Постанова № 22082106, 07.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2012 р. 11:22 Справа №2а-12799/11/0170/14 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О. за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність 24.06.2004 року, ОСОБА_2, довіреність від 05.09.2011 року;

від відповідача ОСОБА_3, довіреність від 05.09.2011 року.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Сеал" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Кримпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011р. № 0000551502,

Суть спору: Приватне підприємство "Сеал" (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративною позовною заявою до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011р. № 0000551502 про донарахування податку на додану вартість у сумі 11053,00 гривен та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2763,33 гривен.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем помилково було зроблено висновки проведеної перевірки, викладені в Акті № 490/23-02/32954294 від 06.04.2011 року, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так, позивач зазначає, що ним віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку, яка була сплачена Приватному підприємству «Торгбудсервіс» у грудні 2010 року у ціні придбаних товарів будівельного призначення на загальну суму 55266,67 гривен, в т.ч. ПДВ 11053,33 гривни. Ця сума віднесена до бюджетного відшкодування згідно декларації позивача за грудень 2010 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.10.2011 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Приватне підприємство «Сеал» зареєстроване у якості юридичної особи Сімферопольською районною державною адміністрацією 04.06.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Ідентифікаційний код юридичної особи 32954294) (а.с.30).

Приватне підприємство «Сеал» знаходиться на податковому обліку в Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим.

Згідно Свідоцтва № 00722881 від 20.07.2004 року, позивач є платником податку на додану вартість (а.с.31).

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «Сеал», код ЄДРПОУ 32954294, місцезнаходження: АР Крим, Сімферопольський район, с. Кольчугіно, вул. Чехова, буд. 8, кв. 16, з питань відносин з Приватним підприємством «Торгбудсервис», код ЄДРПОУ 323191175 за грудень 2010 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено Акт № 490/23-02/32954294 від 06.04.2011 року, у якому встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4 п 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року. Виявлено завищення Приватним підприємством «Сеал» податкового кредиту на суму 11053,33 гривен (а.с.10-14)

На підставі зазначеного Акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000551502 від 20.04.2011 року на суму 11053,00 гривен за основним платежем та 2 763,33 гривен штрафні санкції, загальна сума складає 13 816,33 гривен (а.с.8)

29.04.2011 р. позивачем до Державної податкової адміністрації в АР Крим направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000551502 від 20.04.2011 року (а.с15).

Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим №2420/10/25-023 від 25.06.2011 року скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0000551502 від 20.04.2011 року залишено без змін (а.с.16-20).

20.07.2011 року позивачем до Державної податкової адміністрації України направлено повторну скаргу на податкове повідомлення рішення № 0000551502 від 20.04.2011 року.

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 321/6/10-2115 від 16.09.2011 року скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0000551502 від 20.04.2011 року залишено без змін(а.с.22-24).

Не погодившись з податковим повідомленням рішенням № 0000551502 від 20.04.2011 року та висновками акту перевірки позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносно встановлення відповідачем у акті перевірки висновку про завищення з боку позивача податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 від 3.04.1997 року встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону № 996). Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону № 996). Обов'язкові реквізити первинного документа встановлені п.2 ст.9 Закону № 996. Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (п.1. ст.9 Закону № 996).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Для оподаткування мають значення бухгалтерські документи, що відображають господарські операції та фіксують отриманий прибуток і інші економічні показники господарської діяльності.

Бухгалтерські документі це сукупність письмових актів, фіксуючих здійснені господарські операції відповідно до вимог законодавства.

Бухгалтерські документи в роботі субєкта господарювання служать, як відомо, засобом ведення обліку матеріальних цінностей і грошових коштів. На підставі бухгалтерських документів (документації) контролюється правильність здійсненних операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи, встановлюються причини господарських порушень, тобто документація виконує контрольно аналітичні функції.

Правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати обєктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів у податковій звітності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 Закону №334).

Згідно п.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України ).

Суд зазначає, що сума донарахування податку на додану вартість у розмірі 11053,00 гривен визначена Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим внаслідок порушення Приватним підприємством «Сеал» п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 у звязку з завищенням податкового кредиту за грудень 2010 року за ПДВ у сумі 11 053,00 гривен, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях з Приватним підприємством «Торгбудсервіс», що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та отримання економічної вигоди, а отже не повязані з господарською діяльністю позивача.

За даними акту перевірки встановлено, що Приватне підприємство «Торгбудсервіс» протягом грудня 2010 року не здійснювало фінансово-господарську діяльність, складських приміщень не має, основні засоби відсутні, чисельність працюючих 3 чоловіка, що свідчить про неможливість здійснення господарських договорів на постачання товарів та послуг.

З наведеними вище висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, суд не погоджується на підставі наведеного нижче.

Завищення Приватним підприємством «Сеал» податкового кредиту за грудень 2010 року по операціях з Приватним підприємством «Торгбудсервіс» на суму 11 053,00 гривен складається з податкового кредиту, нарахованого у звязку з придбанням товарів будівельного призначення на загальну суму 55 266,67 гривен.

Судом встановлено, що 01 грудня 2010 року між Приватним підприємством «Сеал» та Приватним підприємством «Торгбудсервіс» було укладено Договір купівлі-продажу № Т10-12/04. Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобовязаний передати у власність Покупця товари будівельного призначення, а Покупець зобовязаний прийняти та сплатити вказаний товар згідно рахунка Продавця.

30 грудня 2010 року Приватним підприємством «Торгбудсервіс» було виписано рахунок-фактуру № б/н на імя Приватного підприємства «Сеал» на продаж товарів будівельного призначення на загальну суму 55266,67 грив., в тому числі податок на додану вартість 11053, 33 грив.(а.с.26).

30 грудня 2010 року платіжним дорученням № 5994 позивачем була сплачена сума 66320,00 грив. на банківський рахунок Приватного підприємства «Торгбудсервіс» (а.с.29).

Передача товару від Продавця Покупцю підтверджується податковою накладною № 123008 від 30.12.2010 року та видатковою накладною № Т-123008 від 30.12.2010 року (а.с.27-28).

Господарська операція відображена у Додатку № 5 до Декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Також, матеріалами справи підтверджено, що зазначений товар був реалізований позивачем Відкритому акціонерному товариству «Будівельна компанія Консоль» (а.с.57-61).

Таким чином, на думку суду, первинними документами бухгалтерського обліку Приватного підприємства «Сеал» (рахунок-фактура, податкова накладна, платіжне доручення, видаткова накладна) у повному обсязі в сумі 66320,00 гривен з ПДВ підтверджується наявність фактичного виконання зобовязань та їх оплата за господарськими операціями у грудні 2010 року між Приватним підприємством «Сеал» та Приватного підприємства «Торгбудсервіс».

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених Приватним підприємством «Сеал» та Приватного підприємства «Торгбудсервіс» у звязку з тим, що у Приватного підприємства «Торгбудсервіс» основні засоби відсутні, чисельність працюючих 3 чоловіка, не має складських приміщень необхідних для здійснення діяльності на підставі наступного. Законом №168 не передбачено обов'язок покупця перевіряти, за рахунок яких ресурсів (виробничих, трудових, фінансових) продавець надає товари (роботи, послуги) для покупця. Покупець не зобов'язаний перевіряти: чи використовує продавець власні виробничі потужності або орендовані; чи залучає продавець з метою здійснення господарської діяльності власних співробітників або фізичних осіб за трудовими угодами. Згідно з судовою практикою Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України платник податку на додану вартість покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника (правова позиція викладена в Ухвалах ВАСУ за справами №9820946, №7276773 та в Постановах ВСУ №№221007, 3060678, 4970766).

Таким чином, суд вважає, що покупець (ПП «Сеал» не може нести відповідальність за діяльність або бездіяльність продавця (ПП «Торгбудсервіс») та не повинен зазнавати негативні наслідки з цього.

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Сеал» (рахунок-фактура, податкова накладна, платіжне доручення, видаткові накладні), у повному обсязі не підтверджуються висновки акту перевірки №490/23-02/32954294 від 06.04.2011 р. щодо порушення ПП «Сеал» ст.3, гл.4 ст.42, ст.44 Господарського кодексу України, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.1 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та щодо заниження суми ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2010 р. в сумі 11 053 грн.

Суд вважає, що факт здійснення господарської операції, повязаної з формуванням податкового кредиту, при виконанні позивачем обовязків по договору з його контрагентом, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку і податкової звітності.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення вищевказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований у якості юридичної особи, обліковувався як платник ПДВ у ДПІ та мав свідоцтво платника ПДВ, та здійснення цих господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Розрахунки позивачем проведені з контрагентом.

На думку суду, норми матеріального права, які закріплені в Законі України “Про податок на додану вартість” визначають лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Закон № 168 не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано податкову накладну у підтвердження суми податкового кредиту, яка була предметом судового дослідження.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 07.02.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 07.02.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № № 0000551502 від 20.04.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Сеал» (ЄДРПОУ 32954294) витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.