Рішення № 22055186, 21.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.12 Справа № 5015/931/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Кротова В.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУКАТ ЛВ”, м. Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансЕкоЗахід”, м. Львів про стягнення 1471 грн. 63 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДУКАТ ЛВ”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансЕкоЗахід”, м. Львів про стягнення 1471 грн. 63 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.03.2012 р. призначив розгляд справи на 21.03.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити з врахуванням сплати відповідачем основного боргу. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на момент заявлення позову заборгованість за товар становила 1338 грн. 30 коп. Відповідачем 13.03.2012 р. оплачено основний борг в сумі 1338 грн. 30 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню в розмірі 51 грн. 15 коп., інфляційні втрати в сумі 5 грн. 36 коп., 3% річних в сумі 9 грн. 90 коп., а також одноразові штрафні санкції 66 грн. 92 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 133 грн. 33 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 07.03.2012 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 21.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

1 листопада 2011 р. між ТзОВ “ДУКАТ ЛВ” (постачальником) та ТзОВ “ТрансЕкоЗахід” (покупцем) було укладено договір постачання №11/02.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався за заявками (замовленню) покупця в терміни, встановлені договором, поставляти і передавати у власність покупцю товари, а покупець (відповідач) зобов’язувався приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату згідно умов даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу відповідно до видаткової накладної №ДК0015948 від 30.11.2011 р. та довіреності №165 від 11.11.2011 р. будівельні матеріали загальною вартістю 1338 грн. 30 коп.

Пунктом 3.1. договору постачання №11/02 від 01.11.2011 р. передбачено, що покупець оплачує постачальнику кожну партію товару, за ціною зазначеною в накладних на наступних умовах: попередньої оплати, або за погодженням сторін з відтермінуванням на сім календарних днів від дати отримання.

Оплата за надані послуги відповідачем у строки, встановлені договором, не була проведена, у зв’язку з чим позивач 06.02.2012 р. надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав до 12.02.2012 р. оплатити заборгованість. Відповідач вказану претензію залишив без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, станом на дату прийняття справи до провадження в суді (07.03.2012 р.) заборгованість відповідача перед позивачем становила 1338 грн. 30 коп.

В судовому засіданні 21.03.2012р. представник позивача пояснив, що основний борг в сумі 1338 грн. 30 коп. оплачено. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 1338 грн. 30 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору постачання №11/02 від 01.11.2011 р. при порушенні покупцем термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, і, крім того, при простроченні оплати товару тривалістю 30 календарних днів, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику разовий штраф у розмірі 5 % від неоплаченої у встановлений термін вартості товару.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 51 грн. 15 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 грн. 36 коп., 3% річних в розмірі 9 грн. 90 коп., а також одноразовий штраф в розмірі 66 грн. 92 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення складає 51 грн. 15 коп. пені, 5 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 9 грн. 90 коп. 3% річних, 66 грн. 92 коп. одноразового штрафу. В частині стягнення 1338 грн. 30 коп. основного боргу провадження слід припинити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, заборгованість сплачена після подання позивачем позовної заяви до суду, то судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача в повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансЕкоЗахід”, м. Львів, пр.. В. Чорновола, 67 А (ідентифікаційний код 31338967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУКАТ ЛВ”, м. Львів, вул. Л.Курбаса, буд. 4, кв. 8, (ідентифікаційний код 23268449) 51 грн. 15 коп. пені, 5 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 9 грн. 90 коп. 3% річних, 66 грн. 92 коп. одноразового штрафу, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 1338 грн. 30 коп. основного боргу провадження припинити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.