Постанова № 22082630, 19.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2012 р. Справа №2а-9060/11/0170/1 (15:46) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенниковій Ю.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Привітне» до Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Державне підприємство «Привітне» до Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у м.Алушті в АР Крим від 13.07.2011 року № 0001721501.

Адміністративний позов мотивований тим, що Державною податковою інспекцією у м. Алушті Автономної Республіки Крим проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток державного підприємства Привітне" за звітний податковий період 1 квартал 2011 року, за результатами, якої складено акт перевірки від 23.06.2011р. №758.

Позивач зазначає, що перевіркою встановлено порушення п.5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (додаток К1/1 до Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року встановлено завищення балансової вартості запасів станом на 1 січня 2011 року у сумі 13388584 грн.

Позивач пояснює, що на підставі висновку акта перевірки відповідачем збільшено та визначено в податковому повідомленні-рішенні від 13.07.2011 №0001721501 за звітний податковий період 1 квартал 2011 року податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 3347146 грн та штрафні санкції в сумі 1 грн.

Позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та має бути скасоване.

Позивач зауважує, що ДПІ у м.Алушті мотивує свої висновки акту перевірки тим, що у осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку, тобто, зі спрощеної системи оподаткування, на загальну систему оподаткування податком на прибуток підприємств, вартість запасів, придбаних в період сплати фіксованого сільськогосподарського податку, не підлягає врахуванню (відображенню) в податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних запасів на початок того звітного періоду, в якому відбувся перехід зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування податком на прибуток підприємств.

Позивач зазначає, що в результаті вищезазначеного висновку податковий орган виключив із розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (додаток К1/1) в Декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період 1 квартал 2011 року, що здійснюється у порядку згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», балансову вартість виробничих запасів, які станом на початок звітного періоду 01.01.2011 року склали суму 13388584 гривень, що були придбані підприємством в період сплати фіксованого сільськогосподарського податку та не використані в господарській діяльності станом на момент переходу на загальну систему оподаткування, тобто, до 01.01.2011 року.

Позивач зауважує, що коли Державне підприємство «Привітне» перейшло на загальну систему оподаткування податком на прибуток підприємств, воно правомірно в приріст (убуток) запасів згідно з п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства включило і запаси, які воно придбало, коли перебувало на спрощеній системі оподаткування, і які не використовувало та не реалізувало на момент переходу на загальну систему оподаткування.

Позивач зазначає, що Державне підприємство «Привітне» у встановленому порядку здійснювало розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за звітний період 1 квартал 2011 року у додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства, відобразивши в рядку А в графі 3 балансову вартість запасів на початок звітного періоду 01.01.2011 року в сумі 13388584 гривень, в графі 4 балансову вартість запасів, що використані не в господарській діяльності, в сумі 269405 гривень, а в графі 5 - балансову вартість запасів на кінець звітного періоду 31.03.2011 року в сумі 12924757 гривень. За результатами такого обліку виник убуток балансової вартості запасів станом на 31.03.2011 року в сумі 194422 гривень, що достовірно відображено позивачем в рядку А в графі 6 додатку К1/1 та в рядку 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період 1 квартал 2011 року.

Позивач пояснює, що податковий орган в порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час документальної перевірки повністю виключив із розрахунку приросту (убутку) у додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період 1 квартал 2011 року балансову вартість виробничих запасів станом на початок звітного періоду 01.01.2011 року в сумі 13388584 гривень, що були придбані державним підприємством (позивачем) в період сплати фіксованого сільськогосподарського податку та невикористані в господарській діяльності станом на момент переходу на загальну систему оподаткування, тобто, станом на 01.01.2011 року.

Позивач зауважує, що неправомірними діями відповідач безпідставно збільшив суму скоригованого валового доходу на 12924757 гривень за звітний 1 квартал 2011 року та відповідно безпідставно збільшив податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 3347146 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2011 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Суд зазначає, що в ухвалах про відкриття провадження по справі, закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 27.07.2011 року, про призначення експертизи від 15.08.2011 року, про зупинення провадження від 15.08.2011 року, про поновлення провадження по справі від 22.09.2011 року, про задоволення клопотання експерта від 26.10.2011 року, про зупинення провадження по справі від 26.10.2011 року, про поновлення провадження від 05.03.2012 року відповідачем по справі зазначено ДПІ в м.Алушті АР Крим, при цьому, судом встановлено, що вірною назвою відповідача є ДПІ у м.Алушті АР Крим.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Алушті в АР Крим від 13.07.2011 року № 0001721501 є законним та обґрунтованим.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція у м.Алушті АР Крим у відносинах з Державним підприємством «Привітне», під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Привітне» є юридичною особою, яка 22.09.2008 року зареєстрована виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 148589.

Державне підприємство «Привітне» взято на облік як платник податків ДПІ у м.Алушті 04.09.1995 року за № 7-П, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 21.10.2008 року № 543/29-015/2.

Таким чином, Державне підприємство «Привітне» є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Порядок, підстави та умови проведення камеральних перевірок визначені нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п.75.1.1 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п.76.1 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з п.76.2 ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі п.1 та п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізором - інспектором 1 рангу сектору адміністрування податку на прибуток відділу оподаткування юридичних осіб Тохтаровою Е.М. проведено камеральну перевірку ДП «Привітне» декларації з податку на прибуток за звітний податковий період 1 квартал 2011 року, за результатами проведення якої складено акт від 23.06.2011 року № 758 (надалі акт перевірки).

Перевіркою встановлено заниження позивачем грошового зобовязання з податку на прибуток на 3347146 гривень.

Позивач, не погодившись з актом перевірки від 23.06.2011 року № 758, звернувся до ДПІ у м.Алушті АР Крим з запереченнями від 05.07.2011 року проти висновків акту перевірки, в яких зазначив про неправомірність висновків акту перевірки від 23.06.2011 року № 758.

ДПІ у м.Алушта, розглянув заперечення позивача на акт перевірки, 11.07.2011 року надало відповідь № 3897/10, в якій зазначила, що заперечення підприємства щодо встановлених порушень не є обґрунтованими та не можуть бути враховані при прийнятті податкового повідомлення - рішення.

На підставі акта перевірки № 758/1501/00412725 від 23.06.2011 року за встановлене перевіркою порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДПІ у м.Алушті податковим повідомленням рішенням № 0001721501 від 13.07.2011 року збільшила позивачеві суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 3347146 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 гривня.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням рішенням ДПІ у м.Алушті № 0001721501 від 13.07.2011 року, звернувся до суду.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, судом встановлено наступне.

В акті перевірки зазначено, що при проведенні камеральної перевірки декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року від 10.05.2011 року № 9003105645 та додатку К1/1 до декларації від 10.05.2011 року № 9003105645 встановлено порушення п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592, а саме: підприємством завищено приріст балансової вартості запасів за 1 квартал 2011 року по рядку А (балансова вартість запасів усього, у т.ч.: сума рядків А1-А7 відповідної графи) в графі 3 на суму 13388584 гривень (відображена сума 13388584 гривень, а повинно 0 гривень).

З акту перевірки вбачається, що якщо у осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи або з фіксованого сільськогосподарського податку, обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати фіксованого сільськогосподарського податку або єдиного податку (тобто витрати на придбання яких не було включено до складу валових), вартість таких запасів не підлягає відображенню в таблиці 1 додатка К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства та відповідно не враховується при подальшому перерахунку по пункту 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В акті перевірки зазначається, що у додатку К 1/1 до декларації від 10.05.2011 року № 9003105645 в табл. 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» по рядку А в графі 3 повинна бути сума 0,00 гривень, графі 4 269405 гривень, графі 5 - 12924757 гривень, графі 6 (-13194162 гривень), тобто А = (0-269405-12924757= - 13194162 гривень приріст).

Перевіряючи обґрунтованість висновків акту перевірки, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Державне підприємство "Привітне" є сільськогосподарським товаровиробником, основної діяльністю, якого є вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; виробництво виноградних вин; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 054124 від 03.03.2009 року.

Судом встановлено, що до 01.01.2011 року Державне підприємство "Привітне" було зареєстровано як платник фіксованого сільськогосподарського податку з площі земельних ділянок, на яких розташовані виноградники, у звязку з чим позивачем подавалися до податкового органу податкови декларації з фіксованого сільськогосподарського податку та розрахунки питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства.

Судом встановлено, що 30.01.2011 року Державне підприємство "Привітне" надало відповідачу податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2011 рік.

Однак, ДПІ у м.Алушта АР Крим листом від 11.02.2011 року № 663/10/15 відмовила Державному підприємству "Привітне" в реєстрації його в звітному 2011 році в якості платника фіксованого сільськогосподарського податку у звязку з тим, що позивач є виробником та субєктом, який реалізує підакцизну продукцію.

У звязку з відмовою відповідача зареєструвати ДП «Привітне» в 2011 році в якості платника фіксованого сільськогосподарського податку, позивач з 01.01.2011 року перейшов зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку, тобто, зі спрощеної системи оподаткування, на загальну систему оподаткування, а тому з 01.01.2011 року став платником податку на прибуток на загальних підставах і визначав обєкт оподаткування на загальних підставах відповідно до Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Згідно наданої 10.05.2011 року позивачем до ДПІ у м.Алушті АР Крим декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, скориговані валові доходи по рядку 03 декларації склали 4913823 грн., скориговані валові витрати по рядку 06 склали 4115575 грн., амортизаційні відрахування по рядку 07 склали 368672 грн., об'єкт оподаткування по рядку 08 склав суму 429576 грн.

Податкове зобов'язання звітного періоду відображено в рядку 12 та 14 декларації у сумі 107394 грн.

У додатку К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації в таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» по рядку А в графі 3 (балансова вартість запасів усього, на початок звітного року) відображена сума 13388584 грн., по рядку А в графі 4 (запаси, використані не в господарській діяльності) зазначена суму 269405 грн., по рядку А в графі 5 (на кінець звітного періоду) 12924757 грн., по рядку А в графі 6 відображено суму 194422 грн.

Суд зазначає, що при проведенні камеральної перевірки, ДПІ у м.Алушті АР Крим встановлено, що позивачем завищено приріст балансової вартості запасів за 1 квартал 2011 року по рядку А (балансова вартість запасів усього, у тому числі: сума рядків А1-А7 відповідної графи) графі 3 на суму 13388584 грн. (відображена сума 13388584 грн., а повинно бути 0 грн.).

На думку податкового органу, у додатку К1/1 до декларації від 10.05.2011 № 9003105645 в табл. 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» по рядку А в графі 3 повинна бути сума 0 грн., графі 4 - 269405 грн., графі 5- 12924757 грн., графі 6 - (-13194162 грн.), тобто А = ( 0-269405-12924757 = - 13194162 грн. - приріст).

Суд зауважує, що в результаті такого висновку відповідач виключив із розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів позивача (додаток К1/1) декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року балансову вартість виробничих запасів, які на початок звітного року склали суму 13388584 грн., що були придбані підприємством в період сплати фіксованого сільськогосподарського податку та не використані в господарській діяльності станом на момент переходу на загальну систему оподаткування, тобто, до 01.01.2011 року.

Щодо обґрунтованості вищезазначених висновків податкового органу, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) і іншими законами з питань оподаткування не встановлений порядок, механізм або особливості оподаткування при переході зі спрощеної системи оподаткування на систему оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд зазначає, що валовими витратами вважаються саме ті придбані товари (роботи, послуги), що у подальшому використовуються платником податку у власній господарській діяльності.

При цьому, суд зауважує, що серед переліку витрат, які відповідно до вимог п.5.3 - п.5.7 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат або мають особливості такого включення, не встановлені заборони або обмеження щодо включення до валових витрат будь-яких витрат на товари (роботи, послуги), які придбані в період сплати фіксованого сільськогосподарського податку, але використовуються платником податку у виробництві продукції та її реалізації в період сплати податку на прибуток.

Пунктом 5.2.9 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, відповідно до умов п.5.9 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів здійснюється тільки відносно тих запасів, витрати на які включаються до складу валових витрат згідно із цим Законом.

Суд зауважує, що положення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) містять вичерпний перелік заборон включення балансової вартості придбаних запасів до їх приросту або убутку, а саме: не підлягає включенню вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) покупцем, та вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) продавцем.

Однак, суд зазначає, що нормою п.5.9 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не визначені будь-які вимоги щодо умов, особливостей або обмежень ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів у разі, коли платник податків оплатив постачальнику вартість запасів, отримав і оприбуткував їх в період сплати фіксованого сільськогосподарського податку, однак, не використав і не реалізував такі запаси в цей період, а використав і реалізував їх після переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему уплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд зазначає, що у звязку з тим, що відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, то витрати, понесені платником податку у звязку з виготовленням (придбанням) товарів (робіт, послуг), за умови їх документального підтвердження мають бути включені до складу його валових витрат в тому податковому періоді, на якій приходиться надходження грошових коштів від покупця (замовника) в оплату товарів (робіт, послуг).

Тобто, при переході на загальну систему оподаткування для оподаткування прибутку підприємство повинно врахувати в валовому доході отриману суму грошових коштів від покупця (замовника) в оплату товарів (робіт, послуг), а до валових витрат включаються витрати, безпосередньо повязані з отриманням такого доходу.

Отже, суд зазначає, що при переході на загальну систему оподаткування, платник податків в приріст (убуток) запасів згідно з п.5.9 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в Додаток К1/1 до декларації про прибуток має право включити запаси, які він придбав, коли перебував на спрощеній системі оподаткування, і які не реалізував на момент переходу на загальну систему оподаткування.

Зазначена позиція підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.05.2011 року по справі № К-12762/08 за касаційною скаргою ДПІ у м.Полтаві на постанову Господарського суду Полтавської області від 14.02.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2008 року у справі № 17/200 за позовом Приватного підприємства «Антарекс» до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення рішення.

Судом ретельно досліджені доводи представників позивача та відповідача стосовно наявності податкових розяснень з приводу даного спору та встановлено наступне.

Право Державної податкової адміністрації України (нині Державної податкової служби України) в порядку, встановленому законом, надавати податкові роз'яснення, як функція податкового органу передбачена пунктом 4 статті 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до п.п. г п.п. 4.4.2 п.4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Суд зазначає, що позиція суду з вищевикладеного питання підтверджується:

- листом ДПА України від 24.05.2000 року № 7075/7/15-1117, в якому зазначено, що у Відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів та Відомості про балансову вартість товарних запасів станом на 01.01.2000 року відображається вартість запасів, придбаних в період сплати єдиного податку і не реалізованих протягом зазначеного періоду, в частині, що оплачена (компенсована) постачальникам;

- листом ДПАУ № 7646/6/15-1316 від 29.11.2001 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», з якого вбачається, що при переході на загальну систему оподаткування для оподаткування прибутку підприємство повинно врахувати в валовому доході отриману суму грошових коштів від покупця (замовника) в оплату товарів (робіт, послуг), а до валових витрат включаються витрати, безпосередньо повязані з отриманням такого доходу;

- листом ДПАУ № 5237/7/15-0117 від 20.04.2001 року «Щодо посилення контрольно перевірочної роботи», в якому зазначено, що для визначення податку на прибуток при загальній системі оподаткування субєкт підприємництва повинен врахувати в 1 кварталі 2001 року у валовому доході суму отриманої кінцевої оплати за угодою та аванс, отриманий у 2000 році (при сплаті єдиного податку), а до валових витрат включаються витрати, які безпосередньо повязані з таким доходом і призвели до його одержання та підтверджені документально.

Щодо посилання податкового органу в обґрунтування своєї позиції по справі на лист ДПАУ від 06.02.2007 року № 2169/7/15-0217 «Про окремі питання застосування п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з якого вбачається, що якщо в осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи або з фіксованого сільськогосподарського податку, обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати ФСП або єдиного податку (тобто, витрати на придбання яких не було включено до складу валових), вартість таких запасів не підлягає відображенню в таблиці 1 додатка К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства та відповідно не враховується при подальшому перерахунку по п.5.9 ст.5 Закону, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу відповідача, до ДПАУ листом від 05.03.2010 року № 4676/7/10-1017/770 «Про відкликання листів» на виконання постанови КМУ від 27.01.2010 року № 86 «Про надання податкових розяснень» відкликала вищезазначений лист ДПАУ від 06.02.2007 року № 2169/7/15-0217, на який посилається податковий орган.

Таким чином, суд зазначає, що посилання податкового органу на лист ДПАУ від 06.02.2007 року № 2169/7/15-0217, який ДПАУ відкликаний, є безпідставним.

Суд зазначає, що для повного та всебічного зясування правомірності прийняття ДПІ у м.Алушті податкового повідомлення рішення від 13.07.2011 року № 0001721501, судом було призначено по справі судово-економічну експертизу, за результатами проведення якої складено висновок судово-економічної експертизи за адміністративною справою № 2а-9060/11/0170/1 (надалі висновок експертизи).

Враховуючи, що позивачем у додатку К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації в таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» по рядку А в графі 3 (балансова вартість запасів усього, на початок звітного року) відображена сума 13388584 грн., судом на вирішення експерта поставлено запитання щодо правильності визначення позивачем балансової вартості запасів в розмірі 13388584 грн. станом на 01.01.2011 року.

Суд зазначає, що експертом на підставі проведеного дослідження бухгалтерського обліку на початок звітного періоду 1 січня 2011 року, тобто, на момент переходу зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку на сплату податку на прибуток підприємств, Державним підприємством "Привітне" придбано та оприбутковано товарних запасів в загальній сумі 13388584 грн., із них запаси, що використані не в господарській діяльності склали суму 269405 грн.

Так, з висновку експертизи вбачається, що за даними Головної книги за 1 квартал 2011 року та журналів-ордерів за 1 квартал 2011 року за рахунками запасів 20.1 «Сировина й матеріали», 20.3 «Паливо», 20.4 «Тара й тарні матеріали», 20.5 «Будівельні матеріали», 20.7 «Запасні частини», 20.8 «Матеріали сільськогосподарського призначення», 20.9 «Інші матеріали», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 25 «Виноматеріали напівфабрикати», 26.1 «Готова продукція», 28.1 «Товари на складі», 28.2 «Товари на торгівлі», 28.4 «Тapa під товарами» і 28.5 «Торгова націнка товарів» позивачем відображена вартість товарних запасів станом на 1 січня 2011 року в загальній сумі 13388584 грн., придбаних підприємством в період сплати фіксованого сільськогосподарського податку і не реалізованих протягом періоду сплати цього податку, в частині, що оплачена (компенсована) постачальникам.

Експерт в висновку зазначає, що підтвердженням факту оприбуткування та оплати постачальникам придбаних позивачем товарних запасів станом на 1 січня 2011 року є дані журналу - ордеру за 2010 рік за рахунком 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Отже, суд зазначає, що Державне підприємство "Привітне" після переходу на загальну систему оподаткування податком па прибуток підприємств, правомірно в приріст (убуток) запасів згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» в додаток К.1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, включило і запаси, які воно придбало коли перебувало на спрощеній системі оподаткування, і які не використані та не реалізовані на момент переходу на загальну систему оподаткування.

Таким чином, Державне підприємство "Привітне" у встановленому порядку здійснювало розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за звітний період 1 квартал 2011 року у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, відобразивши в рядку А в графі 3 - балансову вартість запасів на початок звітного періоду - 01.01. 2011 року в сумі 13388584 грн., в графі 4 - балансову вартість запасів, що використані не в господарській діяльності, в сумі 269405 грн., а в графі 5 - балансову вартість запасів на кінець звітного періоду в сумі 12924757 грн. За результатами обліку виник убуток балансової вартості запасів станом на 31.03.2011 року в сумі 194422 грн., що достовірно відображено позивачем в рядку А в графі 6 в додатку К.1/1 та в рядку 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період 1 квартал 2011року.

Таким чином, позивачем правомірно задекларовано прибуток, що підлягає оподаткуванню в сумі 429576 гривень та суму податку на прибуток підприємства до сплати в розмірі 107394 гривень.

Суд зауважує, що ДПІ у м. Алушті, в порушення вищенаведених норм Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» виключила із розрахунку приросту (убутку) у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року балансову вартість виробничих запасів станом на початок звітного періоду 01.01.2011 року в сумі 13388584 грн., що були придбані державним підприємством в період сплати фіксованого сільськогосподарського податку та не використані в господарській діяльності станом на момент переходу на загальну систему оподаткування, тобто, на 01.01.2011 року.

Отже, податковий орган безпідставно збільшив позивачеві суму скоригованого валового доходу на 12924757 гривень за звітний 1 квартал 2011 року та відповідно безпідставно збільшив податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 3347146 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що висновки Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, викладені в акті перевірки, щодо нарахування Державному підприємству «Привітне» зобовязання з податку на прибуток у сумі 3347146,00 гривень документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджені.

Судом встановлено, що спірним податковим повідомленням рішенням ДПІ у м.Алушті на підставі п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 гривня.

Враховуючи, що суд визнав безпідставним збільшення позивачеві податковим повідомленням рішенням Державної податкової інспекції в м.Алушта АР Крим № 0001721501 від 13.07.2011 року грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 3347146 гривень, суд зазначає, що безпідставним також є і застосування до ДП «Привітне» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 гривня.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим від 13.07.2011 року № 0001721501 належить визнати протиправним та скасувати.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 19.03.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21.03.2012 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим № 0001721501 від 13.07.2011 року.

3.Стягнути на користь Державного підприємства "Привітне" (ЄДРПОУ 00412725) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,4 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.