Постанова № 22085715, 05.03.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 року Справа № 2а/0370/219/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Будь П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ВГП"до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВГП"(далі - ПАТ"ВГП") звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції(далі Луцько ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000052302 від 03.01.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією, у звязку з отриманням матеріалів перевірки Дніпропетровською МДПІ ТОВ “Вега Прім”, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ "ВГП" з питань дотримання податкового законодавства за квітень 2011 року, за результатами якої складений акт №9848/23-3/01880724 від 14 грудня 2011 року, в якому виявлено завищення сум податкового кредиту за квітень 2011 року та відповідно завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року в розмірі 1673 грн. На підставі вищевказаного акта перевірки, Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією винесене податкове повідомлення-рішення № 0000052302 від 03.01.2012 року, яким за порушення пунктів 198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, ПАТ "ВГП" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1 673 грн. Підставою для встановлення порушення позивачем пунктів 198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України слугували висновки Луцької ОДПІ, зафіксовані в акті перевірки №9848/23-3/01880724 від 14 грудня 2011, про нікчемність правочину між ПАТ"ВГП" та ТОВ “Вега Прім”.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність договору №КО01679 від 01.09.2009 року, укладеного з ТОВ “Вега Прім”, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої договірні зобовязання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, актами приймання-здачі виконаних робіт, податковими накладними. Вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 05.03.2012 року не зявився, проте в раніше поданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначив, що 20.06.2011 року від Дніпропетровської МДПІ на адресу Луцької ОДПІ надійшов акт перевірки №416/23-4/33669296 від 17.06.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Вега Прім” з питань дотримання податкового законодавства за період з березня по квітень 2011 року, в якому встановлено порушення ТОВ “Вега Прім” ч.1, 5 ст.203, ст. 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Таким чином, перевіркою встановлено, що укладення договорів спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. На підставі даного акту Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ ”ВГП” з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень 2011 року, в ході якої встановлено, що за квітень 2011 року між ПАТ ”ВГП” та ТОВ “Вега Прім”, на підставі договору №КО-01679 від 01.09.2009 року, проведено по операціях надання послуг з організації збуту продукції в торгових обєктах мережі ”Rainford” на загальну суму 10038 грн. 56 коп., в тому числі податку на додану вартість 1673 грн. Враховуючи обставини встановлені Дніпропетровською МДПІ в акті перевірки №416/23-4/33669296 від 17.06.2011 року, Луцька ОДПІ вважає договір між ПАТ ”ВГП” та ТОВ “Вега Прім” нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, у звязку з чим в порушення вимог пунктів 198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за квітень 2011 року та відповідно завищена сума бюджетного відшкодування за травень 2011 року на 1 673 грн. Вважає, що оскаржуване податкове повідомленнярішення сформоване у відповідності до норм чинного законодавства, а тому з урахуванням обставин викладених в письмових запереченнях, просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією у звязку з отриманням матеріалів перевірки ТОВ “Вега Прім”, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ ”ВГП” з питань дотримання податкового законодавства за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт №9848/23-3/01880724 від 14 грудня 2011 року.

З дослідженого судом акту перевірки №9848/23-3/01880724 від 14 грудня 2011 року вбачається, що в основу даного акту покладено висновки акту №416/23-4/33669196 від 17.06.2011 року складеного Дніпропетровською МДПІ за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки господарської діяльності ТОВ “Вега Прім”, яким встановлено порушення ТОВ “Вега Прім” вимог ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 та ст.216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Крім того в ході перевірки встановлено, що за юридичною адресою ТОВ “Вега Прім” відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання, відсутні у підприємства необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що в свою чергу свідчить про неможливість проведення вищевказаних операцій.

Також до перевірки не надано документів, які підтверджували присутність посадових осіб в містах прийому(відвантаження) товару.

Як вбачається з акту перевірки Луцької ОДПІ, протягом квітня 2011 року між ПАТ ”ВГП” та ТОВ “Вега Прім”, на підставі договору №КО-01679 від 01.09.2009 року, проведено по операціях надання послуг з організації збуту продукції в торгових обєктах мережі ”Rainford” на загальну суму 10038 грн. 56 коп., в тому числі податку на додану вартість 1673 грн.

З урахуванням наведеного, Луцькою ОДПІ зроблений висновок про те, що в результаті порушення контрагентами своїх податкових зобовязань, принципів господарювання та цивільного законодавства угоди, укладені між ПАТ ”ВГП” та ТОВ “Вега Прім” на виконання послуг по організації збуту товарів через торгові точки мережі ”Rainford” мають протиправний характер, суперечать інтересам держави, а тому згідно ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемними.

Актом перевірки зафіксовано, що оскільки правочин між ПАТ ”ВГП” та ТОВ “Вега Прім” є нікчемними та відповідно не створюють юридичних наслідків, а тому ПАТ ”ВГП” в порушення вимог пунктів 198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за квітень 2011 року та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2011 року на 1 673 грн.

Судом встановлено, що 21.12.2011 року ПАТ ”ВГП” не погодившись з висновками, викладеними в акті, направило на адресу Луцької ОДПІ заперечення, за результатами розгляду якого 27.12.2011 року була надана відповідь, згідно якої підстав для задоволення вимог викладених у заперечені немає.

На підставі вищевикладеного, Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000052302 від 03.01.2012 року, яким за порушення пунктів 198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України ПАТ ”ВГП” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1637 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

Як встановлено судом, між ПАТ ”ВГП” Замовник та ТОВ “Вега Прім” - Виконавець укладений договір надання послуг по організації збуту №КО-01679 від 01 вересня 2009 року за умовами якого, виконавець приймає на себе обовязок надати замовнику послуги по організації збуту продукції замовника в торгових обєктах мережі ”Rainford”, а замовник в свою чергу зобовязується оплатити дані послуги.

На виконання вимог даного договору ТОВ “Вега Прім” виписані ПАТ ”ВГП” податкові накладні № 82774 від 30.04.2011 року на загальну суму 2 593 грн. 99 коп., в тому числі податок на додану вартість 432 грн. 33 коп., податкова накладна №78197 від 30.04.2011 року на загальну суму 2 471 грн. 09 коп., в тому числі податку на додану вартість 411 грн. 85 коп., податкова накладна №81715 від 30.04.2011 року на суму 2 925 грн. 57 коп., в тому числі податок на додану вартість 487 грн. 60 коп. та податкова накладна №76924 від 30.04.011 року на суму 2047 грн. 91 коп., в тому числі податку на додану вартість 341 грн. 32 коп.

Також між позивачем та ПАТ «Вега Прім» досягнуто згоди про проведення розрахунків за договором шляхом взаємозаліку за зобовязаннями контрагента на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1292-16/05/2011 від 16.05.2011 року.

ПАТ ”ВГП” на підставі зазначених податкових накладних, включено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2011 року до податкового кредиту 1673 грн., а в податковій декларації за травень 2011 року дану суму віднесено до бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3 та п.200.4 ст.200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням наявними в матеріалах справи первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає підставним віднесення позивачем в квітні 2011 року до складу податкового кредиту та, відповідно, включено до відшкодування в податковій декларації за травень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 1673 грн..

Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на наступне.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТОВ “Вега Прім” вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що договори, укладені між позивачем і ТОВ “Вега Прім” виконані сторонами, що в свою чергу також підтверджується звітами по організації збуту товарів через торгові точки ”Rainford” .

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Актом перевірки №9848/23-3/01880724 від 14 грудня 2011 року не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як єдиною підставою для висновку про нікчемність спірних правочинів є складений Дніпропетровською МДПІ акт перевірки №416/23-4/33669096 від 17.06.2011 року, щодо господарської діяльності ТОВ “Вега Прім”. Однак, в силу приписів ст.ст.8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки факт виконаних послуг підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання таких послуг та товару, а також сплати коштів виконавцю, тому підстави для визнання укладеного договору №КО-01679 від 01.09.2009 року нікчемним, відсутні. Крім того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТОВ “Вега Прім” суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, чи порушують публічний порядок.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, та не доведений факт порушення позивачем 198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Луцької ОДПІ, викладених у акті позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ ”ВГП”, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1673 грн. слід скасувати як протиправне.

В судовому засіданні представник позивача не наполягав на стягненні з Державного бюджету сплачених сум судового збору.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0000052302 від 03.01.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 10 березня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока