Рішення № 22055270, 15.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.12 Справа№ 5015/7314/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхове Товариство «Гарантія», м. Київ

до відповідача 1: Львівського дочірнього підприємства Датської компанії «Сіка Футвеер А/С», м. Львів

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м. Київ

про: відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 37535 грн. 00 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не зявився;

відповідача 1: не зявився;

відповідача 2: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності № 34 від 03.01.2012 року.

Обставини справи: Ухвалою господарського суду від 09.12.2011 року позовну заяву від 02.02.2011 року про стягнення 37535 грн. 00 коп. прийнято до розгляду, порушено провадження та призначено справу до розгляду на 11.01.2012 року. З огляду на неявку представників відповідачів розгляд справи було відкладено на 30.01.2012 року. Ухвалою господарського суду від 30.01.2012 року судом відкладено розгляд справи на 08.02.2012 року з огляду на неявку представників позивача та відповідача - 1. Від позивача надійшло уточнення позовних вимог від 27.01.2012 року, відповідно до якого позивач просить суд стягнути із ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»24990 грн. 00 коп. страхового відшкодування за договором № ВС/8373744 від 02.09.2009 року, 12035 грн. 00 коп. страхового відшкодування за договором № 640592343 від 02.09.2009 року та 510 грн. 00 коп. страхового відшкодування із ДП «Сіка Футвеєр А/С».

Ухвалою господарського суду від 08.02.2012 року продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 15.02.2012 року. Відповідачем - 2 подано відзив на позовну заяву № 86 від 07.02.2012 року відповідно до якого він визнає позовні вимоги в розмірі 24990 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 12035 грн. 00 коп. він вважає безпідставними.

В судове засідання 15.02.2012 року представники позивача та відповідача 1 не зявилися, причини неявки не повідомили.

Відповідач - 2 проти позову заперечує частково, в сумі 12035 грн. 00 коп.

Представнику сторони, що брала участь в судових засіданнях, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії котрих долучено до матеріалів справи (страхового акту, платіжних доручень, висновку експертного авто товарознавчого дослідження, постанов суду).

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

15.02.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2012 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку з неналежним виконанням відповідачами своїх грошових зобовязань перед позивачем. Приватне акціонерне товариство „Страхове товариство «Гарантія»(надалі за текстом позивач) звернулось із позовом до ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(надалі за текстом відповідач - 2) про стягнення 24990 грн. 00 коп. страхового відшкодування за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВС/8373744 від 02.09.2009 року та 12035 грн. 00 коп. страхового відшкодування за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності № 640592343 від 02.09.2009 року та до ДП «Сіка Футвеєр А/С»(надалі за текстом відповідач - 1) про стягнення 510 грн. 00 коп. страхового відшкодування.

Позивач вказує, що станом на момент подання ним позовної заяви, відповідачі борг не погасили. Жодних заяв про зменшення позовних вимог чи доказів повної чи часткової оплати боргу від сторін не надходило.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не спростовані та не заперечені.

Дослідивши представлені суду докази, оцінивши їх у своїй сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

05.11.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір №5-2179/09.010 добровільного страхування наземного транспорту автомобіль марки I SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2008 року випуску, страховою сумою 110600,00 грн. Страховими ризиками за вказаним договором є: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження предметом, що відскочив чи впав, пожежа, вибух, стихійне лихо, протиправні дії, незаконне заволодіння.

27.05.2010 року близько 09.00 год., у м. Львові на перехресті вул. Замарстинівська-Городницька, ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки KODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, 2004 року випуску, проявив неуважність до оточуючої обстановки та її змін, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 (особа, допущена до керування). В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки I SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.

У звязку із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою, постановою Апеляційного суду Львівської області від 02.03.2011 року у справі №33-65/11 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за порушення п.1.5 і п.10.1 Правил дорожнього руху, та закрито провадження у справі у звязку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Крім цього, у звязку із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою, постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.07.2010 року у справі №3-1539/10 ОСОБА_2 також визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за порушення п.п. 1.5, 11.4, 12.1, 14,6 Правил дорожнього руху, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем-1 Львівським дочірнім підприємством Датської компанії «Сіка Футвеер А/С», яке є власником автомобіля марки ODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який являвся працівником відповідача-1 на момент вчинення ДТП, була застрахована у відповідача-2 Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна». Вказане підтверджується полісом обовязкового страхування №ВС/8373744 від 02.09.2009 року, згідно якого ліміт відповідальності відповідча-2 за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 25500,00 грн., а франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих зажди зменшується на цю суму) становить 510,00 грн., а також полісом добровільного страхування цивільно-правової відповідальності №640592343 від 02.09.2009 року, згідно якого ліміт відповідальності відповідча-2 за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 400000,00 грн., а франшиза становить 0,00 грн.

Відповідно до висновку спеціаліста № 276 від 17.06.2010 року експертного дослідження по вивченню вартості відновлювального ремонту, ремонтної калькуляції № 276 від 17.06.2010 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який пошкоджений під час ДТП, на момент дослідження становить 105395,23 грн.

У звязку з настанням страхового випадку, позивачем у відповідності до положень договору від 05.11.2009 року № 5-2179/09.010, на підставі заяви вигодонабувача ОСОБА_4 від 25.06.2010 року вх. № 3390 про виплату страхового відшкодування та на підставі страхового акту № 653 від 03.08.2010 року проведено виплату страхового відшкодування. Зокрема, на рахунок ОСОБА_4 виплачено страхове відшкодування у сумі 27500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 28.07.2010 року, у сумі 22500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1237 від 04.08.2010 року, у сумі 24017 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1307 від 10.08.2010 року, крім цього, згідно акту про взаємозалік боргів від 03.07.2010 року компанією зараховано частину страхового відшкодування у сумі 1052 грн. 80 коп. у рахунок сплати платежу за договором страхування.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача-2 з претензією від 13.09.2011 року по регресній вимозі. З матеріалів справи вбачається, що вказана претензія отримана відповідачем-2. Однак, у відповідь на претензію відповідач-2 надіслав лист від 09.11.2011 року про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Спір між сторонами виник у звязку з неоплатою в порядку регресу відповідачами понесених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування на проведення відновлюваного ремонту автомобіля марки SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який зазнав пошкодження внаслідок ДТП.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про страхування».

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

В той же час, відповідно до п. 12 ст. 6 Закону України «Про страхування», страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту є також і видом добровільного страхування.

Згідно ч. 1 ст. 354 ГК України, за договором страхування страховик зобовязується, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

В розумінні ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування, відповідно до ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування», можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування), з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування), з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Судом встановлено, що 27.05.2010 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження. Договором від 05.11.2009 року № 5-2179/09.010 добровільного страхування наземного транспорту вказаний автомобіль застрахований у позивача від дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до положень ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Судом також встановлено, що дорожньо-транспортну подію, яка мала місце 27.05.2010 року, внаслідок якої автомобіль марки I SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень, позивач визнав страховим випадком.

В силу положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Судом також встановлено, що у відповідності до положень договору від 05.11.2009 року № 5-2179/09.010, на підставі заяви вигодонубувача ОСОБА_4 від 25.06.2010 року вх. № 3390 про виплату страхового відшкодування та на підставі страхового акту № 653 від 03.08.2010 року позивачем проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 75070, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Надавши правову оцінку наведеним вище обставинам, суд приходить до переконання, що позивачем підставно проведено виплату страхового відшкодування по відновлюваному ремонту автомобіля марки SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в сумі 75 070,00 грн., у звязку з чим позивача в межах цієї ж суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, Львівського дочірнього підприємства Датської компанії «Сіка Футвеер А/С», працівником якого ОСОБА_3 спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки ZUKI SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована у відповідача-2. Наведене підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8373744 та полісом добровільного страхування цивільно-правової відповідальності №640592343.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, відповідно до вищенаведених норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»та норм Закону України «Про страхування», страховик за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має обовязок перед своїм страхувальником відшкодувати, на умовах та в межах, визначених цим Законом, шкоду, завдану останнім.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3, який керував автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належав відповідачу-1 встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Апеляційного суду Львівської області від 02.03.2011 року у справі №33-65/11.

Вина ОСОБА_2, який керував автомобілем марки SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 також встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.07.2010 року у справі №3-1539/10.

Виходячи з викладеного, у відповідності до вимог ст. 1188 ЦК України та ступеня вини кожного з водіїв, суд вважає, що вину учасників ДТП слід визначити як 50% ОСОБА_3 та 50% ОСОБА_2.

Згідно приписів п. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВС/8373744 належного Львівському дочірньому підприємству Датської компанії «Сіка Футвеер А/С», ліміт відповідальності відповідча-2 за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 25500,00 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих зажди зменшується на цю суму) становить 510,00 грн. Згідно поліса №640592343 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності також належного Львівському дочірньому підприємству Датської компанії «Сіка Футвеер А/С», ліміт відповідальності відповідача становить 400000,00 грн.

Таким чином, до позивача, як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором 05.11.2009 року № 5-2179/09.010 добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля марки UZUKI SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке ОСОБА_4, що є вигодонабувачем за вказаним договором, має до особи, відповідальної за збитки завдані Вестбиергом Ларсом Айкяером, виходячи з ступеня вини останнього у спричиненій ДТП. У відповідності до положень Законів України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та «Про страхування» в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8373744 та полісом добровільного страхування цивільної відповідальності №640592343, такими особами є відповідач-2 та відповідач-1. Останній - в частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем-2, а саме по відшкодуванню франшизи, передбаченої наведеним вище полісом №ВС/8373744 в сумі 510,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 заявив про неможливість виплати страхового відшкодування за полісом добровільного страхування цивільної відповідальності №640592343 на тій підставі, що водій автомобіля марки SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 допустив перевищення швидкості, а у відповідності до п.14.2 полісу, страховими випадками не визнаються події, що відбулися внаслідок порушення Страхувальником/Водієм Правил дорожнього руху а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху більше ніж на 20 км/год.; проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника; вїзд на залізничний переїзд при закритому шлагбаумі; виїзд на смугу зустрічного руху в місцях де такий виїзд заборонено; недодержання вимог дорожніх знаків, що забороняють рух транспортних засобів; рух заднім ходом на перехрестях.

Вказане покликання відповідача-2 судом не береться до уваги через безпідставність, оскільки п.3 полісу № 640592343 вказує, що «Предметом договору страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, повязані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю здоровю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу. Страховим випадком є настання відповідальності Страхувальника/Водія у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди».

Таким чином поліс № 640592343 повязує виплату страхового відшкодування третім особам виключно з діями чи бездіяльністю Страхувальника/Водія, який є однією із сторін договору № 640592343, а не з діями чи бездіяльністю третіх осіб, які стороною договору не являються. При цьому Страхувальник/Водій це виключно водій чи власник автомобіля марки OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, а не водій автомобіля марки SX4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

За наведеного вище, суд приходить до переконання, що позовна вимога до відповідача-1 та відповідача-2 в частині стягнення вартості відновлювального ремонту - фактично понесених витрат підлягає до задоволення виходячи з розподілу ступеня вини учасників ДТП як 50% вини ОСОБА_3 та 50% вини ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 625, 979, 980, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 352, 354 Господарського кодексу України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", Законом України «Про страхування», ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Львівського дочірнього підприємства Датської компанії «Сіка Футвеер А/С», м. Львів, вул. Городницька, 48-А (код ЄДРПОУ 31804649) на користь Приватного акціонерного товариства «Гарантія», м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3 (код ЄДРПОУ 14229456) 510 грн. 00 коп. страхового відшкодування та 28 грн. 23 коп. судового збору.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м. Київ, вул. Воровського, 33 (код ЄДРПОУ 16285602) 37025 грн. 00 коп. страхового відшкодування та 1383 грн. 27 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.