Постанова № 22082917, 29.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/574/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Миколенка Р. Л.,

відповідача : Федосєєва В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ТОВ «Глуховецький каоліновий завод»

до: Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" (далі - ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" або позивач) з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Козятинська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням № 0000532301 від 18.10.2011р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 234 557, 00 грн. Вважає, що вказане рішення необґрунтоване та не відповідає вимогам законодавства. Оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку не призвело до бажаного результату, тому позивач змушений звернутись з позовом до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2012р. відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив задоволити позов, виходячи з письмових матеріалів на наданих пояснень.

Представник відповідача заперечив проти позову, додатково надав пояснення в підтвердження правомірності дій податкового органу, письмових заперечень суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, встановивши належність і допустимість доказів, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" створено шляхом реорганізації (перетворення) закритого акціонерного товариства "Глуховецький каоліновий завод" та є його правонаступником.

ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 01.10.1999 р. за № 25387. Позивача взято на податковий облік державною податковою інспекцією у Козятинському районі Вінницької області 09.01.2001р. за № 415, також зареєстровано платником податку на додану вартість з 09.01.2001р.

На підставі наказу Козятинської ОДПІ № 630 від 12.09.2011р. та направлення на проведення перевірки № 202 від 13.09.2011р. державним податковим ревізором, згідно п.п.78.1.8 ст. 78 Податкового кодексу України та постанови КМУ від 27.12.2010р. № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам права на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», проведено позапланову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 99/23/30574526 від 30.09.2011р. (а.с 8-24).

Актом зафіксовано порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 р. на 234557 грн.

Не погоджуючись з таким висновком, позивачем подано заперечення, проте після їх розгляду відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000532301 від 18.10.2011р.

Згідно п.56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи таке право платника податку, ТОВ «Глуховецький каоліновий завод»оскаржило дане рішення до Державної податкової адміністрації України, але скарги, в тому числі повторну, залишено без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач з метою їх скасування звернувся до суду.

Судом встановлено, що фактичним видом діяльності ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" є добування глини та каоліну.

Згідно податкової декларації ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" з ПДВ за червень 2011р. (а. с. 31-32) та розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (а. с. 34), сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача, складає 721 022 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника в сумі 6 011 556 грн. в рядку 2.1 Декларації "експортні операції" на підставі контрактів, реєстрів виданих податкових накладних, вантажно-митних декларацій, видаткових накладних, Головної книги по рах. 64, 362 та відомостей по рах. 64, 362, 681.21, не встановлено заниження або завищення показників суб"єкта господарювання.

Разом з тим, в ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року на 234 557 грн.

Відповідно до п. п.14.1.178 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, усі документи, які підтверджують реальні зміни в діяльності товариства, мають характер первинних документів.

Необхідною умовою для віднесення сум, сплачених за товар, до суми податку на додану вартість, як вважає представник податкового органу, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у господарській діяльності. Водночас, за відсутності факту придбання товарів/послуг або в разі, якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідачем зазначено, що в порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, згідно якого бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету України, позивачем включено суму за товари/послуги, які фактично сплачені, але не отримані ним у травні 2011 року (бухгалтерські проводки Дт. 371 Кт. 311, Дт. 64 Кт. 631). Наслідком чого є висновок податкового органу про завищення в червні 2011 року суми ПДВ розміром 138592, 82 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Суд спростовує даний висновок, як такий, що необгунтований та не відповідає дійсності.

Так, відповідно до генерального договору поставки нафтопродуктів № 01/08 від 01.04.2011 р. між ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" та ТОВ "Золотий екватор", розрахунки за товар проводяться безготівково у формі платіжних доручень, а також на умовах 100% попередньої оплати за кожну окрему партію товару.

Відповідно до видаткових накладних, позивачем отримано дизельне паливо на загальну суму 306 012, 70 грн., в тому числі ПДВ - 51002, 11 грн. Оплата проведена в травні 2011 року. Оплачена сума за травень 2011 року в розмірі -801512, 70 грн., в тому числі ПДВ - 133585, 45 грн., на думку перевіряючого, не підлягає включенню до бюджетного відшкодування за червень 2011 року в сумі ПДВ -24590, 00 грн.

Судом також встановлено, що позивачем із контрагентами: ТОВ "5 Океан", ВАТ БМЗ "Прогрес", ТОВ "Профітех ЛТД", МПП "Руслана", ПП "Скайрівер", Станкотехімпорт ЛТД, ДП "Сумітек Україна", ТОВ "Техно-імідж" ,ТОВ "Унітех Трейдінг" та ТОВ "Протон" проведено розрахунки по наданню товарів/послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, видатковими накладними та платіжними дорученнями, включено по даних платниках залишок від'ємного значення до бюджетного відшкодування за червень 2011 року, разом з тим, фактичного передання товару та надання послуг не було. Обов'язковості факту надання товарів/послуг для зарахування коштів до бюджетного відшкодування за червень 2011 року не передбачено законодавством, достатньо оплати їх на умовах договорів.

Всі господарські операції підтверджені первинною документацією та додатковими поясненнями позивача, тому вважаються такими, що фактично мали місце.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначає п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Твердження відповідача про те, що позивач не мав права включати до бюджетного відшкодування суму ПДВ не знаходить законного підґрунтя і тому, що п. 200.5 ст. 200 ПК України встановлено: не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які, по-перше, були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); по-друге, мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Також відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платіжні доручення, видаткові накладні, інші первинні документи містяться в матеріалах справи на підтвердження реальності відбуття оплати товарів/послуг.

Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій

накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Аналіз вищенаведених норм законодавства вказує, що факту списання коштів з рахунків позивача у попередньому податковому періоді та отримання податкових накладних, внесених до Єдиного реєстру податкових накладних, достатньо для зарахування суми ПДВ до суми податкового кредиту за червень 2011 року, а безпідставне розширення відповідачем змісту п. 200.4 ст. 200 ПК України щодо необхідності і факту отримання позивачем товарів/послуг, не знайшло свого законодавчого підтвердження.

Представник відповідача не заперечував факту включення податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано оспорюваний податковий кредит, до Єдиного реєстру податкових накладних.

Податковим органом у акті перевірки зазначено також про те, що станом на 01.05.2011 року за даними журналу-ордеру по рах. 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", кредиторська заборгованість ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" перед ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" становить 2 163 775, 55 грн., в тому числі ПДВ - 183 333, 33 грн. Часткова виплата у травні 2011 року на суму 1 100 000, 00 грн, в тому числі ПДВ - 183 333 грн., на думку відповідача, підлягає зарахуванню в рахунок погашення кредиторської заборгованості попередніх податкових періодів, а не включенню до бюджетного відшкодування за червень 2011 року в сумі ПДВ - 54 609, 00 грн.

За змістом даної операції, оплата у попередніх періодах товариством здійснена в повному обсязі, що підтверджують журнали-ордери по рахунку 63.1 за березень, квітень та травень. Жодною нормою законодавства не врегульовано таке зарахування, як вважає за потрібне відповідач. Козятинська ОДПІ не обґрунтувала свої висновки належним чином, не довела протиправності дій позивача. Отже, висновки акту перевірки, які є підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, є такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідач не ставить під сумнів товарність проведених господарських операцій, оскільки постачання товарів/послуг проводилось поза періодом, що перевірявся.

На підставі вищезазначеного, проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст.62 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.94 КАС України, у звязку із задоволення позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції від 18.10.2011 року № 0000532301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" судові витрати в розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень), шляхом їх безспірного стягнення органами Державної казначейської служби України із рахунку Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:Загороднюк Андрій Григорович