Постанова № 22083095, 01.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

01 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/845/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Захаріяш Ольги Олександрівни

позивача: Сауляка П.М.,

відповідача: Лесика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково виробничої фірми "Інтелсервіс"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Інтелсервіс" (далі - ТОВ НВФ "Інтелсервіс" або позивач) з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці ( далі - ДПІ у м. Вінниці або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ТОВ НВФ "Інтелсервіс" не погоджується з винесеним ДПІ у м. Вінниці податковим повідомленням-рішенням № 0009731520 від 12.09.2011р., вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, надав суду додаткові пояснення та просив задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, письмових заперечень до суду не надав, усно пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до чинного законодавства.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши належність та допустимість доказів, суд встановив наступне.

ТОВ НВФ "Інтелсервіс" перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці з 01.11.2005 р.

На підставі п. п. 1, 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. та п. п. 20.1.4 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, податковим ревізором-інспектором проведено камеральну перевірку платника податку на прибуток ТОВ НВФ "Інтелсервіс" за звітний податковий період - ІІ квартал 2011 року.

За результатами проведеної перевірки сформовано акт № 845/128/15-1/23102654 від 29.08.2011 р. (а. с. 7-8).

В даному акті відповідачем зафіксовано порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток. Перевіряючий зазначив, що, у відповідності до п. 150.1 ст. 150 ПК України, розрахунок об"єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року повинен здійснюватися з урахуванням від"ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від"ємного значення. Відповідач вважає, що основне правопорушення полягає у тому, що позивачем в податковій декларації за ІІ квартал 2011 року в рядку з кодом 06.6 показано збитки І кварталу 2011 року у сумі 20006 грн., а повинно дорівнювати 11 058, тобто без врахування такого значення за попередні податкові періоди.

Висновком перевірки встановлено, що позивачем занижено грошове зобов"язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 2058 грн.

На підставі винесеного акту перевірки, податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0009731520 від 12.09.2011 р., з яким позивач не погоджується та яке оскаржує в судовому порядку.

Суд, визначаючись щодо вирішення спору по суті, керується наступними положеннями законодавства.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку, на сьогоднішній день, регулюються нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI (ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втратив чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в період з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням товариством в податковій звітності за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 ПК України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів, дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Проте, суд не може погодитися із таким твердженням податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", п. 150.1 ст. 150 ПК України застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Натомість, податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, а діяв Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відтак, товариство здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи відємне значення об'єкта оподаткування, мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом, і зроблено останнім.

Так, відповідно до п. 6.1 ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 цього Закону.

Згідно із п. 22.4 ст.22 вказаного Закону, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка, відповідно до абзацу першого цього пункту, не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Враховуючи вищевказане, відємне значення минулих років, зокрема 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, передбачене нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяв на той час.

Так, позивачем в рядку з кодом 07 декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року № 199690 від 09.08.2011 р. зазначено від'ємне значення в сумі - 20006 грн. При цьому, у вказану суму увійшли як збитки минулих періодів, так і збитки І кварталу 2011 року.

Судом встановлено, що при його розрахунку позивачем, згідно ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися на суму валових витрат цього періоду (а складовим елементом валових витрат І кварталу 2011 року, згідно з п. 6.1 ст.6 і п. 22.4 ст.22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, було від'ємне значення (збитки) минулих років) і на суму амортизаційних відрахувань.

Тобто, вказаний у рядку з кодом 07 показник не підлягає поділу в декларації на “від'ємне значення (збитки) минулих років” і “від'ємне значення (збитки) І кварталу 2011 року”, а є закономірним і логічним продовженням справляння ТОВ НВФ "Інтелсервіс" податку на прибуток з урахуванням даних минулого звітного періоду.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, товариством в рядок з кодом 06.6 декларації з податку на прибуток, що складалася за II квартал 2011 року, в порядку, визначеному нормами чинного податкового законодавства, цілком правомірно перенесло показник, відображений в рядку з кодом 07 декларації, складеної за І квартал 2011 року, а саме: від'ємне значення в сумі - 20006 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ НВФ "Інтелсервіс" правомірно склало декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, відтак, підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

Тобто, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що ДПІ у м. Вінниці, приймаюче оскаржуване рішення, діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Більше того, відповідач, вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення створене в першому кварталі, в той же час не зазначає куди слід включити відємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема 2010 року, що жодним чином не узгоджується із вищепроаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд взауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що ДПІ у м. Вінниці не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у звязку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці № 0009731520 від 12.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничої фірми "Інтелсервіс" судові витрати в розмірі 107,30грн. (сто сім гривень тридцять копійок), шляхом їх безспірного стягнення органами Державної казначейської служби України із рахунку Державної податкової інспекції у м.Вінниці.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:Загороднюк Андрій Григорович