Постанова № 2205346, 20.10.2008, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2008 р.

Справа № 9/51-2А.

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Луцьк

про визнання неправомірними дій Луцької ОДПІ щодо нарахування пені та скасування першої податкової вимоги від 13.08.2008 р. №1/1132

Головуюча суддя Соломка Л.І.

При секретарі Кідиба Т.О.

Представники:

від позивача: Козлюк З.Р. -заст. голови правління з юрид. питань, довіреність від 12.05.2008 р. №902/6-3;

від відповідача: Стельмащук Ю.Г. - начальник юр. відділу, довіреність №17 від 16.09.2008 р.

Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.

Відводу складу суду не заявлено.

Відповідно до ст.126 КАС України представникам сторін повідомлено про здійснення повного фіксування судового процесу технічними засобами, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” за ініціативою суду.

У судовому засіданні 13.10.2008 р. відповідно до ст.150 КАС України оголошувалась перерва до 17.10.2008 р., продовжена до 20.10.2008 р. для подачі сторонами додаткових доказів по справі.

Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.10.2008р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суть спору: Позивач - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" звернувся до господарського суду з адміністративним позовом та з врахуванням заяви про часткову зміну позовних вимог від 20.10.2008 р. просить:

- визнати неправомірними дії Луцької ОДПІ щодо нарахування процентів в сумі 678 649,18 грн.;

- скасувати першу податкову вимогу від 13.08.2008 р. №1/1132.

Свої позовні вимоги у позовній заяві та додаткових поясненнях від 20.10.2008 р. обґрунтовує тим, що відповідно до підп.10.2.1 п.10.2 Закону України №2711-ІV від 23.06.2005 р. «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі –Закон України №2711-ІV) позивачем відповідно до заяви товариства та рішення Луцької ОДПІ №1 про реструктуризацію податкового боргу від 12.07.2006 р. укладено договір реструктуризації податкового боргу станом на 01.01.2005 р. на суму 2 350 000 грн. терміном на 10 років з дня укладення договору з відстрочкою погашення перші 2 роки, а з 14.07.2008 р. з погашенням щомісячно рівними частками згідно додатку до договору та рішення Луцької ОДПІ №1. Строк першої оплати визначений 14.07.2008 р. у сумі 24 479,17 грн., строк другої оплати 13.08.2008 р. у такій же сумі, які вчасно сплачені. Товариство вважає безпідставним нарахування Луцькою ОДПІ процентів у сумі 678 649,18 грн. та виставлення товариству першої податкової вимоги, посилаючись, що реструктуризація податкового боргу проведена на підставі Закону України №2711-ІV, де зазначено, що реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні санкції та інші санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.

Відповідач –Луцька ОДПІ подала заперечення на позовну заяву від 13.10.2008 р., де проти позову заперечує, посилаючись, що порядок надання розстрочення сум податкового боргу врегульовано наказом ДПА України від 18.09.2001 р. №378 «Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань платників податків», де передбачено, що розстрочення податкового зобов’язання –надання платнику податків бюджетного кредиту, за яким основна сума кредиту і нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту. На таких умовах між Луцькою ОДПІ та товариством укладений договір від 12.07.2007 р. про реструктуризацію податкового боргу. Виходячи з вимог наказу ДПА України №378 податковим органом були нараховані проценти на розстрочене податкове зобов’язання, а відповідно до наказу ДПА України від 03.07.2006 р. №266 направлена платнику перша податкова вимога.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги із підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задоволити. Представник відповідача заперечував проти позову із підстав, викладених у запереченні, просив у позові відмовити.

Із матеріалів справи, пояснень представників сторін, господарський суд,

в с т а н о в и в :

06.07.2006 р. за вих.. №2/1-1540 ВАТ «Волиньгаз»звернувся до Луцької ОДПІ з заявою про проведення розстрочення основного податкового боргу згідно довідки про податкову заборгованість від 05.07.2006 р. №7 у сумі 2 350 000 грн. на термін і в порядку, встановленими Законом України №2711-ІV (а.с.25-28).

12.07.2006 р. заступником начальника Луцької ОДПІ на підставі Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»із змінами та доповненнями (далі –Закон України №509-ХІІ) та ст.10 Закону України №2711-ІV прийнято рішення №1 про реструктуризацію податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 2 350 000 грн. на період з 12.07.2006 р. до 14.07.2016 р. та визначено строки і суми сплати реструктуризованого боргу з 14.07.2008 р. по 14.07.2016 р. рівними сумами по 24 479,17 грн. щомісячно (а.с.9).

12.07.2006 р. між Луцькою ОДПІ в особі заступника начальника Луцької ОДПІ Савчук С.В., що діє на підставі п.10 ст.11 Закону України №509-ХІІ; п.10.2 ст.10 Закону України №2711-ІV;п.16 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. №191 «Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії»з одного боку, та ВАТ «Волиньгаз», код ЄДРПОУ 03339459, яке внесено в Реєстр, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики від 10.11.2005 р. №568 «Про затвердження переліку підприємств»(далі –Реєстр) за номером особового запису від 28.11.2005 р. згідно виписки з реєстру в особі голови правління Коротя М.І., що діє на підставі Статуту підприємства, з другого боку, укладено договір відповідно до рішення від 12.07.2006 р. №1 про реструктуризацію основного податкового боргу по податку на додану вартість (а.с.11-12).

Згідно п.1.1. договору Луцька ОДПІ надає платнику розстрочення сплати податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій, що обліковуються за даними карток особових рахунків на підставі довідки від 05.07.2006 р. про суму податкового боргу станом на 01.01.2005 р., який не погашено на день складення довідки на загальну суму 2 350 000 грн. терміном на 10 років з дня укладення договору, тобто з 12 липня 2006 р. до 14.07.2016 року з відстрочкою погашення на перші два роки( тобто з 14 липня 2008 р.) дії цього договору та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками згідно додатків №№1-9.

П 6.6. передбачено особливі умови договору, згідно яких реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості.

До договору приєднані додатки №№1-9 з графіком погашення реструктуризованого боргу по роках (а.с.13-21).

11.07.2008 р., 12.08.2008 р. згідно платіжних доручень №2127, №2538 позивачем проведено оплату по 24 479,17 грн. в Держбюджет м. Луцька (а.с.22,23).

13 серпня 2008 р. платнику направлена перша податкова вимога №1/1132, де зазначено, що станом на 13.08.2008 р. сума податкового боргу за узгодженими податковими зобовґязаннями становить 678 649,18 грн. за платежем –податок на додану вартість, в тому числі, пені 678 649,18 грн. (а.с.8).

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з загальними положеннями Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до ст.1 «Визначення термінів», зокрема п.1.2 погашення заборгованості –заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованості шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

Згідно із ст.2 Закону цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Статтею 10 Закону визначено умови реструктуризації заборгованості за енергоносії. Зокрема, пунктом 10.2, підп.10.2.1 передбачено, що підприємства паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), що залишився непогашеним після застосування механізму взаєморозрахунків, передбаченого цим Законом, мають право на реструктуризацію основного податкового боргу шляхом розстрочення терміном на десять років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості - основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), з відстрочкою погашення на перші два роки дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Згідно з п.10.3 органи державної податкової служби за зверненням учасників розрахунків - платників податків укладають договори про реструктуризацію основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості (без пені та штрафних санкцій), на умовах, визначених цим Законом.

Пунктом 10.5 Закону передбачено, що реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховуються пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.

Згідно із ст.12 (п.12.4) «Прикінцеві положення»були внесені зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», ст.19 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» доповнена підпунктом 19.3.7 такого змісту: встановити, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. №191 затверджено Порядок підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, розроблений відповідно до ст.6 Закону України №2711-ІV(далі –Порядок №191).

Відповідно до п.9 Порядку №191 суми заборгованості, встановлені (уточнені) учасниками розрахунків згідно з цим Порядком, підлягають затвердженню Міжвідомчою комісією у разі, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом: 1) часткової оплати заборгованості відповідно до статті 8 Закону; 2) списання заборгованості, зазначеної у підпункті "а" підпункту 9.1.2, підпунктах 9.1.3 і 9.1.4 статті 9 Закону, збитки від якого підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому статтею 11 Закону; 3) укладення договорів про реструктуризацію заборгованості відповідно до пункту 10.6 статті 10 Закону.

Пунктом 16 Порядку №191 передбачено, що для підтвердження сум податкового боргу (у частині основного податкового боргу), що передбачається погасити шляхом проведення взаєморозрахунків та/або реструктуризації, органу державної податкової служби за місцем обліку податкового боргу разом з відповідною заявою, актом про наявність та розмір податкового боргу і проектом договору про організацію проведення взаєморозрахунку та/або договору про реструктуризацію податкового боргу надсилаються:

1) для підприємства паливно-енергетичного комплексу - витяг з Реєстру, складений не пізніше ніж за 10 днів до подання документів;

2) для суб'єкта господарської діяльності, який відповідно до підпункту 10.2.2 статті 10 Закону має право на реструктуризацію основного податкового боргу, - договір про реструктуризацію заборгованості, укладений з підприємством паливно-енергетичного комплексу, яке включене або було включено до Реєстру, та витяг з Реєстру щодо підприємства, з яким укладено договір про реструктуризацію заборгованості, складений не пізніше ніж за 10 днів до укладення договору.

Органи державної податкової служби протягом п'яти робочих днів після надходження зазначених документів, приймають рішення щодо погашення (проведення взаєморозрахунків чи реструктуризації) підтвердженого податкового боргу і повідомляють про це учасника розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про реструктуризацію податкового боргу подана платником податків до податкового органу на підставі ст.10 Закону України №2711-ІV, рішення №1 про реструктуризацію податкового боргу Луцькою ОДПІ прийнято на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст.10 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», договір про реструктуризацію податкового боргу від 12.07.2006 р., укладений на підставі ст.10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.10.2 ст.10 Закону України №2711-ІV, п.16 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. №191. Заначеним рішенням Луцької ОДПІ та договором не передбачена сплата процентів, які нараховані податковим органом та направлені платнику оспорюваною першою податковою вимогою.

Посилання Луцької ОДПІ на Порядок, затверджений наказом ДПА України №378 спростовується тим, що даний Порядок прийнятий з метою забезпечення практичного впровадження ст.14 Закону України №2181-ІІІ, якою передбачено порядок розстрочення та відстрочення податкового зобовґязання.

Відповідно до підп. 14.2.1 п.14.1 ст.14 Закону України №2181-ІІІ підставою для розстрочення податкового зобов’язання платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обгрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якою відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків, а підп.14.2.2 визначено, що підставою для відстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також економічного обгрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

В даному випадку підставою для розстрочення податкового боргу платника був Закон України №2711-ІV.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. у справі №18/183-97 «конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або частково скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Згідно до ст.12 Прикінцевих положень Закону України №2711-ІV внесено зміни до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема ст.19 доповнено підп.19.3.7 такого змісту: встановити, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Таким чином, дії Луцької ОДПІ щодо нарахування процентів позивачу є неправомірними, а перша податкова вимога від 13.08.2008 р. №1/1132 підлягає до скасування.

Керуючись Конституцією України, Законами України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст.69,71,79,86,158-160 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в:

1.Позов задоволити повністю.

2. Визнати неправомірними дії Луцької ОДПІ щодо нарахування ВАТ «Волиньгаз»процентів у сумі 678 649,18 грн.

3. Скасувати першу податкову вимогу від 13.08.2008 р. №1/1132.

4. Скасувати ухвалу про забезпечення позову від 22.08.2008 р. у справі №9/51-2А.

На постанову через суд першої інстанції може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційну скаргу може бути подано через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, установлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л.І. Соломка

Дата виготовлення повного

тексту постанови –24.10.2008 р.