Рішення № 22054809, 22.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.12 р. Справа № 5006/21/3/2012

Позивач: Публічне акціонерне товариство “Стахановський завод феросплавів” м. Стаханов

до відповідачів: 1) Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк,

2) Приватного акціонерного товариства “Харківський коксовий завод”, м. Харків

про стягнення 19 936,19грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Ульянов В.І. – юр.

відповідача 1: Ляшко Д.В. – пров. юр.

відповідача 2: не з’яв.

Публічним акціонерним товариством “Стаханівський завод феросплавів” до Державного підприємства “Донецька залізниця” пред’явлено позов про стягнення вартості нестачі вантажу (горішок коксовий), відправленого 03.07.2011р. (вантажовідправник - ПАТ “Харківський коксовий завод”) за залізничною накладною №44368157 у напіввагоні №67591263 у загальній сумі 19 936,19грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію призначення прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БН 681463/61/14 від 04.07.2011р. Нестача, на його думку, виникла у зв’язку з незбереженням вантажу під час перевезення.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посилання на те, що нестача виникла з вини відправника, який перед завантаженням бачив щілину між 3-м люком та поперечною балкою і не усунув її.

Залізниця наполягає на тому, що:

- вантаж у спірний вагон завантажено засобами вантажовідправника без участі залізниці;

- відповідно до ст.31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами;

- на порушення ст.31 Статуту залізниць України і п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправником перед завантаженням спірного вагону не було вжито заходів щодо ущільнення конструктивних зазорів, що призвело до втрати вантажу.

Ухвалою від 05.03.12р. господарський суд з огляду на те, що ПрАТ “Харківський коксовий завод” є вантажовідправником за спірною відправкою і не виключено, що відправник є винним у нестачі, залучив вантажовідправника до участі у справі у якості другого відповідача.

ПрАТ “Харківський коксовий завод” з посиланням на перебування свого представника у відпустці заявив клопотання від 19.03.2012р. про розгляд справи за його відсутності. Клопотання коксового заводу судом задоволене.

Поясненням від 19.03.2012р. ПрАТ “Харківський коксовий завод” роз’яснив, що завод є тільки вантажовідправником спірної продукції за договором зберігання, виконання робіт і надання послуг від 01.09.2010р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Луганський літейно-механічний завод”.

Позивачем наданий суду рахунок-фактура № СФ-0000146 від 03.07.2011р., виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Луганський літейно-механічний завод” ПАТ “Нікопольський завод феросплавів”, згідно якого вартість 1т вантажу за спірною відправкою становить 2 592,00грн. (з ПДВ).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

03.07.2011р. ПАТ “Харківський коксовий завод” (вантажовідправник) на адресу Публічного акціонерного товариства “Стаханівський завод феросплавів” (вантажоодержувач) у напіввагоні №67591263 за залізничною накладною на групу вагонів №44368157 зі станції Основа Південної залізниці на станцію Стаханов Донецької залізниці відвантажило горішок коксовий. За накладною вага нетто у вагоні – 44 900кг (брутто – не зазначено, тара –21 200 кг).

Згідно рахунка № 1107026с від 03.07.2011р., виставленого ПАТ “Нікопольський завод феросплавів” позивачеві, ціна 1т горішка коксового - 2 591,00 грн. без ПДВ.

Згідно рахунка-фактури № СФ-0000146 від 03.07.2011р., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Луганський літейно-механічний завод” (власник вантажу згідно пояснень відправника) ПАТ “Нікопольський завод феросплавів”, вартість 1т вантажу за спірною відправкою становить 2 592,00грн. (з ПДВ).

На станцію Красний Лиман (побіжна станція) вагон прибув 03.07.2011р., де був складений акт загальної форми № 1193 від 03.07.2011р. та акт про технічний стан вагону № 51. Підстава складання акту загальної форми – під час огляду були виявлені:

- заглиблення над 3, 4 люками;

- зазор між кришкою люка № 3 з лівої сторони і проміжною балкою: 100 х 1500мм.

На цій же станції було здійснене переважування вагону, за результатами якого був складений комерційний акт БН 681463/61 від 04.07.2011р., згідно з яким:

- вагон в технічному відношенні справний;

- з лівої сторони зазор між кришкою люка № 3 і проміжною балкою розміром: 100 х 1500мм;

- зазор закладений картоном, інші люки і двері зачинені, витікання вантажу немає;

- навантаження на рівні борів, розрівняне, скоси природні;

- над 3-4 люками заглиблення довжиною 3500мм на ширину вагону і на конус до 3 люка;

- зважування вагонів проводилося на справних 150 тонних залізничних терезах два рази, нестача виявилася при кожному переважуванні;

- вага нетто зважування вантажу – 37 800кг (брутто 59 000кг, тари з документу 21 200кг), нестача вантажу складає 7 100кг проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписано належними особами, зокрема, заступником начальника станції, двома прийомоздавальниками, один з яких старший.

Зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 16 619,90грн. із розрахунку: 6 412кг (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 1% в перерахунку на суху вагу) х 2 592,00грн. (вартість 1т горішка коксового у сухій вазі, зданого до перевезення з ПДВ).

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню за рахунок перевізника частково у сумі 16 619,90грн.

Підстав для задоволення позову за рахунок вантажовідправника не має.

При прийнятті рішення судом врахована та обставина, що на залізниці лежить обов'язок подавати під завантаження справні, у технічному відношенні, вагони (ст.31 Статуту залізниць України) і тому якщо вона подала під завантаження несправний вагон, повинна відповідати за нестачу, яка виникла внаслідок цього. Якщо припустити, що відправник здійснив завантаження у несправний вагон (з щілиною між 3-м люком та поперечною балкою розміром 10см на 1,5м, не замітити яку не можливо), то постає правомірне питання: чому несправність вагону і витікання вантажу не було виявлено на станції відправлення? На ці запитання залізниця суду пояснень не дала. Так само як і наполягаючи на тому, що вагон під завантаження був поданий у технічному відношенні справним, не надала пояснення на питання де і яким чином виникла ця щілина і чому вона не була виявлена при прийняті вагону з вантажем від відправника).

Однак, згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. У зв’язку з цим є правомірним припущення, що якщо б відправник завантажив несправний вагон, то на станції відправлення це було б виявлено.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зайво сплачена позивачем при поданні позовної заяви сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов до Державного підприємства “Донецька залізниця” задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р № 2600101511508 у Донецькій філії Укрексімбанку, МФО 334817, п/р 260390600019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” (94000, м. Стаханов Луганської області, п/р 26003130026039 в ПАТ КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186513) 16 619,90грн. основного боргу (вартість нестачі), 1 176,70грн. - відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині позову до Державного підприємства “Донецька залізниця” відмовити.

В позові до Приватного акціонерного товариства “Харківський коксовий завод» відмовити.

Повернути позивачу з Державного бюджету України 94,50 грн. зайво сплаченого судового збору. Видати довідку

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя Матюхін В.І.

Повний текст рішення складено 22.03.2012р.

Надруковано примірників:

1 – до справи;

1 – позивачу;

2 – відповідачам.

Вик

Тел.381-91-18