Рішення № 22067457, 13.03.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5016/270/2012(13/23)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Гребенюк А.С.,

з участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, дов. від 23.01.2012 р. № 31,

(відповідач та представник третьої особи в судове засідання не зявилися),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особипідприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до фізичної особипідприємця ОСОБА_3,

АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване підприємство “Арена-Н”,

54000, АДРЕСА_2,

про усунення перешкод у користуванні майном, -

У С Т А Н О В И В:

Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 предявлено позов, з урахуванням клопотання від 07.03.2012 р. про залучення до участі у справі третьої особи та заяви від 07.03.2012 р. про відмову від частини позовних вимог, до фізичної особипідприємця ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Спеціалізоване підприємство “Арена-Н”, про зобовязання підприємця ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні підприємцем ОСОБА_1 металевими контейнерами, що розкриваються, розташованими на торгових місцях НОМЕР_1, НОМЕР_2 території речового ринку за адресою: АДРЕСА_2, шляхом їх звільнення від майна підприємця ОСОБА_3; та про зобовязання ОСОБА_3 забезпечити підприємцю ОСОБА_1 вільний доступ до вказаних металевих контейнерів шляхом надання ключів від замків вхідних дверей цих контейнерів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підприємець ОСОБА_3 прийнявши в суборенду належний на праві власності підприємцю ОСОБА_1 металевий контейнер на торговому місці НОМЕР_1 за укладеним договором від 01.10.2011 р. суборенди з підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ “Спеціалізоване підприємство “Арена-Н”, після закінчення дії договору, строк дії якого стік 12.02.2012 р., змінив на цьому контейнері та іншому належному підприємцю ОСОБА_1 контейнері на торговому місці № НОМЕР_2, котрий не передався відповідачу в суборенду, вхідні замки, створивши перешкоди в користуванні ОСОБА_1 вказаними контейнерами.

Такі вимоги позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали повністю, поясняючи, що відповідачем створені перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належними їй на праві приватної власності вказаними у позовні заяві металевими контейнерами не тільки шляхом заміни вхідних замків, а й завантаженням контейнерів належним ОСОБА_3 майном.

Відповідач у судове засідання не зявився, але суд виходить з того, що ОСОБА_3 повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить та обставина, що за його клопотанням відкладено розгляд справи і копію ухвали Господарського суду поштовим відправленням направлено на його адресу, вказану позивачем у позовній заяві, та за котрою відповідача зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. З огляду на викладене, вирішення спору, у відповідності до ст.75 ГПК України, можливе за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши підприємця ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між підприємцями ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та третьою особою ТОВ “Спеціалізоване підприємство “Арена-Н” укладено договір суборенди від 01.10.2011 р. НОМЕР_1, за яким підприємець ОСОБА_1 (орендар) передає підприємцю ОСОБА_3 (суборендарю) у строкове платне користування металевий контейнер, що розкривається, розташований на торговому місці НОМЕР_1 території речового ринку за адресою: АДРЕСА_2, площею 7.5 кв. м.. Строк дії цього договору встановлено у п. 8.1 - до 12.02.2012 р., і, за твердженнями позивача, дію договору на новий строк не продовжено. Умовами договору сторонами не передбачено порядку приймання-передачі обєкту суборенди.

Після закінчення строку суборенди змінені вхідні замки на орендованому контейнері ОСОБА_3 не зняв, і не звільнив даний контейнер та контейнер, що розташований на торговому місці № НОМЕР_2 території речового ринку, котрий не передався ОСОБА_3 в оренду, від належного йому майна, і це, за твердженнями ОСОБА_1, перешкоджає їй користуватися вказаними контейнерами, що належать їй на праві власності, тобто у здійсненні підприємницької діяльності.

Із змісту договору від 01.04.2011 р. НОМЕР_1 і додаткової угоди до нього та договорів від 01.01.2012 р. НОМЕР_1, НОМЕР_2, укладених позивачем з третьою особою ТОВ “Спеціалізоване підприємство “Арена-Н”, випливає, що в останнього підприємець ОСОБА_1 орендує на території речового ринку торгові місця НОМЕР_1 та НОМЕР_2 для здійснення торгівельної діяльності непродовольчими товарами з металевих контейнерів, що розкриваються.

ТОВ “Спеціалізоване підприємство “Арена-Н” у відзиві на позов стверджує, що на орендованих торгівельних місцях металеві контейнери належать на праві власності підприємцю ОСОБА_1, і їй користуватись цими контейнерами товариство не перешкоджає.

За вказаним вище договором суборенди підприємець ОСОБА_3 орендує у ОСОБА_1 як торгівельне місце НОМЕР_1 на речовому ринку так і металевий контейнер на цьому місці.

Отже, на даний час відсутні дані про те, що оспорюється право власності ОСОБА_1 на металеві контейнери, розміщені на торгівельних місцях НОМЕР_1 та НОМЕР_2 речового ринку, що АДРЕСА_2

Твердження позивача про те, що підприємцем ОСОБА_3 вчиняються перешкоди у здійсненні нею права користування зазначеними металевими контейнерами підтверджується, зокрема висновком органу дізнання Ленінського райвідділу міліції м. Миколаєва від 26.01.2012 р., згідно котрого підприємцем ОСОБА_3 на речовому ринку на двох металевих контейнерах замінені замки, з приводу чого виник спір між підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Цивільним законодавством передбачено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна (ст.317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч.1, 2, 7 ст. 319 ЦК України). Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом (ч.1 ст. 320 ЦК України).

Господарським законодавством визначено, що основу правового режиму майна субєктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становить право власності та інші речові права (ч.1 ст.133 ГК України). Субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, на свій розсуд визначає мету та порядок використання майна, тощо ( ч.1 ст.134, ст.135 ГК України).

Конституцією України та законодавством України закріплено, що право власності є непорушним і захищається законом Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 321 ЦК України, ч.1 ст.147 ГК України). Право власності захищається і тоді, коли його порушення не повязане із позбавленням володіння. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України). Право та законні інтереси субєктів господарювання захищаються, зокрема шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (ч.2 ст.20 ГК України).

Ураховуючи положення викладеного вище законодавства, обставини вчинення підприємцем ОСОБА_3 перешкод у здійсненні підприємцем ОСОБА_1 права користування у своїй господарській діяльності металевими контейнерами, розміщеними на торгівельних місцях НОМЕР_1 та НОМЕР_2 речового ринку, що на АДРЕСА_2, відсутність законних підстав для обмеження права ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися вказаним майном, то позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Позивач як інвалід ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_4, серії НОМЕР_3, у відповідності з п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, звільнена від сплати судового збору. Частиною 3 статті 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Позивачем предявлено позов немайнового характеру, а ставка судового збору, яким оплачується такий позов, Законом України “Про судовий збір” визначена - один розмір мінімальної заробітної плати, котрий на даний час становить 1073 грн. Отже, вказана сума підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету як судовий збір.

У судовому засіданні, у відповідності зі ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов фізичної особипідприємця Баранової Оксани Іванівни задовольнити повністю.

2. Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 металевими контейнерами, що розкриваються, розташованими на торгових місцях НОМЕР_1, НОМЕР_2 території речового ринку за адресою: АДРЕСА_2, шляхом їх звільнення від майна підприємця ОСОБА_3, та зобовязати останнього забезпечити підприємцю ОСОБА_1 вільний доступ до вказаних металевих контейнерів шляхом надання ключів від замків вхідних дверей цих контейнерів.

3. Стягнути з фізичної особипідприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_5, в доход державного бюджету України (Банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області; МФО банку 826013; Рахунок 31218206783002; ЄДРПОУ 37992781; Назва одержувача УДКСУ у м. Миколаєві; Код платежу 22030001) грошові кошти на оплату позовної заяви судовим збором у загальній сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2012 р.

Суддя Ю.М. Коваль