Рішення № 22067281, 19.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2012 р. Справа № 6/606-13/021-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Наріжний С.Ю.

при секретарі Берсименко В.В.

розглянувши справу № 6/606-13/021-12

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ», м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю «Саге-Груп», м. Вишневе

простягнення 8276,74 грн.

Представники:

від позивача:ОСОБА_1 - довіреність № 20 від 25.01.2012 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(далі-позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Саге-Груп»(далі-відповідач) про стягнення 8276,74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 602 від 13.10.2009 р. щодо своєчасної оплати отриманого товару, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 6926,99 грн., з огляду на наявність якої нараховано 845,85 грн. пені, 340,19 грн. інфляційних втрат та 163,71 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва, на підставі ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи № 6/606 передані за підсудністю до господарського суду Київської області, оскільки з наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 37, кв. 4.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2012 р. справу № 6/606 прийнято до провадження суддею Наріжним С.Ю., присвоєно № 6/606-13/021-12 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Присутнім в судовому засіданні 19.03.2012 р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 19.03.2012 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення останньому рекомендованого поштового відправлення щодо ухвали суду від 22.02.2012 р., будь-яких письмових пояснень чи відзиву на позов відповідач до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2009 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 602, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник взяв на себе обовязок поставити покупцю товар, а покупець в свою чергу взяв на себе обовязок прийняти такий товар та оплатити його вартість за цінами, вказаними у специфікації.

Відповідно до п. 2.1 договору між сторонами погоджено, що покупець проводить оплату отриманого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту його отримання.

Умовами п. 4.6 договору визначено, що в момент поставки товару постачальник зобовязаний передати покупцю належним чином оформлені накладні на відпуск товару, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, санітарно-гігієнічні висновки та сертифікати, необхідні для даного виду товару.

Так, на виконання умов Договору поставки № 602 від 13.10.2009 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 10076,99 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № РНк-013354 від 17.02.2011 р. на суму 4053,12 грн., № РНк-016123 від 25.02.2011 р. - 1756,07 грн., № РНк-018956 від 04.03.2011 р. - 2846,20 грн., № РНк-020657 від 11.03.2011 р. - 1421,60 грн.

Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобовязань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 3150,00 грн., вартість товару в сумі 6926,99 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання 19.03.2012 р. не зявився, письмових пояснень чи доказів оплати товару в сумі 6926,99 грн. не надав, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача щодо оплати поставленого позивачем на підставі Договору № 602 від 13.10.2009 р., згідно з видатковими накладними РНк-013354 від 17.02.2011 р., № РНк-016123 від 25.02.2011 р., № РНк-018956 від 04.03.2011 р., № РНк-020657 від 11.03.2011 р. товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 6926,99 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач, на підставі п. 6.8 договору (в редакції підписаного між сторонами Протоколу розбіжностей від 13.10.2009 р.), просить суд стягнути з відповідача 845,85 грн. пені, нарахованої від сум заборгованості по кожній видатковій накладній окремо.

Умовами п. 6.8 договору між сторонами погоджено, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з вірним розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 708,96 грн. пені, розрахованих відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за кожною видатковою накладною окремо та з урахуванням умов договору щодо відстрочення платежу на 30 (тридцять) календарних днів, а саме:

За видатковою накладною РНк-013354 від 17.02.2011 р.

4053,12 грн. (20.03.2011 р. 05.07.2011 р.) = 185,89 грн.

3053,12 грн. (06.07.2011 р. 14.07.2011 р.) = 11,67 грн.

2553,12 грн. (15.07.2011 р. 18.07.2011 р.) = 4,34 грн.

2053,12 грн. (19.07.2011 р. 08.08.2011 р.) = 18,31 грн.

1553,12 грн. (09.08.2011 р. 11.08.2011 р.) = 1,98 грн.

903,12 грн. (12.08.2011 р. 20.09.2011 р.) = 15,34 грн.

За видатковою накладною РНк-016123 від 25.02.2011 р.

1756,07 грн. (28.03.2011 р. 28.09.2011 р.) = 137,96 грн.

За видатковою накладною РНк-018956 від 04.03.2011 р.

2846,20 грн. (04.04.2011 р. 04.10.2011 р.) = 222,39 грн.

За видатковою накладною РНк-020657 від 11.03.2011 р.

1421,60 грн. (11.04.2011 р. 11.10.2011 р.) = 111,08 грн.

Крім того, позивач, у звязку із порушенням відповідачем строків оплати товару, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 163,71 грн. та інфляційні втрати в сумі 340,19 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок 3 % річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 162,22 грн., нараховані за кожною видатковою накладною окремо та з урахуванням умов договору щодо відстрочення платежу на 30 (тридцять) календарних днів, а саме:

За видатковою накладною РНк-013354 від 17.02.2011 р.

4053,12 грн. (20.03.2011 р. 05.07.2011 р.) = 35,98 грн.

3053,12 грн. (06.07.2011 р. 14.07.2011 р.) = 2,26 грн.

2553,12 грн. (15.07.2011 р. 18.07.2011 р.) = 0,84 грн.

2053,12 грн. (16.07.2011 р. 08.08.2011 р.) = 3,54 грн.

1553,12 грн. (09.08.2011 р. 11.08.2011 р.) = 0,38 грн.

903,12 грн. (12.08.2011 р. 15.11.2011 р.) = 7,13 грн.

За видатковою накладною РНк-016123 від 25.02.2011 р.

1756,07 грн. (28.03.2011 р. 15.11.2011 р.) = 33,63 грн.

За видатковою накладною РНк-018956 від 04.03.2011 р.

2846,20 грн. (04.04.2011 р. 15.11.2011 р.) = 52,87 грн.

За видатковою накладною РНк-020657 від 11.03.2011 р.

1421,60 грн. (11.04.2011 р. 15.11.2011 р.) = 25,59 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то згідно з вірним розрахунком проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 54,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих за вказаний позивачем період, окремо на суми заборгованості по видатковим накладним № РНк-016123 від 25.02.2011 р., № РНк-018956 від 04.03.2011 р., № РНк-020657 від 11.03.2011 р., за якими вона була незмінною, а саме:

За видатковою накладною РНк-016123 від 25.02.2011 р.

1756,07 грн. (квітень 2011 р. вересень 2011 р.) = 15,80 грн.

За видатковою накладною РНк-018956 від 04.03.2011 р.

2846,20 грн. (квітень 2011 р. вересень 2011 р.) = 25,62 грн.

За видатковою накладною РНк-020657 від 11.03.2011 р.

1421,60 грн. (квітень 2011 р. вересень 2011 р.) = 12,79 грн.

Інфляційні втрати за видатковою накладною № РНк-013354 від 17.02.2011 р. не нараховувались, оскільки відповідачем здійснювались часткові погашення заборгованості, а прострочка платежу була меншою ніж повний місяць, а отже не підлягає нарахуванню, виходячи з наступного.

Пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007 р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Відповідно до рекомендацій, зазначених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. «Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ»(чинного на даний час), в якому зазначається про те, що при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується зі звітного місяця, а якщо сума оплати здійснена з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного за звітним місяцем.

Таким чином, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Саге-Груп»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 37, кв. 4; код 36601916) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; код 21512394) 6926,99 грн. заборгованості, 708,96 грн. пені, 162,22 грн. 3 % річних, 54,21 грн. інфляційних втрат та 1339,13 грн. судового збору.

Видати накази.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Ю. Наріжний

Повне рішення складено - 23.03.2012 р.