачено допомогу по безробіттю в розмірі 254,83грн.

Згідно з пунктом 6.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, допомога по безробіттю нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

З огляду на наведене та враховуючи вимоги законодавства зайво сплачена допомога по безробіттю підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Новомосковського міскрайонного центру зайнятості незаконно отримані кошти Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття в сумі 254,83грн. (двісті пятдесят чотири грн. 83 коп.) на р/р №37178001002827, ГУДКУ у Дніпропетровській області, код платежу 50040100, МФО 805012, ЄДРПОУ 20306617.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя

В.С. Парненко