Постанова № 22084067, 14.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

14 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/744/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання:           Медяної Наталії Анатоліївни,

представника позивача:                    ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

представника відповідача:                     ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державного підприємства "Бершадський спиртовий завод"

до: Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Державне підприємство «Бершадський спиртовий завод» (далі – ДП «Бершадський спиртовий завод», позивач) до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції (далі – Бершадська МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382301 від 01 листопада 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ДП «Бершадський спиртовий завод» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Співдружність – 2005» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року відповідачем складено акт №434/23/05459097 від 19 жовтня 2011 року, в якому зафіксовані порушення здійсненні товариством вимог п.198.1 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України та п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203, ст.228, ст.216 Цивільного кодексу України.

На підставі акту перевірки Бершадською МДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000382301 від 01 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 141772,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Серед іншого зазначила, що жодних підстав у відповідача для визнання договору купівлі-продажу нікчемним не було, адже до перевірки надано повністю всі первинні документи, які підтверджують факт поставки та отримання товару, факт його перевезення та факт оплати.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.24-27).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ДП «Бершадський спиртовий завод» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Співдружність – 2005» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року складено акт перевірки.

У вказаному акті йдеться про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, позивачем порушено вимоги п.198.1 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України та п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203, ст..228, ст.216 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 141772,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Співдружність-2005».

Відповідно до акту перевірки, підставою для таких висновків податкового інспектора слугувала інформація, що товарно-транспортні накладні оформлені із порушенням норм Наказу міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, а також висновком про нікчемність правочину слугує інформація про те, що відповідно даних бухгалтерського обліку ДП «Бершадський спиртовий завод», відомостей по рахунку 10 «Основні засоби», не встановлено необхідних основних фондів та транспортних засобів для здійснення придбання та транспортування палива рідкого синтетичного в ТОВ «Співдружність-2005» в загальній кількості 239,615 тон.

Враховуючи викладене, податковий інспектор прийшов до висновку, що ДП «Бершадський спиртовий завод» здійснювало операції з придбання товару, якого фактично не існувало.

На підставі зазначеного акту перевірки Бершадською МДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000382301 від 01 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 141773,00 грн., у т.ч. 141772,00 гривень – за основним платежем, 1,00 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Як випливає із матеріалів справи, 11 березня 2011 року між ДП «Бершадський спиртовий завод» (Покупець) та ТОВ «Співдружність» (Постачальник) було досягнуто домовленостей щодо поставки палива котельного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, на виконання умов договору №12/45 від 11.03.2011 року ДП «Бершадський спиртовий завод» закупило у ТОВ «Співдружність-2005» паливо котельне в кількості 239,615 тони. Факт придбання даного виду товару підтверджується актами прийому-передачі (а.с.36-39).

Також судом досліджено платіжні доручення (а.с.46-52), що підтверджують факт перерахування підприємством коштів за придбаний товар.

В підтвердження здійснення перевезень купленого товару підприємством надано суду залізно-дорожні накладні (а.с.42-45), у яких зазначено вид товару, відмітки Укрзалізниці, та станцію призначення товару, тощо.

Доводи відповідача про те, що у товарно-транспортних накладних відсутні деякі реквізити, судом взагалі не можуть взятися до уваги, оскільки реальність доставки товару підтверджено залізно-дорожніми накладними, а відсутність товарно-транспортної накладної (факт поставки товару зі станції Джулинка до поштової адреси позивача) або її неповне заповнення лише свідчить про відсутність права віднесення на валові витрати, вартість витрат які пов’язані з доставкою товару.

Також в матеріалах справи у наявності є сертифікати якості на доставлений товар (а.с.40-41), що у свою чергу підтверджує реальність здійснення операції та поставки товару до позивача.

Окремо судом в ході судового розгляду досліджувалися податкові накладні (а.с.32-35), які відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість висновків податкового інспектора, що здійснював перевірку, з приводу нікчемності (недійсності) господарської операції між ДП «Бершадський спиртовий завод» та ТОВ «Співдружність-2005».

Окремо з приводу висновків податкового органу про нікчемність правочину суд звертає увагу на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов’язує недійсність господарського зобов’язання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу, щодо визначення правочину, укладеного між ДП «Бершадський спиртовий завод» та ТОВ «Співдружність-2005» як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, більше того, обставини, що були підставою для їх прийняття спростовані матеріалами справи. З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір сплачений за подання адміністративного позову до суду.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції №0000382301 від 01.11.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Бершадський спиртовий завод" судові витрати в розмірі 1417,73грн. (одна тисяча чотириста сімнадцять грн. 73 коп.), сплачені згідно платіжного доручення № 13 від 10.02.2012 року, шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби із рахунку Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Томчук Андрій Валерійович