Рішення № 22054919, 12.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.2012 Справа № 5008/32/2012

За позовом ОСОБА_1. Ужгород

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Консервіс-Трейд”, с. Часлівці Ужгородського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_1

ПРО визнання нечинним рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Консервіс-Трейд” від 30 червня 2009 року про передачу існуючими учасниками часток статутного капіталу третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і затвердження нової редакції Статуту товариства, визнання нечинним статуту ТОВ „Консервіс-Трейд”, затвердженого рішення зборів від 30.06.2009р. та зареєстрованого 01.06.2009р.

та за позовом ОСОБА_4, с. Кибляри Ужгородського району, як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Консервіс-Трейд”, с. Часлівці Ужгородського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_1

ПРО визнання нечинним пунктів 2 та 3 рішення загальних зборів учасників ТОВ „Консервіс-Трейд” від 30 червня 2009 року про передачу існуючими учасниками часток статутного капіталу третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і затвердження нової редакції Статуту товариства, визнання нечинним статуту ТОВ „Консервіс-Трейд”, затвердженого рішення зборів від 30.06.2009р. та зареєстрованого 01.06.2009р.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_5 представник за довіреністю від 21.09.2009р.

від відповідача ОСОБА_6 представник за довіреністю від 01.03.2012р.

від третьої особи ОСОБА_7 представник за довіреністю від 12.01.2012р.

від третьої особи із самостійними вимогами не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.01.2012р. порушено провадження у справі №5008/32/2012 та призначено справу до розгляду на 02.02.2012р.

Позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами, однак, вимоги ухвали суду від 16.01.2012р. не виконав, письмового обгрунтування з наведенням норм матеріального права заявлених позовних вимог в частині порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття оспорюваного рішення суду не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив.

Відповідач вимог ухвали суду від 16.01.2012р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, своїх уповноважених представників в засідання суду не направив.

Представник третьої особи заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду письмовому запереченні , зазначає про преюдиційність по відношенню до даної справи висновків ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 12.05.2011р. у справі №2п-5806/09 та вважає, що рішення в даній справі розглядається між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а відтак, наявні підстави для припинення провадження у розгляді даної справи.

Ухвалою суду від 02.02.2012р. розгляд справи було відкладено судом на 15.02.2012р. з підстав, наведених в ній.

Представник позивача в засідання суду зявився та на виконання вимог суду подав письмове обгрунтування з наведенням норм матеріального права заявлених позовних вимог в частині порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття оспорюваного рішення. Однак, письмового пояснення з приводу поданого третьою особою заперечення по суті заявлених позовних вимог не подав. Просить суд відкласти розгляд справи для надання суду додаткового обгрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням заперечень третьої особи по суті заявлених позовних вимог.

Відповідач вимог ухвали суду від 16.01.2012р. та від 02.02.2012р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, своїх уповноважених представників в засідання суду не направив.

Представник третьої особи підтримує подане ним заперечення по суті заявлених позовних вимог в повному обсязі, а також просить суд взяти до уваги те, що позивачем всупереч вимог пункту 2 частини 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24.10.2008р. №13 належним чином не обґрунтовано, в чому полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача при прийнятті загальними зборами учасників оспорюваного рішення.

Ухвалою суду від 15.02.2012р. розгляд справи відкладено на 01.03.2012р.

Представник позивача в засідання суду зявився, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач вимог ухвали суду від 16.01.2012р., від 02.02.2012р. та від 15.02.2012р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, своїх уповноважених представників в засідання суду не направив.

Представник третьої особи заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні.

Разом з тим, на день судового засідання ОСОБА_4 подано заяву у відповідності до вимог статті 26 ГПК України про залучення її до участі у розгляді справи як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, у звязку з поданням нею відповідного позову до товариства з обмеженою відповідальністю „Консервіс-Трейд”, с. Часлівці Ужгородського району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про визнання нечинним пунктів 2 та 3 рішення загальних зборів учасників ТОВ „Консервіс-Трейд” від 30 червня 2009 року про передачу існуючими учасниками часток статутного капіталу третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і затвердження нової редакції Статуту товариства, визнання нечинним статуту ТОВ „Консервіс-Трейд”, затвердженого рішення зборів від 30.06.2009р. та зареєстрованого 01.06.2009р.

Ухвалою суду від 01.03.2012р. прийнято до спільного розгляду заяву ОСОБА_4, як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору та призначено судове засідання на 12.03.2012р.

На день судового засідання позивач просить заявлені ним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених ним у поданій суду позовній заяві, посилаючись на її обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у поданому суду письмовому пояснені просить суд взяти до уваги те, що 30.06.09 р. при вступі до товариства нових учасників був затверджений новий статут, який суперечить не тільки основним принципам норм права, на яких ґрунтується створення та регулювання діяльності товариства, але і інтересам самого товариства. В новому статуті, затвердженому рішенням зборів від 30.06.09 р. прописано, що і новоприбулі і існуючі учасники повинні до моменту державної реєстрації, тобто, до 01.07.09 р., внести по 50 % своїх внесків, а до кінця року ще по 50 %.

Проте на момент затвердження цього статуту, статутний фонд товариства був цілком і повністю сформований та сплачений існуючими учасниками. А рішень про збільшення розміру статутного фонду товариство 30.06.09 р. не ухвалювало. Таким чином, у статуті, затвердженому рішенням зборів від 30.06.09 р. міститься невідповідність діючому законодавству, оскільки за приписами ст. 143 ЦК України Статут товариства є його установчим документом, що повинен містити відомості про розмір статутного капіталу. Отже, у випадку невідповідності статуту вимогам законодавства, порушується не тільки майновий баланс учасників товариства, але і існує небезпека для нормальної підприємницької діяльності товариства та гарантії прав кредиторів.

Як показав час, єдиною діяльність новоприбулого учасника ОСОБА_2 було оформлення неправомірних документів 01.07.09 р. під час його входження до товариства. Жодної інвестиції до товариства не було, не було навіть сплати до статутного фонду у відповідності до положень статуту, який він засвідчив власним підписом.

Підставою для входження нових учасників було внесення додаткових інвестицій до товариства з метою збереження значних існуючих активів та збільшення обігових коштів. Саме це мали на меті існуючі учасники, коли вивчивши пропозиції новоприбулих інвесторів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ухвалили рішення про їх вступ до товариства. Але є очевидним, що новоспечений інвестор ОСОБА_2 мав на меті зовсім інше - повнітю заволодіти активами товариства та розпоряджатися ними на власний розсуд, а коштів він не мав, як і не мав можливостей інвестувати чи залучати до товариства кошти третіх осіб. Результатом цього є втрата товариством активів, значна заборгованість та шлях до ліквідації.

Рішення зборів, оформлене відповідним протоколом та статут, затверджений цим рішенням, для учасників товариства є нормативними документами, обов'язковими до виконання, якщо ці учасники такі документи не оскаржили, тобто, погоджуються з ними. Натомість ОСОБА_2 ігнорував не тільки положення статуту, права існуючих учасників, не сплативши їм кошти за набуту частку у статутному фонді, і отримавши право на значну частину активів підприємства, але і поставив під сумнів правомочність самого існування товариства, спотворивши зміст статуту, - основного документу підприємства. Відтак, відповідач вважає, що такий установчий документ не має права на існування.

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору у поданій суду позовній заяві просить суд взяти до уваги те, що до компетенції зборів товариства законом віднесено внесення змін до статуту, товариство до моменту проведення зборів та вирішення цього питання повинно бути повідомлено про розгляд цього питання. Отже, підставою для розгляду питання про вихід попередніх учасників, вступ нових учасників, перерозподіл статутного фонду, повинні бути заяви осіб, що мають намір на зборах вирішити ці питання.

Як виявилося, довірені особи ОСОБА_2 оформили протокол зборів 30 червня 2009 р., а нотаріально посвідчені заяви про зменшення часток на користь нових учасників написані 01 липня 2009 р.

Окрім того, для вступу нових учасників необхідно було хоча би рішення зборів, оскільки жодних цивільно-правових угод, що підтверджували би набуття новими учасниками права вступу до товариства, не було. Це в черговий раз свідчить про те, що передача часток може відбуватися виключно між існуючими учасниками одні одним чи самому товариству та виключно в межах товариства. А відчуження стороннім учасникам повинно відбуватися виключно за цивільно-правовими угодами.

Таким чином, в момент ухвалення рішень на зборах, підстав для вирішення питання щодо зменшення наших часток та вступ нових учасників не було. Відповідно, збори не могли розглядати ці питання і ухвалювати рішення за наслідками їх розгляду.

Ст. 53 Закону України „Про господарські товариства” (далі - Закон) та ст. 147 ЦКУ врегульовують перехід часток у статутному фонді товариства до іншої особи. Зокрема, в названих нормах зазначено, що купівля здійснюється за ціною та на умовах, на яких частка пропонувалася для продажу третім особам. З цього випливають два висновки: 1 - частка у статутному фонді є відплатною, і перехід на її права відбувається лише оплатно за угодами, і 2 - набувачі часток мають рівні права при визначенні вартості частки.

В ст. 158 ЦКУ та ст. 54 Закону врегульовано оплату вартості майна при виході учасника з товариства, що за аналогією поширюється на наш випадок. Законодавець вказує, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість майна, пропорційна його частці у статутному капіталі. За домовленістю з товариством вклад учасника може бути виплачений в натуральній формі, а прибуток, пропорційний частці учасника, що сформувався на момент його виходу, сплачується окремо від вкладу до статутного фонду в будь-якій формі.

Таким чином, третя особа вважає, що якщо ними уступлено за заявами до товариства про зменшення на 35 % своїх часток новим учасникам, і цивільно-правових угод про продаж, міну чи дарування часток між нами та новими учасниками не існує, існуючі учасники повинні були отримати по 15 400 грн. внесеного статутного фонду та майна товариства, що відповідає відчуженим часткам. Станом на початок листопада 2009 р. вартість чистих активів товариства складала 49 596 тис. грн., а активів, що підлягали виплаті кожній з нас - по 17 359 тис. грн. кожній, як випливає з довідки № 62 від 11.11.2009 р.

Отже, при зменшенні на 35 % часток у статутному фонді кожної з нас за нашими заявами, і за умови відсутності цивільно-правових угод, кожна з нас повинна була отримати саме у товариства вклади до статутного фонду, які ми попередньо внесли в касу, та майно у грошовій чи натуральній формі.

Розмір статутного капіталу на той час складав 44 000 грн, до 30 червня 2009 р. ми з ОСОБА_8 повністю сплатили по 22 000 грн., що відповідало нашим часткам. Після 30.06.09 р. розмір наших часток зменшився до 15 % у кожної, але ми повинні сплатити ще по 6 600 грн. відповідно до статуту за 01.07.09 р. Саме це відображено в названих документах, і саме це є однією з підстав для їх скасування.

Жодних коштів до товариства нові учасники не вносили. Жодних коштів від них не отримали і колишні учасники у відшкодування власних витрат. З цього приводу і був заявлений позов чоловіками учасників, оскільки до статутного фонду товариства вносились спільні кошти наших сімей, а наразі повинні не отримати, а доплачувати.

Таким чином, рішення зборів про «передачу» часток не відповідає наведеним нормам ЦКУ та Закону. А вступ нових учасників без попереднього внесення ними 50 % внесків до статутного фонду, з якого необхідно було виплатити частки попередніх учасників, також суперечить наведеним нормам, положенням статуту всіх редакцій та порушує права самого товариства.

Як випливає з заяв до товариства, протоколу зборів від 30.06.2009 р., статуту товариства від 01.07.2009 р., ні в одному з цих документів не врегульовано механізм оплати вартості часток попереднім учасникам, чи внесення коштів до товариства новими учасниками. В протоколі зборів та статуті за 01.07.09 р. вказано, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 належить по 6 600 грн. статутного капіталу, а за п. 4.2 Статуту - ми повинні внести ці кошти до моменту державної реєстрації нової редакції. Аналогічно, ОСОБА_2 повинен був внести до моменту реєстрації - 01.07.2009 р. 50 % від 15 400 грн., чого він не зробив, докази внесення ним коштів до статутного фонду відсутні. Частина 2 ст. 144 ЦКУ вказує, що звільнення учасника товариства від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу не допускається.

Таким чином, оскільки в нашому випадку були відсутні цивільно-правові угоди про продаж, міну чи дарування часток новим учасникам, саме збори товариства повинні були розглянути та вирішити питання відшкодування вартості часток при зменшенні наших часток та вступі нових учасників. збори повинні були вирішити питання про час і розмір встановлення частини прибутку підприємства, який ми повинні були отримати. Збори повинні були також вирішити питання про виплату нам частин зі статутного фонду і про внесення до статутного фонду новими учасниками своїх вкладів. Натомість жодного з цих рішень збори не ухвалювали.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.03.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, третіх осіб, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2009 року загальним рішенням зборів TOB «Консервіс Трейд» було прийняте рішення про включення до складу учасників товариства ОСОБА_9, з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 35% та ОСОБА_3 з часткою 35% статутного капіталу.

01.07.2009 р. Державним реєстратором було внесено запис в ЄДРПОУ за № 1 320 105 0005 001165 за яким була зареєстрована нова редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервіс-Трейд»(надалі - Статут), затвердженого Протоколом №2 Загальних зборів учасників Товариства.

08.12.209 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області виніс рішення № 2а-5806/09 яким визнав проведенні загальні збори учасників TOB «Консервіс- Трейд»від 30.06.2009 року - недійсними та зобов'язав державного реєстратора Ужгородської районної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців відповідні зміни.

31.12.2009 року Державним реєстратором було внесено запис в ЄДРПОУ за № 1 320 105 0007 001165 за яким було скасовано реєстраційну дію за судовим рішенням за №1 320 105 0005 001165 від 01.07.2009 року, (скасовано статут затверджений Протоколом №2 Загальних зборів учасників Товариства.)

12.05.2011 року Апеляційний суд Закарпатської області скасував рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, та ухвалив нове, яким у вимогах ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсним та скасування рішення зборів TOB «Консервіс-Трейд»від 30 червня 2009 року, скасування державної реєстрації нової редакції Статута товариства та покладення обов'язку на державного реєстратора вчинити дії - відмовити.

20 січня 2010 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_12 за нотаріально посвідченими цивільно-правовими угодами про продаж часток у статутному фонді TOB «Консервіс-Трейд»(надалі - Товариство) придбали у ОСОБА_13 належну йому 100 % частку статутного фонду. На підставі договору ці набувачі затвердили нову редакцію Статуту товариства, подали реєстратору документи для реєстрації змін, і після їх проведення реєстратором, 22 січня 2010 р. набули корпоративні права у відповідності до зареєстрованого Статуту.

На день розгляду справи діючою є саме затверджена ними нова редакція Статуту товариства, за яким ОСОБА_1 належить 70 %, а ОСОБА_12 - 30 % статутного фонду і корпоративних прав товариства.

Позивач вказує, що ОСОБА_13 придбав 100 % статутного фонду товариства у попередніх власників - ОСОБА_8 та ОСОБА_4, що володіли в рівних частинах по 50 % статутного фонду кожна, за нотаріально посвідченим договором від 11.01.2010 р. Після укладення договору ОСОБА_13 здійснював дії, передбачені Статутом товариства та законодавством щодо державної реєстрації нової редакції Статуту, збільшення розміру статутного фонду, заміни керівництва, тощо.

В обгрунтування своїх доводів позивач просить взяти до уваги те, що у випадку, якщо суд ухвалить рішення про відновлення корпоративних прав ОСОБА_2, законно набуті права власників статутного фонду - ОСОБА_1 та ОСОБА_12 будуть порушені. А оскільки рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.12.09 р. про скасування державної реєстрації нової редакції Статуту від 01.07.09 р. - скасоване, суд має всі підстави задовольнити позов ОСОБА_2, і він набуде 35 % статутного фонду, що очевидно порушить майнові права та інтереси нових учасників.

Відтак, позивач звернувся з вимогою про визнання нечинним рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Консервіс-Трейд” від 30 червня 2009 року про передачу існуючими учасниками часток статутного капіталу третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і затвердження нової редакції Статуту товариства, визнання нечинним статуту ТОВ „Консервіс-Трейд”, затвердженого рішення зборів від 30.06.2009р. та зареєстрованого 01.06.2009р.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, а вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Корпоративні відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Господарським кодексом України (далі - ГК), законами України від 19 вересня 1991 р. N 1576-XII "Про господарські товариства" (далі - Закон про господарські товариства), від 15 травня 2003 р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон про державну реєстрацію), іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Стаття 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що учасник товариства має право як вийти в установленому порядку з товариства (п. "в") так і здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (п. "д").

Тобто законодавець не ототожнює вихід учасника з товариства зі здійсненням учасником відчуження частки у статутному (складеному) капіталі товариства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим способом відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Цією ж статтею визначена можливість відчуження частки (її частини) учасника третій особі.

Порядок переходу (відступлення) частки учасника у статутному капіталі товариства та внесення змін до установчих документів товариства у зв'язку з виходом засновника зі складу товариства повинні здійснюватись з виконанням вимог, встановлених статтями 145, 147, 148 ЦК України, статтями 53, 58, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Матеріалами справи підтверджено, що 30.06.2009р. відбулись загальні збори учасників ТОВ „Консервіс-Трейд” із порядком денним про надання дозволу часникам товариства на передачу часток статутного капіталу третім особам, введення до складу часників таких третіх осіб, затвердження нової редакції статуту та про призначення відповідальної особи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Консервіс-Трейд”, оформлених протоколом №2 від 30.06.2009р. надано дозвіл учасникам товариства на передачу частини належних їм часток третім особам, пунктом 2 рішення введено до складу учасників товариства третіх осіб із відповідними частками, затверджено нову редакцію статуту та призначено відповідальну особу для проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Позивач оспорює правомірність прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень з підстав порушення таким рішенням її прав та охоронюваних законом інтересів, як учасника товариства, що 20 січня 2010 р. за нотаріально посвідченою цивільно-правовою угодою про продаж часток у статутному фонді TOB «Консервіс-Трейд»придбав у ОСОБА_13 належну йому 100 % частку статутного фонду.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" розяснено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Разом з тим, пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” визначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено, а сторонами не спростовано те, що позивач, як учасник ТОВ „Консервіс-Трейд” набув статус учасника даного товариства тільки 20.01.2010р., тобто на момент прийняття оспорюваного ним рішення не набув права власності на частку в статутному капіталі товариства, а відтак, його корпоративні права не могли бути порушеними прийняттям оспорюваного ним рішення від 30.06.2009р.

Разом з тим, аналізуючи вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, суд констатує наступне.

Порядок визнання недійсним рішення зборів учасників товариства унормовані Цивільним кодексом України та Законом України "Про господарські товариства".

Згідно зі статтею 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори його учасників. Вони складаються із учасників товариства або призначених ними представників.

За приписами статті 60 Закону України "Про господарські товариства", збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш ніж 60 відсотками голосів. Згідно з вимогами статті 59 Закону, про який йдеться рішення зборів учасників з питань визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, виключення учасника з товариства вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш ніж 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів.

Відповідно до вимог статті 53 Закону та статті 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Разом з тим, стаття 53 Закону України "Про господарські товариства" зазначає, що при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю чи частково. Позитивною рисою такого способу є те, що при цьому зміна часток учасників не супроводжується зміною майнової бази товариства - у товариства не виникає перед учасником ніяких майнових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не спростовано, що при прийнятті загальними зборами рішення від 30.06.2009р. підставою для розгляду питання про вступ нових учасників, перерозподіл статутного фонду та часток учасників товариства стало рішення учасників про надання дозволу на передачу належних їм часток третім особам. Разом з тим, відповідна заява учасника про передачу третій особі частини належної їй частки оформлена після прийняття товариством оспорюваного рішення, тобто 01.07.2009р.

Таким чином, прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про введення до складу третіх осіб із відповідними розмірами часток до оформлення відповідної заяви діючого учасника товариства про передачу належної йому частки, а відтак, внесення змін до статуту товариства у звязку з такими змінами у складі учасників, є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства;

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

В даному випадку, порушення вимог чинного законодавства при вирішенні загальними зборами учасників питань про введення до складу третіх осіб із відповідними розмірами часток до оформлення відповідної заяви діючого учасника товариства про передачу належної йому частки, а відтак, внесення змін до статуту товариства у звязку з такими змінами у складі учасників, мають беззаперечний вплив на правомірність прийнятого оспорюваного рішення.

Заперечення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору стосовно заявлених позовних вимог не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки посилання на те, що дана справа та справа №2п- 5806/09 розглядається між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не підтверджуються наявними у справі матеріалами, так як підставами заявлення таких вимог при розгляді даних справ зазначено різні обставини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, третьою особою доведено, а іншими учасниками процесу не спростовано правомірності доводів такої особи та неправомірності прийнятих загальними зборами учасників рішення в частині введення до складу третіх осіб із відповідними розмірами часток та внесення змін до статуту товариства у звязку з такими змінами у складі учасників.

Підсумовуючи викладене, вимоги ОСОБА_4, с. Кибляри Ужгородського району, як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору до товариства з обмеженою відповідальністю „Консервіс-Трейд”, с. Часлівці Ужгородського району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про визнання нечинним пунктів 2 та 3 рішення загальних зборів учасників ТОВ „Консервіс-Трейд” від 30 червня 2009 року про передачу існуючими учасниками часток статутного капіталу третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і затвердження нової редакції Статуту товариства, визнання нечинним статуту ТОВ „Консервіс-Трейд”, затвердженого рішення зборів від 30.06.2009р. та зареєстрованого 01.06.2009р. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Консервіс-Трейд”, с. Часлівці Ужгородського району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про визнання нечинним рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Консервіс-Трейд” від 30 червня 2009 року про передачу існуючими учасниками часток статутного капіталу третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і затвердження нової редакції Статуту товариства, визнання нечинним статуту ТОВ „Консервіс-Трейд”, затвердженого рішення зборів від 30.06.2009р. та зареєстрованого 01.06.2009р. відмовити.

2. Позов ОСОБА_4, с. Кибляри Ужгородського району, як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору задовольнити.

2.1. Визнати недійсними пункти 2 та 3 рішення загальних зборів учасників ТОВ „Консервіс-Трейд” від 30 червня 2009 року про передачу існуючими учасниками часток статутного капіталу третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і затвердження нової редакції Статуту товариства, визнання нечинним статуту ТОВ „Консервіс-Трейд”, затвердженого рішення зборів від 30.06.2009р. та зареєстрованого 01.06.2009р.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Консервіс-Трейд”, 89450, с. Часлівці Ужгородського р-ну, вул. Геївська, 2, код ЄДРПОУ 35170047 на користь ОСОБА_4, АДРЕСА_2 суму 1073грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 23.03.2012р.

Суддя О.Ф. Ремецькі