Постанова № 22082641, 13.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2012 р. Справа №2а-15022/11/0170/25 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секретарі Зайцевій М.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Чанг.Ко» звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом, доповнивши вимоги якого просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, винесені ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 0009332301 від 06.09.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 197505 гривень та штрафних санкцій в сумі 1 гривня; № 0009322301, яким позивачу зменшено розмір відємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 2828 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 1 гривня; а також винесене за результатами оскарження податкове повідомлення рішення № 00120782301 від 24.11.2011 року, яким позивачу зменшено розмір відємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 2828 гривень та стягнути судові витрати, повязані з наданням правової допомоги в сумі 3000 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ПП «Каднос» за травень 2011 року, якою встановлено неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ за рахунок цього контрагенту суми у розмірі 200332,49 гривень, внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод. Вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції з ПП «Каднос» відбувались реально, підтверджені всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, є підтвердження використання отриманого товару в господарській діяльності підприємства, а отже податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин був сформований правомірно.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що ними було встановлено, що в перевіряємому періоді контрагент позивача ПП «Каднос» мав взаємовідносини з підприємством ПП «Український центр екології», в якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Таким чином, правочини, укладені від імені ПП «Український центр екології» не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства. Згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в травні 2011 року було встановлено розбіжність між податковими зобовязаннями ПП «Український центр екології» і податковим кредитом ПП «Каднос» в сумі 929220,14 гривень. В результаті проведення оперативних заходів також було встановлено, що у ПП «Каднос» відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів, з 12.05.2011 року анульоване свідоцтво про його реєстрацію як платника податку на додану вартість, до ЄДР внесено запис щодо відсутності юридичної особи за місцем її знаходження, а отже дані, відображені ПП «Каднос» у деклараціях з податку на додану вартість за період травень 2011 року про обсяги поставок ТОВ «Чанг.Ко» на суму 980998,21 гривень, з яких ПДВ складає 200332,49 гривень не є дійсними, а тому формування позивачем в травні 2011 року за рахунок цього контрагенту податкового кредиту у розмірі 200332,49 гривень за рахунок нікчемних угод є протиправним.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Чанг.Ко» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у місті Сімферополі та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію № 100287991 від 14.06.2010 року (т. 1, а.с. 23-26).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним з видів діяльності позивача є оптова торгівля паливом (т. 1, а.с. 24).

З 16.08.2011 року протягом 5 робочих днів Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Чанг.Ко» з питань його взаємовідносин з ПП «Каднос» за травень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 12064/23-4/37111753 від 29.08.2011 року (т. 1, а.с. 11-22).

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Чанг.Ко» в травні 2011 року сформувало податковий кредит на суму ПДВ 200332,49 гривень за рахунок взаємовідносин з ПП «Каднос» на підставі податкових накладних: № 2 від 04.05.2011 року; № 5 від 06.05.2011 року; № 6 від 10.05.2011 року; № 20 від 11.05.2011 року та № 21 від 11.05.2011 року. Проте, в ході проведення перевірки ПП «Каднос» було встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, його свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване з 12.05.2011 року, до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис щодо відсутності юридичної особи та місцезнаходженням. Також перевіркою було встановлено, що ПП «Каднос» в травні 2011 року сформовано податковий кредит в сумі 929220,14 гривень по податковим накладним постачальника ПП «Український центр екології». Проте, згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в травні 2011 року встановлено розбіжність між податковими зобовязаннями ПП «Український центр екології» і податковим кредитом ПП «Каднос» в сумі 929220,14 гривень. Перевіркою ПП «Український центр екології», яка була проведена ДПІ у Московському районі м. Харкова також було встановлено неможливість в травні 2011 року цим підприємством реального здійснення фінансово господарських операцій та ведення господарської діяльності, а отже укладені з ним операції з купівлі продажу не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Встановивши ці обставини, ДПІ в м. Сімферополі дійшла висновку про порушення ТОВ «Чанг.Ко» п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, пп. 187. 1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого було зменшено суму відємного значення з ПДВ (р. 19 р. 20.2) на суму 2828 гривень та донараховано податкового зобовязання з ПДВ у сумі 197505 гривень.

На підставі висновків цього акту, ДПІ в м. Сімферополі були винесені податкові повідомлення рішення:

-№ 0009332301 від 06.09.2011 року, яким ТОВ «Чанг.Ко» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 197505 гривень за основним платежем та застосовано штрафні санкції в сумі 1 гривня (т. 1, а.с. 9);

-№ 0009322301 від 06.09.2011 року, яким ТОВ «Чанг.Ко» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 2828 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 1 гривня (т. 1, а.с. 10).

Не погодившись з цими податковими повідомленнями рішеннями, позивач оскаржив їх в передбаченому законом порядку та рішенням ДПА в АР Крим від 11.11.2011 року податкове повідомлення рішення № 0009332301 від 06.09.2011 року було залишено без змін, а податкове повідомлення рішення № 0009322301 від 06.09.2011 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1 гривня було скасоване, а в інший частині скарга залишена без задоволення (т. 1, а.с. 219-225).

За результатами оскарження, ДПІ в м. Сімферополі було винесене податкове повідомлення рішення № 00120782301 від 24.11.2011 року, яким ТОВ «Чанг.Ко» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2828 гривень без застосування штрафних санкцій (т. 1, а.с. 226).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, а також заперечень представника відповідача, даних в судовому засіданні, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угод з контрагентом, якій не мав реальної можливості здійснювати господарську діяльність та в свою чергу сформував податковий кредит за рахунок нікчемних угод.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 04.01.2011 року між ТОВ «Чанг.Ко» (покупець) та ПП «Каднос» (постачальник) було укладено договір поставки товарів № 3, за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність покупця, якій, в свою чергу, зобовязався прийняти нафтопродукти та сплатити за них вартість, встановлену договором (т. 1, а.с. 30-31).

З метою складування та зберігання придбаного палива, 31.12.2010 року ТОВ «Чанг.Ко» уклало з ТОВ «Блек Голд «ЛТД» договір відповідального зберігання нафтопродуктів № 312 (т. 1, а.с. 27-29).

05.01.2011 року ТОВ «Чанг.Ко» найняло перевізника ТОВ «Южная транспортная компания».

На виконання умов укладеного договору поставки, в травні 2011 року ТОВ «Чанг.Ко» отримало від ПП «Каднос» дизельне паливо у кількості 136280 літрів вартістю 1201995 гривень, в тому числі ПДВ 200332,49 гривень, що підтверджується прибутковими накладними № 87 від 04.05.2011 року на загальну суму 192104 гривень, в тому числі ПДВ 32017,33 гривень; № 108 від 06.05.2011 року на загальну суму 192104 гривень, в тому числі ПДВ 32017,33 гривень; № 109 від 10.05.2011 року на загальну суму 334400 гривень, в тому числі ПДВ 55733,33 гривень; № 110 від 11.05.2011 року на загальну суму 193195,50 гривень, в тому числі ПДВ 32199,25 гривень; № 111 від 11.05.2011 року на загальну суму 290191,50 гривень, в тому числі ПДВ 48365,25 гривень (т. 1, а.с. 33, 36,39,44,47).

За період з 04 по 11 травня 2011 року ТОВ «Южная транспортная компания» транспортувало від місця, вказаного ПП «Каднос» (Сімферопольський район) до місця зберігання, вказаного ТОВ «Чанг.Ко» (м. Сімферополь) дизельне паливо обсягом 136280 літрів, що підтверджується товарно транспортними накладними № 87, 87\1 від 04.05.2011 року; № 108, 108\1 від 06.05.2011 року; № 109, 109\1, 109\2, 109\3 від 10.05.2011 року; № 110, 110\1 від 11.05.2011 року; № 111, 111\1, 111\2 від 11.05.2011 року (т. 1, а.с. 34,35, 37,38, 40-43,45,46,48-50).

Отримання від ПП «Каднос» дизельного палива обсягом 136280 літрів підтверджується також зведеним актом прийому палива на відповідальне зберігання за травень 2011 року про розміщення товару на відповідальне зберігання на базі ТОВ «Блек Голд «ЛТД» (а.с. 57-58).

На поставлений товар ПП «Каднос» були видані позивачеві наступні податкові накладні: № 2 від 04.05.2011 року на загальну суму 192104 гривні, в тому числі ПДВ 32017,33 гривень; № 5 від 06.05.2011 року на загальну суму 192104 гривень, в тому числі ПДВ 32017,33 гривень; № 6 від 10.05.2011 року на загальну суму 334400 гривень, в тому числі ПДВ 55733,33 гривень; № 21 від 11.05.2011 року на загальну суму 290191,50 гривень, в тому числі ПДВ 48365,25 гривень; № 20 від 11.05.2011 року на загальну суму 193195,50 гривень, в тому числі ПДВ 32199,25 гривень (т. 1, а.с. 51-55).

Оплата придбаного у ПП «Каднос» дизельного палива була в повному обсязі здійснена позивачем, що підтверджується виписками з банку, на підставі яких на рахунках бухгалтерського обліку ТОВ «Чанг.Ко» здійснений подвійний запис: по дебіту пасивного рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» зменшена кредиторська заборгованість в сумі 1201995 гривень за отримане паливо від ПП «Каднос» та одночасно по кредиту бухгалтерського рахунку № 311 «Поточні банківські рахунки в національній валюті» на 1201995 гривень зменшена сума грошових коштів на банківському рахунку ТОВ «Чанг.Ко» (т. 1, а.с. 32, 59-68).

Отже, господарські операції з поставки та оплати від ПП «Каднос» дизельного палива обсягом 136280 літрів загальною вартістю 1201995 гривень з ПДВ призвели до змін у структурі активів (зменшилися на 1201995 гривень по рахунку № 311 «сплачені грошові кошти») та пасивів (зменшилися на 1201995 гривень по рахунку № 631 «зменшена кредиторська заборгованість перед ПП «Каднос») позивача.

Також матеріалами справи підтверджується використання придбаного у ПП «Каднос» товару в господарській діяльності позивача, а саме:

За травень 2011 року дизельне паливо обсягом 136280 літрів загальною вартістю 1201995 гривень з ПДВ, придбане ТОВ «Чанг.Ко» у ПП «Каднос» було в повному обсязі реалізоване третім особам покупцям з нарахуванням доходу в сумі 1262249,89 гривень з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними та товарно транспортними накладними (т. 1, а.с. 70-71, 76-85, 96-118,129-149, 165-199).

При продажу дизельного палива обсягом 136280 літрів загальною вартістю 1201995 гривень з ПДВ, придбаного у ПП «Каднос», ТОВ «Чанг.Ко» отриманий валовий прибуток у сумі 45359,05 гривень.

Будь-яких доказів того, що проданий позивачем на користь третіх осіб товар отриманий ТОВ «Чанг.Ко» від іншого постачальника, ніж ПП «Каднос», представником відповідача суду не надано.

17.06.2011 року ТОВ «Чанг.Ко» було подано до ДПІ в м. Сімферополі податкову декларацію з ПДВ № 9004003273 з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в розділі 11 якої до податкового кредиту включено ПДВ за результатами операцій, вчинених з ПП «Каднос» в травні 2011 року в сумі 200333 гривень (т. 1, а.с. 200-206).

На момент укладення позивачем договору з ПП «Каднос» та на момент поставки палива і виписки податкових накладних, це підприємство було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 100291925 від 08.07.2010 року, яке було анульоване лише 12.05.2011 року, згідно даних офіційного веб-сайту Державної податкової служби України.

Стосовно неправомірного формування позивачем, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цього контрагенту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобовязання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, представником відповідача в судовому засіданні не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів \ послуг платник податку продавець товарів \ послуг зобовязаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів \ послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обовязку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Цим же пунктом встановлено, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів \ послуг.

Норми цієї статті застосовуються з урахуванням наступного:

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податкові накладні, які були видані ПП «Каднос» його контрагенту в перевіряємому періоді містять суми податку на додану вартість, що не передбачало на момент їхньої видачі реєстрацію цих накладних в Єдиному реєстрі.

Виходячи з викладеного, щодо формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та \ або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України повязує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосубєктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Чанг.Ко», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання палива від його контрагента ПП «Каднос» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення, зміни в активах та зобовязаннях позивача підтверджені належними бухгалтерськими проведеннями.

Той факт, що нафтопродукти згідно договору поставки, укладеного між ПП «Каднос» та ТОВ «Чанг.Ко» дійсно були поставлені позивачеві, що ці операції призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача, що вони були придбані з метою використання в господарській діяльності позивача та використані в його господарській діяльності, реальність цих операцій з урахуванням часу, простору, складських та виробничих потужностей позивача також підтверджується висновком судово економічної експертизи № 10\12 від 22.02.2012 року, призначеної та проведеної по цій адміністративній справі, яким також повністю спростовані висновки, викладені в акті перевірки відповідача № 12064/23-4/37111753 від 29.08.2011 року (т. 2, а.с. 2-27).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим ст.. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, представником відповідача в його запереченнях не викладено та судом також не встановлено.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт поставки товару. Представником відповідача також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами, а також доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у звязку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обовязком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обовязку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит в травні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 200333 гривень, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Чанг.Ко» є обґрунтованими.

Проте, суд вважає за потрібне частково задовольнити позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0009322301 від 06.09.2011 року, яким позивачу було зменшено розмір відємного значення на додану вартість в сумі 2828 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 1 гривня та скасувати його лише в частині встановленої суми завищення відємного значення у розмірі 2828 гривень, оскільки в частині застосування штрафних санкцій це податкове повідомлення рішення вже було скасоване рішенням ДПА в АР Крим від 11.11.2011 року.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає наступне:

Встановлено, що 01.09.2011 року між позивачем ТОВ «Чанг.Ко» в особі його директора та субєктом підприємницької діяльності, ОСОБА_1, якій має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва № 492 від 29.02.1996 року, був укладений договір на надання юридичних послуг щодо оскарження податкових повідомлень рішень, які є предмет даного адміністративного позову. Пунктом 4 Договору була визначена вартість цих послуг, яка склала 3000 гривень (т. 1, а.с. 207-209, 210).

Зазначена сума була перерахована представнику ОСОБА_1 позивачем в якості оплати за надання представницьких послуг (т. 1, а.с. 216).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст.. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать витрати на правову допомогу.

Частиною 1 та 3 статті 90 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При цьому згідно з п.2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАС України положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До 22.02.2012 року граничні розміри компенсації витрат, повязаних з правовою допомогою стороні були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. №590.

Проте, зазначена позиція була виключена з додатку до постанови КМУ № 590 постановою № 127 від 22.02.2012 року «Про внесення змін до постанови КМУ № 690 від 27.04.2006 року».

Закону, якій би врегулював питання щодо граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу на цей час не прийнято.

Отже, суд вважає, що за відсутності такого Закону, при вирішенні питання щодо компенсації позивачу розміру витрат на правову допомогу слід виходити зі складності справи, кількості часу, якій представник витратив на надання такої допомоги, включаючи підготовку позовної заяви, його участь в судових засіданнях, часу, потрібного для прибуття у приміщення суду, повернення до місця роботи після закінчення судового засідання, а також для обговорення позиції із законними представниками позивача з питань, повязаних з правовою позицією позивача по справі, участі представника в проведенні експертизи, підготовки документів для експерта і т. ін..

Враховуючи всі вище перелічені обставини, суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на оплату допомоги адвоката в сумі 1500 гривень.

Крім того, суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним при подачі позову до суду судового збору у розмірі 28,23 гривень.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 13.03.12 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 19.03.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанг.Ко» - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0009332301 від 06.09.2011 року, винесене Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі, яким ТОВ «Чанг.Ко» збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 197505 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 гривня.

Визнати частково протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0009322301 від 06.09.2011 року, в частині зменшення ТОВ «Чанг.Ко» розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2828 гривень.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 00120782301 від 24.11.2011 року, яким ТОВ «Чанг.Ко» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2828 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.Ко " витрати на надання правової допомоги в сумі 1500 гривень, судовий збір у розмірі 28,23 грн., а всього, - 1528 (одна тисяча пятсот двадцять вісім) гривень 23 копійки з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кононова Ю. С.