Рішення № 22056307, 25.11.2011, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.11.2011

Справа № 2-3859

2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2011 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Редько О.В.,

при секретарі - Фурсовій Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до відповідачки про стягнення суми заборгованості по кредиту, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.02.2007 року, відповідач отримав кредит у розмірі 3900,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно умов договору Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала.

У судове засідання представник позивача не зявився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.

Відповідачка до судового засідання не з'явилася, однак від неї надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності та заперечення проти позову, позовні вимоги визнає частково.

В обґрунтування заперечень вказує, що під час укладення кредитного договору їй не було надано інформацію про сукупну вартість кредитних коштів, також у розрахунку заборгованості позивачем було розраховано «штраф за прострочену заборгованість»у сумі 842,40 грн., однак у договорі про надання кредиту, а також в «Умовах та правилах надання банківських послуг»такі санкції з боку банку не передбачені.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, встановленої договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

10.02.2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір № б/н про надання кредиту у сумі 3900,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а. с. 8-10).

Відповідно до розрахунку заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.02.2007 року, укладеного між ПАТ КБ „ПриватБанк та ОСОБА_1, станом на 30.07.2011 року складає 11767 грн. 84 коп., яка складається з наступного:

6480,28 грн. заборгованість за кредитом;

2274,32 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

2214,77 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

250,00 грн. штраф (фіксована частина);

548,47 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Отже пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

За вимогами ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що підставами стягнення як 250 гр. штрафу, так і 548,47 грн. штрафу стало порушення відповідачем строків повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Отже, по суті таке стягнення являється подвійною цивільно-правовою відповідальністю одного й того ж виду за одне й теж порушення договірного зобовязання. Тому суд дійшов висновку, що штрафи слід зменшити до розміру їх фіксованої частини, а сме до 250,00 грн., позов задовольнити частково, та стягнути з відповідача заборгованость за кредитом в цілому у сумі 11219,37 грн.

При подачі позову позивачем були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, в розмірі 120 грн., та витрати повязані з сплатою державного мита в розмірі 117 грн. 68 коп., (а.с.3).

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного суд вважає, що позовні вимоги позивача по справі підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 11219,37 грн. (одинадцять тисяч двісті девятнадцять) грн. 37 коп., а також підтверджені судові витрати у розмірі пропорційному до задоволеної частини позовних вимог: 112, 19 грн. судовий збір та 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 551, 623 625 ЦК України, ст. 3, 10, 60, 208-210, 212 215 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. 72300, АДРЕСА_1 (ід. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк: 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 11219 (одинадцять тисяч двісті девятнадцять) грн. 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. 72300, АДРЕСА_1 (ід. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк: 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) сплачену суму держмита в розмірі 112 (сто дванадцять) грн. 19 коп. та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: