Рішення № 22075550, 12.01.2012, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-2395/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року м. Донецьк

Калінінський районний суд м. Донецька Донецької області у складі:

головуюча суддя - Гладкої І.А.

при секретарі - Фадээвій Г.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Андрієнко О.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Донецькшахтострой» про стягнення індексації заробітної плати та середнього заробітку за час несвоєчасної його виплати, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року позивачка звернулась до суду із позовною заявою до ПАТ «Донецькшахтострой» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час несвоєчасної його виплати.

Подану до суду позовну заяву про стягнення заборгованості позивачка обґрунтувала наступними обставинами. Починаючи з 01.10.2009 року по 06.10.2010 року, ОСОБА_1 працювала на ПАТ «Донецькшахтострой»на посаді в.о. начальника планово-економічного та змітно-договірного відділу. 06.10.2010 року позивачка звільнилась по ст. 38 КЗпП України за особистим бажанням, у звязку з виходом на пенсію через невиплату заробітної плати. Відповідач порушив вимоги трудового законодавства України та положення Колективного договору, що регулюють це питання, у звязку з чим створилась заборгованість по заробітній платі у розмірі 10981,96 грн., яку відповідач відмовлявся сплачувати, посилаючись на відсутність грошових коштів, однак на теперішній час, працівники ПАТ «Донецькшахтострой» отримують поточну заробітну плату. В результаті неправомірних дій відповідача, позивачка звернулася до Калінінського районного суду м. Донецька, який видав судовий наказ від 05.09.2011 року про стягнення зазначеної суми заборгованості по заробітній плати з відповідача. Сума індексу інфляції по заробітній платі за період з грудня 2009 року по вересень 2011 року складає 1041,56 грн. Відповідач має сплатити суму середній заробіток за час затримки розрахунку виплати з грудня 2009 року по вересень 2011 року у розмірі 30839,64 грн. Також позивачка просила стягнути з відповідача 3000 грн. моральної шкоди, оскільки неправомірними діями відповідача їй були спричинені моральні страждання. Позивачка весь час хвилювалася с приводу існування її сімї, оскільки вона була позбавлена нормального життєвого спілкування з близькими. З вини відповідача, сімя позивачки не мала коштів на своєчасну сплату комунальних послуг, придбання ліків та продуктів харчування.

У судовому засіданні позивачка, уточнені позовні вимоги підтримала та надала пояснення аналогічні, викладеним у поданому до суду позові.

Представник відповідача, проти позову заперечував, просив відмовити у задовільнені позову та пояснив наступне: позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку виплати, а саме повного розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України у розмірі 30839,64 грн. Однак, згідно з вимогами ч. 1 ст. 233 КЗпП Укрїни, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідно до положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, звернення до суду з вимогою про стягнення належної працівникові заробітної плати будь-яким строком не обмежено. Слід зауважити, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не є заробітною платою, а тому до нього, як до позовної вимоги, слід застосовувати тримісячний строк позовної давності, згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Окрім цього, необхідно відзначити, що початком перебігу вказаного тримісячного строку є момент, коли працівник дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто права на отримання повного розрахунку при звільненні. Отже, вказаний тримісячний строк позовної давності для предявлення до суду цієї вимоги повинен починатися з моменту звільнення працівника, оскільки саме у момент звільнення працівник повинен був дізнатися про порушення його права - права на отримання розрахунку при звільнені. Позивачку було звільнено 06.10.2010 року, однак з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні вона звернулась до Суду лише 05.10.2011 року, тобто через рік після свого звільнення. Таким чином, оскільки позивакою не заявлено клопотання про поновлення тримісячного строку позовної давності, а також не надано доказів того, що вона дізналась про порушення свого права не у момент звільнення, вважаю, що позивачем без поважних підстав зазначений строк було пропущено.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, враховуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, вважає, що подана позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 1 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, згідно ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законом строки, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу. Статтею 2 цього закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарний місяць виплати доходів, нарахованих громадянам.

Строки звернення до районного, районного у місті,міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів передбачені статтею 233 Кодексу законів про працю України, а саме, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 індексація заробітної плати проводиться відповідно до ст. 33 Закону України «Про індексацію грошових коштів населення»та Положень Порядку проведення індексації грошових прибутків громадян, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 07.05.1998 року №663.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки, долученої до позовної заяви, 06.10.2010 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України з ПАТ «Донецькшахтострой», що підтверджується записом у її трудовій книзі (а.с. 13).

Із пояснень, наданих позивачкою у судовому засіданні вбачається, 10 жовтня 2011 року вона звернулась до суду із позовною заявою про стягнення індексації заробітної плати у розмірі, середнього заробітку за час її несвоєчасної виплати з ПАТ «Донецькшахтострой», якою просила, стягнути з відповідача на її користь індексацію по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції в сумі 971,58 грн., стягнути з відповідача на свою користь середню заробітну плату за час затримки виплати в сумі 30839,64 грн. Станом на 13 грудня 2011 року компенсація втрати частини заробітної плати згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці»та статті 1 Закону України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати»зросла та становить - 1041,56 грн.

В порушення вимог трудового законодавства відповідач не сплачував позивачці заробітну плату, у звязку з чим, станом на 11.08.2011 рік, виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 10981,96 грн. відповідно до довідки про заборгованість по заробітній платі (а.с. 4).

Крім того, із довідок про середню заробітну плату позивачкм вбачається, що середньоденна заробітна плата позивачкм за два місяця до звільнення складає: за серпень 2010 року - 2508,41 грн. та вересень 2010 року - 1128,36 грн., всього за 2 місяці - 25 робочих дня; отже, середньомісячна заробітна плата позивача складає 3636,77 грн.; середньоденний заробіток 145,47 грн. (3636,77 грн.: 25 робочих дня) (а.с.8).

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за повні 212 днів: 30839,64 грн. (212 днів х 145,47 грн.) Аналіз фактично встановлених обставин справи та вимог цивільного законодавства дозволяє суду зробити висновок про те, що позивач надав суду безспірні докази щодо наявності непогашеної відповідачами заборгованості.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30839,64 грн.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21лютого 2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати»компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обовязкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, сума компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1041,56 грн.:

·за жовтень 2009 року - 86,81 грн.;

·за грудень 2009 року - 165,40 грн.;

·за січень 2010 року - 197,03 грн.;

·за лютий 2010 року - 36,68 грн.;

·за березень 2010 року - 159,61 грн.;

·за травень 2010 року - 127,81 грн.;

·за серпень 2010 року - 98,40 грн.;

·за вересень 2010 року - 143,55 грн.;

·за жовтень 2010 року - 26,27 грн.;

величина приросту індексу інфляції в листопаді 2009 року та лині, червні 2010 року менше «1», тому компенсація за затримку виплати заробітної плати за листопад та грудень не нараховується.

Суд не приймає до уваги доводи позивачки щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн., оскільки звільнення позивачки було здійснено з дотриманням усіх вимог діючого законодавства України, до того ж, позивачкою не надані докази, що підтверджують нанесену моральну шкоду (довідка з лікарні тощо), у звязку з чим просить суд відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 2371 Кодексу Законів про працю України відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, страти нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спраавах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 р. №4 визначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо застосування тримісячного строку позовної давності відповідно ч. 1 ст. 233 КЗпП, тому що вимоги позивачки щодо стягнення індексації заробітної плати та середнього заробітку за час несвоєчасної його виплати, по суті, є належною позивачці заробітною платою, таким чином, суд застосовує необмежений строк позовної давності відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП, звернення до суду з вимогою про стягнення належної працівникові заробітної плати будь-яким строком не обмежено.

Керуючись ст.ст.1, 8,10, 11, 57, 60, 88, 158, 209, 212, 214-215, 216 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.38, 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Донецькшахтострой» про стягнення індексації заробітної плати та середнього заробітку за час несвоєчасної його виплати, - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецькшахтострой»ЄДРПОУ 05432307 на користь ОСОБА_1 індексацію по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції в сумі 1041,56 грн. та середній заробіток за час затримки виплати в сумі 30839,64 грн., а разом 31881,20 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецькшахтострой»ЄДРПОУ 05432307 на користь держави судовий збір у розмірі 318,81 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Гладка І.А.

12.01.2012