Рішення № 22055031, 16.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2012 р. Справа № 12/008-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомБориспільського міжрайонного прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України

до відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна

співдружність «Славутич-Бориспіль»

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бобко І.В. представник (посвідчення №133, видане 02.11.2006 року)

від позивача: ОСОБА_1 представник

(довіреність №2318/0/4-11 від 02.06.2011 року);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність від 12.01.2012 року),

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України (далі позивач) до відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич-Бориспіль»(далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що у жовтні 2011 року Бориспільською міжрайонною прокуратурою Київської області за дорученням прокуратури Київської області було проведено перевірку додержання підприємствами відповідальними зберігачами матеріальних цінностей мобілізаційного резерву вимог Закону України «Про державний матеріальний резерв», за результатами якої було встановлено, що, зокрема, відповідачем не забезпечено здійснення обліку зведених відомостей матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та їх руху, відомостей про номенклатуру, рівні накопичення і фактичні запаси матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, внаслідок чого відповідачем без погодження з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, самовільно списано матеріальні цінності позивача, а саме: 15 комплектів автосанітарних загонів цивільної оборони, 5 штук санітарних носилок, ринкова ціна яких на момент виявлення правопорушення становила 301,00 грн. та 180,00 грн. за одиницю продукції відповідно.

У звязку з цим, виникла недостача матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 5415,00 грн.

Вважаючи, що інтереси держави порушені, Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 5 415,00 грн. відшкодування вартості самовільно списаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та штраф у розмірі 5415,00 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2012 року, справу призначено до розгляду 07.02.2012 року.

07 лютого 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з необхідністю подання документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представники прокуратури та відповідача у судове засідання не зявились, витребуваних ухвалою суду документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22 лютого 2012 року.

13 лютого 2012 року представник позивача направила на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача 5 415,00 грн. відшкодування вартості самовільно списаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, штраф у розмірі 5415,00 грн. та пеню в сумі 3385,48 грн.

22 лютого 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача заявила клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з необхідністю ознайомлення із матеріалами справи. Представник позивача проти відкладення розгляду справи не заперечувала, тому клопотання представника відповідача підлягало задоволенню судом.

Представник прокуратури не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 14 березня 2012 року.

14 березня 2012 року представники позивача та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Крім цього, представник позивача долучила до матеріалів справи письмові пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надала відзив на позовну заяву, проти позову заперечувала, вважала позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16 березня 2012 року.

16 березня 2012 року представники позивача та прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, представник позивача долучила до матеріалів справи письмові пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

на підставі завдання прокуратури Київської області №08/3-27вих-359окв від 27.09.2011 року (далі завдання) Бориспільською міжрайонною прокуратурою Київської області в жовтні 2011 року було проведено перевірку додержання вимог Закону України «Про державний матеріальний резерв»підприємствами відповідальними зберігачами матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, згідно з переліком підприємств -зберігачів матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Київської області, вказаних у додатку до завдання.

За результатами перевірки було встановлено, що, зокрема, відкритим акціонерним товариством «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич-Бориспіль»(далі відповідач) не забезпечено здійснення обліку зведених відомостей матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та їх руху, відомостей про номенклатуру, рівні накопичення і фактичні запаси матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Так, відповідачем без погодження з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, самовільно списано матеріальні цінності, що належать Державному комітету України з державного матеріального резерву, а саме: 15 комплектів автосанітарних загонів цивільної оборони, 5 штук санітарних носилок, ринкова ціна яких на момент виявлення правопорушення становила 301,00 грн. та 180,00 грн. за одиницю продукції відповідно. Внаслідок цього виникла недостача матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 5415,00 грн.

Державне агентство резерву України (далі позивач) є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву відповідно до п. п. 1, 5 Указу Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

У звязку з цим, Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача, просив стягнути з відповідача 5 415,00 грн. відшкодування вартості самовільно списаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та штраф у розмірі 5415,00 грн.

Відповідно п. 4 Положення про Державне агентство резерву України, Держрезерв України, зокрема, здійснює управління державним резервом; організовує виконання затверджених Кабінетом Міністрів України завдань щодо формування, зберігання, обслуговування, розміщення, відпуску, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву, дотримання нормативних умов їх кількісного та якісного стану та несе відповідальність за їх виконання; відповідно до законодавства здійснює відпуск розброньованих матеріальних цінностей із державного, у тому числі мобілізаційного, резерву.

13 лютого 2012 року представник позивача направила на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача 5 415,00 грн. відшкодування вартості самовільно списаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, штраф у розмірі 5415,00 грн. та пеню в сумі 3385,48 грн.

Регулювання правовідносин у сфері формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву здійснюється на підставі Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону, державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті, до складу державного резерву, зокрема, входить мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державний матеріальний резерв»встановлено, що мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Міністерства оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, іншими зацікавленими органами виконавчої влади.

Відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв», запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Згідно з п. 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Відповідно до Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.)зберігаються протягом 3-х років.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що первинні документи, які підтверджують закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання за формою 1-мр, не можуть бути надані для огляду судом, у звязку із закінченням строку їх зберігання.

Разом з тим, представником позивача були долучені до матеріалів справи копії звіту про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 1 січня 2004 року за формою 12-мр та акту від 11.01.2000 року, з яких вбачається, що відповідач був відповідальним зберігачем типового санітарного обладнання (далі - ТСО) у кількості 45 комплектів та носилок санітарних у кількості 1215 шт.

Крім цього, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»встановлено, що зведені відомості про номенклатуру і рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву є державною таємницею, розголошення якої тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.

Так, факт закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич-Бориспіль»підтверджується номенклатурою накопичення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.1999 року №1958-059, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2003 року №702-р та листом Міністерства транспорту України від 23.05.2002 року №М-39т, що мають гриф «ТАЄМНО».

Разом з тим, плановою перевіркою, проведеною контрольно-ревізійним відділом в м. Бориспіль і Бориспільському районі, було встановлено, що кількісне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву відповідачем не забезпечено, виявлено самовільне відчуження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме: 15-ти комплектів автосанітарних загонів цивільної оборони, які без погодження з Держкомрезервом України були списані за актом від 25.01.2005 року, як непридатні до подальшого використання; 5-ти штук носилок санітарних, які без погодження з Держкомрезервом України були списані за актом від 15.04.2002 року, як непридатні до подальшого використання, про що 16 жовтня 2008 року було складено акт «Про результати перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на ВАТ «АТАСС-Бориспіль»за період з 27.10.2005 по 16.10.2008»(далі акт від 16.10.2008 року). З актом від 16.10.2008 року були ознайомлені директор, головний бухгалтер та відповідальний за роботу з мобрезервом відповідача, якими жодних зауважень або заперечень зроблено не було.

17 жовтня 2011 року контрольно-ревізійним управлінням Державного агентства резерву України було проведено позапланову перевірку наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, за результатами якої було, зокрема, підтверджено факт самовільного відчуження матеріальних цінностей мобрезерву, встановлений за результатами попередньої перевірки, про що складено акт (далі акт від 17.10.2011 року). З актом від 17.10.2011 року були ознайомлені директор та головний бухгалтер відповідача, які підписали його без жодних заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв», державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 2 цієї статті, відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється: у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною; у порядку тимчасового позичання; у порядку розбронювання; для надання гуманітарної допомоги; для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у разі настання особливого періоду.

Самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом (п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»).

Відповідач проти факту вчинення ним порушень вимог ст. ст. 1, 11, 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»не заперечував, що підтверджується поясненнями, наданими головним бухгалтером відповідача 08 листопада 2011 року, та актом від 17.10.2011 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву, а також у судових засіданнях, представник відповідача стверджувала, що відповідач жодного відношення до відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву не мав, договорів на їх зберігання не укладав, актів про передання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання відповідачу не підписував.

Доводи представника відповідача спростовуються долученими до матеріалів справи актом від 11.01.2000 року, з якого вбачається, що відповідач був зберігачем типового санітарного обладнання (далі - ТСО) у кількості 45 комплектів та носилок санітарних у кількості 1215 шт., а також копією звіту про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 01 січня 2004 року за формою 12-мр.

Крім цього, 26 березня 2002 року Держкомрезервом України Київському територіально-виробничому обєднанню автотранспорту м. Київ був виданий наряд №43 на відпуск із мобілізаційного резерву в порядку розбронювання державному підприємству «НВО-Либідь»санітарних носилок у кількості 3645 шт., на виконання якого державному підприємству «НВО-Либідь»відповідачем було передано 1210 шт. носилок санітарних, що підтверджується актом від 09.04.2002 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Також, 23 грудня 2004 року Держкомрезервом України Київському територіально-виробничому обєднанню автотранспорту м. Київ, ВАТ «АТАСС-Бориспіль»був виданий наряд №2568 на відпуск із мобілізаційного резерву в порядку розбронювання державному підприємству «УКРРЕЗЕРВ»ТСО у кількості 45 шт., на виконання якого відповідачем було передано державному підприємству «УКРРЕЗЕРВ»30 шт. типового санітарного обладнання, що підтверджується накладною №10 від 25.01.2005 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Так, решта матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме 5 штук носилок санітарних та 15 комплектів типового санітарного обладнання були списані за актами від 15.04.2001 року та від 25.01.2005 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Викладене також підтверджується довідкою перевірки стану зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в ВАТ «АТАСС-Бориспіль»№08-11-2/32 від 27.10.2005 року, копія якої долучена до матеріалів справи. Із вказаною довідкою були ознайомлені директор, головний бухгалтер, начальник відділу кадрів та начальник штабу відповідача, які проти факту вчинення відповідачем правопорушень, встановлених за результатами перевірки, не заперечували.

Відповідач погодився оплатити вартість самовільно списаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що підтверджується листом №232 від 16.09.2010 року, копія якого долучена до матеріалів справи, просив надати реквізити для її оплати.

Разом з тим, представник відповідача жодних документів, що підтверджують відшкодування позивачу вартості самовільно списаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, суду не надала.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5415,00 грн. відшкодування вартості самовільно списаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 5415,00 грн. та пеню в сумі 3385,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»встановлено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

У разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.

Так, розмір штрафу, з огляду на те, що ринкова ціна матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на день виявлення факту їх відсутності становила 5415,00 грн., складає 5415,00 грн., які підлягають стягненню.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 16.10.2008 року до 06.02.2012 року, суму боргу в розмірі 5415,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила

з 16.10.2008 року до 14.06.2009 року 12,0% (Постанова НБУ від 21.04.2008р. №107), складає 437,95 грн.;

з 15.06.2009 року до 11.08.2009 року 11,0% (Постанова НБУ від 12.06.2009р. №343), складає 423,71 грн.;

з 12.08.2009 року до 07.06.2010 року 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009р. №468), складає 189,30 грн.;

з 08.06.2010 року до 07.07.2010 року 9,5% (Постанова НБУ від 07.06.2010р. №259), складає 912,39 грн.;

з 08.07.2010 року до 09.08.2010 року 8,5% (Постанова НБУ від 07.07.2010р. №320), складає 84,56 грн.;

з 10.08.2010 року до 06.02.2012 року 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010р. №377) складає 1255,54 грн.,

а разом 3386,68 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 3385,48 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 218, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 1, п. 2 ч. 2 ст. 5, ч. ч. 1, 3, 6 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 12, п. п. 1, 10 ч. 1 ст. 2, ч. 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України до відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич-Бориспіль»про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич-Бориспіль»(Київська обл., Бориспільський р-н, с. Старе, вул. Заводська, 1, код 05538833) на користь Державного агентства резерву України (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 37472392, р/р 31117106700011) 5 415,00 грн. (пять тисяч чотириста п'ятнадцять грн. 00 коп.) відшкодування вартості самовільно списаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; штраф у розмірі 5415,00 грн. (пять тисяч чотириста п'ятнадцять грн. 00 коп.); пеню в сумі 3385,48 грн. (три тисячі триста вісімдесят пять грн. 48 коп.).

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич-Бориспіль»(Київська обл., Бориспільський р-н, с. Старе, вул. Заводська, 1, код 05538833) в дохід Державного бюджету України 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот девять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 21.03.2012 року.