Постанова № 22082886, 01.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/5511/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : Долиняного С.В.,

відповідача : Спесивцева В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Продкомпанія"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Продкомпанія" (далі - позивач, ПП "Продкомпанія") із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Внаслідок проведеної перевірки посадовими особами ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 25.11.2011р. № 0001222300, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 124044 грн., що складається з основного платежу - 99 235 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 24 809 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми "С" від 25.11.2011р. № 0004932340 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 520 грн. Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті всупереч нормам чинного законодавства.

Так, зокрема, позивач зазначає, що висновки податкового органу про порушення ним п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставними, оскільки до перевірки підприємством надані усі первинні документи (акти виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні), але з невідомих причин не були взяті перевіряючими до уваги.

Щодо прийнятого податкового повідомлення - рішення форми "С" № 0004932340, позивач вважає, що штрафні (фінансові) санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, а відтак, податкові органи можуть застосовувати вказані санкції до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, на думку позивача, строк застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням форми "С" № 0004932340 від 25.11.2011р. вже сплинув.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, мотивуючи обставинами, викладеними у позовній заяві.

Від відповідача до канцелярії суду надійшли письмові заперечення, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки в ході перевірки встановлено, що за перевіряємий період підприємством зайво віднесено до складу валових витрат витрати по транспортним та експедиційним послугам в загальній сумі 398 939 грн. Вказані витрати не знайшли свого документального підтвердження в ході перевірки посадовими особами ДПІ у м. Вінниці. Також відповідач у письмових запереченнях зазначив, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми "С" № 000493230 від 25.11.2011р. податковий орган виходив зі змісту п.5 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.п.20.1.28 п. 20.1. ст.20 Податкового кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи обставинами, викладеними у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 24.10.2011 року по 04.11.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Вінниці проведено виїзну планову перевірку ПП "Продкомпанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, в ході якої виявлено порушення останнім п.п.5.3.9. п .5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2010 рік всього в сумі 99 235 грн.; п.п.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в лютому 2010 року в сумі 2890,27 грн., а також п.10 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не забезпечено зберігання протягом трьох років контрольних стрічок.

За результатами проведеної перевірки перевіряючими складено акт № 118/23/30295100 від 11.11.2011р. (а.с.11-50).

Наслідки перевірки знайшли своє відображення у прийнятому ДПІ у м. Вінниці податковому повідомленні-рішенні від 25.11.2011 року форми "Р" № 0001222300, яким ПП "Продкомпанія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 99 235 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 24 809 грн. та податковому повідомленні-рішенні форми "С" № 0004932340, яким до ПП "Продкомпанія" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9 520 грн. (а.с.9,10).

Визначаючись щодо позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Із акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій стало включення ПП "Продкомпанія" до валових витрат в періоді, що перевірявся, витрати по транспортним та експедиційним послугам в загальній сумі 398 939 грн.

Як встановлено у судовому засіданні, головною підставою для відображення в акті перевірки висновків щодо безпідставності включення до валових витрат зазначених сум є непідтвердженість витрат по транспортним та експедиційним послугам первинними документами.

Так, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначена позиція податкового органу була спростована представником позивача у судовому засіданні. Так, останнім зазначено, що в ході перевірки перевіряючими не було взято до уваги такі первинні документи, як акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні. Вказані документи досліджувались судом у судовому засіданні, зокрема, договір про організацію міжнародних перевезень автомобільним транспортом №2 від 02.04.2010р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3 № 1 від 28.10.2009р., договір про організацію міжнародних перевезень автомобільним транспортом №2 від 02.04.2010р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3 (а.с.90-96), акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), міжнародні товарно-транспортні накладні (а.с.98-112), акти виконаних робіт (а.с.115, 117,119).

При прийнятті рішення суд враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011р., відповідно до якої документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки щодо операцій по отриманню позивачем транспортних та експедиційних послуг, зазначено, що по податку на додану вартість порушень не встановлено (а.с.23).

Очевидно, виходячи з позиції податкового органу, в разі включення позивачем до валових витрат витрати, непідтверджені первинними документами, то і сума, віднесена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по зазначеним господарським операціям, також мала б бути знята перевіряючими, чого зроблено не було. Тобто, причинно-наслідковим зв'язком виявлення посадовими особами ДПІ у м. Вінниці в ході перевірки непідтверджених витрат, мало б бути прийняття не тільки податкового повідомлення - рішення з податку на прибуток, а й податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість.

Відсутність вказаного рішення ставить під сумнів висновки акту перевірки від 11.11.2011р. № 118/23/30295100 про непідтвердженність валових витрат.

Визначаючись щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення форми "С" від 25.11.2011р. № 0004932340, то суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлено порушення ПП "Продкомпанія" п.10 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме підприємством не забезпечено зберігання протягом трьох років контрольних стрічок. Так, перевіряючими встановлено, що при використанні реєстратора розрахункових операцій не забезпечено зберігання контрольних стрічок за робочі дні - 01.10.2010р. № 0150 по 05.10.2010р. № 0156; за 20.10.2010р. № 0173; за 23.10.2010р. № 0177, за 24.10.2010р. № 0178; за 01.05.2011р. № 0374 по 17.05.2011р. № 0390; за 20.05.2011р. № 0393 по 24.05.2011р. № 0397; за 28.05.2011р. № 0401 по 31.05.2011р. № 0404; за 01.06.2011р. № 0405 по 10.06.2011р. № 0414; за 13.06.2011р. № 0417 по 20.06.2011р. № 0424; за 26.06.2011р. ; 0430 по 29.06.2011р. № 0433.

Всього не забезпечено збереження 56 контрольних стрічок. Крім того, зазначені стрічки на момент перевірки не були надані.

Пунктом 5 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років.

Крім того, п.п.20.1.28 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом досліджувався наданий представником ДПІ у м. Вінниці розрахунок податкового зобов'язання по штрафним (фінансовим) санкціям з питань дотримання норм з регулювання обігу готівки відповідно до акту перевірки № 118/23/30295100 від 11.11.2011р. (а.с.151).

Таким чином, у судовому засіданні факт порушення позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" знайшов своє підтвердження. Крім того, судом встановлена правомірність застосованих податковим органом штрафних (фінансових) санкцій.

Також, суд зазначає, що позиція позивача, що податковий орган може застосовувати до суб'єкта господарювання штрафні санкції протягом строку, визначеного ст. 250 Господарського Кодексу України, судом до уваги не береться, так як штраф за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є податковим зобов'язанням і строки давності їх застосування для нарахування податкових зобов'язань, визначаються виключно положеннями Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п.14.1.265. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Більше того, відповідно до положень п.п.113.1. ст.113 Податкового кодексу України сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Така ж сама позиція викладена і в ч. 2 ст.250 Господарського кодексу України, зокрема, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що податковим органом штрафні санкції застосовані в порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством України, на підставі виявлених порушень, а тому заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" від 25.11.2011р. № 0004932340 не відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, а отже, задоволенню не підлягають.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність застосованих на підставі даного акту штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 25.11.2011р. № 0001222300 є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають частковому задоволенню із розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0001222300 від 25.11.2011р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Продкомпанія" судові витрати (судовий збір) в сумі 14 (чотирнадцять) грн. 11 коп. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Державної податкової інспекції у м. Вінниці.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 07.03.2012р.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович