Постанова № 22055925, 16.03.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/417/2012

16.03.2012 року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Кучеренко Н.В.,

при секретарі – Євсєєнко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про визнання незаконним розпорядження від 26.10.2011р. та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про визнання незаконним розпорядження від 26.10.2011р. та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу у відповідності до розпорядження відповідача від 26.10.2011 року проведено перерахунок пенсії, розмір якої суттєво зменшено. Застосований розрахунок, на його думку, не відповідає діючому пенсійному законодавству. Посилаючись на неправильне толкування та застосування відповідачем до перерахунку його пенсії положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», позивач вважає наведені дії відповідача неправомірними та такими, що грубо порушують його права, які гарантовані Конституцією України, у зв’язку з чим, звернувся до суду з позовом про визнання таких дій неправомірними та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок розміру його пенсії певним чином, запропонованим позивачем.          

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги повністю не визнали, посилаючись на їх безпідставність та невідповідність нормам матеріального права.

Вислухавши позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, визначивши закон, якій підлягає застосуванню, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Стаття 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушенні її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

У частині 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХП, яка містить спеціальні норми щодо пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих, вказано, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі, зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з ч.4 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення чоловіками 55 років при страховому стажі 25 років і більше, а жінками - 50 років при страховому стажі 20 років і більше, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Відповідно до ч.5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

          Судовим розглядом встановлено, що позивач знаходиться на пенсійному обліку у відповідача, та йому з 24.09.2001 року призначена пенсія за ч.4 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Право на призначення пенсії саме за цією нормою Закону позивач отримав як особа із загальним трудовим стажем у 39 років, 9 місяців, 8 днів, у т.ч. на прокурорських посадах - 11 років, 4 місяця, 9 днів зі строковою військовою службою в 3 роки, 1 місяць, 21 день, тобто разом - 14 років 5 місяців 30 днів. Позивач досяг віку 55 років.

Ці дані сторонами не оскаржуються.

Пенсія позивачу була призначена у розмірі 70% місячного заробітку за формулою, встановленою ч.4 ст. 50-1 Закону, а саме: пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги (ч.4 ст. 50-1 Закону) та за кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється (39 - 25= 14).

Згідно ч.17 ст. 50-1 Закону, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

З 01.10.2003р. позивачу був зроблений перерахунок пенсії по стажу та неправомірно був врахований до стажу вислуги років період роботи на посаді юрисконсульта у Тресті "Южпромхиммонтаж", у зв’язку з чим, штучно підвищений процент розрахунку пенсії від заробітної плати. Оскільки посада юрисконсульта не відноситься до посад, що дає право на пенсію згідно із Законом України «Про прокуратуру».

З 01.05.2006р. позивачу був зроблений перерахунок пенсії по заробітній платі, згідно поданої заяви, однак розрахунок помилково був зроблений виходячи з суми заробітної плати у межах максимальної – 3.328,04 грн., замість заробітної плати станом на 01.04.2006р. -1.822,84 грн.

Розпорядженням Управління від 26.10.2011р. розрахунок пенсії був приведений у відповідність до діючого законодавства України. На даний час пенсія позивача розраховується виходячи зі стажу 39 років, 4 місяця, 9 днів (загальний трудовий стаж), 11 років, 4 місяця, 9 днів (робота на прокурорських посадах), 3 роки,1 місяць, 21 день (строкова військова служба) та за кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Тобто: 14 років (з яких 11 років на прокурорських посадах + 3 роки військової служби) помножено на 4% (з розрахунку 80% за 20 років, тобто за 1 рік – 4%) = 56% + 14 років (39 загального - 25 нормативного = 14 по одному проценту) = 70% місячного заробітку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що відповідач діяв у відповідності до своїх повноважень та у спосіб, виключно передбачений законом. Так, по-перше, відповідач мав право перевірити пенсійні справи (у т.ч. й позивача) на предмет правильності вираховування пенсій, на необхідність чого було наголошено у листі Головного управління ПФУ в АРК від 23.03.2010р. (а.с.60), та, у разі встановлення недоліків привести розрахунки у відповідність до діючого законодавства. По-друге, застосований відповідачем механізм розрахунку пенсії позивача, на думку суду, заснований на положеннях ЗУ «Про прокуратуру», є обґрунтованим та зрозумілим, з ним повністю погоджується суд.

Щодо розрахунку пенсії, запропонованим позивачем, то суд вважає його таким, що не відповідає ЗУ «Про прокуратуру». Так, позивач вважає, що при розрахунку його пенсії треба насамперед виходити з положення ч.1 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», а саме з того, що особи «в тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури не менш як 10 років… мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку у розмірі 80% від суми місячної зарплати… За кожний повний рік роботи більш ніж 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2%, однак, не більш ніж 90% від суми місячного заробітку». Тобто, позивач відносить себе до цієї категорії, та вважає, що маючи 11 років роботи на прокурорських посадах, вже має 80% (за 10 років) та 2% (за 1 рік), що дорівнює 82% від суми місячної зарплати. Решта 14 років – з розрахунку по 1% за рік, відповідно до ч.4 вказаної статті. Таким чином, виходить: 82%+14%=96%. Однак, оскільки за ЗУ «Про прокуратуру» максимально допустимо тільки 90%, то позивач вважає, що саме 90% від суми місячної зарплати повинен бути розмір його пенсії.

З приведеним позивачем розрахунком не погоджується суд, оскільки, у даному випадку, має місце вільне помилкове тлумачення положення ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» у змістовній сукупності викладеної норми. Так, положення ч.1 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» в частині нарахування пенсії у розмірі 80% від суми місячної зарплати застосовується до прокурорів і слідчих зі стажем роботи не менш 20 років, а вже з цієї категорії (як зазначено у законі «у тому числі») до осіб зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менш як 10 років.

Позивач не має 20 років стажу роботи прокурором і слідчим, тобто, відноситься до категорії, зазначеної у ч.4 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру»: «працівники, як не мають вислуги 20 років, якщо стаж в органах прокуратури складає не менш як 10 років», і саме з механізмом розрахунку пенсії, вказаному у цій частині, має вираховуватися розмір його пенсії.

За запропонованим же позивачем розрахунком виходить, що особи, які мають 20 років вислуги в прокуратурі та особи з 10 роками вислуги повинні отримувати однаковий розмір пенсії – 80%. Однак, з аналізу (у повній мірі) змісту ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру», виходить, що законодавець розділяє категорії даних осіб на різні, визначивши різні механізми розрахунку та відповідно – розмір їх пенсії.

Таким чином, обставини, викладені у позовній заяві, щодо безпідставного та з порушенням діючого законодавства нового розрахунку відповідачем пенсії позивача, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, оскільки відповідачем надані суду докази правомірності його дій, у зв’язку з чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, ст. ст. 3, 19, 22 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», керуючись статтями 9, 11, 12, 14, 70, 71, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про визнання незаконним розпорядження від 26.10.2011р. та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.

          Суддя