Рішення № 22055189, 19.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.12 Справа № 5015/661/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Павліхи В.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс”, м. Синельникове до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК-ФУДЗ”, с. Солонка про стягнення 15942 грн. 71 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Атлантіс”, м. Синельникове звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК-ФУДЗ”, с. Солонка про стягнення 15942 грн. 71 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 21.02.2012 р. призначив розгляд справи на 05.03.2012 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 19.03.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було поставлено у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості товару виконав частково, на дату звернення до суду його заборгованість становила 14514 грн. 50 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 1231 грн. 22 коп., 3% річних в сумі 196 грн. 99 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, клопотання про відкладення не подав, вимог ухвали суду від 21.02.2012 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 19.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

6 січня 2010 р. між ТзОВ “Атлантіс” (постачальник) та ТзОВ “ВК-ФУДЗ” (покупець) було укладено договір поставки №293оп/ль.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався передавати (поставляти) у власність покупця алкогольну продукцію відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) постачальником замовлень покупця, а покупець (відповідач) зобов’язувався приймати вказаний товар у власність і сплачувати за нього обумовлену грошову суму.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №22075 від 13.08.2011 р., №22074 від 13.08.2011р., №22601 від 27.08.2011р. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 14914 грн. 50 коп.

Пунктом 7.1. договору поставки №293оп/ль від 06.01.2010 р. встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 14 календарних днів з моменту передання товару покупцеві.

24 жовтня 2011 р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити заборгованість в розмірі 14914 грн. 50 коп. Відповідачем вказана претензія була задоволена частково, сплачено 400 грн. 00 коп.

08.11.2011 р. та 16.01.2012 р. позивач повторно надіслав відповідчу претензії з вимогою сплатити решту боргу в розмірі 14514 грн. 50 коп. Відповідачем вказані претензії залишені без розгляду та задоволення..

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати товару належним чином не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 14514 грн. 50 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 9.3. договору поставки №293оп/ль від 06.01.2010 р. у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу, та 15 % річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 1231 грн. 22 коп., 3% річних в сумі 196 грн. 99 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 14514 грн. 50 коп. основного боргу, 1231 грн. 22 коп. пені, 196 грн. 99 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК-ФУДЗ”, с. Солонка, АЗС-№6, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 32819038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс”, м. Синельникове, вул. Космічна, 1, Дніпропетровська область (ідентифікаційний код 30012937) 14514 грн. 50 коп. основного боргу, 1231 грн. 22 коп. пені, 196 грн. 99 коп. 3% річних, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.