Постанова № 22076498, 20.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р.

Справа № 8/17-3839-2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Литовчук Г.П.

за участю представників сторін:

Від прокурора: Коломійчук І.О.

Від Міністерства фінансів України: не з’явився

Від ПАТ „АКБ „Київ”: Борисов О.С.

Від ТОВ „Прогресбуд - Інвест”: Трофимчук О.В.

Від ТОВ „Прогресбуд”: Трофимчук О.В.

Від ТОВ „Прогрес Строй СУ № 2”: Трофимчук О.В.

Від ТОВ „Прогрес - Риелт”: не з’явився

Від ТОВ „Паляниця”: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ”

на рішення господарського суду Одеської області

від 21.11.2011 року

по справі № 8/17-3839-2011

за позовом: першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ”

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд - Інвест”;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд”;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес - Строй СУ № 2”;

4. Приватного підприємства „Прогрес - Риелт”,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Паляниця”

про стягнення 67 178 689,88 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд - Інвест”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд”, Приватного підприємства „Прогрес - Риелт” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес - Строй СУ № 2”, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Товариства з обмеженою відповідальністю „Паляниця”, про стягнення солідарно заборгованості за договором про надання кредиту № 001/09 від 29.10.2009р. в розмірі 67 178 689,88 грн., з яких 34 000 000 грн. –прострочена заборгованість за кредитом, 16 000 000 грн. –поточна заборгованість за кредитом, 12 276 145,12 грн. –прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1 095 890,41 грн. –поточна заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2 777 638,91 грн. –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 029 015,44 грн. –пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ТОВ „Паляниця” не були виконані зобов’язання за договором про надання кредиту щодо повернення основної суми кредиту та сплати відсотків за користування ним. Оскільки в забезпечення виконання умов вказаного договору між позивачем та відповідачами були укладені договори поруки, то відповідачі солідарно несуть відповідальність за невиконання кредитного договору та договорів поруки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2011 року (суддя –Лічман Л.В.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю викладених в рішенні висновків обставинам справи та грубим порушенням норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство фінансів України просить її задовольнити в повному обсязі, вважаючи оскаржуване рішення місцевого суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню відповідно до ст. 104 ГПК України.

Відзиви на апеляційну скаргу від ПАТ „АКБ„Київ”, відповідачів та третьої особи не надходили.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги прокурор, сторони та третя особа були заздалегідь повідомлені належним чином, проте ПП „Прогрес - Риелт” та ТОВ „Паляниця” жодного разу не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез’явлення представників ПП „Прогрес - Риелт” та ТОВ „Паляниця” в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.10.2009 року між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Київ” (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Паляниця” (позичальник) було укладено договір про надання кредиту № 001/09, за умовами якого кредитор зобов’язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на фінансування будівельних робіт по закінченню житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 15

Умовами даного договору визначено, що надання кредиту буде здійснюватися разово з лімітом кредиту 50000000,00 грн., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у ПАТ „АКБ „КИЇВ” з наступним графіком зниження ліміту заборгованості: 7, 8 місяці кредитування –по 2000000,00 грн. щомісячно; 9-23 місяці –по 3000000,00 грн. щомісячно; 24-й місяць –1000000,00 грн., а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 28.10.2011р. на умовах, визначених цим договором; процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 25% річних на строк 12 місяців по 29.10.2010 року. Надалі зазначений розмір процентної ставки підлягає перегляду кредитором кожні наступні 12 місяців; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі; сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, на рахунок № 2078.3.00.32635.01 в ПАТ „АКБ „Київ”; кредитор має право вимагати повернення раніше наданого кредиту, сплати процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, у разі невиконання позичальником вимог п. 3.2.4 цього договору протягом трьох робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора; у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором та тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених умовами цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1%, в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов’язань за цим договором; нарахування пені за невиконання зобов’язань, визначених п.п. 1.1.1, 2.4, 2.14.3, 3.2.5, 4.4, 5.4 цього договору та штрафів за невиконання зобов’язань, визначених п.п. 3.3.2, 3.3.3, 3.3.7-3.3.16, 3.3.18 цього договору, припиняється через один рік від дня, коли будь-яке з таких зобов’язань мало бути виконане; у разі невиконання позичальником зобов’язань, визначених п.п. 3.3.23 - 3.3.19 цього договору, порушення позичальником або третьою особою з якою укладений договір забезпечення виконання зобов’язань за кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 цього договору, протягом більше 30 днів, кредитор направляє позичальнику письмове повідомлення про дострокове погашення кредиту, нарахованих процентів за фактичний час використання кредиту, комісій та нарахованих штрафних санкцій; цей договір набирає чинності з дати укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за зазначеним договором, 29.10.2009 року між ПАТ „АКБ „Київ” (кредитор), ТОВ „Паляниця” (позичальник) та: ТОВ „Прогресбуд - Інвест”, ТОВ „Прогресбуд”, ПП „Прогрес - Риелт”, ТОВ „Прогрес - Строй СУ № 2” (поручителі) були укладені договори поруки № 001/09-п1, № 001/09-п2, № 001/09-п4, № 001/09-п5 відповідно, згідно з якими поручителі зобов’язуються перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов’язань за договором про надання кредиту № 001/09 від 29.10.2009р., а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірах та у випадках, передбачених договором кредиту.

Всі вказані договори поруки містять ідентичні за змістом умови. Так, пунктом 2.1 договорів поруки визначено зміст забезпеченого порукою зобов’язання: повернення кредиту в сумі 50 000 000 грн., з графіком погашення відповідно до умов договору кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 28.10.2011 року, або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту; сплата процентів за користування кредитом, у розмірі, визначеному договором кредиту, а також додатковими угодами про внесення змін (доповнень) до договору кредиту, згідно з яким буде змінюватись розмір процентної ставки, а також сплата комісій у розмірі, строки та в порядку, що визначені договором кредиту; сплата можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної договором кредиту; інші витрати щодо задоволення вимог кредитора за договором кредиту.

Пунктами 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договорів поруки передбачено, що поручитель зобов’язаний: протягом одного робочого дня від дати отримання листа кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов’язання за договором, виконати відповідне зобов’язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту на рахунок кредитора № 2073.8.00.32635.01, непогашеної суми процентів на рахунок кредитора № 2078.3.00.32635.01, непогашеної суми комісій на рахунок кредитора № 20761003263501, суми можливої неустойки (пені, штрафу) на рахунок № 373970004980; у разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов’язання, відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарний боржник всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Згідно з умовами п. 6.1 договорів поруки, цей договір набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками сторін та діє до виконання у повному обсязі зобов’язань за договором кредиту і цим договором.

На виконання умов кредитного договору позивач –ПАТ „АКБ „Київ” надав позичальнику –ТОВ „Паляниця” кредитні кошти в сумі 50 000 000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 1, № 2 від 30.10.2009р. та третьою особою не заперечується.

Проте, позичальником ТОВ „Паляниця” у визначені кредитним договором № 001/09 від 29.10.2009р. строки зобов’язання за цим договором в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом виконані не були, у зв’язку з чим на адресу відповідачів позивачем були надіслані листи № 15-01/3250, № 15-01/3251 від 17.08.2011р., № 15-01/3424, № 15-01/3425 від 30.08.2011р., в котрих позивач повідомляв останніх про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов’язання за кредитним договором станом на 30.05.2011 року та вимагав протягом одного робочого дня від дати отримання цього листа виконати свої зобов’язання та сплатити йому 34 000 000 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 16 000 000 грн. поточної заборгованості за кредитом, 12 276 145,12 грн. простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 1 095 890,41 грн. поточної заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 2 777 638,91 пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 029 015,44 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Але відповідачі залишили вимогу позивача без задоволення з посиланням на те, що порука за договорами поруки станом на 21.07.2011 року припинилася, у зв’язку з чим перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом порушених інтересів держави.

Отже, спір між сторонами виник у зв’язку з невиконанням позичальником ТОВ „Паляниця” умов договору про надання кредиту № 001/09 від 29.10.2009р. щодо своєчасного повернення ПАТ „АКБ „Київ” отриманого кредиту та нарахованих процентів за користування ним.

При цьому, колегія суддів враховує, що рішенням господарського суду від 21.01.2011 року у справі № 3/116-10-4643, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2011 року, стягнуто з ТОВ „Паляниця” на користь ПАТ „АКБ „Київ” 50 000 000 грн. заборгованості по кредиту, 5 050 117,73 грн. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, нарахованої за період з 30.04.2010р. по 29.09.2010р., а також 313 232,88 грн. пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту та 130 434,13 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем - ТОВ „Паляниця” договору про надання кредиту № 001/09 від 29.10.2009р.

Відповідачами не заперечується порушення позичальником строків сплати відсотків та строків погашення суми кредиту. Разом з тим, заперечуючи проти позову відповідачі посилаються на те, що умовами договору поруки згідно з приписами ч. 1 ст. 252 ЦК України строк дії договору поруки не встановлений. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Господарським судом Одеської області під час розгляду справи № 3/116-10-4643 було встановлено, що на дату ухвалення рішення від 21.01.2011 року ПАТ „АКБ „Київ” набуто право вимагати достроково повернення кредитних коштів за умовами договору та сплати відсотків. Зазначене свідчить про те, що строк виконання зобов’язання ТОВ „Паляниця” за кредитним договором станом на 21.01.2011 року настав і шість місяців, протягом яких Банк мав можливість відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України пред’явити вимогу до відповідачів, минули 21.07.2011 року. Станом на 21.07.2011 року відповідачі не отримували від Банку листів з вимогами щодо виконання зобов’язань за договорами поруки. За таких обставин, на думку відповідачів, їхня порука за договорами поруки перед ПАТ „АКБ „Київ” за виконання зобов’язання ТОВ „Паляниця” за кредитним договором станом на 21.07.2011 року припинилась, що позбавляє Банк права вимагати від відповідачів виконання зобов’язань за договорами поруки.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову у позові погодився з такою позицією відповідачів та виходив із того, що період дії договорів поруки, після закінчення якого порука припиняється, не встановлено, строк виконання основного зобов’язання настав до 21.01.2011р., у зв’язку з чим рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2011р. по справі № 3/116-10-4643 з ТОВ „Паляниця” стягнуто заборгованість, тому суд дійшов висновку, що порука за договорами поруки припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України до моменту звернення банком з листами від 17.08.2011р. та від 30.08.2011р. до відповідачів. Також, місцевий суд виходив із того, що солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів, які не укладали з банком спільного договору поруки, а виступають поручителями за різними угодами, не відповідає приписам чинного законодавства, а тому банк, як кредитор має право пред’явити вимоги до кожного з поручителів окремо на підставі відповідного договору.

Проте, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання позичальником умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у зв’язку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню положення глави 71 ЦК України

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1, 2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами кредитного договору № 001/09 від 29.10.2009р. на позичальника ТОВ „Паляниця” покладався обов’язок повернути Банку в повному обсязі суму кредиту в строки, визначені п.п. 1.1.1 цього договору, а саме: 7, 8 місяці кредитування –по 2000 000 грн. щомісячно; 9-23 місяці –по 3 000 000 грн. щомісячно; 24-й місяць –1000 000 грн. Сплачувати нараховані проценти за користування кредитом позичальник зобов’язаний був щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти.

Разом з тим, факт неналежного виконання позичальником умов кредитного договору в частині погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом підтверджується матеріалами справи та відповідачами не заперечується.

Дострокове повернення всієї суми кредиту за кредитним договором є способом цивільно - правової відповідальності боржника, яка має наступити за невиконання позичальником зобов’язань, передбачених кредитним договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами п.п. 1.1.1, 3.2.5, 4.5 кредитного договору сторони встановили право Банку вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів за фактичний час використання кредиту та нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З договорів поруки укладених між сторонами у справі вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про його дію до виконання у повному обсязі зобов’язань за договором кредиту і цим договором (п. 6.1) не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Згідно з цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Такого в договорах поруки не встановлено.

Разом з тим, місцевий суд помилково виходив із того, що строк виконання основного зобов’язання настав до 21.01.2011 року, а тому порука за договорам поруки припинилася до моменту звернення Банку з листами від 17.08.2011р. та від 30.08.2011р. до відповідачів, оскільки строк виконання основного зобов’язання чітко визначений у кредитному договорі –термін повернення заборгованості за кредитом встановлено сторонами до 28 жовтня 2011 рок (п.п. 1.1.1).

Та обставина, що Банк використав надане законом та умовами кредитного договору право на застосування до позичальника цивільно –правової відповідальності у вигляді дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів за невиконання ним своїх зобов’язань, передбачених кредитним договором, у зв’язку з чим рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 3/116-10-4643 на користь ПАТ „АКБ „Київ” з позичальника ТОВ „Паляниця” було стягнуто заборгованість та пеню за кредитним договором загальною сумою 55 493 784,74 грн., ніяк не свідчить про те, що узгоджений та встановлений сторонами у кредитному договорі строк виконання основного зобов’язання вже настав, тобто автоматично змінився.

За умовами договорів поруки, які укладені між сторонами по справі в якості забезпечення вимог кредитора щодо сплати позичальником зобов’язань за кредитним договором, всі поручителі та позичальник відповідають як солідарні боржники.

Таким чином, оскільки факт неналежного виконання позичальником ТОВ „Паляниця” своїх зобов’язань щодо погашення кредиту та процентів за користування кредитом судом установлений, а відповідно до умов кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України Банку надано право на дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом за умови неналежного виконання своїх зобов’язань позичальником, порука відповідачів за виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором не припинилася і всі поручителі та позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники, то колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом та заборгованості по відсоткам за користування кредитом є обґрунтованими, відповідають умовам кредитного договору, договорів поруки та вимогам закону.

При цьому колегія суддів враховує, що за повідомленням відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29.02.2012р. № 181/5-10 станом на 28.02.2012 року на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 3/116-10-4643 до ПАТ „АКБ „Київ” перераховано грошових коштів на загальну суму 2 116 503,14 грн. Згідно з довідкою ПАТ „АКБ „Київ” від 12.03.2012р. грошові кошти загальною сумою 2 116 503,14 грн. стягнуті з ТОВ „Паляниця” за рішенням суду, розподілені наступним чином: 1 647 100,13 грн. –сплата прострочених відсотків за кредитом; 313 232,88 грн. –сплата пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів; 130 434,13 грн. –сплата пені за несвоєчасну сплату відсотків; 25 500 грн. –сплата державного мита; 236 грн. –сплата витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, на користь ПАТ „АКБ „Київ” підлягає стягненню солідарно з відповідачів 50 000 000 грн. заборгованості за кредитом та 11 794 935,40 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 01.06.2010 року по 30.05.2011 року (13 372 035,53 –1 647 100,13 = 11 724 935,40).

Також, першим заступником прокурора заявлені вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 2 777 638,91 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 31.05.2010 року по 30.05.2011 року, та 1 029 015,44 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 05.06.2010 року по 30.05.2011 року.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що одним із правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки.

Статтями 216, 217 ГК України встановлено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно –господарських санкцій.

Згідно статей 230, 231 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 –552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасної сплати суми кредиту, а також процентів за користування кредитними коштами у встановлені строки тягне за собою обов’язок відповідачів сплатити позивачеві пеню, передбачену умовами п. 4.2 даного договору. Оскільки умовами п. 4.4 кредитного договору встановлено, що нарахування пені за невиконання зобов’язань, визначених умовами цього договору, припиняється через один рік від дня, коли будь –яке з таких зобов’язань мало бути виконане, то період нарахування пені за несвоєчасне виконання позичальником грошових зобов’язань у даному випадку є правомірним.

За результатами перевірки правильності обчисленого позивачем розрахунку пені та з урахуванням грошових коштів фактично стягнутих з ТОВ „Паляниця” при примусовому виконанні рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року і зарахованих Банком в сумі 313 232,88 грн. в рахунок сплати пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, в сумі 130 434,13 грн. в рахунок сплати пені за несвоєчасну сплату відсотків, колегія суддів вважає, що пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту підлягає стягненню у розмірі 2 464 406,03 грн., а пеня за несвоєчасну сплату відсотків –у розмірі 898 581,31 грн.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги наведені відповідачами у відзивах на позовну заяву доводи про те, що прокурор необґрунтовано звернувся до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та ПАТ „АКБ „Київ”, так як на думку відповідачів порушення або невиконання ТОВ „Паляниця” своїх зобов’язань за кредитним договором жодним чином не впливає та не порушує прав держави.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про Прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Господарський суд, відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 року у справі №3-рн/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про капіталізацію акціонерного комерційного банку „Київ” від 10.06.2009 року № 566 прийнято рішення про участь держави в капіталізації Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” шляхом придбання акцій додаткової емісії зазначеного банку в сумі 3565294000 гривень в обмін на облігації внутрішньої державної позики.

Пунктом 1 зазначеної постанови встановлено, що після придбання державою в особі Міністерства фінансів акцій додаткової емісії акціонерного комерційного банку "Київ" та належного оформлення корпоративних прав на придбані акції частка держави у статутному капіталі зазначеного банку становитиме 99,936931402 відсотка.

Таким чином, відносини щодо повернення коштів за кредитними договорами та нарахованих процентів впливають на інтереси Міністерства фінансів України, оскільки останнє є учасником Банку та має право на отримання частини доходу від діяльності Банку.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави” від 11.02.2004р. № 155, управління корпоративними правами держави передбачає розв'язання таких завдань: забезпечення участі суб'єктів господарювання у здійсненні заходів, пов'язаних з виконанням державних функцій (економічна безпека, оборона, державні резерви, соціальні програми, державна монополія тощо), а також досягнення інших стратегічних цілей, визначених державою; збільшення за рахунок поліпшення фінансових результатів господарювання об'єктів управління надходження сум податків і зборів до бюджетів, обов'язкових платежів (внесків) до державних цільових фондів, а також неподаткових надходжень у вигляді дивідендів (доходів), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які перебувають у державній власності; здійснення контролю за використанням і збереженням майна господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна частка.

Статтею 22 ГК України встановлено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Статтею 2 Закону України „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визначено, що управління корпоративними правами держави у статутних капіталах банків, що набуті відповідно до цього Закону, здійснюються Міністерством фінансів України.

Згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 року № 446, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 вищевказаного Положення, Мінфін України з метою організації своєї діяльності здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Мінфіну України.

Таким чином, у позовній заяві першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва вірно визначено орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у спірних правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави та обґрунтовано, у чому саме відбулося порушення майнових інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно витлумачив і застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв’язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України з відповідачів солідарно підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 97170 грн., у тому числі 32190 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2011 року у справі № 8/17-3839-2011 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд - Інвест” (65082, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49, код ЄДРПОУ 33812782), Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд” (65082, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49, код ЄДРПОУ 33312704), Приватного підприємства „Прогрес - Риелт” (65082, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49, код ЄДРПОУ 33567663) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес - Строй СУ № 2” (65082, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49, код ЄДРПОУ 32146048) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 65 087 922,74 грн. заборгованості, з яких: 50 000 000 грн. заборгованості за кредитом, 11 724 935,40 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 2 464 406,03 грн. –пені за несвоєчасне повернення кредиту, 898 581,31 грн. –пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

В решті частини позову відмовити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд - Інвест” (65082, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49, код ЄДРПОУ 33812782), Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд” (65082, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49, код ЄДРПОУ 33312704), Приватного підприємства „Прогрес - Риелт” (65082, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49, код ЄДРПОУ 33567663) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес - Строй СУ № 2” (65082, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49, код ЄДРПОУ 32146048) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990) 97170 грн. судового збору, у тому числі 32 190 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.