Постанова № 22083866, 14.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

14 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/757/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,

прокурора: не з'явився;

представника позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Жмеринського транспортного прокурора Вінницької області в інтересах держави Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про: стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ :

Жмеринського транспортний прокурор Вінницької області в інтересах держави Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій, застосованих постановою від 31.10.2011р. №141769.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що внаслідок проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом державними інспекторами територіального управління Головтрансінспекції у Вінницькій області 07.10.2011р. виявлено порушення надання послуг з перевезення пасажирів на нерегулярному маршруті Тульчин-Гайсин-Тульчин, згідно договору з замовником, без оформленої індивідуальної контрольної книжки водія. На підставі вказаного акту 31.10.2011р. начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області винесено постанову №141769, якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт до ОСОБА_3 застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у сумі 1700 гривень.

Ухвалою суду від 20.02.2012р. відкрито скорочене провадження у даній справі.

07.03.2012р. за наслідками поданих відповідачем заперечень (а.с. 19-21) справу призначено до розгляду за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд задоволити адміністративний позов у повному обсязі. Додатково зазначила, що постанова про застосування фінансових санкцій від 31.10.2011р. №141769 відповідачем отримана 01.11.2011р. (а.с.12), проте не оскаржена у строки встановлені законом.

Відповідач заперечив щодо задоволення адміністративного позову з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с. 19-21). В судовому засіданні надав копію індивідуальної контрольної книжки, оформленої у формі зошита.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

07.10.2011р. державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В даному акті зазначено, що в ході перевірки було зупинено транспортний засіб марки Ford Tranzit, номерний знак НОМЕР_1, що належить ПП "ОСОБА_3.", водій ОСОБА_2 та встановлено, що послуги з перевезення пасажирів на нерегулярному маршруті Тульчин-Гайсин-Тульчин, згідно договору з замовником здійснювались водієм без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія.

На підставі даного акту, начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області прийнято постанову № 141769 від 31.10.2011р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, фінансових санкцій в сумі 1700 грн. 00 коп. (сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), які передбачені частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вказана постанова згідно супровідного листа від 01.11.2011р. №02-3/6213 направлена ОСОБА_3 рекомендованим листом, отримана останнім 01.11.2011р. (а.с.12), проте не оскаржена у встановленому законом порядку.

Визначаючись щодо заявленого позову суд керується та виходить з наступного.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі.

Згідно із пунктом 4 даного Порядку, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.

Стосовно відсутності оформленої індивідуальної контрольної книжки водія суд зважає на таке.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення. Зокрема, документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки, між іншим, перевіряється: наявність визначених ст. 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам.

Відповідно до пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010р. №340 (далі - Положення №340), до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Саме додатком 3 вказаного Положення №340 затверджено зразок індивідуальної контрольної книжки водія.

Судом досліджено "індивідуальну контрольну книжку ОСОБА_3." (а.с.35-36). Проте з візуального огляду даної книжки судом встановлено невідповідність останньої зразку індивідуальної контрольної книжки, згідно додатку 3 Положення №340.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено відповідальність у вигляді штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що наведеними положеннями нормативно-правових актів чітко окреслені межі перевірки та відповідальність за обставини встановлені при проведенні перевірки, зокрема, в даному випадку щодо наявності оформленої індивідуальної контрольної книжки водія.

Так, з аналізу вищенаведених положень чинних нормативно-правових актів вбачається відповідальність за неофомлення індивідуальної контрольної книжки водія. Норми статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" чітко передбачають відповідальність саме за надання послуг без оформлення певних документів.

Надаючи оцінку постанові відповідача № 141769 від 31.10.2011р., суд виходив із того, що відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувана постанова повністю відповідає вище переліченим вимогам.

Крім того, в контексті заперечень відповідача, судом взято до уваги факт не оскарження постанови № 141769 від 31.10.2011р. ОСОБА_3 у строк та в порядку передбаченому законом.

Таким чином, територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області діяло на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючим законодавством України щодо проведення перевірки та накладення фінансових санкцій.

В силу частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету України (р/р 3111110600568, код ЄДРПОУ 34701110, держбюджет Тульчинський район, ГУДКУ у Вінницькій області м.Вінниця, МФО 8052015) 1700 грн. (одна тисяча сімсот грн.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович