Постанова № 22076114, 20.03.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2012 року Справа № 33/5005/16141/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1- предст., дов.№13 від 08.02.2012 року

відповідачів: 1. Не явився

2. ОСОБА_2- предст., дов.№3/286 від 21.02.2012 року

ОСОБА_3- предст., дов.№3/288 від 20.02.2012 року

3. Не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд» (м. Донецьк) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2012 року у справі №33/5005/16141/2011

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд»(м. Донецьк)

до: 1. Пятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (м. Пятихатки Дніпропетровської області)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Руда»(м. Жовті води Дніпропетровської області)

3.Жовтоводський відділ Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»(м. Жовті Води Дніпропетровської області)

про: визнання недійсним договору оренди землі, застосування наслідків недійсності договору, скасування державної реєстрації договору оренди землі та спонукання надати у користування на умова оренди земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2012 року (підписано 02.02.2012р.) у справі №33/5005/16141/2011 (суддя Рудовська І.А.) відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд»(м. Донецьк) до Пятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (м. Пятихатки Дніпропетровської області), товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Руда»(м. Жовті води Дніпропетровської області) і Жовтоводського відділу Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»(м. Жовті Води Дніпропетровської області) про визнання недійсним договору оренди землі, застосування наслідків недійсності договору, скасування державної реєстрації договору оренди землі та спонукання надати у користування на умова оренди земельну ділянку.

Вважаючи зазначене рішення господарського суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та із неповним зясуванням обставин, позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд»(м. Донецьк) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 30.01.2012р. у справі №33/5005/16141/2011 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що на момент укладення спірного договору оренди від 16.03.2007 року на орендованій земельній ділянці знаходилося майно, яке не належало відповідачу-2, а саме: 28225772,3 тони відходів магнітного збагачення. Ці відходи були придбані позивачем 20.12.2010 року за договором купівлі-продажу №Д-001 у ТОВ «Октан-Сервіс». Даний договір був виконаний сторонами у повному обсязі. Відходи магнітного збагачення були вироблені з 1969 року ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»і зберігалися на земельній ділянці до їхнього фактичного продажу подальшим власникам. Продаж відходів була здійснена на підставі листа Міністерства палива та енергетики України №02/12-2283 від 27.08.2010 року. Копії картографічних матеріалів та координати розташування відходів були передані ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»(п.1.5 Договору). За таких обставин позивач вважає, відповідач взагалі не мав обґрунтованих підстав для укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки в такий спосіб їм порушувалися права і інтереси третіх осіб (ст. ст. 13, 203 ЦК України). Позивач сьогодні позбавлений права доступу до належного йому майна. З цього приводу прокурором Пятихатського району були винесені протести. Крім того, позивач зазначає, що спірний договір був укладений з грубим порушенням законодавства. Так, до договору не долучено проекту відведення земельної ділянки, яка передається в оренду, що унеможливлює її точну ідентифікацію та зясування умов її використання, а також цільове призначення. Позивач також зазначив, що договір був укладений відповідачем-1 з перевищенням її повноважень, оскільки відповідач-1 не міг передавати земельну ділянку для промислового використання.

Відповідач-1 Пятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (м. Пятихатки Дніпропетровської області) відзив на апеляційну скаргу на направила, представник відповідача-1 у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №93038695). Беручи до уваги, що матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, відповідач-1 був обізнаний із наслідками неявки його представника до судового засідання і не скористався своїм правом на участь у засіданні суду, справа переглядалася без участі представника відповідача-1 за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-2 товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Руда»(м. Жовті води Дніпропетровської області) у відзиві на апеляційну скаргу і представники відповідача-2 у судовому засіданні пояснили, що договір купівлі-продажу відходів, за яким позивач набув право власності на відходи, був укладений через кілька років після надання відповідачу-2 земельної ділянки. Позивач, на думку відповідача-2, не надав жодного правовстановлюючого документа на придбане ним майно (паспорт, погоджений з усіма необхідними інстанціями); надані позивачем копії картографічних матеріалів не містять посилань на договір купівлі-продажу відходів. Відповідач-2 зазначає, що має всі необхідні документи на хвостосховище, яке є приватною власністю ТОВ «Восток Руда»і має проектний обсяг обєму виробничих відходів 19,88 млн. тон, тому в ньому не можуть розміщуватися придбані позивачем відходи у кількості 28225772,3 тон. Щодо відсутності проекту відведення земельної ділянки, то на думку відповідача-2, суд правильно зазначив, що проект відведення виготовлюється тільки у випадку зміни цільового призначення земельної ділянки, а в даному випадку зміна цільового призначення була відсутня. Відповідач-2 вважає, що укладений ним договір оренди земельної ділянки не порушує вимог чинного законодавства і не може бути визнаний недійсним.

Відповідач-3 Жовтоводський відділ Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»(м. Жовті Води Дніпропетровської області) відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача-3 у судове засідання не явився, ухвала суду, направлена на його юридичну адресу, повернута поштою з відміткою за даною адресою підприємство не знаходиться. Направлення кореспонденції за єдиною юридичною адресою відповідача-3 свідчить про повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судового засідання. При цьому, апеляційний господарський суд також враховує, що представник відповідача-3 в судові засідання місцевого господарського суду жодного разу не являвся. Беручи до уваги, що матеріали справи є достатніми для прийняття рішення по справі, неявка представника відповідача-3 не перешкоджає розгляду справи, справа переглядалася без участі представника відповідача-3 за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників позивача і відповідача-2, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що розпорядженням голови Пятихатської районної державної адміністрації №291-р від 15.06.2004 року було надано дозвіл ТОВ «Восток Руда»на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду терміном на 50 років площею 168,8 га для складування відходів збагачення залізних і скандієвих руд, здобутих підприємством в м. Жовті Води та території Марянівської сільської ради.

16.03.2007 року між Пятихатською районною державною адміністрацією (відповідач-1) і ТОВ «Восток Руда»(відповідач-2) був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець (відповідач-1) надає, а орендар (відповідач-2) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для промислового використання за рахунок земель підприємств інших галузей промисловості, яка знаходиться на території Марянівської сільської ради Пятихатського району Дніпропетровської області (п.1). За договором в оренду передається земельна ділянка загальною площею 167,6270 га за рахунок земель підприємств інших галузей промисловості. Кадастровий номер земельної ділянки:1224583700:01:001:0148 (п.2 договору).

За пунктом 3 договору на земельній ділянці знаходяться обєкти нерухомого майна, а також інші обєкти інфраструктури: будівлі насосної, замощення, пульпопроводи, сховище виробничих відходів. Але п. 4 договору свідчить, що земельна ділянка передається в оренду без будь-яких обєктів.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за договором встановлена у розмірі 9851,96 грн. за 1 га (п.5). Строк дії договору був обумовлений сторонами у 49 років (п.8), а орендна плата в розмірі 82569,61 грн. на рік, що складає 5% від нормативної грошової оцінки землі. Сторони встановили, що зазначений розмір орендної плати не є постійним і змінюється в разі індексації грошової оцінки землі (п.9). Сторонами в договорі також були встановлені строки внесення орендної плати (30 календарних днів наступного місяця п.11), штрафні санкції за порушення договору, умови повернення земельної ділянки, обмеження щодо використання земельної ділянки, тощо.

За договором земельна ділянка передається в оренду для складування відходів збагачення добутої та переробленої залізної руди з цільовим призначенням промислове використання (пункти 14-15 договору).

20.12.2010 року між ТОВ «Октан Сервіс»(продавець) і ТОВ «Транс-Трейд»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу №Д-001, відповідно до якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає відходи збагачення залізних руд, а саме:

відходи магнітного збагачення, що розташовані в балці «Разбери» поблизу села Марянівка в межах Пятихатського та Криворізького районів Дніпропетровської області в кількості 28225772,3 тон;

відходи магнітного збагачення, що розташовані в балці «Тернова» в межах міста Жовті Води Дніпропетровської області в кількості 4071051 тон.

Загальна кількість відходів за договором складає 32296787,3 тон (розділ 1 договору).

За договором продавець також прийняв на себе зобовязання надати покупцю картографічні матеріали щодо місця розміщення товару (п.1.5).

Загальна ціна товару за договором складає 995000 грн. (п.2.1).

Передача товару за договором здійснюється шляхом оформлення та підписання акту приймання-передачі між продавцем і покупцем. Право власності на товар переходить до покупця після підписання акту приймання-передачі товару (п.4.1).

20.12.2010 року повноваженими представниками сторін був підписаний акт №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого предмет договору відходи магнітного збагачення в кількості 32296787,3 тон передані покупцю. Акт затверджений керівниками підприємств. Отже, з 20.12.2010 року позивач став власником відходів магнітного збагачення в загальній кількості 32296787,3 тон, які розташовані в балці «Разбери»та балці «Тернова».

Продавець (ТОВ «Октан Сервіс») за зазначеним вище договором у свою чергу набув право власності на відходи на підставі договору купівлі-продажу №1 від 20.12.2010 року та актів приймання-передачі відходів (т.1 а.с. 66-70) з ТОВ «Тіназ ЛТД», який, в свою чергу, придбав зазначені відходи за договором купівлі-продажу №1382/34 від 14.12.2010 року у державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», який був власником відходів магнітного збагачення, які утворилися в результаті його виробничої діяльності (т.1 а.с. 62-65).

Дані матеріали справи свідчать, що позивач правомірно набув право власності на відходи магнітного збагачення в кількості 32296787,3 тон, які розташовані в балці «Разбери»та балці «Тернова».

06.10.2011 року позивач (ТОВ «Транс-Трейд») звернувся до голови Пятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою, якою просив надати йому у користування земельну ділянку площею 167,6270 га, кадастровий номер 1224583700:01:001:0148, цільове призначення землі підприємств інших галузей промисловості, яка розташована в адміністративних межах Марянівської сільської ради (за межами населеного пункту) Пятихатського району Дніпропетровської області на умовах платної оренди строком на 49 років шляхом договору оренди. В заяві зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки необхідне у звязку з розташуванням на зазначеній земельній ділянці власності ТОВ «Транс Трейд», а саме: відходів магнітного збагачення у кількості 28225772,3 тон. До заяви були додані план (схема) земельної ділянки і витяг з договору купівлі-продажу (т.1 а.с. 55). Зазначена заява була отримана відповідачем- 11.10.2011 року (вхідний №4099/11).

14.10.2011 року Пятихатська районна державна адміністрація надала відповідь на заяву позивача, у якій зазначила, що в силу ст.122 Земельного кодексу України до повноважень органів виконавчої влади входить передача земельних ділянок за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва обєктів, повязаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району. Виходячи з цього, голова райдержадміністрації повідомив позивача, що районна державна адміністрація не має правових підстав для задоволення порушеного клопотання. В листі за вихідним №2798/11 також було зазначено, що 16.03.2007 року з ТОВ «Восток Руда»був укладений договір оренди землі на земельну ділянку площею 167,6270 га терміном на 49 років, який зареєстрований у встановленому порядку, тобто земельна ділянка, вказана у заяві, перебуває в оренді (т.1 а.с. 102).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про відходи»відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава. Суб'єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом (ст.9 Закону).

Даним Законом встановлені права та обовязки субєктів у сфері поводження з відходами. Так відповідно до ст.16 Закону України «Про відходи»підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право на:… зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій (підпункт «б»). Відповідно до обовязків таких субєктів господарювання відноситься: е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; тощо.

Отже, власник відходів не тільки має право, а й обовязки на належне зберігання і контроль за зберіганням відходів, місць їх розміщення та ін..

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи», відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів; об'єкти поводження з відходами - місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів; спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Наведені вище поняття свідчать, що відходи, у тому числі і відходи, які є предметом даного позову, повинні зберігатися в спеціально обладнаних місцях, контроль за якими здійснює власник таких відходів.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується відповідачем-2 на земельній ділянці, яка була передана за спірним договором відповідачу-2, розташоване сховище виробничих відходів. Це підтверджується не тільки матеріалами справи, а й відзивом на позовну заяву відповідача-2, який зазначив, що «земельна ділянка загальною площею 167,6270 га передана ТОВ «Восток Руда»… під розміщення, складування виробничих відходів, про що чітко зазначено і в Справі по кадастровому землеустрою і в Договорі»(т.2 а.с. 11).

Таким чином, відходи магнітного збагачення у кількості 28255772,3 тон є невідємною частиною земельної ділянки, на якій вони розташовані і дана земельна ділянка не може використовуватися на інші цілі і в іншій спосіб, ніж складування та зберігання саме відходів магнітного збагачення. Аналогічної точки зору дотримується із Вищий господарський суд України (постанова від 23.01.2008 року по справі №П-12/55).

Згідно статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянкидо встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Позивач не є користувачем спірної земельної ділянки, але має право на отримання її у користування у звязку з придбанням права власності на відходи, які є невідємною частиною земельної ділянки.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі»(в редакції станом на день укладення спірного договору 16.03.2007 року) істотними умовами договору оренди землі є:

-об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

-строк дії договору оренди;

-орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

-умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

-умови збереження стану об'єкта оренди;

-умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

-умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

-існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

-визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

-відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною 4 ст.15 Закону України «Про оренду землі»також було встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Проект відведення земельної ділянки не є невідємною частиною договору, останній в матеріалах справи відсутній. Внаслідок чого договір не містить точного місце розташування спірної земельної ділянки.

Заперечуючи проти цього доводу позивача, місцевий господарський суд зазначив, що передача земельної ділянки за проектами відведення в силу ст.ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України здійснюється тільки у разі зміни цільового призначення земельної ділянки, але «в даному випадку була відсутня зміна цільового призначення земельної ділянки». Цей висновок суду не міг бути покладений в основу судового рішення, оскільки матеріали справи не містять доказів вилучення спірної земельної ділянки у попереднього землекористувача із зазначенням цільового призначення, за яким ця земельна ділянка використовувалася. Крім того, суд не врахував, що розпорядженням голови Пятихатської районної державної адміністрації від 15.06.2004 року №291-р, яке передувало укладенню договору оренди земельної ділянки, було надано дозвіл на складання проекту відведення для подальшого укладення договору. Але такий проект відведення складений не був (в матеріалах справи відсутній), що унеможливлювало укладення договору оренди.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції станом на день укладення спірного договору) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

В силу ж ст.4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, згідно частин 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; тощо.

Земельна ділянка, відносно якої був укладений договір оренди землі від 16.03.2007 року не підпадає під категорії і цільове призначення земель, визначених ч.3 ст.122 Земельного кодексу України, тобто договір був укладений Пятихатською районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, встановлених законом, що в силу ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі»є підставою для визнання такого договору недійсним.

Аналогічної точки зору дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 28.02.2012 року по справі №17/5007/34/11).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, а згідно частини 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Таким критеріям заявлений позивачем позов відповідає, тому правомірно розглянутий місцевим господарським судом по суті.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд при вирішенні питання щодо моменту недійсності оспорюваного договору враховує положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», відповідно до якого «договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Оскільки вимога про скасування державної реєстрації договору від 16.03.2007 року є похідною від вимоги щодо визнання недійсним цього договору, то остання також підлягає задоволенню, оскільки її зміст відповідає способам захисту прав. При цьому апеляційний суд враховує постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до п.10 якої «рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень")».

Разом з тим, вимоги позивача щодо спонукання Пятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надати земельну ділянку в користування на умовах оплатної оренди задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, суду не надано право зобовязувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування виконувати свої права і по-друге, судом в процесі перегляду справи встановлено, що районна державна адміністрація не має права передавати в оренду саме спірну земельну ділянку з підстав, зазначених у мотивувальній частині постанови суду.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд також погоджується із доводами апелянта щодо того, що позивач як власник відходів фактично позбавлений доступу до належного йому за законом майна і всупереч вимогам ст.ст. 321, 386, 391 ЦК України обмежений у праві користування своїм майном і праві вільного розпорядження цим майном.

Судові витрати по справі слід покласти в рівних частинах на відповідача-1 і відповідача-2.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд»(м. Донецьк) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2012 року у справі №33/5005/16141/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимог задовольнити частково.

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 16 березня 2007 року, укладений між Пятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, м. Пятихатки) і товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Руда»(Дніпропетровська область, м. Жовті Води), зареєстрований у Державному реєстрі земель 21.05.2007 року за №040713800326.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 16 березня 2007 року, укладеного між Пятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, м. Пятихатки) і товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Руда»(Дніпропетровська область, м. Жовті Води), зареєстрованого у Державному реєстрі земель 21.05.2007 року за №040713800326.

Зобовязати Жовтоводський відділ Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»(Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Петровського, 33-а) виключити договір оренди землі від 16 березня 2007 року, укладений між Пятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, м. Пятихатки) і товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Руда»(Дніпропетровська область, м. Жовті Води) з Державного реєстру земель.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Восток Руда»(52210 Дніпропетровська область, м. Жовті Води, пров. Капітальний, 2, код ЄДРПОУ 19354901) в десятиденний строк з дня прийняття постанови звільнити земельну ділянку площею 167,6270 га (кадастровий номер 1224583700:01:001:0148), яка знаходиться на території Марянівської сільської ради Пятихатського району Дніпропетровської області і в цей же строк передати зазначену земельну ділянку Пятихатській районній державній адміністрації Дніпропетровської області (52100 Дніпропетровська область, м. Пятихатки, вул. Желєзнякова, 104, код ЄДРПОУ 04052366).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Пятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52100 Дніпропетровська область, м. Пятихатки, вул. Желєзнякова, 104, код ЄДРПОУ 04052366) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд»(83086 м. Донецьк, вул. Первомайська, 28-А, код ЄДРПОУ 32520315) 1275 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору, в тому числі і за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Руда»(52210 Дніпропетровська область, м. Жовті Води, пров. Капітальний, 2, код ЄДРПОУ 19354901) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд»(83086 м. Донецьк, вул. Первомайська, 28-А, код ЄДРПОУ 32520315) 1275 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору, в тому числі і за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобовязати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат

(постанова виготовлена в повному обсязі 21.03.2012 року)