Рішення № 22075791, 14.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2012 р.Справа № 5017/32/2012 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Багіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довір. від 12.03.12.

від відповідача: не зявився

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧП ОСОБА_2.”

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (м.Одеса)

про стягнення 7750,00грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням позивача на підставі ст.69 ГПК України

29.12.11. Товариство з обмеженою відповідальністю “ЧП ОСОБА_2.” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення 7750,00грн., з яких 5000,00грн. - вартість неповернутого обладнання, 500,00грн. штраф за нецільове використання суборендованого обладнання, 2250,00грн. штраф за прострочення оплати суборендованого обладнання. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на послуги адвоката у сумі 2000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі. Пояснив, що відповідач отримав обладнання - морозильну камеру, про що свідчить договір суборенди, накладна про отримання обладнання відповідачем. Станом на час закінчення договору відповідач обладнання не повернув. У відповідача відсутнє обладнання, що підтверджується актом складеним орендарем відповідно до вимог договору.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином за місцем реєстрації, але в судове засідання не зявився та про поважність причин незявлення в засідання суду суд не повідомив.

Оскільки до повноважень суду не відноситься розшук місцезнаходження сторін у справі, то суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Така правова позиції і Вищого господарського суду України, викладена у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2009р. між ТОВ „Хладік- Трейд” (Орендар) та ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” (Суборендар) був укладений договір суборенди устаткування № 2 (опт), згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове, платне користування наступне майно: морозильний прилавок вартістю 3100 грн. за одиницю.

Найменування, кількість та інші індивідуальні особливості, у тому числі стан обладнання на момент його передачі наймачу, відображаються у актах прийому-передачі. Строк дії договору до 31.12.2010р.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Хладік - трейд" передав позивачу в суборенду холодильні прилавки, а саме: UGUR DD - 3 шт. та Caravell 406 - 5 шт.

Якщо жодна з сторін цього договору за 20 днів до закінчення терміну дії цього договору не повідомить іншу сторону про розірвання цього договору, цей договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. Припинення договору не звільняє сторони від належного виконання своїх зобовязань за цим договором.

Відповідно до п. 6.2.9 Договору у разі передачі Суборендарем орендованого за цим Договором устаткування третім особам за будь-яким видом цивільно - та господарсько-правових угод (заставу, безоплатне користування та ін.), майнову відповідальність у будь-якому разі перед Орендарем за пошкодження або знищення цього майна несе у повному обсязі Суборендар.

24.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЧП ОСОБА_2.”(Орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Суборендар) був укладений договір суборенди торгівельного обладнання та меблів № 24-68/19 -1, згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове користування торгівельне обладнання, а саме: холодильне обладнання ТМ “ХЛАДИК”для використання з метою зберігання морозива та холодильне обладнання ТМ “ЛЕПОТА”для використання з метою зберігання замороженої продукції та напівфабрикатів. Перелік торгівельного обладнання вказується в акті приймання-передачі, який є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.4. договору даний договір може бути достроково розірваним будь-якою із сторін письмово повідомивши про це іншу сторону не менш ніж за місяць до розірвання договору. В такому випадку суборендоване обладнання та меблі повинні негайно бути повернені орендареві - позивачу.

Вартість суборендованого обладнання становить 5000,00 грн. (п.3.2 договору).

Згідно додатку № 1 до договору в суборенду відповідачу передано морозильну камеру

заставною вартістю 5000,00грн.

Про те, що відповідачу було передано морозильну камеру свідчить і видаткова накладна №27/08-1ХЛ від 27.08.09.

Згідно п. 7.6. договору у випадку навмисного пошкодження, втрати орендованого обладнання, Суборендар зобовязується сплатити Орендареві повну вартість орендованого обладнання. Пошкодження або втрата суборендованого обладнання фіксується актом комісії Орендаря.

06 жовтня 2011р. позивач надіслав відповідачу претензію про повернення обладнання, в якій запропонував повернути орендоване обладнання у 5-ти денний термін з моменту отримання претензії, посилаючись на пункт 5.1.2 договору.

01 грудня 2011р. комісія у складі трьох представників ТОВ “ЧП ОСОБА_2.” (орендаря) склала акт втрати суборендованого обладнання морозильної камери.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 783 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України в порядку, встановленому ст. 188 цього кодексу.

За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторони договором погодили розірвання договору суборенди у випадку втрати чи пошкодження майна та зобовязання відповідача виплатити вартість обладнання (п.7.7 договору)

При цьому, сторони за договором погодили, що факт втрати переданого в суборенду майна підтверджується актом позивача (п.7.6 договору).

Згідно ст.210 ЦК України, порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ст..22 ЦК України)

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором

або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому

розмірі ч.3 ст.22 ЦК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задовлення позову щодо стягнення 5000,00грн. вартості втраченої морозильної камери з відповідача.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій.

За умовами п. 3.1 договору за користування суборендованим обладнанням суборендар сплачує орендареві суборендну плату, розмір якої становить 1 грн. за рік. Суборендна плата сплачується суборендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендаря протягом 3-х календарних днів з моменту передачі обладнання (з моменту підписання акту приймання-передачі). Послідуюча суборендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендаря шляхом передплати, але не пізніше 5-го числа поточного місяця ( п.3.3. договору).

Відповідно до п. 7.5 Договору у випадку прострочення сплати суборендної плати, встановленої в.п. 3.3. договору, суборендар сплачує орендареві штраф у розмірі 5% від загальної вартості орендованого обладнання та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості обладнання за кожен день прострочки.

У разі нецільового використання суборендованого обладнання та меблів Суборендар сплачує Орендареві штраф у розмірі 10% від вартості обладнання та меблів і зобовязується негайно повернути обладнання та меблі Орендареві (п.7.4 договору).

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК україни, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобовязання або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день простроченого зобовязання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Доказів, які б підтверджували нецільове використання обладнання відповідачем позивач не надав.

З врахуванням основних засад цивільного судочинства договір, укладений між сторонами не повинен суперечити актам цивільного законодавства (ч.3 ст.6 ЦК України).

Як зазначав суд вище, згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від невиконаного зобовязання.

Проте, сторони, в порушення зазначеної ст.549 ЦК України, передбачили в договорі і позивач нарахував штраф не від несплаченої орендної плати, якщо було відповідачем прострочено сплату орендних платежів, а від суми вартості обладнання.

Отже, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій з відповідача.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Відповідач позов не спростував, доказів, що підтверджували би повернення обладнання позивачу, або наявність обладнання, або сплату вартості обладнання не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 500,00грн. за використання обладнання не за нецільовим призначенням та штраф в сумі 2250,00грн. за прострочення сплати орендних платежів.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2000 грн., то, на думку суду, зазначена вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з того, що згідно наявних у справі матеріалів договір № 41/12-11 про надання правової допомоги від 22.12.2011р. був укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) та ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” (Замовник). Згідно умов зазначеного договору виконавець зобовязався та виконав роботи по підготовці та подачі позовних заяв, зокрема, позовної заяви до підприємця ОСОБА_3 Вартість цих робіт за актом виконаних робіт склала 2000 грн. Оплата робіт здійснена платіжним дорученням № 60 від 10.01.2012р.

Але, згідно п. 2.1 Договору № 41/12-11 про надання правової допомоги від 22.12.2011р. виконавець (адвокат ОСОБА_4.) також зобовязався представляти інтереси замовника у судових справах з фізичними та юридичними особами, зокрема у справі за позовом до відповідача. Проте, в судове засідання адвокат ОСОБА_4 для захисту інтересів позивача не зявився.

Крім того, господарський суд враховує, що розмір відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При цьому у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги характер спору та складність справи, суд вирішив частково, в сумі 1000,00грн., відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача .

Судові витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволеного позову ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43, 44,49,75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧП ОСОБА_2.” задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (65000 АДРЕСА_1 та 65033, АДРЕСА_3, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧП ОСОБА_2.” (АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ 30628775, р/р НОМЕР_2 у філії АБ “Південний”, МФО 328964) 5000,00грн. вартість втраченої морозильної камери, витрати на послуги адвоката у сумі 1000,00грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 910,65грн.

3.Відмовити в позові в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 2250,00грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано 19 березня 2012 року

Копію рішення надіслати:

1. позивачу ТОВ "ЧП ОСОБА_2, Овідіопольський р-н, Таїровська селищна рада, вул. Стара Люстдорфська дорога,7, Одеська обл.

2.3. ОСОБА_3, 65000, АДРЕСА_2; 65033, м. Одеса, вул. Платонова, 41.