Постанова № 2206447, 23.10.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2008 р. Справа № 40/99-08

Колегія суддів у складі:

головуючий-суддя - Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Карпенко Ж.М.

за участю представників сторін:

позивача – Панарін М.М.

1-го відповідача - Підіпригора М.О.

2-го відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх. № 2230 Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2008 р. по справі № 40/99-08

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-УКРАЇНА", м. Кам*янка-Бузька

до - 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД", м. Харків

2.Фірми ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT», князівство Ліхтенштейн, Ругель

про визнання недійсним договору, -

встановила:

ТОВ "КРОНО-УКРАЇНА", м.Кам*янка-Бузька звернулось до господарського суду Харківської області про визнання недійсним договору поруки від 11 червня 2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" та Фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT".

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2008 р. (суддя Хотенець П.В.) по справі № 40/99-08 позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір поруки від 11 червня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 60, ідентифікаційний код 24477853) та фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" (9491, Князівство Ліхтенштейна, Руггель, Постштрассе, 403, реєстраційний код FL-0001.541.104-1).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД", м.Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-УКРАЇНА", Львівська область, м. Кам’янка-Бузька - 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що 11 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" та Фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" було укладено договір поруки.

Згідно п.п.1.1. пункту 1 договору поруки перший відповідач поручається перед Фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІНВЕСТ" в повному обсязі основного зобов'язання, вказаного в статті 2 договору від 11 червня 2007 року.

Статтею 2 договору поруки від 11 червня 2007 року передбачено, що основне зобов'язання - це зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІНВЕСТ" перед Фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT", які випливають з договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІНВЕСТ ХАРКІВ" від З1 травня 2007 року.

Позивач вважає договір поруки від 11 червня 2007 року фіктивним правочином, посилаючись на наступне.

Згідно частини 1 статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У Цивільному кодексі Української РСР такі договори називалися мнимими угодами (стаття 58 ЦК УРСР).

Абзацом 1 пункту 14 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" передбачено, що мнима угода (стаття 58 Цивільного кодексу) є недійсною незалежно від мети її укладення, оскільки сторони такої угоди не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідною угодою. Такою може бути визнана будь-яка угода, в тому числі здійснена у нотаріальній формі. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання мнимої угоди, господарський суд приймає рішення лише про визнання угоди недійсною без застосування будь-яких наслідків. У разі коли за мнимою угодою було передано якесь майно, сторони не позбавлені права звернутися з позовами про його витребування, тому що у зв'язку з відсутністю у такої угоди будь-яких правових наслідків, сторони повинні бути приведені до попереднього стану.

Від імені Фірми "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" договір поруки підписано уповноваженим представником - Кошарним Олександром Миколайовичем (довіреність від 19 липня 2006 року). Водночас, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія А А №421130, Кошарний Олександр Миколайович є одним із засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД". До того ж, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" є Кошарна Тетяна Олексіївна, а ще одним із засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" є Кошарний Олексій Олександрович. Таким чином, двоє засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" та керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" пов'язані родинними стосунками.

Згідно п.п.3.1. пункту 3 договору поруки від 11 червня 2007 року у разі порушення боржником основного зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Таким чином, є той факт, що метою укладення оспорюваного договору поруки є штучне збільшення суми штрафних санкцій за рахунок укладення ще одного договору поруки, адже 31 травня 2007 року між Фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОНО-ІВЕСТ", як боржником, а також Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІВЕСТ ХАРКІВ" й Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНО-УКРАЇНА", як поручителями, вже було укладено чотирьохсторонній договір поруки. Відповідно до п.п.6.3. пункту 6 договору поруки від 31 травня 2007 року та договору поруки від 11 червня 2007 року у випадку прострочення виконання обов'язку, передбаченого абзацом 1 пункту 5.1 цього договору, кожний з поручителів зобов'язаний сплатити кредитору пеню в розмірі 0,2 відсотки від суми основного зобов'язання за кожний день прострочення.

Статтею 554 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Керуючись ст.554 Цивільного кодексу України, другий відповідач може стягнути штучно збільшену суму штрафних санкцій з будь-якого з солідарних боржників. Отже, договір поруки від 11 червня 2007 року всупереч статей 546-548, 553-559 Цивільного кодексу України не виступає видом забезпечення виконання зобов'язання, що свідчить не про бажання сторін створити правові наслідки, а про фіктивність (мнимість) правочину.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На відміну від договору поруки від 31 травня 2007 року, стороною договору поруки від 11 червня 2007 року не виступає боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІВЕСТ".

Згідно статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" дано визначення статусу фінансової установи, а саме, "фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг".

Оскільки, перший відповідач на момент підписання оспорюваного договору поруки не був внесений до Державного реєстру фінансових установ, а отже, не володів статусом "фінансової установи", можна констатувати відсутність у даної особи права на надання фінансових послуг, в тому числі права на укладення договорів поруки.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України "підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу".

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства".

Так як Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначає обов'язковість набуття особою статусу "фінансової установи" для надання фінансових послуг, укладення договорів поруки без отримання цього статусу є порушенням вимог вищевказаного закону.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України "господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині".

Згідно абзацу 1 пункту 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Договір поруки від 11 червня 2007 року безпосередньо порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки, як було сказано вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНО-УКРАЇНА" є одним із поручителів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІНВЕСТ" - на підставі договору поруки від 31 травня 2007 року, а тому позовні вимоги про стягнення можуть бути заявлені кредитором як до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІНВЕСТ", як до боржника, так і до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-УКРАЇНА", як до поручителя.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України "кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу". Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частина 2 статті 1б Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Таким чином, суд першої інстанції вважає позовні вимоги позивача законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню з віднесенням на відповідача судових витрат.

Перший відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погоджується, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень по рішенню суду першої інстанції, відповідач посилається на те, що дійсно 11 червня 2007 року між ТОВ «КРОНО-СХІД» (в договорі Поручитель) та фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" (в договорі - Кредитор) було укладено договір поруки.

Згідно п.п. 1.1 п. 1 договору поруки від 11.06.07р. ТОВ «КРОНО-СХІД»поручається перед фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" за виконання ТОВ «КРОНО-ІНВЕСТ»в повному обсязі зобов'язання, вказаного в ст. 2 цього договору, а саме зобов'язання ТОВ «КРОНО-ІНВЕСТ» перед фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT", які випливають з договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) ТОВ «КРОНО-ІНВЕСТ-ХАРКІВ»від 31.05.07р.

Відповідно до преамбули Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001р. № 2664-ИІ цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»цей закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п. 7 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансовими послугами вважаються надання гарантій та поручительств.

В пункті 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»зазначено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

При цьому, в пункті 4 ст. 5 зазначеного Закону вказано, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Так, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України своїм розпорядженням від 31 березня 2006 року № 5555, зареєстрованим в МЮУ 25.04.2006р. № 477/12351 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств»постановила, що юридичні особи - суб’єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Виходячи з вищенаведеного, укладення договору поруки можливе без набуття юридичною особою - суб'єктом господарювання статусу фінансової установи.

Договір поруки від 11 червня 2007 року між ТОВ «КРОНО-СХІД»та фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" був укладений з дотриманням норм чинного в Україні законодавства, зокрема цивільного та господарського.

Жодних інших підстав для визнання договору поруки від 11.07.07р. недійсним, крім того, що поручитель - ТОВ «КРОНО-СХІД»не мав права його укладати, в зв'язку з тим, що не мав статусу «фінансової установи», суд першої інстанції не зазначив.

Вищевикладене свідчить про те, що жодних підстав для визнання договору поруки від 11 червня 2007 року укладеного між ТОВ «КРОНО-СХІД»та фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" у господарського суду Харківської області не було.

Також, 1-й відповідач просить звернути увагу суду на те, що зі змісту ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»вбачається, що однією з ознак фінансової послуги є отримання прибутку за надання відповідної фінансової послуги.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору.

При цьому, зазначений вище Закон встановлює обов'язкові вимоги до такого договору та його істотні умови.

Однак, позивач не надав суду жодного документу, який би свідчив про укладання між ТОВ «КРОНО-СХІД»та фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" саме договору про надання фінансових послуг, який би відповідав вимогам, встановленим ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Також, позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження укладення ТОВ «КРОНО-СХІД»договору поруки з метою отримання прибутку, що є однією з обов'язкових ознак фінансової послуги.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що договір поруки від 11 червня 2007 року між ТОВ «КРОНО-СХІД»та фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" укладений з дотримання норм чинного в Україні законодавства.

Таким чином, на думку 1-го відповідача, висновки господарського суду Харківської області про те, що договір поруки в порушення норм ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»був укладений ТОВ «КРОНО-СХІД»без отримання статусу «фінансової установи»не відповідає обставинам справи та нормам чинного в Україні законодавства.

Другим відповідачем - фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними в справі документами та згодою із апеляційною скаргою першого відповідача про скасування рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2008 р. та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також, другим відповідачем - фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи документів в підтвердження повноважень осіб, котрими був підписаний оскаржуваний договір поруки від 11.06.2007 року.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 11 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" та Фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" було укладено договір поруки.

Згідно п.п.1.1. пункту 1 договору поруки перший відповідач поручається перед Фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІНВЕСТ" в повному обсязі основного зобов'язання, вказаного в статті 2 договору від 11 червня 2007 року.

Статтею 2 договору поруки від 11 червня 2007 року передбачено, що основне зобов'язання - це зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІНВЕСТ" перед Фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT", які випливають з договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІНВЕСТ ХАРКІВ" від З1 травня 2007 року. Тобто, між першим та другим відповідачами вчинено правочин (укладено угоду) порядок вчинення та виконання котрого регулюється ст.ст.202-236, 553-559 Цивільного кодексу України, тому, посилання позивача та суду першої інстанції на Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»в обґрунтування того, що у відповідачів відсутні права на вчинення правочину по укладенню договорів поруки і, що це є обставиною для визнання спірної угоди фіктивною, безпідставне і суперечить чинному законодавству.

Як обґрунтовано зазначає перший відповідач у своїй скарзі, відповідно до преамбули Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001р. № 2664-ИІ цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»цей закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п. 7 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансовими послугами вважаються надання гарантій та поручительств.

В пункті 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»зазначено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

При цьому, в пункті 4 ст. 5 зазначеного Закону вказано, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України своїм розпорядженням від 31 березня 2006 року № 5555, зареєстрованим в МЮУ 25.04.2006р. № 477/12351 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств»постановила, що юридичні особи - суб’єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Виходячи з вищенаведеного, укладення договору поруки можливе без набуття юридичною особою - суб'єктом господарювання статусу фінансової установи.

Зі змісту ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»вбачається, що однією з ознак фінансової послуги є отримання прибутку за надання відповідної фінансової послуги.

Позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження укладення ТОВ «КРОНО-СХІД»договору поруки з метою отримання прибутку, що є однією з обов'язкових ознак фінансової послуги.

В обґрунтування фіктивності спірної угоди, позивач в своєму позові та суд першої інстанції в своєму рішенні посилаються на те, що від імені Фірми "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" договір поруки підписано уповноваженим представником - Кошарним Олександром Миколайовичем (довіреність від 19 липня 2006 року). Водночас, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія А №421130, Кошарний Олександр Миколайович є одним із засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД". До того ж, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" є Кошарна Тетяна Олексіївна, а ще одним із засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" є Кошарний Олексій Олександрович. Таким чином, двоє засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" та керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" пов'язані родинними стосунками.

Судова колегія апеляційного суду вважає, зазначені обставини не можуть бути підставою для визнання спірної угоди поруки фіктивною, оскільки чинне законодавство не передбачає будь-якої заборони (обмеження) щодо укладання цивільних угод фізичними особами, від імені юридичних на підставі наданих повноважень, котрі знаходяться в родинних стосунках. До того ж до матеріалів справи надані відповідні докази повноважень осіб, котрими підписаний оскаржуваний договір поруки.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку, саме позивач повинен довести суду фіктивність оскаржуваного договору та те, що договір поруки від 11 червня 2007 року безпосередньо порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно частини 1 статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір поруки від 11 червня 2007 року між ТОВ «КРОНО-СХІД»та фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" був укладений з наміром створення саме правових наслідків, а саме настання в подальшому відповідальності перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Зазначений договір укладений з дотриманням норм чинного в Україні законодавства, зокрема цивільного та господарського.

Посилання позивача на те, що договір поруки від 11 червня 2007 року безпосередньо порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНО-УКРАЇНА" є одним із поручителів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІНВЕСТ" - на підставі договору поруки від 31 травня 2007 року, а тому позовні вимоги про стягнення можуть бути заявлені кредитором як до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-ІНВЕСТ", як до боржника, так і до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-УКРАЇНА", як до поручителя безпідставне.

Відповідно до ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України, поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Дійсно, як зазначає позивач, позовні вимоги про стягнення можуть бути заявлені кредитором як до двох поручителів, згідно укладеними договорам поруки, так і до боржника.

Однак, зазначені обставини ніяким чином не можуть впливати та порушувати права позивача, оскільки, при виконанні зобов’язання першим відповідачем за договором поруки від 11 червня 2007 року, припиняються зобов’язання другого поручителя перед кредитором згідно договору поруки від 31 травня 2007 року, тому посилання позивача на порушення його прав, а також на те, що договором поруки від 11 червня 2007 року були штучно збільшені суми штрафних санкцій за рахунок укладення ще одного договору поруки, безпідставні.

Навпаки, додатково укладений договір поруки, саме додатково гарантує виконання зобов’язання перед кредитором в разі неможливості виконання зобов’язань боржником та поручителем за первісним договором поруки від 31 травня 2007 року.

Крім того, посилання позивача на штучне збільшення штрафних санкцій за рахунок укладення ще одного договору поруки спростовується тим, що відповідно до вимог ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення і, при виконанні зобов’язання одним із поручителів, кредитор не вправі вимагати виконання того ж зобов’язання боржника іншим поручителем.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позивачем, відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено та не надано доказів того, що договір поруки від 11 червня 2007 року між ТОВ «КРОНО-СХІД»та фірмою "HOLZ ENGINEERING TECHNOLOGIES ANSTALT" є фіктивним. Тому судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосуванні норми матеріального права, тому рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2008 р. по справі №40/99-08 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст.202-236, 553-559 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 35, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2008 р. по справі №40/99-08 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-УКРАЇНА" (80400, Львівська область, м. Кам’янка-Бузька, вул. Я. Мудрого, 62, ідентифікаційний код 31147999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНО-СХІД" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 60, ідентифікаційний код 24477853) 42,00 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 23.10.2008 р.