Постанова № 22084095, 20.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

20 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/1109/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Комара Павла Анатолійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Войнаровської Ірини Анатоліївни

позивача: Зібровського О.В., Вовк Н.А.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Ямпільські електричні мережі"

до: управління праці та соціального захисту населення Ямпільськоїрайонної державної адміністраціїВінницької області

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

12.03.2012 р. до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Ямпільські електричні мережі" до управління праці та соціального захисту населення Ямпільськоїрайонної державної адміністраціїВінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на звернення до управління праці та соціального захисту населення з приводу відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії без норм споживання особами, на яких поширюється дія закону України "Про міліцію", позивачем отримана відмова у проведенні такого відшкодування. Такими діями відповідач завдає позивачу збитків, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. відкрито провадження по даній справі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

20.03.2012 р. представник відповідача подав до суду письмове заперечення на позовну заяву. Заперечення мотивовані зокрема тим, що відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №879 від 01.08.2006 року "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" визначено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг, в тому числі споживання електроенергії на комунально-побутові потреби. Жодних виключень дана постанова не передбачає, тому, на думку відповідача, передбачені цією постановою норми поширюються на осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України "Про міліцію".

Разом із запереченням проти позовної заяви відповідач подав заяву, в якій просив суд провести розгляд даної справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду даної справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

07 лютого 2012 року ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Ямпільські ЕМ" звернулось до УПСЗН Ямпільської РДА з метою врегулювання спірного питання, яке стосується відшкодування частини вартості електроенергії, пов'язаного із наданням пільг по її оплаті.

Судом встановлено, що відповідач не надав відповіді на вищевказане звернення та не відшкодував витрати, повязані із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особами, на яких поширюється дія Закону України “Про міліцію”.

При цьому, судом встановлено, що в акті звірки розрахунків по категорії пільговиків з вересня по грудень 2011 року, підписаного директором Ямпільських ЕМ та начальником УПСЗН Ямпільської райдержадміністрації, зазначені суми, що нараховані Ямпільсьськими ЕМ (без врахування норм споживання) та УПСЗН (з врахуванням норм споживання). Різниця станом на 01.01.2012 року склала 20273,62 грн.

Проаналізувавши положення чинних нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, суд зважає на таке.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Так, ч. 4 ст. 22 Закону України "Про міліцію", із врахуванням змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зобовязувала працівникам міліції та членам їх сімей надати 50-ти процентну знижку по оплаті спожитої електроенергії, в межах норм встановлених законодавством.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10рп/2008 внесені Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік зміни до вказаної статті, в частині, що стосується встановлення меж норм споживання - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин ст. 22 Закону України "Про міліцію" передбачає надання пільг працівникам міліції та членам їх сімей у вигляді 50-ти процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива без обмеження норм споживання.

Цією ж статтею, передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Статтею 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа належать, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо яких держава надає пільги.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, відповідача визначено головним розпорядником коштів, який зобовязаний проводити відповідні відшкодування.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання електричної енергії.

Згідно до ст. 21 вказаного Закону, окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення. Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет країни на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.

Відтак, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що з 22.05.2008 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення) ПАТ "Вінницяобленерго", як електропостачальна організація, зобовязана надавати електроенергію по пільговому тарифу, зокрема 50% знижку по оплаті спожитої електроенергії на весь її обсяг.

Отже, позивачу, як енергопостачальній організації, повинно відшкодовуватися відповідачем 50 відсотків вартості використаної електроенергії особами, на яких поширюється дія ст. 22 Закону України "Про міліцію", без врахування норм спожитої електроенергії, визначених постановою КМУ від 01.08.1996 року № 879.

В акті звірки розрахунків по категорії пільговиків, підписаного обома сторонами вказані суми, що нараховані СО "Ямпільські ЕМ" (без врахування норм споживання) та УПСЗН Ямпільської РДА (з врахуванням норм споживання, встановлених Постановою КМУ від 01.08.1996 року №879). Різниця складає 20273,62 грн., яку і просить відшкодувати позивач.

Крім того, в процесі розгляду справи встановлено, що між сторонами відсутній спір з приводу переліку та кількості осіб, які мають право на пільги відповідно до ст. 22 Закону України "Про міліцію".

Статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, цільове спрямування цих видатків.

Відповідно п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно з п. 2.1 наказу Державного казначейства України №136 від 09.08.2004 року та ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобовязання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом поточного бюджетного року.

Показники Державного бюджету на 2011 рік в частині виплат, які встановлені ст. 22 Закону України "Про міліцію" розраховано виходячи з положень постанови КМУ від 01.08.1996 року № 879, і не передбачають призначень для взяття зобовязань щодо перерахунку пільг за минулі роки.

Проте, суд вважає, що розпорядники бюджетних коштів з врахуванням вимог бюджетного законодавства, у випадку виникнення обставин, які потребують додаткових видатків з бюджету, можуть звернутися з пропозицією про збільшення бюджетних асигнувань чи врахувати їх у кошторис наступного бюджетного року, подавши завчасно пропозиції щодо включення видатків за минулі роки при формуванні бюджету на наступний рік.

Так, за змістом ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у п. 4 ч. 1 ст. 89 цього кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256 передбачено, що фінансування видатків бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної республіки Крим, бюджетах м. Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного значення, та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачені дії, які необхідно здійснити головним розпорядником коштів місцевих бюджетів у разі виникнення додаткових зобовязань.

Так, у разі виникнення додаткових зобовязань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомівміських рад (містреспубліканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа фінансовим органам обласних, управлінням Державного казначейства в областях.

Отже, витрати Державного бюджету України на 2011 рік на покриття таких зобовязань не можуть здійснюватися, але можуть бути внесені зміни для забезпечення таких виплат у майбутніх періодах для вирішення питань щодо погашення заборгованості минулих років.

Більш того п. 2 постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 року поміж іншого установлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих утримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Враховуючи вищевикладені положення, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати витрати позивача, пов'язані із наданням пільг по оплаті електроенергії без норм споживання особами, на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію", а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на положення ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Ямпільськоїрайонної державної адміністраціїВінницької області щодо відшкодування пільг громадянам, які мають право на пільги згідно Закону України "Про міліцію". Однак, в матеріалах справи відсутня письмова відмова відповідача виконати вищезазначені дії, а позивач не зміг обгрунтувати наявність такої відмови в будь-якій формі. З огляду на дані обставини, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255,257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Ямпільськоїрайонної державної адміністраціїВінницької області(24500, Вінницька область, м.Ямпіль, вул.Жовтнева, 88) на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Ямпільські електричні мережі" (24500, Вінницька область, м.Ямпіль, вул.Леніна, 5, р/р 26035301873 ВАТ Ощадбанк МОФ 302076 код 25510268) - кошти в сумі 20273 грн. 62 коп. за надання пільг по категорії "Пенсіонери міліції, кримінально-виконавчої системи, ДПО за віком, хворобою або вислугою років".

Стягнути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Ямпільські електричні мережі" судовий збір за майновою вимогою в розмірі 202 грн. 74 коп. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку управління праці та соціального захисту населення Ямпільськоїрайонної державної адміністраціїВінницької області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович