Постанова № 22082321, 05.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2012 р. Справа №2а-1259/12/0170/25 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., суддів Котаревої Г.М., Сидоренка Д.В., при секретарі Зайцевій М.О., за участю представника відповідачів Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК - ОСОБА_2 довіреність № 05-22/1574 від 15.11.2011 року, № 10-799/2 від 15.02.2012 року, представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в АРК - ОСОБА_4 довіреність № 11.027/06 від 06.01.2012 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5

до Державної судової адміністрації України,Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК,Державної казначейської служби України,Головного управління Державної казначейської служби України в АРК, третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова інспекція в м. Ялта АРК

про визнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними дії Територіального управління ДСА в АР Крим по утриманню податку з доходів фізичних осіб у сумі 40 191 грн. із суми його вихідної допомоги, зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в АРК повернути йому утриманий при виплаті вихідної допомоги податок з доходів фізичних осіб.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював на посаді судді Ялтинського міського суду АР Крим протягом 35 років. Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2762-VI від 02.12.2010 року та наказу Ялтинського міського суду АР Крим №66-80/к від 15.12.2010 року позивача було звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку. Зазначеним наказом передбачено виплату вихідної допомоги без сплати податків у розмірі 35 місячних заробітків (стаж роботи на посаді судді становить 35 років 10 місяців 12 днів) згідно з ч. 3 ст. 43 Закон України “Про статус судів”. Проте, у серпні 2011 року йому була виплачена лише частина від суми вихідної допомоги в розмірі 206 000,40 грн., з якої було утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 40 191,00 грн. за ставкою 15%. Позивач зазначає, що дії відповідача ТУ ДСА в АРК щодо утримання податку з доходів фізичних осіб порушує визначені законом гарантії надання матеріального забезпечення суддям, передбачені Конституцією України, щодо недопустимості звуження прав і свобод громадянина, та суперечать ст. 43 Закону України “Про статус судів”, оскільки зазначеною нормою передбачено право судді, який пішов у відставку, на отримання вихідної допомоги без сплати податку, у зв'язку з чим, він просить визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим по утриманню податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги незаконними та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в АРК повернути судді у відставці ОСОБА_5 40 191 грн. 00 коп., утриманого податку з доходів фізичних осіб.

У судове засідання позивач не зявився, про день, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні представник відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК та Державної судової адміністрації України проти задоволення адміністративного позову заперечувала, зазначивши, що відносини у сфері оподаткування доходів фізичних осіб на момент звільнення судді у відставку у грудні 2010 року були врегульовані Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб", який не передбачав пільг при сплаті податку для суддів. Представник відповідача вказує, що вичерпаний перелік звільнених від оподаткування доходів, передбачений у пункті 4.3. статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", не містить доходів суддів у вигляді вихідної допомоги. А у відповідності до статті 22.2. статті 22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону. Тому, на думку представника відповідачів, дії Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК вчинені на підставі, у межах повноважень з дотриманням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим у позові слід відмовити.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в АРК, проти задоволення адміністративного позову також заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представники Державної казначейської служби України та ДПІ м. Ялта у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, причин своєї неявки суду не надали.

Вислухавши зявившихся представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 працював на посаді судді Ялтинського міського суду АР Крим протягом 35 повних років. Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2762-VI від 02.12.2010 року та наказу Ялтинського міського суду АР Крим №66-80/к від 15.12.2010 року його звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 11).

Зазначеним наказом Ялтинському міському суду передбачено виплату вихідної допомоги без сплати податків у розмірі 35 місячних заробітків (стаж роботи на посаді судді становить 35 років 10 місяця 12 днів) згідно з ч. 3 ст. 43 Закон України “Про статус судів”, яка діяла на момент звільнення судді з посади та втратила чинність 01.01.2011 року відповідно до Закону України № 2453-VI.

У період часу з березня по серпень 2011 року позивачу була виплачена вихідна допомога в розмірі 206 000,40 грн., при цьому утримано та перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 40 191,00 грн. за ставкою 15%, що підтверджується платіжними дорученнями доданими до матеріалів справи довідки ТУ ДСА в АРК (а.с. 30-35, 43).

Позивач вважає дії Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги у розмірі 40191,00 грн. такими, що суперечать нормам Конституції України та ст. 43 Закон України “Про статус судів”, у звязку з чим він звернувся з зазначеним адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

У статті 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Частиною 3 статті 43 Закону України “Про статус суддів”, в редакції, яка діяла на час звільнення судді ОСОБА_5 з посади та втратила чинність 01.01.2011 року, передбачено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Таким чином, зі змісту зазначеної норми впливає, що вихідна допомога при виході у відставку виплачується судді без сплати податку.

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Відповідно до вимог пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Таким чином, вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, а тому утримання з позивача прибуткового податку в розмірі 40 191,00 гривень є неправомірним та суперечить положенням закону.

Зазначена правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2010 року у справі №К-8410/08 за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про повернення незаконно отриманої суми прибуткового податку.

Крім того суд зауважує, що ч. 3 ст. 43 Закону України “Про статус суддів”, яка на момент розгляду справи втратила чинність, є спеціальною нормою, яка встановлює порядок нарахування вихідної допомоги, відносно Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Слід зазначити, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Зокрема, за загальним правилом при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Таким чином, для визначення, який закон підлягає переважному застосуванню у випадку різного регулювання одного й того ж питання, використовуються в якості правового звичаю такі правила, як спеціальний закон має переважну силу над загальним та пізніше прийнятий акт скасовує попередній.

Враховуючи зазначене, колегія судів звертає увагу, що у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, норми ч. 3 ст. 43 Закону України “Про статус суддів”, якими були врегульовані питання щодо порядку нарахування вихідної допомоги. Крім того, як вже було зазначено вище, вказана виплата відноситься до державної матеріальної допомоги, тому у даному випадку норми ст. 43 Закону України “Про статус суддів” кореспондуються з нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Слід зазначити, що Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24.06.1999 р. у справі №6-рп/99, від 20.03.2002 р., у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12. 2004 р. у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12.2004 р. у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 р. у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 р. у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом ст. 126 Конституції України положення частини третьої ст. 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозвязку з ч. 8 ст.14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Таким чином, суд вважає, що оскільки ОСОБА_5 було звільнено з посади судді Ялтинського міського суду 15.12.2010 року, в нього виникло право на отримання вихідної грошової допомоги, оскільки на той час ще діяла норма ст. 43 Закону України "Про статус суддів", яка втратила чинність 01.01.2011 року.

За таких обставин не можна вважати правомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК, на яке відповідно до Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.11.2004 року №205/04 покладено обовязок щодо здійснення матеріального і соціального забезпечення судів, у тому числі суддів у відставці та працівників апарату суддів, щодо утримання суми податку з доходів при нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги згідно зі ст. 43 Закону України “Про статус суддів”.

Позивач просить зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в АРК повернути помилково перераховану суму податку з доходів фізичних осіб з його вихідної допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 25 Бюджетного Кодексу України передбачено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п. 1 Постанови КМУ від 03.08.2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

Згідно з п. 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до ч. 1 п. 16 Порядку органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, в тому числі, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Таким чином, суд вважає, що в цій частині права позивача підлягають захисту шляхом прийняття постанови про повернення утриманої суми податку з бюджетів м. Ялта та АР Крим.

Під час судового засідання, яке відбулось 05.03.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 07.03.2012 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40191,00 гривень при виплаті вихідної допомоги відповідно до статті 43 Закону України "Про статус суддів" ОСОБА_5.

Повернути з місцевого бюджету м. Ялти та бюджету Автономної Республіки Крим (код ЄДРПОУ 38027563, рахунок № 33218800700039, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 11010100 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1, який проживаю за адресою: АРК, АДРЕСА_1) надмірно сплачений податок на доходи найманих працівників у сумі 40 191 (сорок тисяч сто дев'яносто одна) гривню 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання уразі неподання апеляційної скарги,

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Судді Кононова Ю. С.

Котарева Г.М.

Сидоренко Д.В.