Рішення № 22055171, 12.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.12 Справа№ 5015/7523/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі:

позивача-1: Квартирно - експлуатаційний відділ м. Львова, м. Львів

позивача-2: Навчально-спортивна база літніх видів спорту, м. Львів

до відповідача: Автогаражний кооператив “Зірка”, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Управління держкомзему у м. Львові, м. Львів

про: усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Старостенко О.В.

У судовому засіданні взяли участь представники:

Прокуратури: Покора К.В. (посв. №34 від 08.07.2011р.)

Позивача-1: ОСОБА_2 предст. (дов. №139 від 16.01.2012р.)

Позивача-2: ОСОБА_3 предст. (дов. №199/1-51 від 12.03.2012р.)

Відповідача: не зявився

Третьої особи: не зявився

Представникам сторін розяснено його права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Від здійснення технічного запису судового процесу представники сторін відмовилися, відводів не заявлено.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Військовим прокурором Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі: позивача-1: Квартирно - експлуатаційний відділ м. Львова, м. Львів, позивача-2: Навчально-спортивна база літніх видів спорту, м. Львів до відповідача: Автогаражний кооператив “Зірка”, м. Львів про зобовязання звільнити незаконно зайняту земельну ділянку площею 0,03га військового містечка №199, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 39 та знести збудовані на ній три гаражі.

Обставини спору:

Ухвалою суду від 26.12.2011р. за даним позовом справу призначено до розгляду на 17.01.2012р.

Ухвалами суду від 17.01.2012р., від 07.02.2012р., від 27.02.2012р. розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у відповідних в ухвалах суду.

Представник прокуратури у судове засідання 12.03.2012р. подав клопотання (вх.. №5239/12 від 12.03.2012р.) про долучення до матеріалів справи: Свідоцтва про державну реєстрацію Автогаражного кооперативу “Зірка”, Державний акт на право постійного користування землею, виданий Автогаражному кооперативу “Зірка”, Акт ревізії від 24.09.2010р. №4, листи про попередження керівників навчально спортивної бази літніх видів спорту на адресу відповідача.

У судовому засіданні 12.03.2012р. представники прокуратури та позивачів-1,2 позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 12.03.2012р. явки повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

В пункті 11 Інформаційного листа “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом, згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане підтверджується пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Крім того, у матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення разом із конвертом з підписом поштового відділу (повернуто за закінченням терміну зберігання).

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Крім того, місцезнаходження Автогаражного кооперативу “Зірка” підтверджується Спеціальним витягом №13277428 від 12.03.2012р., а саме, м. Львів, вул. Єрошенка, 22, тобто суд направляв ухвали за правильною адресою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та позивачів-1,2, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 3-С від 08.02.1985р. “Про встановлення меж земельних ділянок військових містечок на території м. Львова” та Акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території м. Львова від 1992р., землекористувачем спірної земельної ділянки (військове містечко № 199) є Львівська КЕЧ району (правонаступник - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова).

На даний час на вищевказаній земельній ділянці дислокована військова частина -навчально-спортивна база літніх видів спорту, а сама земельна ділянка перебуває на обліку у квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова.

Відповідно до проведеної перевірки у 2011р., прокуратурою встановлено, що автогаражний кооператив “Зірка”, у порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,03 га на території навчально-спортивної бази літніх видів спорту (м. Львів, вул. Клепарівська. 39) та здійснив на ній будівництво трьох цегляних гаражів, що підтверджується протоколом огляду місця події від 15.10.2011р., складений помічником військового прокурора Львівського гарнізону майором юстиції С. Охотою.

За твердженням прокуратури, самовільне зайняття земельної ділянки Автогаражним кооперативом “Зірка” порушує інтереси держави - Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Львова та навчально-спортивної бази літніх видів спорту, оскільки відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з листом Управління Держкомзему у місті Львові, вартість 1 кв. м. земельної ділянки на вул. Клепарівській. 39 та 39-а у м. Львові становить 633.39 грн.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

Статтею 116 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власниками землі або землекористувачами без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Будівництво вважається самочинним, якщо у діях особи є одна з ознак, передбачених у п. 1 коментованої статті цього кодексу.

Щоб здійснити будівництво, юридична особа зобов'язана набути у встановленому порядку право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, одержати Державний акт на право власності на земельну ділянку чи Договір оренди землі, або Державний акт на право постійного користування землею, зареєструвати обраний правовий титул використання землі в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р., а також визначити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості). Без виконання цих юридично значимих дій приступати до освоєння земельної ділянки забороняється.

Позивачі-1,2 не надавали жодних дозволів на освоєння спірної ділянки та проведення будівельних робіт. Отже, судом встановлено факт відсутності у відповідача визначених законом правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, а тому згідно із статтею 212 Земельного кодексу України, зазначені вище дії Автогаражного кооперативу “Зірка” кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки, а тому остання підлягає поверненню законному землекористувачу.

Згідно із вимогами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним заняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її лише у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які посвідчували б право відповідача на земельну ділянку чи гаражі побудовані на ній, та відсутні документи, які б свідчили про отримання відповідних дозволів на будівництво, так і прийняття побудованого в експлуатацію, які мають істотне значення для вирішення спору та впливають на правильність застосування норм матеріального права.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не має належного дозволу, а також належно затвердженого проекту, які передбачені законодавством, на будівництво трьох гаражів, то такі обставини є підставою для висновку, що відповідачем здійснено самочинне будівництво на спірній земельній ділянці, а відтак, вказане майно відповідно до чинного законодавства підлягає знесенню. Відповідач дану обставину належним чином не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 16, 92, ч.1 ст. 203, 215, 217, 761 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Зобовязати Автогаражний кооператив “Зірка” (79039, м. Львів, вул. Єрошенка, 22, ідентифікаційний код 20828764) звільнити незаконно зайняту земельну ділянку площею 0,03га військового містечка №199 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (79016, м.Львів, вул. Шевченка, 3а, ідентифікаційний код 07638027), яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Клепарівська, 39 та знести збудовані на ній три гаражі.

3.Стягнути з Автогаражного кооперативу “Зірка” (79039, м. Львів, вул. Єрошенка, 22, ідентифікаційний код 20828764) в доход державного бюджету 941,00грн. судового збору.

Наказии видати, відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.03.2012р., керуючись вимогами ст. 85 ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.