Постанова № 22083041, 24.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2012 р. (11:56) Справа №2а-77/12/0170/24 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., при секретарі Багдасарян Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЦ”

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

за участю:

представник позивача - Фоменко Тамара Олександрівна, паспорт НОМЕР_1;

представник позивача - Сперкач Анастасія Миколаївна, паспорт НОМЕР_2;

представник позивача - Зайцева Ольга Миколаївна, паспорт НОМЕР_3;

представник відповідача - Бора Ігор Юрійович, посвідчення № НОМЕР_4;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до ДПІ в м. Сімферополі та просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0024081501 від 09.09.2011р. та №0024091501 від 09.09.2011р., зобовязати відповідача утриматися від прийняття рішень та вчинення інших дій щодо позивача та його посадових осіб на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №11861/15-1/34309090 від 26.08.2011р. та винесених на його підставі повідомлень-рішень №0024081501 від 09.09.2011р. та №0024091501 від 09.09.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в м. Сімферополі помилково трактує положення розділу ІІІ „Податок на прибуток” ПКУ, який набрав чинності 01.04.2011р. та безпідставно застосовує ці правові норми до доходів і витрат, що отримані та проведені до 01.01.2011р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, наведених у письмових запереченнях. Так, відповідач, зокрема, вважає, що позивачем по справі були безпідставно зазначені в декларації за ІІ квартал 2011р. збитки, отримані підприємством у ІV кварталі 2010р., у той час, як в І кварталі 2011р. обєкт оподаткування складає 24622200 грн., в тому числі й збитки за ІV квартал 2010р. в сумі 27178317 грн., прибуток за І квартал 2011р. без урахування збитків попереднього звітного періоду складав 2556617 грн., а, відтак, до декларації за ІІ квартал 2011р. мають включатися лише збитки за І квартал 2011р., які складають 0 грн. Зазначене прямо передбачено п. 3 підрозділом 3 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, яким визначено, що якщо результатом розрахунку обєкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011р. є відємне значення, то сума такого значення підлягає включення до витрат другого календарного кварталу 2011р. За такими обставинами, слід включати до ІІ кварталу 2011р. відємне значення обєкту оподаткування, отримане субєктом оподаткування за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011р. без врахування відємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011р. з 2010 року.

Проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 34309090), зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №634077 (а.с. 49), є платником податків і зборів, у тому числі податку на прибуток підприємств.

29.08.2011р. ДПІ в м. Сімферополі була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток підприємства ІТЦ у звязку з виявленням помилок в Декларації з податку на прибуток №9005710111 від 03.08.2011р. за ІІ квартал 2011р.

За результатами такої перевірки було складено акт за №38578/10/15-1 (а.с.28), згідно з яким було встановлено наступні порушення: п. 150.1 ст. 150 п. 3 підрозділу і розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. Так, згідно з податковою декларацією з податку на прибуток за 2 квартал 2011р. у рядку 06.6 відємне значення обєкту оподаткування попереднього податкового періоду платником вказано 24622200 грн. Згідно декларації за 1 квартал 2011 р. №900272338 від 04.05.2011р. ряд. 08 (обєкт оподаткування складає 24 622 200 грн., втому числі рядок 04.9 - відємне значення попереднього звітного періоду в сумі 27 178 817 грн.) Прибуток за 1 квартал 2011 р. складає 2598882 грн. А, відповідно до відомостей ДПІ в м. Сімферополі ряд. 06.6 декларації за ІІ кв. 2011р. складає 0 грн., тобто збитки за І кв. 2011р., у звязку з чим ДПІ в м. Сімферополі дійшла висновку, що сума завищення відємного значення за ІІ кв. 2011р. становить 21 163 625 грн., у звязку з чим стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.09.2011р. за №0024081501, на підставі якого були розраховані суми штрафних санкцій в розмірі 795 472 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 09.09.2011р. за №0024091501.

Оцінюючи обґрунтованість висновків відповідача суд зазначає наступне.

Порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПКУ, де зазначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом встановлено, що згідно з декларацією з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року у складі витрат позивачем зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду) (рядок 06.6) у сумі 24622200 грн.

Суд підкреслює, що відповідачем не заперечується правильність нарахування суми відємного значення за попередні періоди, про що зазначив у судовому засіданні представник відповідача та підтверджується актом перевірки 1082/23-7/34309090 від 07.02.2012 року (а.с.100).

Враховуючи факт, що предметом спору між сторонами по справі є не розмір сум обєкту оподаткування з податку на прибуток, а порядок та підстави включення сум відємного значення податку за попередні періоди до другого кварталу 2011 року у звязку з набранням чинності Податковим Кодексом України, суд розглядає лише правові підстави для включення позивачем сум відємного значення з податку на прибуток до наступних податкових звітів.

Суд не приймає заперечення відповідача про застосування під час розгляду зазначеної справи положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р., з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПКУ розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях ПКУ, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення 2 кварталу 2011 року.

Також суд не приймає до уваги посилання щодо того, що при розрахунку об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання виключно за наслідками I кварталу 2011 року.

У пункті 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПКУ законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 N 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Негативні наслідки для платника податків настають саме у випадку, якщо у першому кварталі 2011 року він не задекларує повну суму від'ємного значення, у подальшому - у другому, другому і третьому, другому-четвертому кварталі він позбавлений права додаткового декларування сум, що не були зазначені у декларації 1 кварталу та перенесені до декларації другого кварталу 2011 року.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

У звязку з чим, суд вважає за необхідне додатково підкреслити, що вищезазначена позиція ДПА України була оприлюднена в листі ДПА України від 21.10.2011 р. № 4000/6/15-1216.

Згідно з пунктом 7.3 статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 ПКУ, цій перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року", а відтак, позиція суду підтверджується ст. 150 ПК України.

Відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПКУ установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Права та обов'язки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 ПКУ та не містять повноважень щодо звуження визначеного ПКУ об'єкту оподаткування, у тому числі щодо зменшення урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень норм пункту 3 підрозділу 4 розділу XX ПКУ та, відповідно, відсутність факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0024081501 від 09.09.2011р. та №0024091501 від 09.09.2011р. є протиправними, а позовні вимоги позивача про їх скасування підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо вимог позивача про зобовязання ДПІ в м. Сімферополі утриматися від прийняття рішень та вчинення інших дій щодо позивача та його посадових осіб на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №11861/15-1/34309090 від 26.08.2011р. та винесених на його підставі повідомлень-рішень №0024081501 від 09.09.2011р. та №0024091501 від 09.09.2011р., суд вважає, що таки позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 встановлено, що із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Ця норма Основного Закону кореспондується із положеннями статті 6 КАС України, якою встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

До завдань адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України віднесений захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Проте захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом установлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість захист прав здійснюється в разі їх порушення.

Суд вважає, що якщо позивач лише припускає можливість порушення своїх прав у майбутньому, то навіть у разі, якщо судом встановлено протиправність рішення субєкта владних повноважень, підстав для задоволення позовних вимог щодо зобовязання відповідача утриматися від прийняття рішень та вчинення інших дій щодо позивача та його посадових осіб на підставі акту камеральної перевірки немає.

Суд підкреслює, що превентивний судовий захист прав зазначеними нормами КАС України не передбачений, адже звернення до адміністративного суду є способом захисту порушених субєктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

У судовому засіданні 24.02.2012 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 25.02.2012.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0024081501 від 09.09.2011р. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0024091501 від 09.09.2011р.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.